Умови праці і фактори, що їх формують.

Умови праці і фактори, що їх формують.

Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоровя, працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Фактори що формують умови праці поділяються на 4 групи:

- хімічні - токсичний пил, пара, газ;

- фізичні – нетоксичний пил,пара,газ, мікрокліматичні (температура, вологість, рухливість повітря), випромінювання, електричний струм, шум, вібрація;

- біологічні – мікроорганізми, віруси, патогенні мікроорганізми, отруйні речовини, тварини, продукти їх життєдіяльності.

- психофізіологічні - фізичні і нервові перенапруження організму.

Умови праці на кожному робочому місці формуються під впливом таких груп факторів: виробничих, санітарно-гігієнічних, факторів безпеки, інженерно-психологічних, естетичних та соціальних. Виробничі фактори обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації і автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи. Санітарно-гігієнічні фактори — це температура, вологість, забрудненість повітря, шум, вібрація, освітленість на робочому місці. Фактори безпеки передбачають захист працівників від травм, уражень струмом, хімічного і радіаційного забруднення. Інженерно-психологічні фактори визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки, органів управління і засобів контролю за ходом технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів. Естетичні фактори визначають красу виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо. Соціальні фактори визначаються взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат в колективі.

2. Планування і фінансування заходів з ОП.

Планування заходів з ОП - одна з провідних ф-цій упр-ня ОП. Перед пл-ням обов'язково визначається факт. стан ОП і його прогн-ня на майбутнє. Пл-ня робіт по ОП буває перспективним (на тривалий відрізок часу), поточним (на рік) і оперативним (квартал, місяць, декаду). До перспект. планів належить компл. план покращення умов праці і сан.-оздор. заходів, що передбачає створення, відповідно до нормат. актів з ОП, умов праці, пов'язаних з перспект. змінами п-ва. Таке пл-ня, як правило, розраховане на термін від 2 до 5 років. Реалізація цих планів забезп-ся через річні плани номенклат. заходів з ОП, які вносяться до угоди, що є невід'ємною частиною колект. договору. Поточні плани передбачають реалізацію заходів із покращення умов праці, ств-ня кращих побут. і соц. умов на в-ві. Ці плани обов'язково заб-ся фін-ням згідно з розробленими кошторисами. Питання ОП можуть віддзеркалюватися в ін. пот. планах, які п-ва та орг-ції можуть складати на вимогу трудових колективів: план соц. розвитку колективу; наук. орг-ції праці; механізації важких і ручних робіт; ОП жінок; підготовки п-ва до робіт в осінньо-зимовий період; підвищення культури в-ва та ін. Оперативні плани складаються для швидкого виправлення виявлених в процесі держ., відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці, а також для ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха. Фін-ня робіт з ОП зд-ся роботодавцем. Фін-ня профіл. заходів з ОП, виконання загальнодерж., галуз. та рег. програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та вир. середовища, ін. держ. програм, спрям. на запобігання нещасним випадкам та профес. захворюванням, передб-ся зд-ти за рахунок коштів держ. та місц. бюджетів, що виділяються окремим рядком, та за рахунок ін. джерел фін-ня, визначених зак-вом. Суми витрат з ОП, що належать до вал. витрат ЮО чи ФО, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

3. Рекомендації по попередженню стресів і перенапруги під час розумової праці. Розумова праця – це робота пов’язана з напругою сенсорного апарату, органів чуття, активізацією уваги, пам’яті, мислення, емоційної сфери і ця робота полягає у сприйнятті, переробці інформації та реалізації прийнятих рішень.(Види: нервово-напружена праця; нервово-емоційна; творча). Перенапруження – це несприятливий, граничний між нормою і паталогією функціональний стан організму, що викликає надмірне за тривалістю чи величиною перевантаження. Тривале перевантаження викликає порушення здоров’я людини, зниження імунітету. 5 методів профілактики перенапруження (Веденський0: 1. Втягування в роботу; 2. Рівномірність в роботі; 3. Послідовність і систематичність; 4. Чергування праці і відпочинку; 5. Усвідомлення корисності виконуваної роботи. Стрес є станом надмірно сильної і тривалої психологічної напруги, яка виникає у людини, коли його нервова система одержує емоційне перевантаження. Стрес присутній в житті кожної людини. Стресові ситуації виникають як вдома, так і на роботі. Серйозним чинником стресу працівників є і сімейні кризи, смерть родича і т.п. Стрес можуть викликати навіть найпростіші, але, проте, серйозні причини: не кондиціоноване приміщення, шум, безладдя на робочому місці. Також не останнє місце у ряді стресогенних чинників на роботі займають міжособові відносини в колективі. Існує достатньо багато способів і методів "боротьби із стресом", як індивідуального, так і організаційного застосування. Так, до індивідуальних методів можна віднести: 1) регулярний активний відпочинок; 2) релаксація (заняття йогою, медитація, аутотренинг); 3) тренінг навиків самоконтролю поведінки; 4) планування власного часу; 4) забезпечення достатньої тривалості сну, раціональне харчування, боротьба з гіподинамією.

 

БІЛЕТ №____

 

1. НТП і ОП.

Науково - технічний прогрес характеризується швидким насиченням виробництва новими машинами, обладнанням, пристроями, механізмами, автоматизацією виробничого процесів. Все це покликано оптимізувати умови праці, щоб досягнути певного економічно – технічного ефекту.Але у той же час науково - технічний прогрес супроводжується наявністю нових виробничих небезпек і шкідливих факторів. Тому в умовах інтенсифікації виробництва важливе місце в розробленні і вирішенні питань безпеки праці займають такі дисципліни: інженерна психологія, технічна естетика, ергономіка, фізіологія праці. Фізіологія праці і психологія шукають шляхи покращення, оздоровлення умов праці, забезпечують правильний ритм праці. Технічна естетика вивчає закономірності художнього проектування виробничих приміщень, а також їх обладнання з урахуванням вимог дизайну. Ергономіка – наука про погодження функцій між людиною і машиною. Для охорони праці важливе значення мають усі види дизайну, оскільки наявність позитивних емоцій у працівників, підвищує продуктивність праці. Фіто - дизайн пов'язаний з використанням рослин у приміщеннях, з метою їх художнього оформлення.

Функції СУОП.

СУОПГ – це сукупність взаємопов’язаних правових, соціально – економічних, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних, лікувально – профілактичних рішень направлених на попередження аварій, нещасних випадків, професійних захворювань. Це система заходів, які забезпечують життя, здоров’я та працездатність людей в процесі праці.

До основних функцій управління охороною праці належать: 1.прогнозування і планування робіт, їх фінансування; 2.організація та координація робіт; 3.облік показників стану умов і безпеки праці; 4.аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці; 5.контроль за функціонуванням СУОП; 6.стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці. 1.Функція планування, в основі якої лежить прогнозтичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне. 2.Функція СУОП щодо організації та координації робіт передбачає формування органів управління охороною праці на всіх рівнях управління і всіх стадіях виробничого процесу, визначення обов'язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії осіб, що приймають участь в процесі управління, а також прийняття та реалізацію управлінських рішень. 3.4.Облік, аналіз та оцінка показників охорони праці та функціонування СУОП направлені (відповідно до одержаної інформації) на розробку та прийняття управлінських рішень керівниками усіх рівнів управління (від майстра дільниці до керівника підприємства). Суть даної функції полягає у системному обліку показників стану охорони праці, в аналізі одержання даних та узагальненні причин недотримання вимог законодавчих та нормативних документів, а також причин невиконання планів з охорони праці з розробкою заходів, направлених на усунення виявлених недоліків.5. До основних форм контролю за станом охорони праці належать: оперативний контроль; контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства; громадський контроль; адміністративно-громадський трьохступеневий контроль; відомчий контроль вищих органів.6.Відповідно до ст. 29 Закону України „Про охорону праці" до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці. Стимулювання передбачає моральні та матеріальні заохочення. До числа останніх належать: премії, винагороди за виконану конкретну роботу, винахідництво та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці. Джерелом стимулювання діяльності з охорони праці є фонди охорони праці.

Нагляд і контроль за ОП.

Держ. нагляд — це д-сть уповноваж. органів і пос. осіб (держ. інспекторів, держ. санітарних лікарів), спрямов. на забезпеч. виконання ОВВ, суб. господарюв. й працівниками вимог законів та ін.. НПА про ОП. Відповідно до ст. 38 ЗУ «Про охорону праці» держ. нагляд за дотрим. з-ства та ін.. нормативних актів про охорону праці зд.: - Держ. департамент з нагляду за ОП, його територ. у-ня в областях та держ. інспекції; - органи, установи і заклади Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ та інших ЦОВВ; - Головне у-ня держ. пожежної охорони МНС, територіальні й місцеві органи держ. пожежного нагляду; - Головна держ. інспекція з нагляду за ядерною безпекою (Держатомінспекція) та Державна екологічна інспекція (в частині нагляду за безпечним використ. джерел іонізуючого випромінювання), які належать до Мінекобезпеки, і підпорядковані їм інспекції на місцях. Поряд з наглядом важливе знач. має контроль за станом ОП. Контроль — це с-ма перевірок додержання вимог з-тва про ОП та виконання відповідних планів, програм, приписів, зобов’язань колективних договорів і угод та інших профілакт. заходів, що здійсн. на підпр., в установах і організ. усіх форм власності уповноваж. пос. ос., службами або представниками ОВВ, суб’єктів господарювання, громадських організацій, трудових колективів.Виділяють такі види контролю: державний, відомчий, регіональний, внутрішній та громадський. Державний контроль — це контроль держ. органів за додерж. законів, нормативних актів, за господарською діяльністю підприємств, установ та організацій згідно з чинним з-твом. Відомчий контроль здійсн. пос. ос., повноважними представниками і службами міністерства або іншого ЦОВВ, а також асоціації, корпорації, концерну або іншого об’єднання, підприємства, в установах, організаціях, які належать до сфери у-ня цього ЦОВВ чи створили дане об’єднання підприємств. Регіональний контроль реалізується пос. ос., повноважними представниками та службами місцевих ОВВ й ОМС на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих на території відповідного регіону. Внутрішній контроль здійсн. в межах підприємства (установи, організації) його (її) власником або уповноваж. ним органом і відпов. службами та пос. особами цього підприємства (установи, організації). Громадський контроль виконується виборними органами й представниками професійних спілок, інших громадс. організацій, комісіями підприємств та уповноваженими трудових колективів.

2. Компенсація витрат особам, що втратили здоров'я на виробництві. Нещасний випадок на в-ві законодавець розглядає як обмежену в часі подію або раптову дію на працівника виробничого чинника, або обставин, які трапилися в процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяна шкода його здоров’ю або настала смерть. Відповідальність щодо відшкодування шкоди, в тому числі й моральної, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, передбачено розділом 82 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК), Кодексом законів про працю України, а також З-нами Укр. «Про ОП» та «Про загальнообов’язкове державне соц.. страх-ня від нещ. випадку на в-ві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Моральна шкода, заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних виплат. Моральна шкода, заподіяна смертю ФО, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам, дітям, а також особам, що проживали з нею однією сім’єю. Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Працедавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим і членам їх сімей додаткові виплати, відповідно до колективного або трудового договору. За працівниками, що втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві, або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) і середня заробітна платня на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим колишньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій. Час знаходження на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується в стаж роботи для призначення пенсії по віку, а також в стаж роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах. Отже, основна сутність компенсації втрат особам, що втратили здоров’я на виробництві полягає в тому, що вона покликана до відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань; а також відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення виплат непрацездатним членам їх сімей.

3. Забезпечення пожежної безпеки підприємств з наявністю піротехнічних виробів. Піротехнічний виріб — пристрій, який призначено для створення не-обхідного ефекту (світлового, іскрового, димового, звукового, змішуваного) за допомогою горіння (вибуху) піротехнічного складу.Піротехнічні вироби, як правило, призначаються для проведення розважальних заходів (феєрверків). Небезпечним чинником піротехнічного виробу є специфічний ефект, що його утворює піротехнічний виріб або піротехнічний елемент, і який за певних умов здатний загрожувати здоров’ю людей та завдавати шкоди майну і навколишньому середовищу. Окрім піротехнічних виробів побутового призначення є піротехнічні вироби технічного та спеціального призначення. Ці вироби, користуванняякими потребує спеціальних знань та навичок, відповідної атестації вико-навців і забезпечення відповідних умов технічного оснащення, також на-лежать до першого класу небезпечних вантажів згідно з ГОСТ 19433-88. Піротехнічні вироби поділяються на дві групи сумісності: “G” та “S”. Група сумісності “G ” — це піротехнічні вироби, які містять як ви-бухові, так й освітлювальні, запалювальні, сльозоточиві або димоутворю-вальні речовини, за винятком виробів, що активуються водою, та виробів, що містять білий фосфор, фосфіди, легкозаймисті рідини та гелі, і класи-фікуються за класами небезпечності як 1.1 G, 1.2 G, 1.3 G та 1.4 G Група сумісності “S" — це речовини або вироби, упаковані або скон-струйовані таким чином, щоб у разі випадкового спрацювання будь-який небезпечний прояв обмежувався самим їх пакуванням. Якщо ж тара по-рушена полум’ям, то ефект вибуху має бути обмежений, щоб не заважити проведенню аварійних заходів або гасінню пожежі в безпосередній близь-кості до пакування. Такі вироби класифікуються за класами небезпечнос-ті як 1.4 S (вироби, що являють собою незначну небезпеку вибуху під час транспортування тільки у випадку запалення або ініціювання). Дія вибу-ху обмежується пакуванням. До піротехнічних виробів спеціального призначення, які викорис-товуються працівниками ОВС, належать світлозвукова граната “Зоря” та світлозвуковий пристрій “Полум’я”. Ці вироби здатні викликати ослі-плення та оглушення злочинця. У складах постійного та тимчасового зберігання незалежно від площі, а також у видаткових складах площею понад 50 м2 слід влаштовувати ав-томатичні установки пожежегасіння.Використання відкритого вогню та паління на території складів збе-рігання піротехнічних виробів забороняється. Використання побутових піротехнічних виробів для демонстрації феєрверків професійними піротехніками має проводитись відповідно до вимог нормативних актів України, які регулюють професійне викорис-тання цих виробів. Для уникнення небезпеки травмування людей забо-роняється застосування споживачем побутових піротехнічних виробів у заборонений рішеннями місцевого самоврядування час, за винятком святкування Нового року в ніч з 31 грудня на 1 січня, а також проведення масових заходів. Державний контроль за діяльністю, пов’язаною з обігом піротехнічних виробів, проводять відповідні служби МВС України, МНС України та ін-ших центральних органів виконавчої влади у межах своєї компетенції.

БІЛЕТ №____

 

Значення ЗУ Про ОП.

Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року ух­валила Закон «Про охорону праці», який має велике соціально-економічне значення, оскіль­ки стосується життєвих інтересів десятків мільйонів громадян України. Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової д-ності, регулює за участю відповідних держ-их органів відносини між власником п-ства, установи і орг-ї або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та вир-чого серед-ща і встановлює єдиний порядок орг-ї охорони праці в Україні. Значення цього закону полягає в тому, що за його допомогою, на п-вах створюються сприятливі умови праці, полегшення праці, здійснюється запобігання травматизму і професійних захворювань.

СУБП.

СУБП – це управлінський комплекс, що забезпечує впровадження профілактичних заходів, спрямованих на підвищення рівня безпеки у всіх організаціях, установах і підрозділах галузі, незалежно від форм господарювання.

Для розробки СУБП необхідно вивчити і проаналізувати галузеві фактори, що впливають на умови діяльності працівників залежно від специфіки тих чи інших робіт.

Основні напрями за якими працює СУБП:

1. розробка, конструювання, впровадження нових технічних, безпечних систем, машин, обладнання, технологічних процесів;

2. ліквідація небезпечних і шкідливих факторів в умовах діючих галузевих організаціях;

3. розробка комплексу санітарно – оздоровчих і соціальних заходів для створення комфортних умов праці;

4. покращення культури виробництва і промислової естетики;

5. впровадження стандартів безпеки праці;

6. дотримання правил, норм, інструкцій з техніки безпеки і виробничої санітарії;

7. підвищення технологічної і трудової дисциплін.

Ця система має постійно змінюватися, не має бути усталеною.

В системі управління охороною праці використовують організаційно-розпорядливі, соціально-психологічні та економічні методи управління.

2. Електромагнітні поля у виробничому середовищі. Електромагнітне випромінювання впливає на організм людини досить інтенсивно і поділяється на: випромінювання промислової частоти (50 Гц); радіочастотного діапазону (від 100 000 Гц до 10¹² Гц). Електромагнітне випромінювання промислової частоти впливає на працівників із проходженням ліній електропередач, чи де застосовуються будь-які прилади, які використовують струм змішаної частоти. Рівень залежить від напруги електромагнітного поля. Чим більша напруга, тим більше випромінювання. Існують гігієнічні нормативи, які забороняють постійне перебування працівників в межах впливу електромагнітного поля, де напруга складає 5 Кв на метр. Від електромагнітного випромінювання промислової частоти порушується склад крові людини, знижується імунітет, зростає онкологічне захворювання. Електромагнітне випромінювання радіо частоти пов’язане з діяльністю радіомовленням, розвитком астрономії, телевізійного зв’язку тощо. Працівники радіо і телестанцій зазнаючи впливу радіочастот висловлюють такі скарги: загальна слабкість; підвищена втома; сонливість; головний біль; болі в області серця; дратівливість; втрата уваги; пригнітаються харчові і статеві рефлекси. На підставі клінічних і експертних даних симптоми, які виникають при дії електромагнітного випромінювання радіочастот класифікують як радіохвильова хвороба. Вплив електромагнітного випромінювання промислової частоти порушує нервово-психічну діяльність. Захист від дії електромагнітних полів крім нормування впливу, яке полягає в захисті часом і захист відстаню полягає у: зменшенні випромінювання біля джерела; дистанціюванні контролю і управлінні передатчиками в приміщені; екрануванні джерел випромінювання і робочих місць; контролі за дозою електромагнітного випромінювання не рідше один раз на місяць; медогляді один раз на рік; додатковій відпустці, не допущенні осіб до роботи осіб молодших 18 років та із захворюванням серця і нервової системи; застосуванні засобів індивідуального захисту (комбінезони і халати з металізованих тканин,окуляри, парасолі з елементами заліза).

Функції СУОП.????

До основних функцій управління охороною праці належать: 1.прогнозування і планування робіт, їх фінансування; 2.організація та координація робіт; 3.облік показників стану умов і безпеки праці; 4.аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці; 5.контроль за функціонуванням СУОП; 6.стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці. 1.Функція планування, в основі якої лежить прогнозтичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне. 2.Функція СУОП щодо організації та координації робіт передбачає формування органів управління охороною праці на всіх рівнях управління і всіх стадіях виробничого процесу, визначення обов'язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії осіб, що приймають участь в процесі управління, а також прийняття та реалізацію управлінських рішень. 3.4.Облік, аналіз та оцінка показників охорони праці та функціонування СУОП направлені (відповідно до одержаної інформації) на розробку та прийняття управлінських рішень керівниками усіх рівнів управління (від майстра дільниці до керівника підприємства). Суть даної функції полягає у системному обліку показників стану охорони праці, в аналізі одержання даних та узагальненні причин недотримання вимог законодавчих та нормативних документів, а також причин невиконання планів з охорони праці з розробкою заходів, направлених на усунення виявлених недоліків.5. До основних форм контролю за станом охорони праці належать: оперативний контроль; контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства; громадський контроль; адміністративно-громадський трьохступеневий контроль; відомчий контроль вищих органів. 6.Відповідно до ст. 29 Закону України „Про охорону праці" до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці. Стимулювання передбачає моральні та матеріальні заохочення. До числа останніх належать: премії, винагороди за виконану конкретну роботу, винахідництво та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці. Джерелом стимулювання діяльності з охорони праці є фонди охорони праці.

 

БІЛЕТ №____

 

Державне управління ОП.

Державне управління охороною праці здійснюють:
- Кабінет Міністрів України;
- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України є вищим державним органом, який здійснює державне управління охороною праці в країні. Кабінет Міністрів забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці, затверджує Національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, визначає функції загальних та галузевих міністерств щодо охорони праці і визначає порядок створення і використання фондів охорони праці. Для реалізації системи державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення.
Державний департамент України з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) безпосередньо реалізує державну політику щодо охорони праці та здійснює комплексне управління охороною праці в країні;
-Розробляє і контролює виконання національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
-Координує роботу міністерств та інших органів державної виконавчої влади, місцевої адміністрації та об'єднань підприємства в галузі охорони праці:
-Обробляє і переглядає спільно з іншими органами систему показників обліку охорони праці;
-Приймає участь у міжнародному співробітництві і поширює світовий досвід у галузі охорони праці, а також виконує ряд інших робіт.
Рішення Держнаглядохоронпраці є обов'язковим для виконання всіма міністерствами, іншими органами державної влади та підприємствами.
Міністерство праці та соціальної політики України здійснює державну експертизу умов праці, визначає порядок та здійснює контроль за якістю та своєчасністю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам з охорони праці, бере участь у розробці нормативних актів.
Міністерство охорони здоров'я України розробляє гігієнічно обгрунтовані нормативи показників шкідливих факторів на робочих місцях і в межах робочої зони підприємств, розробляє санітарні норми відповідно до нормативів та методики визначення показників шкідливих факторів, проводить контроль виконання вимог гігієни праці та виробничого середовища, розробляє методику проведення атестації робочих місць, щодо їх відповідності нормативним актам з охорони праці та оцінки важкості роботи та ін
Інші міністерства та центральні органи державної влади проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці, розробляють і реалізують комплексні заходи поліпшення умов і охорони праці, здійснюють методичне керівництво діяльності підприємств щодо охорони праці. Фінансують розробку і перегляд нормативних актів з охорони праці, організовують та контролюють навчання і перевірку знань з питань охорони праці, здійснюють внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах області та ін Для виконання цієї роботи в міністерствах та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються відповідні служби охорони праці.
Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів проводять роботу з охорони праці в межах підпорядкованої території та забезпечують реалізацію державної політики щодо охорони праці, формують міжгалузеві регіональні програми заходів з питань охорони праці, здійснюють контроль за дотриманням нормативних актів з охорони праці, створюють фонди охорони праці та ін У цих органах створюються відповідні структурні підрозділи.

СУОПГ.

СУОПГ – це сукупність взаємопов’язаних правових, соціально – економічних, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних, лікувально – профілактичних рішень направлених на попередження аварій, нещасних випадків, професійних захворювань. Це система заходів, які забезпечують життя, здоров’я та працездатність людей в процесі праці.

Основним завданням СУОПГ є: об’єднати зусилля різних структурних підрозділів галузевих об’єктів ОП для вирішення найважливіших питань безпеки виробничих процесів. Це завдання вирішується за рахунок прогнозування і планування, належного контролю при виконанні робіт щодо безпеки праці, щодо обліку і аналізу травматизму, вирішуються за рахунок активізації і стимулювання робіт з ОП.

Функцією СУОПГ є: забезпечити на галузевих об’єктах безпечні та не шкідливі умови праці.

Організаційні заходи:

ü щоденний розгляд питань з ОП в низових ланках галузевих об’єктів;

ü звіти керівників про кількість виявлених порушень внаслідок щоденних перевірок ОП на робочих місцях.

Методи боротьби з шумом.

Шум – це небажаний для людини звук чи поєднання різних по силі чи частоти звуків, що заважають сприйняттю різних сигналів. В залежності від частоти, яка характеризує шум допустимий рівень шуму може бути більшим або меншим. При частоті коливань 60 Гц допустимим вважається шум у 99Дц. Белл. Зокрема, ГОСТ «Шум. Общие требования безопасности» передбачає, що зоно із рівнями звуку 85 Дц. Белл є небезпечними і вних мають бути передбачені заходи захисту. Шум у підвищеному рівні небезпечно впливає на весь організм 9центральну нервову систему, серцево-судинну систему, органи слуху). При підвищеному рівні шуму на виробництві послаблюється увага працівників, сповільнюється швидкість психологічних реакцій. Все це знижує працездатність і може стати причиною нещасного випадку. Шум може знижувати на 30% продуктивність фізичної праці і на 80% продуктивність розумової праці. Методи боротьби із шумом: 1. Зменшення шуму в джерелах виникнення; 2. Дотримання дистанцій при роботі, не менше 100 м. від споруди із шумом; 3. Здійснення акустичної обробки приміщень, використання звукопоглинаючого облицювання; 4. Використання підставок з гуми, бетону – для гасіння шумів високих тонів. 5. Використання засобів індивідуального захисту.

Умови праці і фактори, що їх формують.

Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоровя, працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Фактори що формують умови праці поділяються на 4 групи:

- хімічні - токсичний пил, пара, газ;

- фізичні – нетоксичний пил,пара,газ, мікрокліматичні (температура, вологість, рухливість повітря), випромінювання, електричний струм, шум, вібрація;

- біологічні – мікроорганізми, віруси, патогенні мікроорганізми, отруйні речовини, тварини, продукти їх життєдіяльності.

- психофізіологічні - фізичні і нервові перенапруження організму.

Умови праці на кожному робочому місці формуються під впливом таких груп факторів: виробничих, санітарно-гігієнічних, факторів безпеки, інженерно-психологічних, естетичних та соціальних. Виробничі фактори обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації і автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи. Санітарно-гігієнічні фактори — це температура, вологість, забрудненість повітря, шум, вібрація, освітленість на робочому місці. Фактори безпеки передбачають захист працівників від травм, уражень струмом, хімічного і радіаційного забруднення. Інженерно-психологічні фактори визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки, органів управління і засобів контролю за ходом технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів. Естетичні фактори визначають красу виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо. Соціальні фактори визначаються взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат в колективі.

2. Планування і фінансування заходів з ОП.

Планування заходів з ОП - одна з провідних ф-цій упр-ня ОП. Перед пл-ням обов'язково визначається факт. стан ОП і його прогн-ня на майбутнє. Пл-ня робіт по ОП буває перспективним (на тривалий відрізок часу), поточним (на рік) і оперативним (квартал, місяць, декаду). До перспект. планів належить компл. план покращення умов праці і сан.-оздор. заходів, що передбачає створення, відповідно до нормат. актів з ОП, умов праці, пов'язаних з перспект. змінами п-ва. Таке пл-ня, як правило, розраховане на термін від 2 до 5 років. Реалізація цих планів забезп-ся через річні плани номенклат. заходів з ОП, які вносяться до угоди, що є невід'ємною частиною колект. договору. Поточні плани передбачають реалізацію заходів із покращення умов праці, ств-ня кращих побут. і соц. умов на в-ві. Ці плани обов'язково заб-ся фін-ням згідно з розробленими кошторисами. Питання ОП можуть віддзеркалюватися в ін. пот. планах, які п-ва та орг-ції можуть складати на вимогу трудових колективів: план соц. розвитку колективу; наук. орг-ції праці; механізації важких і ручних робіт; ОП жінок; підготовки п-ва до робіт в осінньо-зимовий період; підвищення культури в-ва та ін. Оперативні плани складаються для швидкого виправлення виявлених в процесі держ., відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці, а також для ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха. Фін-ня робіт з ОП зд-ся роботодавцем. Фін-ня профіл. заходів з ОП, виконання загальнодерж., галуз. та рег. програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та вир. середовища, ін. держ. програм, спрям. на запобігання нещасним випадкам та профес. захворюванням, передб-ся зд-ти за рахунок коштів держ. та місц. бюджетів, що виділяються окремим рядком, та за рахунок ін. джерел фін-ня, визначених зак-вом. Суми витрат з ОП, що належать до вал. витрат ЮО чи ФО, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

3. Рекомендації по попередженню стресів і перенапруги під час розумової праці. Розумова праця – це робота пов’язана з напругою сенсорного апарату, органів чуття, активізацією уваги, пам’яті, мислення, емоційної сфери і ця робота полягає у сприйнятті, переробці інформації та реалізац