Профілактика перенапруження правоохоронців.

Перенапруження – це несприятливий граничний між нормою та патолог. функц. стан організму, який викликаний надмірним за тривалістю чи величиною навантаженням. Тривале перенапруження може бути фактором ризику розвитку професійної патології нервової, серцево-судинної, ендокринної систем та системи травлення; перенапруження імунної системи сприяє формуванню вторинної імунологічної недостатності і, як наслідок, виникненню інфекційних захворювань. Найчастіше професійно-обумовлені захворювання від перенавантаження виникають у таких системах, як: опорно-руховий апарат, периферична нервова система, в органах зору та голосовому апараті.

Праця робітників правоохоронних органів та податкової служби потребує високого нервово-емоційного напруження, росту обсягу інформації, великого об’єму пам’яті, підвищеної уваги, знань психології людини, постійного контакту з людьми, уміння володіти ситуацією, передбачення конфліктної ситуації і підвищеної особистої відповідальності за прийняття рішень. У сучасних умовах діяльності працівників ОВС збереження психічного здоров’я набуває першочергового значення. Це зумовлюється стресогенним характером професійної діяльності, що викликає значну емоційну напруженість у працівників. Стресогенними чинниками для працівників ОВС визна­чаються такі: постійна існуюча протидія з боку право­поруш­ників та злочинців, загроза помсти особисто працівникам та їх сім’ям, використання зброї, значні фізичні навантаження, дефіцит часу для аналізу подій і прийняття рішень, висока відпо­відальність за виконану роботу, можливі помилки й екстре­мальні ситуації. Для профілактики перенапружень використовують: дихальі вправи; аутогенне тренування; мовну розрядку; аналіз ситуації; розмірковування; сенсорну відбудову образів; відволікання від конфліктної ситуації; достатній відпочинок та інші.

 

Аналіз умов праці та складання санітарно-оздоровчих заходів на рік.

Під умовами праці розуміють сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, в якому здійснюється діяльність людини, що впливають на здоров’я та працездатність. Аналіз умов праці проводять за оцінками ступеня її монотонності і напруженості, шкідливого впливу на здоров'я працівників, важкості фізичної праці і т. ін. Результатом таких досліджень є визначення напрямків подолання монотонності праці та скорочення застосування ручних робіт, ліквідація важкої фізичної праці, забезпечення здорових санітарно-гігієнічних умов та впровадження досконалої техніки безпеки.

Планування організаційно-технічних заходів з охорони праці -одна з провідних функцій управління охорони праці. Перед плануванням обов'язково визначається фактичний стан охорони праці і його прогнозування на майбутнє. Планування робіт по охороні праці буває перспективним (на тривалий відрізок часу), поточним (на рік) і оперативним (квартал, місяць, декаду). Складання санітарно – оздоровчих заходів належить до перспективного планування і передбачає створення, відповідно до нормативних актів з охорони праці, умов праці, пов'язаних з перспективними змінами підприємства. Таке планування, як правило, розраховане на термін від 2 до 5 років. Реалізація цих планів забезпечується через річні плани номенклатурних заходів з охорони праці, які вносяться до угоди, що є невід'ємною частиною колективного договору. Поточні плани передбачають реалізацію заходів із покращення умов праці, створення кращих побутових і соціальних умов на виробництві. Ці плани обов'язково забезпечуються фінансуванням згідно з розробленими кошторисами. Оперативні плани складаються для швидкого виправлення виявлених в процесі державного, відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці, а також для ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха.

БІЛЕТ №____

 

СУОПГ.

СУОПГ – це сукупність взаємопов’язаних правових, соціально – економічних, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних, лікувально – профілактичних рішень направлених на попередження аварій, нещасних випадків, професійних захворювань. Це система заходів, які забезпечують життя, здоров’я та працездатність людей в процесі праці.

Основним завданням СУОПГ є: об’єднати зусилля різних структурних підрозділів галузевих об’єктів ОП для вирішення найважливіших питань безпеки виробничих процесів. Це завдання вирішується за рахунок прогнозування і планування, належного контролю при виконанні робіт щодо безпеки праці, щодо обліку і аналізу травматизму, вирішуються за рахунок активізації і стимулювання робіт з ОП.

Функцією СУОПГ є: забезпечити на галузевих об’єктах безпечні та не шкідливі умови праці.

Організаційні заходи:

ü щоденний розгляд питань з ОП в низових ланках галузевих об’єктів;

ü звіти керівників про кількість виявлених порушень внаслідок щоденних перевірок ОП на робочих місцях.

Роль медичних оглядів для профілактики професійних захворювань.

Профілактика професійної захворюваності – це ціла система соціально-економічних, організаційних, технологічних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, які ґрунтуються і регулюються відповідною законодавчою і нормативно-регламентуючою базою, державною санітарно-епідеміологічною службою, державними органами з промислової безпеки, охоронами праці та гірничого нагляду, робочими органами Фонду соціального страхування від професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві, профспілковими та громадськими організаціями, а також безпосередньо закладами охорони здоров’я. У профілактиці професійних захворювань велику роль відіграють систематичне оздоровлення та ретельний контроль за умовами праці, а також попередні та періодичні медичні огляди, якими активно займаються відділення профілактики амбулаторно-поліклінічних закладів. Наказом МОЗ України від 21.05.2007 №246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» чітко сформульовані основні мета і завдання профілактичних медичних оглядів, а саме: Попередній медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою: - визначення стану здоров'я працівника і реєстрації вихідних об'єктивних показників здоров'я та можливості виконання без погіршення стану здоров'я професійних обов'язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу; - виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь). Періодичні медичні огляди проводяться з метою: - своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників; - забезп. динамічного спостереження за станом здоров'я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу; - вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу; - розробки індивідуальних та групових лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів працівникам, що віднесені за результатами медичного огляду до групи ризику; - проведення відповідних оздоровчих заходів.

Методи боротьби з шумом.

Шум – це небажаний для людини звук чи поєднання різних по силі чи частоти звуків, що заважають сприйняттю різних сигналів. В залежності від частоти, яка характеризує шум допустимий рівень шуму може бути більшим або меншим. При частоті коливань 60 Гц допустимим вважається шум у 99Дц. Белл. Зокрема, ГОСТ «Шум. Общие требования безопасности» передбачає, що зоно із рівнями звуку 85 Дц. Белл є небезпечними і вних мають бути передбачені заходи захисту. Шум у підвищеному рівні небезпечно впливає на весь організм 9центральну нервову систему, серцево-судинну систему, органи слуху). При підвищеному рівні шуму на виробництві послаблюється увага працівників, сповільнюється швидкість психологічних реакцій. Все це знижує працездатність і може стати причиною нещасного випадку. Шум може знижувати на 30% продуктивність фізичної праці і на 80% продуктивність розумової праці. Методи боротьби із шумом: 1. Зменшення шуму в джерелах виникнення; 2. Дотримання дистанцій при роботі, не менше 100 м. від споруди із шумом; 3. Здійснення акустичної обробки приміщень, використання звукопоглинаючого облицювання; 4. Використання підставок з гуми, бетону – для гасіння шумів високих тонів. 5. Використання засобів індивідуального захисту.