Психологічний зміст поняття «девіантна поведінка».

Психологічний зміст поняття «девіантна поведінка».

Поведінка девіантна (лат. deviatio – відхилення) – дії людини (девіанта), які порушують офіційно встановлені в суспільстві чи неофіційні в певній соціальній групі моральні і правові норми, що призводять до її покарання, ізоляції, виправлення або лікування.

Діагностика девіантної поведінки часто утруднена причинами скоріше суб’єктивними ніж об’єктивними, що бажання визнати відхилення будь-якої поведінки приводить до ігнорування основного принципу діагностики девіантної поведінки, яка реально націлена на врахування реальності, навколишньої дійсності. Девіантна поведінка – це не просто поведінка, яка відрізняється від норм чи прийнятих в суспільстві стандартів, але і така, що не задовольняє соціальні очікування. Соціальні очікування – обумовлені поняттям соціального положення людини, етнічної і культурної приналежності, вікового діапазону, статі, професії т.д.

Предметом вивчення психології девіантної поведінки є відхилення від різноманітних норм ситуаційних реакцій, психічних станів, а також форм розвитку особистості, що призводять до дезадаптації людини в суспільстві, або порушення самоактуалізації і прийняття себе в силу вироблених неадекватних патернів поведінки.

Класифікації видів девіантної поведінки

Характеристика видів девіантної поведінки

Поняття соціальної норми і її види

Норма – це явище групової свідомості у вигляді розділених групою уявлень з вимогами членів групи до загальної поведінки із врахуванням їх соціальних ролей, які створюють оптимальні умови побуту, з якими ці норми взаємодіють, і відтворюючи формують його.

Згідно цього визначення виокремлюють наступні норми: правові, моральні і естетичні.

Правові норми регламентовані законом, порушення яких передбачає покарання. Моральні та естетичні – не регламентовані законом, саме тому про їх порушення можна говорити тільки, як про суспільний осуд. В першому випадку говорять, що людина поступає не по закону, в другому – поступає не «по-людськи».

Поняття соціальної дезадаптації.

Дезадаптація – це небажання визнавати або невміння виконувати вимоги соціального середовища, а також реалізувати свою індивідуальність у конкретних соціальних умовах.

Загальні прояви соціальної дезадаптації у дітей та дорослих (Максимова Н.Ю., 2011):

ü постійна неуспішність у навчанні або нездатність заробляти власною працею;

ü виражена неуспішність у життєво важливих сферах спілкування (у сім'ї, навчальній або виробничій групі, міжособистісних стосунках);

ü порушення моральних і правових норм;

ü ізоляція від оточення у поєднанні з ворожим ставленням до нього.

Форма соціальної дезадаптації та ступінь її вираженості є визначальними характеристиками девантної поведінки.

Поняття «аномія»

Аномія (з давньогрецької — беззаконня, "відсутність норм") — такий стан суспільства, за якого значна частина його членів, знаючи про існування обов'язкових суспільних норм, ставляться до них негативно або байдуже.

Це поняття було введене в соціологічну науку Емілем Дюркгеймом, який пов'язував аномію із відсутністю або слабкістю нормативного регулювання людських бажань, які за своєю природою є безмежними. Вчений вважав, що обмеженість можливостей для задоволення бажань і відсутність ефективних норм, які б регулювали їх, роблять індивідів нещасними і навіть підштовхують до самогубства.Американський вчений Роберт Мертон вважав, що аномія виникає тоді, коли люди не можуть досягнути приписуваних суспільством цілей тими засобами, які встановлює суспільство. При аномії, навіть якщо існує розуміння спільних цілей, відсутнє спільне визнання правових і моральних способів дій, які ведуть до цих спільних цілей. Люди пристосовуються до аномії в різний спосіб. Роберт Мертон виділив п'ять моделей соціальної адаптації особистості до вироблених у суспільстві культурних норм, залежно від того чи визнають ці особи панівні цінності і чи відповідають вони виробленим у суспільстві правилам досягнення соціальних благ.

Стан аномії можливий як внаслідок погіршення життя, кризи, так і за умов матеріального добробуту у суспільстві.

При аномії:

індивід випадає з ритму, втрачає здатність пристосовуватися до нового стану і нових вимог суспільства; зникають чіткі норми і правила поведінки; руйнуються суспільні цінності; маргіналізуються деякі суспільні групи.

Аномія є способом пристосування суспільства до певної ситуації.

 

Порівняльний аналіз кримінальної і деліквентної поведінки.

Кримінальна поведінка – це злочинна поведінка особистості виявляється у вчинках, що суперечать нормам права і, водночас, нормам карного законодавства.

Деліквентна поведінка – це поведінка, яка полягає у здійсненні особистістю дріб­них правопорушень, за які її не притягують до відповідальності. Мо­же виявлятися у формі бешкетування, хуліганства, коли, наприклад, особистість бажає розважитися, але обирає для цього неприйнятні форми, насамперед, внаслідок недоліків у своєму вихованні. До делінквентної поведінки можна віднести в певних випадках і прояви вандалізму як форми руйнівної поведінки, спрямованої на безглузде знищення культурних і матеріальних цінностей.

8. Віктимна поведінка (33 питання те саме)

Віктимна поведінка (від англ. victim – жертва), що являє собою активність особистості, за якої вона певним чином сприяє скоєнню злочину проти неї, свідомо чи підсвідомо нехтуючи запобіжними заходами, обираючи спосіб життя, який привертає до цієї особистості увагу агресивних осіб, злочинців тощо.

Психологічні прояви девіантної поведінки.

Чинники виникнення відхилень у поведінці особистості.

Соціально-психологічні чинники девіантної поведінки особистості.

Педагогічні чинники виникнення відхилень у поведінці.

Педагогічні детермінанти девіантної поведінки

Р.Р. Овчарова (1998) для оцінки педагогічних чинників розвитку осо­бистості дитини пропонує такі параметри:

· характер виховання (орієнтоване на дитину, стабільне, таке, що позитивно впливає; нестійке, нестабільне, суперечливе; байдуже до дитини, нестабільне, таке, що дезорганізує; вороже, таке, що негативно впливає на дитину тощо);

· характер освітньої роботи з дітьми (особистісно-орієнтована, розвивальна; репродуктивно-адаптивна, малоефективна; інформаційно-репродуктивна, неефективна тощо).

Зрозуміло, що ці чинники позначаються на розвитку дитини не безпосередньо, а заломлюючись через її внутрішню позицію (взаємо­дію, відносну незалежність, опірність; протидію, гіпернезалежність, негативізм, впертість; бездіяльність, гіперзалежність, нестійкість, конформізм тощо).

Також великого значення набуває ставлення педагога до дитини з девіантною поведінкою, досліджуючи яке, І. Козубовська та Г. Товканець (1999) встановили, що:

- ставлення стійко-позитивного типу (рівне, тепле ставлення, турбота, прагнення допомогти) є характерним лише для 10 % досліджуваних педагогів;

- ставлення нестійкого типу (ситуативність поведінки педагога залежно від настрою, вчинків учня, загальної емоційно-позитивної спрямованості) виявляють близько 20 % вчителів;

- ставлення стійко-негативного типу (відкрито вороже ставлення, необ’єктивність оцінки, упередженість, зосередження уваги лише на негативних вчинках, ігнорування позитивних якостей дитини) є властивим для 53 % досліджуваних педагогів.

- байдуже ставлення (незацікавленість причинами неуспішності ди­тини, його особистістю, орієнтація на спілкування лише на офіційному, рольовому рівні) можна констатувати у 17 % досліджуваних учителів

Особливості ставлення особистості з девіантною поведінкою до себе.

Роль сім’ї у становленні особистості важковиховуваної дитини.

Неадекватні виховні впливи батьків і педагогів як передумови відхилень у поведінці.

Індивідуально-психологічні особливості підлітків, які становлять групу ризику щодо девіантної поведінки.

Поняття дисморфофобії

Дисморфофобія – страх зміни власного тіла – від простої стурбованості зовнішністю до одержи­мості дійсними чи уявними дефектами.

Дисморфоманія підліткова - надмірна зацикленість підлітків на своїй зовнішності, невдоволеність, пошуки, вигадування її вад чи недоліків. Підліткова дисморфоманія виникає внаслідок тиску соціальних стереотипів та неадекватної самооцінки.

Поняття дисморфоманії

Дисморфоманія – маячіння через фізичний недолік.

Дисморфофобія підліткова - категоричне несприймання підлітками своєї зовнішності, патологічна зацикленість на її вадах чи недоліках (здебільшого уявних, надуманих).

Поняття анорексії.

Анорексія - це наполегливе прагнення знизити вагу шляхом тривалого обмеження себе в їжі. Як правило, обмеження таке викликане страхом можливого ожиріння і збільшення маси тіла. Небезпека анорексії в гормональних і обмінних порушеннях, у функціональних розладах.

Поняття булімії.

Булімія – захворювання, в основі якого лежить нервово-психічний розлад, що виявляється в неконтрольованому споживанні їжі, зосередженості на їжі, калоріях, вазі. Хворий страждає нападами невгамовного голоду, користується засобами для схуднення, приймає проносні, викликає у себе блювоту. Буліміки відрізняються заниженою самооцінкою, почуттям провини, зайвою самокритикою, мають спотворене уявлення про власну вагу. Булімія характеризується патологічно посиленим відчуттям голоду (буває, супроводжується слабкістю і болем в животі), яке супроводжується відсутністю відчуття насичення при прийомі їжі (поліфагія – обжерливість). Булімія є наслідком органічних або функціональних розладів центральної нервової системи (гіпоталамо-гіпофізарні порушення, епілепсія, пухлини та черепно-мозкові травми), або психічних захворювань (шизофренія, психопатії, синдром нав’язливих станів). Також булімія може розвинутися в результаті підвищеного вмісту інсуліну в крові.

Поняття гемблінгу.

Гемблінг (ігровій залежності) — залежность від азартних, а ос­таннім часом – і від комп'ютерних ігор.

Поняття графіті

Графіті (від італ. graffito — надряпані, проведені лінії) як різновид комунікації, яке через анонімність звільняє особистість від соц­іального контролю та зображено у невідповідних для цього місцях.

Позитивні девіації.

Поняття аномії. (6пит.)

Психоактивна речовина.

Психоактивні речовини – хімічні сполуки, які здатні викликати при одноразовому прийомі ейфорію або інші, бажані з точки зору споживача, психотропні ефекти, а при систематичному вживанні – психічну і фізичну залежність.

Психоактивні речовини (ПАР)

1. Токсикоманії:

- алкоголізм (етилізм)

- лекаманія

- тютюнопаління

- кофеїноманія тощо

2. Наркоманії

Поняття масової анозогнозії

Анозогнозія – це дезадаптивна форма неприйняття, витіснення, відкидання думок про власний фізичний дефект (хронічне захворювання) та його наслідки, відхід від складної для людини ситуації, афективне гальмування (нездатність адекватно усвідомлювати свій стан). Активне заперечення власного функціонального обмеження (соматичного захворювання) призводить до виникнення дисонансу між нереалістичними бажаннями, вимогами до власного "Я" та реальними можливостями, які не відповідають завищеному рівню домагань.

Психологічний зміст поняття «девіантна поведінка».

Поведінка девіантна (лат. deviatio – відхилення) – дії людини (девіанта), які порушують офіційно встановлені в суспільстві чи неофіційні в певній соціальній групі моральні і правові норми, що призводять до її покарання, ізоляції, виправлення або лікування.

Діагностика девіантної поведінки часто утруднена причинами скоріше суб’єктивними ніж об’єктивними, що бажання визнати відхилення будь-якої поведінки приводить до ігнорування основного принципу діагностики девіантної поведінки, яка реально націлена на врахування реальності, навколишньої дійсності. Девіантна поведінка – це не просто поведінка, яка відрізняється від норм чи прийнятих в суспільстві стандартів, але і така, що не задовольняє соціальні очікування. Соціальні очікування – обумовлені поняттям соціального положення людини, етнічної і культурної приналежності, вікового діапазону, статі, професії т.д.

Предметом вивчення психології девіантної поведінки є відхилення від різноманітних норм ситуаційних реакцій, психічних станів, а також форм розвитку особистості, що призводять до дезадаптації людини в суспільстві, або порушення самоактуалізації і прийняття себе в силу вироблених неадекватних патернів поведінки.