Соціальний захист працівників. Основні положення зу «про здсс від нещасного випадку на виробництві».

Конституція України у ст. 46 передбачає саме соціальний захист громадян, отже принципом трудового права має бути принцип соціального захисту працівників в трудових правовідносинах, що включає забезпечення за рахунок коштів соціального страхування, в окремих випадках за рахунок роботодавця, виплат допомоги у випадку хвороби, у зв’язку з вагітністю та пологами, при народженні дитини та інших.

До форм соціального захисту працівників можна віднести:

1. Забезпечення за рахунок коштів соціальних фондів роботодавця.

Колективно-договірне регулювання трудових відносин представлене на державному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях і здійснюється у формі колективних угод і колективних договорів.

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів найманих працівників і роботодавця. Колективний договір не може суперечити генеральній, галузевим, регіональним угодам.

Колективним договором може бути передбачено надання працівникам соціальних допомог з відповідних фондів підприємства, в тому числі в зв’язку з народженням дитини працівника чи на поховання працівника або його близьких родичів. За рахунок коштів роботодавця може бути передбачено придбання санаторно-курортних путівок або лікування чи оздоровлення працівників в закладах охорони здоров’я. В даному випадку соціальний захист працівників реалізується через договірний метод регулювання трудових відносин.

2. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 6 травня 2001 р. № 439 оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється роботодавцем [3, с. 34]. Оплата проводиться у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати. Для окремих категорій працюючих, щодо яких законом передбачено підвищений соціальний захист, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від тривалості страхового стажу, наприклад особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

3. Обов’язкове державне соціальне страхування працівників, що здійснюється за рахунок роботодавців. В даному випадку йдеться про державно-нормативний спосіб регулювання соціального захисту працівників. Здійснення фінансування працівників і членів їх сімей в разі настання страхових випадків регулюється нормами права соціального забезпечення. За рахунок коштів соціального страхування виплачуються допомоги по безробіттю, від нещасних випадків на виробництві, тимчасової непрацездатності, вагітності і пологам, на народження дитини та на поховання, також виділяються кошти на придбання путівок на санаторно-курортне лікування працівників і членів їх сімей, а також пенсії.

Під видами соціального захисту розуміють соціальні виплати, відшкодування, пільги, послуги, що надаються працівникам за рахунок роботодавця.

Розмежувати види соціального захисту працівників видається можливим за інститутами трудового права.

про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціа­льне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце­здатності" відповідно до Конституції України та Основ законо­давства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державно­го соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на вироб­ництві (далі — страхування від нещасного випадку).

Положення Закону поширюються на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі — підприємства), у фізичних осіб, на осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, та громадян— суб'єктів підприємницької діяльності.

Держава гарантує всім застрахованим громадянам забез­печення прав у страхуванні від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застра­ховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійс­нюється страхування (далі — працівник).

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках

застраховані особи.

Страховик — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Украї­ни (далі — Фонд соціального страхування від нещасних ви­падків).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підля­гають:

— особи, які працюють на умовах трудового договору (кон­тракту);

— учні та студенти навчальних закладів, клінічні ордина­тори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набува­ють професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

— особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підпри­ємствах за спеціальними договорами.

Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на ви­робництві або професійного захворювання жінки під час її ва­гітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, при­рівнюється до нещасного випадку, який стався із застрахова­ним. Така дитина відповідно до медичного висновку вважа­ється застрахованою та до 16 років або до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23 років, їй надається допомо­га Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійс­нюється в безособовій формі. Усі особи вважаються застрахо­ваними з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'я­зань щодо сплати страхових внесків.

Усі застраховані є членами Фонду соціального страхуван­ня від нещасних випадків.

У робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків провадиться реєстрація:

— страхувальників — юридичних осіб — у 10-денний строк після одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

— страхувальників — фізичних осіб, які використовують найману працю, — у 10-денний строк після укладення трудо­вого договору (контракту) з першим з найманих працівників.

Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчуєть­ся страховим свідоцтвом, форма якого встановлюється Фон­дом соціального страхування від нещасних випадків. Пере­реєстрація страхувальників провадиться у строки, встанов­лені страховиком.

Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків мо­жуть застрахуватися:

— священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

— особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

— громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.

Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску. Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фон­ду соціального страхування від нещасних випадків не перера­ховано протягом трьох місяців із дня подання заяви.