Поняття «психічне здоров’я».

Психічне здоров’я – це стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечує адекватну умовам дійсності регуляцію поведінки і діяльності.

Можна виділити такі рівні психічного здоров’я: креативний, адаптивний, дезадаптивний. Креативний рівень психічного здоров’я: стійкість до впливів середовища, активне творче відношення до дійсності, усвідомленість і цілеспрямованість зусиль, які застосовуються. Адаптивний рівень психічного здоров’я: адаптованість до соціуму супроводжується підвищеним рівнем тривожності. Дезадаптивний рівень психічного здоров’я: внутрішні проблеми не вирішуються. Порушений баланс між внутрішнім світом і зовнішнім намагаються відновити за допомогою асимілятивного стилю поведінки (пристосування на шкоду своїм інтересам) чи акомодативного (агресивно-наступального, пристосування на шкоду інтересів інших).

Поняття «психологічне здоров’я».

Умовою психічного здоров’я є психологічне здоров’я, що проявляється в благополуччі, яке відчувається людиною на всіх рівнях (фізичному, психічному, духовному, соціальному).

Психологічне здоров’я – це «динамічна сукупність психічних властивостей індивіда, що забезпечують гармонію між потребами індивіда і суспільства, що є передумовою орієнтації особистості на виконання свого життєвого завдання».

Поняття «психологічна культура».

Для того, щоб підтримувати своє психічне здоров’я на нормальному рівні, необхідно володіти психологічною культурою. Поняття психологічна культура включає в себе: турботу про своє психічне здоров’я, вміння виходити із психологічних криз самостійно і допомагати близьким людям. Основу психологічної культури складають: самопізнання, самооцінка, прагнення до пізнання інших людей, вміння управляти своєю поведінкою, емоціями в процесі спілкування. Всі ці компоненти присутні в структурі здорової особистості, тобто особистості, що володіє психічним та психологічним здоров'ям.

Поняття віктимної поведінки особистості.

Віктимна поведінка (від англ. victim – жертва), що являє собою активність особистості, за якої вона певним чином сприяє скоєнню злочину проти неї, свідомо чи підсвідомо нехтуючи запобіжними заходами, обираючи спосіб життя, який привертає до цієї особистості увагу агресивних осіб, злочинців тощо.

Вандалізм як вид девіантної поведінки.

Вандалізм як форма руйнівної поведінки, спрямованої на безглузде знищення культурних і матеріальних цінностей певною мірою відноситься до деліквентної поведінки. Спираю­чись на класифікацію мотивів вандалізму Д. Кантера, виокремлюють такі типи вандалізму:

· вандалізм як спосіб придбання, коли мотивом руйнування є матеріальна вигода;

· вандалізм як спосіб придбання, коли мотивом руйнування є матеріальна вигода;

· лють через переживання нездатності досягти певної мети і спроба справитися зі стресором;

· нудьга і, відповідно, бажання розважитися, пошук нових вражень, гострих відчуттів;

· вандалізм як спосіб самоствердження, привертання уваги до себе;

· вандалізм як дослідження (у дитячому віці), бажання зрозуміти принципи і механізми функціонування певних речей;

· графіті (від італ. graffito — надряпані, проведені лінії) як різновид комунікації, яке через анонімність звільняє особистість від соціального контролю та зображено у невідповідних для цього місцях.

Роль сім’ї у становленні і закріпленні девіантної поведінки.

Адиктивна поведінка як вид девіантної поведінки особистості.

Адиктивна поведінка - це один з типів девіантної (що відхиляється) поведінки з формуванням прагнення до відходу від реальності шляхом

штучного зміни свого психічного стану за допомогою прийому деяких речовин (алко­голь, паління, наркотики тощо) або постійної фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримки інтенсивних емоцій. Основним мотивом особистостей, схильних до адиктивних форм поведінки, є активне зміна не задовольняє їх психічного стану, яке розглядається ними найчастіше як «сіре», «нудне», «Монотонне», «апатичний». Такій людині не вдається виявити в реальності будь-які сфери діяльності, здатні надовго привернути його увагу, порадувати або викликати іншу виражену емоційну реакцію.

При цьому виокремлюють різні чин­ники виникнення психічної залежності від психоактивних речовин, проте головна роль належить особливостям переживання особисті­стю своєї життєвої ситуації. "Слабка ланка" такої особи – недостат­ні самоконтроль й самодисципліна, несформованість функції прогно­зу поведінки, низька стійкість до можливих впливів, схильність не­адекватно реагувати на фруструючу ситуацію, невміння знаходити продуктивний вихід із конфлікту, відмова від активності при наймен­ших труднощах, часто поряд із завищеним рівнем домагань тощо. У результаті особистість прагне пережити стан задоволення, радості, але не бачить природних шляхів до цього, бо від повсякденної діяль­ності очікує лише на негативні емоції. Тому в неї виникає прагнення до зміни психічного стану штучним, хімічним шляхом. Слід зазначити, що крім психоактивних речовин об'єктами за­лежності можуть бути й їжа, ігри, секс, релігія і релігійні культи то­що.

Виділяються наступні психологічні особливості осіб з адиктивних формами поведінки (Б. Сегал):

1) знижена переносимість труднощів повсякденного життя, поряд з

добре переноситься кризових ситуацій;

2) прихований комплекс неповноцінності, що поєднується з зовні проявляють перевагою;

3) зовнішня социабельность, що поєднується зі страхом перед стійкими

емоційними контактами;

4) прагнення говорити неправду;

5) прагнення звинувачувати інших, знаючи, що вони невинні;

6) прагнення йти від відповідальності в прийнятті рішень;

7) стереотипність, повторюваність поведінки;

8) залежність;

9) тривожність

Алкогольне узалежнення як вид адикції.

Наркотичне узалежнення як вид адикції.

Характеристика нехімічних видів адиктивної поведінки

Психологічні особливості порушення харчової поведінки особистості.

Поняття анорексії.

Анорексія - це наполегливе прагнення знизити вагу шляхом тривалого обмеження себе в їжі. Як правило, обмеження таке викликане страхом можливого ожиріння і збільшення маси тіла. Небезпека анорексії в гормональних і обмінних порушеннях, у функціональних розладах.

Поняття булімії.

Булімія – захворювання, в основі якого лежить нервово-психічний розлад, що виявляється в неконтрольованому споживанні їжі, зосередженості на їжі, калоріях, вазі. Хворий страждає нападами невгамовного голоду, користується засобами для схуднення, приймає проносні, викликає у себе блювоту. Буліміки відрізняються заниженою самооцінкою, почуттям провини, зайвою самокритикою, мають спотворене уявлення про власну вагу. Булімія характеризується патологічно посиленим відчуттям голоду (буває, супроводжується слабкістю і болем в животі), яке супроводжується відсутністю відчуття насичення при прийомі їжі (поліфагія – обжерливість). Булімія є наслідком органічних або функціональних розладів центральної нервової системи (гіпоталамо-гіпофізарні порушення, епілепсія, пухлини та черепно-мозкові травми), або психічних захворювань (шизофренія, психопатії, синдром нав’язливих станів). Також булімія може розвинутися в результаті підвищеного вмісту інсуліну в крові.

Поняття гемблінгу.

Гемблінг (ігровій залежності) — залежность від азартних, а ос­таннім часом – і від комп'ютерних ігор.

Поняття соціального паразитизму.

Поняття графіті

Графіті (від італ. graffito — надряпані, проведені лінії) як різновид комунікації, яке через анонімність звільняє особистість від соц­іального контролю та зображено у невідповідних для цього місцях.

Позитивні девіації.

Поняття аномії. (6пит.)

Психоактивна речовина.

Психоактивні речовини – хімічні сполуки, які здатні викликати при одноразовому прийомі ейфорію або інші, бажані з точки зору споживача, психотропні ефекти, а при систематичному вживанні – психічну і фізичну залежність.

Психоактивні речовини (ПАР)

1. Токсикоманії:

- алкоголізм (етилізм)

- лекаманія

- тютюнопаління

- кофеїноманія тощо

2. Наркоманії