Основні положення зу про ОП.

Перша редакція цього ЗУ була 10.10.1992р, друга – 21.11.2002р. Він скл-ся з преамбули та 9 розділів. У розділі I «Заг. положення» наводяться визначення понять: «ОП», «роботодавець», «працівник», та окреслюється дія цього Закону, який поширюється на всіх фіз. і юр. осіб. Йдеться про те, що при укладанні міжн. договорів, на обов'язковість яких надала згоду ВРУ, в яких встановлено ін. норми, ніж ті, що передбачені зак-вом Укр. про ОП, застос-ся норми міжн. договору. Осн. пр-пами держ. політики в галузі ОП є пріоритет життя та зд-я людини перед б.-я. рез-тами вир. д-сті, її соц. захист та відшкодування шкоди, заподіяною здоров'ю, повної відп-сті роботодавця за ств-ня безп. і здор. умов праці шляхом суцільного контролю та ін. У розділі II «Гарантії прав громадян на ОП» передбачено, що роботодавець зоб-ний інформувати прац-ка про умови праці; виплачувати компенсацію за шкідл. умови праці; виплачувати компенсацію за шкідл. умови праці або в разі смерті; забезпечувати соц. страхування від нещасних випадків і профзахворювань; відшкодовувати шкоду, заподіяну прац-кові на в-тві; та ін. У розділі III «Орг-я ОП» йдеться про те, що роботодавець обов'язково створює органи упр-ня ОП на п-ві і заб-є їх функц-ня для виконання кер-вом та досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня ОП. В розділі наведені обов'язки прац-ків: дбати про здоров'я і безпеку як особисту, так і оточуючих; знати і виконувати вимоги норм.-прав. активів з ОП. У розділі IV - «Стимулювання ОП» йдеться про ек. стимулювання прац-ків за акт. участь та ініціативу у запровадженні заходів щодо підвищення рівня безпеки праці, яке зд-ся згідно з колект. договором, угодою та зак-вом. Розділ V - «Н.-п. а. з ОП». До них належать правила, норм, регламенти, положення, стандарти, інструкції та ін. документи, обов'язкові для виконання. Розділ VI - «Держ. упр-ня ОП» - визначає органи держ. упр-ня ОП та їх компетенцію. До них віднос. КМУ; спеціально уповноважений ЦОВВ; Рада міністрів АР Крим, МДА та ОМС. З метою координації д-сті органів держ. упр-ня ОП ств-ся Нац. рада з питань безпеки життєд-сті населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр Укр. Розділ VII - «Держ. нагляд і громадянський контроль за ОП». Держ. нагляд зд-ть: спеціально уповноважений ЦОВВ з нагляду за ОП – Держгірпромнагляд; спеціально уповноважений держ. орган із питань радіац. безпеки – Держ. комітет Укр. із ядерної та радіаційної безпеки; спеціально уповноважений держ. орган із питань радіац. безпеки – Держ. комітет Укр. із ядерної та радіаційної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки - Управління пожежної охорони МНС України; спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці - Санітарно -епідеміологічна служба МОЗ України. Розділ VІІІ – В-сть за поруш. з-ства про ОП. Передбач. санкції, що застосов. до ос. – штраф, пеня, крим. в-сть. Розділ IX «Прикінцеві положення». Специфічною особливістю українського Закону, що регламентує правову основу охорони праці, є високий рівень прав і гарантій робітникам. Вперше в історії держави робітникам було надано право відмовитися від роботи у випадку існування на виробництві загрози для їхнього здоров'я і життя. Розширено права робітників у соціальних гарантіях відшкодування збитків у випадку пошкодження їх здоров'я на виробництві.До позитивних моментів Закону України „Про охорону праці" безперечно належить закріплення за державою функції управління охороною праці. У колишньому СРСР ця функція була покладена на громадську організацію в особі профспілок.В Законі України „Про охорону праці" (ст. 4) задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

— пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

— повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

— обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпши від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань; та ін.. При укладанні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права і пільги компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства колективного договору.Працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища.Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).Працівники, зайняті на робота1 з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення "тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, Що надаються в передбаченому законом порядку.

2. Вентиляція і кондиціювання виробничих приміщень. Види вентиляції. Одним з ефект. засобів нормалізації повітря у приміщенні є вентиляція., тобто це повітрообмін, завдяки якому забруднене повітря виводиться з приміщення, а замість нього вводиться свіже зовнішнє або очищене повітря. Задачі вентиляції - забезпечення чистоти повітря та заданих мікрокліматичних умов. Вентиляція класифікується: по засобу переміщення повітря розрізнюють системи природньої, штучної (механічної) та змішаної вентиляції; по напрямку руху повітря - підрозділяються на приточну (повітря подається у приміщення), витяжну (забруднений повітря удаляється з приміщення) та приточно – витяжну; в залежності від місця дії вентиляція може бути загальнообмінною (використовується коли шкідливі речовини рівномірно розміщуються у робочої зоні), місцевою (- шкідливі речовин виділяються на декількох робочих місцях), локалізованою(- шкідливі речовин виділяються на робочих місцях, розташованих одне біля іншого) та комбінованою(загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об’ємі робочої зони. При місцевій вентиляції шкідливі речовини виводяться (або розстворюються шляхом подачі чистого повітря) безпосередньо від місць їх створення); по призначенню вентиляція може бути робочою (використовується при нормальному режимі роботи технологічних процесів) та аварійною (використовується у випадку, якщо стався викид шкідливих речовин у наслідку аварії). Найбільш досконалою системою штучної вен­тиляції є кондиціювання, тобто очищення повітря і створення та автоматичне регулювання в приміщенні оптимальних мікрокліма­тичних параметрів: температури, вологості, швидкості руху повітря. Кондиціонери є місцеві й центральні. Місцеві, або кімнатні, кондиціонери називають ще кліматизерами, вони передбачають лише охолодження повітря. При кондиціюванні повітря в приміщеннях для перебування великої кількості людей (аудиторії, кінозали, теат­ри тощо) рекомендовано створювати пульсуючий мікроклімат для підтримання тонізуючого ефекту: кожні 15 хвилин на дві хвилини знижувати температуру повітря на 3-4 °С. Цей захід попереджує присипляючу дію монотонного мікроклімату. Призначення вентиляції полягає у забезпеченні необхідної чистоти, температури, вологості і рухливості повітря. Ці вимоги визначаються санітарними нормативами: наявність шкідливих речовин у повітрі (гази, пари, пил) обмежується гранично припустимими (нешкідливими для здоров'я людей) концентраціями, а температура, вологість і рухливість повітря встановлюються залежно від умов, необхідних для найбільш сприятливого самопочуття людини.

3. Планування і фінансування заходів з ОП. Планування заходів з ОП - одна з провідних ф-цій упр-ня ОП. Перед пл-ням обов'язково визначається факт. стан ОП і його прогн-ня на майбутнє. Пл-ня робіт по ОП буває перспективним (на тривалий відрізок часу), поточним (на рік) і оперативним (квартал, місяць, декаду). До перспект. планів належить компл. план покращення умов праці і сан.-оздор. заходів, що передбачає створення, відповідно до нормат. актів з ОП, умов праці, пов'язаних з перспект. змінами п-ва. Таке пл-ня, як правило, розраховане на термін від 2 до 5 років. Реалізація цих планів забезп-ся через річні плани номенклат. заходів з ОП, які вносяться до угоди, що є невід'ємною частиною колект. договору. Поточні плани передбачають реалізацію заходів із покращення умов праці, ств-ня кращих побут. і соц. умов на в-ві. Ці плани обов'язково заб-ся фін-ням згідно з розробленими кошторисами. Питання ОП можуть віддзеркалюватися в ін. пот. планах, які п-ва та орг-ції можуть складати на вимогу трудових колективів: план соц. розвитку колективу; наук. орг-ції праці; механізації важких і ручних робіт; ОП жінок; підготовки п-ва до робіт в осінньо-зимовий період; підвищення культури в-ва та ін. Оперативні плани складаються для швидкого виправлення виявлених в процесі держ., відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці, а також для ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха. Фін-ня робіт з ОП зд-ся роботодавцем. Фін-ня профіл. заходів з ОП, виконання загальнодерж., галуз. та рег. програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та вир. середовища, ін. держ. програм, спрям. на запобігання нещасним випадкам та профес. захворюванням, передб-ся зд-ти за рахунок коштів держ. та місц. бюджетів, що виділяються окремим рядком, та за рахунок ін. джерел фін-ня, визначених зак-вом. Суми витрат з ОП, що належать до вал. витрат ЮО чи ФО, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

БІЛЕТ №____