Перекручування ніжки пухлини яєчника

Субсерозні фіброматозні вузли, що сидять на ніжці, перекручуються дуже рідко. Набагато частіше це трапляється з придатковими пухлинами, зокрема з кістами яєчників, які мають довгу ніжку.

Пухлини, що мають довгу ніжку, перекручуються частіше, ніж пухлини з короткою і широкою ніжкою.

Сприяють перекручуванню ніжки:

- кишкова перистальтика,

- нерівномірний ріст пухлини,

- зміни внутрішньочеревного тиску,

- травми,

- вагітність.

Перекручування може статись або раптово, причому всі явища в таких випадках розвиваються надзвичайно бурхливо, або ж воно відбувається поступово, очевидно, внаслідок того, що в цих випадках немає ні різкого порушення кровообігу, ні порушення живлення пухлини.

Клінічна картина гострого перекручування ніжки пухлини яєчника: Раптом з’являються різкі наростаючі болі, які часто супроводжуються нудотою і блюванням. Живіт стає напруженим, з’являється метеоризм (здуття), внаслідок затримки випорожнення та скупчення газів. Пульс стає частим і малим. Все вище перелічене є результатом подразнення очеревини, а вся картина нагадує шок, подібно до того, як це спостерігається наприклад, при защемленій грижі, нирковій коліці тощо. Гостре перекручування ніжки завжди супроводжується збільшенням пухлини внаслідок венозного застою, який утворюється при здавлені вен, що проходять у ніжці пухлини. При цьому часто відбуваються крововиливи у товщу пухлини, внаслідок розриву дрібних капілярів. Іноді подібні крововиливи бувають такі великі, що супроводжуються ознаками внутрішньої кровотечі: непритомний стан, загальна блідість, занепад пульсу, похолодіння кінцівок тощо.

Якщо перекручування триває, то здавлюються не тільки вени, а й артерії, що приводять кров і внаслідок припинення надходження артеріальної крові пухлина омертвіває, може зазнати нагноєння, гнійного розпаду (внаслідок потрапляння мікробів з кишечника) і призвести до смертельного перитоніту, якщо не буде своєчасно надано оперативну допомогу.

Діагноз перекручування пухлини ставлять на підставі наведених вище симптомів. При внутрішньому дослідженні звичайно вдається промацати пухлину, яка виходить з малого тазу, хоч при гострому перекручуванні дані дослідження можуть бути дуже невираженими внаслідок різкої болючості живота.

У гострих випадках, поки не сталось нагноєння і омертвління пухлини, температура у хворих звичайно нормальна або субфебрильна. Велике значення мають анамнестичні дані, особливо якщо хвора знала раніше про наявність у неї пухлини. Іноді хворі вказують, що пухлина, яку вони самі раніше промацували, раптом відразу виросла у зв’язку з розвитком згаданих вище симптомів.

Лікування перекрученої кісти може бути тільки оперативним і результат операції буде тим кращим, чим раніше вона зроблена.

Профілактика. Регулярні огляди (двічі на рік) у гінеколога із застосуванням ультразвукового дослідження малого таза. Динамічне спостереження за хворими підвищеної групи ризику (хронічні запальні захворювання статевих органів, порушення менструальної функції, наявність ендокринопатій в анамнезі).

 

V. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.

з/п	Етапи заняття	Розподіл часу*	Види контролю**	Засоби навчання (об’єкти, що викори-стовуються в навчаль-ному процесі як носії інформації та іструменти діяльності викладача і студента)
1.	Підготовчий етап 15 %
1.1.	Організаційні питання.	2 хв.
1.2.	Формування мотивації.	5 хв.		- методичні рекомендації
1.3.	Контроль початкового рівня підготовки.	8 хв.	усне або письмове опитування за стандартизованим переліком питань, тестування	- методичні рекомендації; - стандартизований перелік питань; - тестовий контроль.
2.	Основний етап 65 % (вказати всі види робіт, які виконуть студенти під час цього етапу).	55 хв.	Самостійна робота роз-поділяється між 4—5 студентами і виконує-ться у 2—З хворих. Студенти самостійно обстежують хворих з аменореєю, ДМК, зби-рають анамнез, прово-дять огляд на кріслі за допомогою дзеркал, вагінальне досліджен-ня, знайомляться з ре-зультатами лаборатор-них обстежень, прово-дять диференційну ді-агностику, встановлю-ють заключний діаг-ноз, складають план додаткових методів дослідження та плану лікування хворої. Оці-нюють результати до-даткових методів дослі дження. Викладач кон-тролює роботу студен-тів, обговорюючи ре-зультати обстежень, звертає увагу студентів на особливо­сті перебі-гу захворювання та лікарської тактики у кожної обстежуваної.	- підручник з гінекології; - методичні рекомендації; - історії хвороб жінок з ДМК, ювенільними матковими кровотеча-ми
3.	Заключний етап 20 %
3.1.	Контроль кінцевого рівня підготовки.	10 хв.	- розв’язання ситуаційних задач; - структурована письмова робота; - усне опитування.	- - методичні рекомендації; - - ситуаційні задачі; - стандартизований перелік питань.
3.2.	Загальна оцінка навчальної діяльності студента.	5 хв.
3.3.	Інформування студентів про тему наступного заняття.	3 хв.		- методичні рекомендації.

* в конкретних методичних рекомендаціях з дисципліни розподіл часу доцільно дати у хвилинах;

** форми контролю і засоби навчання конкретно визначаються кафедрою для кожного з етапів заняття; засоби контролю теоретичної та практичної підготовки студентів повинні бути стандартизованими.

 

VІ. Методика організації навчального процесу на практичному занятті.

Підготовчий етап.

Підкреслити (розкрити) значення теми заняття для подальшого вивчення дисципліни і професійної діяльності лікаря з метою формування мотивації для цілеспрямованої навчальної діяльності. Ознайомити студентів з конкретними цілями та планом заняття.

Провести стандартизований контроль початкового рівня підготовки студентів.

6.2. Основний етап – має бути структурованим і передбачати проведення зі студентами навчальної діяльності залежно від видів навчальних занять (практичних); забезпечувати навчальну діяльність студента з об’єктами або моделями, що їх замінюють з метою формування нових знань, умінь, практичних навичок відповідно до конкретних цілей заняття.

Самостійна робота студентів під керівництвом викладача. Самостійна робота розподіляється між 4—5 студентами і виконується у 2—З хворих.

Студенти самостійно збирають анамнез, проводять дослідження хворої за допомогою основних методів дослідження, огляд на кріслі за допомогою дзеркал, вагінальне дослідження, знайомляться з результатами лабораторних обстежень, проводять диференційну діагностику, встановлюють заключний діагноз, складають план додаткових методів дослідження та лікування. Оцінюють результати додаткових методів дослідження. Студенти самостійно обстежують хворих з ДМК (кожний отримує конкретне індивідуальне завдання).

Викладач контролює роботу студентів, обговорюючи результати обстежень, звертаючи увагу студентів на особливо­сті перебігу захворювання та лікарської тактики у кожної обстежуваної, спрямовуючи самостійні дії студентів.

Види самостійної роботи студентів:

1) робота з літературою при низькому вихідному рівні знань;

2) збір анамнезу у однієї хворої;

3) дослідження хворої за допомогою основних гінекологічних методів (огляд зовнішніх статевих органів, огляд шийки матки в дзеркалах, бімануальне піхвове дослідження);

4) вивчення даних лабораторних показників;

5) побудова плану додаткового обстеження;

6) проведення диференційного діагнозу;

7) побудова плану лікування хворої;

8) експертиза непрацездатності хворої;

9) побудова плану реабілітації хворої.

Важливим для засвоєння нових знань та умінь на цьому етапі є вирішення ситуаційних задач, зображення графіків, малюнків, схем. Бажано, щоб завдання для студентів на цьому етапі були точними і структурованими, виконувались письмово і перевірялися викладачем під час заняття, обговорювалися результати.

Заключний етап.

Оцінюється поточна діяльність кожного студента упродовж заняття, стандартизований контроль кінцевого рівня засвоєння матеріалу здійс­нюється шляхом вирішення студентами ситуаційних завдань, усних до­повідей про проведену роботу, проводиться аналіз успішності студентів, оголошується оцінка діяльності кожного студента і виставляється у журнал обліку відвідувань і успішності студентів. Староста групи одночасно заносить оцінки у відомість обліку успішності і відвідування занять студентами, викладач завіряє їх своїм підписом.

В кінці заняття проводиться оцінка знань студентами питань деонтології.

Доцільно коротко інформувати студентів про тему наступного заняття і методичні прийоми щодо підготовки до нього.

VІІ. Додатки. Засоби для контролю:

Контрольні запитання та завдання

1. Гормональна регуляція розвитку молочних залоз.

2. Дисгормональні захворювання молочної залози: причина.

3. Мастопатія, визначення, класифікація.

4. Основні методи лікування мастопатій.

5. Що таке доброякісні пухлини?

6. Доброякісні пухлини матки.

7. Що таке міома (лейоміома) матки.

8. Причини розвитку міоми матки, морфологічні зміни.

9. Основні методи діагностики міоми матки.

10. Клінічні прояви міоми матки.

11. Диференційна діагностика міоми матки.

12. Ускладнення міоми матки.

13. Основні методи лікування лейоміоми матки.

14. Показання до оперативного лікування.

15. Види консервативних операцій.

16. Радикальні та напіврадикальні операції.

17. Консервативна терапія міоми матки.

18. Профілактика міоми матки.

19. Що таке кістома чи істинна пухлина яєчника?

20. Що таке кіста яєчника?

21. Класифікація пухлин та пухлиноподібних утворень яєчника.

22. Епітеліальні пухлини яєчника: види, клінічні прояви.

23. Гормонопродукуючі і гормональнозалежні| пухлини яєчника: види, клінічні прояв|вияви|и.

24. Герміногенні пухлини яєчника: види, клінічні прояви.

25. Що таке ліпідно-клітинні пухлини?

26. Що таке вторинні пухлини яєчників?

27. Які ви знаєте пухлиноподібні утворення яєчників, клініка, тактика ведення хворих?

28. Методи діагностики пухлини яєчника.

29. Клінічні прояви у хворих з пухлинами яєчників.

30. Ускладнення у хворих з пухлинами яєчників.

31. Анатомічна та хірургічна ніжка пухлини яєчника.

32. Основні методи лікування пухлин яєчників.

33. Показання до хірургічного втручання при пухлинах яєчника.

34. Види оперативного втручання, що застосовуються при пухлинах яєчника.