Мезонефроїдні світлоклітинні пухлини

Зустрічаються рідко.

Пухлина Бренера

Новоутворення, що рідко зустрічається, яке складається з епітеліальних компонентів, розташованих у вигляді включень серед сполучної тканини яєчників. Пухлина має овальну або округлу форму, гладку зовнішню поверхню і невеликі розміри.

ІІ. Пухлини строми статевого тяжа|

Це група гормонопродукуючих| і гормональнозалежних| пухлин. Гормонально-активними пухлинами яєчників називають новоутворення, що походять з гормонально активних структур «жіночої» і «чоловічої» част|частки|ини гонади|, секретуючі| відповідно естроген і андрогени, обумовлюючи| відповідно розвиток тих, що фемінізують або віриллізуючих| симптомів. Їх виникнення пов'язують з наявністю ембріональних залишків і порушенням гормонального балансу в організмі. На відміну від всіх інших пухлин яєчників, гормонопродукуючі| пухлини характеризуються клінічно в|виказувати|ираженою картиною захворювання.

Гранульозоклітинна пухлина

Буває переважно односторонньою рідко досягає великих розмірів. Джерело її зростання – гранульоза фолікулів і мозкові тяжи. Клінічні прояви обумовлені гормональною активністю пухлини, що викликає зміни зовнішнього вигляду хворому, що обумовлене продукуванням клітками пухлини естрогенних гормонів. У дівчаток наголошується передчасне статеве дозрівання, збільшення молочних залоз, поява вторинних статевих ознак. У жінок періоду менопаузи поновлюються менструації, часто – метроррагії. У дітородному віці нерідкі кровотечі, іноді аменорея, безпліддя, часті викидні. Немолоді хворі виглядають молодшими за свої роки. Разом з ознаками гіперестрогенії наголошується підвищення тургора шкіри, нагрубання молочних залоз. При цьому яєчники можуть бути трохи збільшені.

Текома

Розвивається з клітин внутрішньої оболонки фолікула або із строми яєчників. Клінічні прояви її приблизно такі ж як і при гранульозоклітинній пухлині і обумовлені підвищеною продукцією естрогену. При вагінальном дослідженні визначається декілька збільшена матка і утворення яєчника щільної консистенції, рухоме, безболісне, одностороннє.

Фіброма

Розвивається із строми яєчника, - одностороння пухлина солідної будови. Відрізняється повільним зростанням, щільною консистенцією, може протікати безсимптомно. При вагінальному дослідженні фіброма яєчників розташовується позаду або збоку від матки. У діагностиці допомагає ультразвукове дослідження.

Андробластома

Розвивається з елементів чоловічої гонади. У клінічній течії переважають ознаки дефемінізації і маскулінізації жіночого організму. Захворювання в більшості випадків починається з аменореї, поступового падіння лібідо, зростання волосся за чоловічим типом, повільного облисіння, уплощення молочних залоз, огрублення голосу. При обстеженні визначається пухлина в області придатків матки, безболісна, еластичної консистенції, рухома, як правило, одностороння.

Гінандробластома

Це комбінована пухлина, в якій з одного боку є структури, характерні для гранульозоклінинної пухлини, з іншої – типові канальці, що вкриті клітинами типу сустеноцитів. Клініка цієї пухлини може характеризуватися невеликою естрогенізацією.

 

ІІІ. Ліпідноклітинні пухлини.

Це пухлини, що рідко зустрічаються, з|із| дистопірованого| коркового шару наднирників – гіпернефроми, лютеоми|. Клінічно виявляються дефемінізацією, маскулінізацією, наявністю синдрому Кушинга, безпліддям, ановуляцією, аменореєю, зростанн|зростом|ям волосся на верхній губі і підборідді.

 

ІV. Герміногенні пухлини.

Виникають з|із| елементів недиференційованої гонади| у зв'язку з генетичними порушеннями і порокам|вадами|и розвитку.

 

Дисгермінома

Це пухлина, що зустрічається найчастіше. Деякі фахівці відносять її до доброякісних, проте дана пухлина відрізняється швидким зростанням і рано дає лімфогені метастази. Пухлина не має гормональної активності. Основна ознака захворювання – болі внизу живота.

 

Пухлина ендодермального синуса і ембріональні карциноми

Це пухлини, що рідко зустрічаються, відрізняються високим ступенем злоякісності. Метастазують лімфогенно, гематогенно та імплантаційно.

 

Тератома

Є похідною зародкових листків. Буває кістозною і солідною. Велику частину зрілих тератом яєчників складають кістозні, до яких відносяться дермоїдні кісти. Це однокамерне утворення з гладкою поверхнею.

Незріла тератома – злоякісна пухлина.

Клінічно виявляються болями в животі. Менструальна функція не порушується.

V. Гонадобластома

Це гомолог різних стадій розвитку статевої залози. Пухлина дуже рідкісна|рідка|, зустрічається у|біля| хворих з дизгінезією| гонад|. Клінічні проя|вияви|ви – симптоми верилізациї|. Пухлина частіше однобічна|однобічна|.

 

VІ. Пухлини м'яких тканин, неспецифічні для яєчників

Ці пухлини діагностуються відповідно до гістологічної класифікації пухлин м'яких тканин.

 

VІІ. Пухлини, що не класифікуються

До цієї групи відносять пухлини, які не можуть бути зараховані до тих видів новоутворень, що згадані вище.

 

VІІІ. Вторинні|повторні| (метастатичні|) пухлини

Вони складають 20 % від всіх пухлин яєчників, виникають в результат|унаслідок|і метастазування злоякісних пухлин різної локалізації лімфогенним, гематогенним і імплантаційно-трансперітонеальним| шлях|колією|ом.

 

ІХ. Пухлиноподібні утворення яєчників

До них відносяться кісти яєчників, які виникають в результаті накопичення рідини в попередній порожнині, без епітеліального вистилання. Результатом даних утворень може бути: зворотній розвиток, перетворення на дійсну пухлину, перекручення ніжки пухлини.

 

Фолікулярна кіста яєчника

Найчастіше зустрічаються. Накопичення рідини відбувається за рахунок транссудації її з кровоносних судин, фолікулярний епітелій в накопиченні рідини участі не приймає. Фолікулярна кіста є однокамерною, тонкостінною кістозною освітою зі світлим прозорим вмістом. Хворі скаржаться на біль внизу живота, порушення менструального циклу. Розмір фолікулярної кісти рідко перевищує 8-10 см.

Однокамерне тонкостінне пухлиноподібне утворення тугоеластичної консистенції з прозорим вмістом, який виникає внаслідок скупчення рідини у кістозноатрезуючому фолікулі.

Етіологія:

1. Перенесенні запальні процеси.

2. Тривала фолікулінова фаза.

Морфологія: оболонка не являє собою бластоматозний процес, а є розтягненим фолікулом. Кіста розміром близько 10 см.

Клінічна картина:

ü Біль внизу живота.

ü Порушення менструального циклу (гіпер- чи поліменореї, маткова кровотеча).

ü “Гострий живіт” при перекруті ніжки кісти.

ü При бімануальному дослідженні пальпується пухлиноподібний утвір.

Лікування:

1. Спостереження на протязі 2-3 циклів.

2. Оперативне – резекція чи видалення яєчника.

Параоваріальна кіста

Як правило, виникає з ембріонального залишку вольфового каналу. Є ретенційним утвореням. Яєчник участі в її утворенні не приймає. Капсула її тонкостінна, вміст прозорий, розмір – невеликий. Розвивається безсимптомно і, як правило, є випадковою знахідкою при профогляді.

Ретенційне однокамерне утворення між листками широкої зв'язки матки, який походить із розташованого над яєчником придатка.

Клініка:

v Біль внизу живота та у попереку.

v Симптоми стиснення сусідніх органів при великих її розмірах.

v “Гострий живіт” при перекруті ніжки кісти.

ü При бімануальному дослідженні пальпується пухлиноподібне утворення.

Лікування:

1. Оперативне – резекція чи видалення яєчника.

 

Лютеїнові кісти

Ретенційна кіста, двобічна.

Етіологія:

1. Вагітність.

2. Тривала лютеїнова фаза.

3. Міхуровий занесок та хоріонепітеліома.

4. Зловживання протизаплідними засобами (Постінор).

Клінічна картина подібна до кісти жовтого тіла.

Лікування: основного захворювання.

 

Кіста жовтого тіла

Причиною їх утворення можуть бути запальні зміни яєчників. По величині, консистенції, формі і клінічним проявам, вони аналогічні фолікулярним кістам.

Ретенційна кіста наповнена рідиною жовтого кольору, тонкостінна.

Етіологія:

1. Вагітність.

2. Тривала лютеїнова фаза.

Клінічна картина:

Ø Біль унизу живота.

Ø Інколи затримка менструації.

Ø Порушення вагітності в ранні строки.

Лікування:

1. Спостереження на протязі 2-3 циклів (можливе розсмоктування).

2. Оперативне – резекція чи видалення яєчника.

 

Клініка пухлин яєчника: специфічних симптомів пухлин яєчника не існує, тому важлива роль надається клініко-діагностичним методам, які дозволяють діагностувати пухлини і пухлиноподібні процеси для визначення адекватної тактики лікування. Діагноз встановлюється шляхом збору анамнезу, даних об'єктив­ного і гінекологічного огляду, обов'язкове проведення ультразвукового до­слідження порожнини малого таза (90—95% достовірних результатів). Часті­ше можливо провести диференційну діагностику між кістами і кістомами яєчників. Для кіст характерні наступні ознаки: невеликий розмір (5 см і менше), анехогенна структура, чіткі контури. Кістоми мають більші розміри, в динаміці можливе їх збільшення. Динамічне спостереження за утвореннями яєчників можливе тільки у молодих жінок (до 25 років).

Діагностика:

Основні методи діагностики пухлин яєчників: клінічні методи (анамнез, скарги, ректовагінальное| дослідження); УЗ|вузд|Д; КТ; МРТ; визначення онкомаркерів| (СА-125); дослідження шлунково-кишкового тракту (фиброколоно-|, фіброгастроскопія); цитологічний| метод дослідження випота| в порожнинах і ін.

Високоінформативним діагностичним методом є лапароскопічний, який часто є лікувальною процедурою (ендоскопічне видалення пухлини яєчника). Також діагностичну цінність має рентгенологічна томографія. Інші методи внаслідок інформативності застосовуються рідко.

Гістологічне дослідження тканини пухлини дозволяє оцінити ступінь її потенційної малігнізації. Найчастіше малігнізуються серозні пухлини. Пухлини строми статевого тяжа зустрічаються рідше, але ступінь їх малігні­зації теж висока. Цілі епітеліальні, псевдомуцинозні, гранулоклітичні пухлини оцінюються як злоякісні.

Лікування. Внаслідок високого ризику малігнізації пухлин яєчника (в середньому 45—50%) діагноз пухлини яєчника є показанням до оперативного втручання. Метод і обсяг операції залежить від віку хворої і характеру пухлини.

Основним методом лікування всіх дійсних пухлин яєчників є|з'являється| хірургічний. Об'єм|обсяг| операції залежить від: виду пухлини (патоморфології), віку жінки, поширеності процесу (ендометріоїдні| пухлини яєчника).

За наявності невеликої пухлини у молодих жінок може бути виконана ендоскопічна операція чи лапаротомія. У випадку кісти яєчника можливо її видалення в обсязі здорових тканин (резекція). За наявності серозних пухлин, капілярних розростань, гормону продуктивних пухлин, у молодих жінок видаляється один яєчник, у жінок понад 45 років — обидва. Встановлено, компенсаторна функція єдиного яєчника в перший рік після операції проявляється утворенням функціональних кіст (60% жінок). Більше того, при залишенні правого яєчника функціональні утворення його виникають в 2 рази, а міоми матки — в 2,5 раза частіше порівняно з залишенням лівого. Призначення гормональної замісної терапії (низько дозованих препаратів — марвелону, логеста) дозволяє запобігти утворенню цих ускладнень і нормалізації менструального циклу.

"Анатомічна" ніжка пухлини яєчника включає:

- брижу яєчника,

- підвішуючу зв’язку яєчника,

- власну зв’язку яєчника,

В ній проходять кровоносні судини (яєчникова артерія, однойменні вени, анастомоз її з матковою артерією), лімфатичні судини і нерви.

"Хірургічна" ніжка пухлини яєчника включає:

- анатомічна ніжка,

- маткова труба,

рідко: чепець, петлі кишок.

Клінічний перебіг пухлин яєчників може супроводжуватись ускладненнями: розривом пухлини і перекрутом її ніжки. Клінічна картина цих станів характеризується наявністю симптомів "гострого живота" і потребує швидкої діагностики і негайного оперативного втручання.