Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Григорій Сковорода «Бджола та Шершень»Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Жанр: байка. Головна ідея: праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою» (ідея спорідненої праці). Головні герої: Бджола, Шершень. Про твір: байки в Г. Сковороди стислі й лаконічні, вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій — подано мораль, яку автор називає «силою». Інколи друга частина байок — «сила» — у кілька разів об’ємніша за основну частину й сприймається як філософський трактат. Головне в байках Сковороди — глибокий зміст, про це він так сказав: «Байка тоді нікчемна та баб’яча, коли в простому та чудному лушпинні своєму не ховає зерна істини». Одна з найвідоміших байок Г. Сковороди «Бджола та Шершень» у формі діалогу між персонажами розкриває одвічну тему суперечності між трудовим способом життя й паразитичним існуванням. Образи Бджоли й Шершня алегоричні: Бджола — «герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться», а Шершень — «образ людей, що живуть крадіжкою чужого й родилися на те тільки, щоб їсти й пити». Бджола бачить своє щастя лише в «сродній праці», тобто праці за покликанням: «Нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені». Шершень цього збагнути не може й зарозуміло наділяє Бджолу такими характеристиками: «ти така дурна», «багато у вас голів, та безглузді». Ідея байки: праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою», лише тоді праця «потрібне робить неважким, а важке — непотрібним». У силі байки автор бачить щастя людини в «природженому ділі», яке є справді «найсо-лодшим бенкетом». Мораль Шершень — узагальнений образ людей, що живуть грабунком інших і створені лише для того, щоб їсти й пити. Бджола ж — мудра людина, яка трудиться в «сродному ділі», тобто за своїм покликанням. Чимало Шершнів безглуздо кажуть: навіщо, наприклад, студентові вчитися, якщо нічого за це не має. Вони не розуміють, що справа, яка припадає до душі, дає найбільше задоволення. За природними законами живуть тварини (Хорт, Кішка, бджола) та наймудріші з людей (наприклад, давньоримський державний діяч і письменник Катон). Немає більшої радості, як «жити за натурою». Це означає не вдоволення низьких потреб і скотської похоті, а виконання свого природного призначення в житті. Саме про таку близькість до природи сказав давньогрецький філософ Епікур: «Дяка велика блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним». Дотримуватись таких правил у житті — значить догодити Богу, бо «усе в ньому і він в усьому».
Афоризми Григорія Сковороди Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестае вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним. Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись - значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота - рух душі, а життя - се рух. Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа? Надмір породжує пересит, пересит - нудьгу, нудьга ж - душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим. Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри? Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того - неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене. Не все те отрута, що неприємне на смак. Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя. Бери вершину і матимеш середину. З усіх утрат втрата часу найтяжча. Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло. То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії. Так само як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть до невеличкого човна, а відти знову переберуться у тривесельник, але нічого сим не досягають, бо разом з собою переносять жовч і страх, - так і життєві зміни не усувають з душі того, що завдає прикрості і непокоїть. Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось. Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів. Більше думай і тоді вирішуй. Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві. Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати - це наполовину завершити. О, коли б змога писати так само багато, як і мислити! Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване. У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим. Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори. О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках! Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру. Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого. Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги! З видимого пізнавай невидиме. Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись.. Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене. Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі. Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні. Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга. Мудрець мусить і з гною вибирати золото. Коли велика справа - панувати над тілами, то ще більша - керувати душами. Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську. Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі. Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує? Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує. Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею. Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану. Сліпі очі, коли затулені зіниці. Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора. Все минає, але любов після всього зостається. Кому душа болить, тому весь світ плаче. Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений. Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду. Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти! Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий. Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити. Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру. Лід на те й родиться, аби танути. Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть. Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця. Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний. Облиш забобони, обмий совість, а потім одежу, залиш усі свої хиби і підіймайся! Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади. Наступний, весело освітлений день - плід учорашнього, так само як добра старість - нагорода гарної юності. Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне. Не любить серце, не бачачи краси. Що вподобав, на те й перетворився. Не за обличчя судіть, а за серце. Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце - справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве - бобер, хоча вигляд вовчий; серце вепрове - вепр, хоч подоба бобра. Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі? Пізнаєш істину - ввійде тоді у кров твою сонце. Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне? Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися. Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце. Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в інших. На новий путівець шукай нові ноги. Що з того, коли листок зовні зелений, та корінь позбавлений життєвого соку? Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий? Не називай солодким те, що породжує гіркоту. Вірю, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, аніж батько, коли карає, і що фальшива позолота блищить краще від самого золота... Але згадай приказку: "Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема". Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть. Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові. Тінь яблуні не заважає. Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її. Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва - відхили лише вхід у душу свою. Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами - чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага. Невже ти не чув, що сини віку мудріші від синів дня? Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде - в цьому і важкість. Не розум від книг, а книги від розуму створились. НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КЛАСИЦИЗМ Іван Котляревський «Енеїда» (повністю вийшла друком у 1842 р.) Літературний рід: ліро-епос. Жанр: бурлескно-травестійна поема. Тема: глузливе зображення панівного класу України XVIII ст. з його паразитизмом, жорстокістю, хабарництвом, пияцтвом, соціальною й моральною нікчемністю. Головна ідея: утвердження безсмертності українського народу, його ментальності, культури, мови, волелюбного духу; засудження жорстокості панів, морального звиродніння, хабарництва чиновників. Головні герої: Еней, його батько Анхіз і мати Венера; друзі-троянці Низ та Евріал; верховний бог Зевс, бог-покровитель торгівлі Меркурій, бог вітрів Еол, бог моря Нептун; богиня шлюбу Юнона; цариця Дідона, пророчиця Сивілла, цариця Цирцея; цар Латин, його дружина Амата й дочка Лавінія; цар рутульців Турн. Сюжет: подорож Енея після загибелі Трої — утручання бога вітрів Еола й бога моря Нептуна в мандрівку троянців — знайомство з Дідо-ною — кохання, розлука й самогубство Дідони — гостювання Енея на Си-цилії в Ацеста — життя богів на Олімпі — пожежа на троянському флоті — сон Енея (батько кличе сина навідати його в пеклі) — подорож Енея із Си-віллою в пекло — зустріч Енея з батьком у пеклі — острів злої цариці Цир-цеї — земля царя Латина — перипетії з Енеєм через Лавінію, заручену з ру-тульським царем Турном (причина початку війни) — війна троянців із ру-тульцями — героїчний подвиг Низа й Евріала — Зевсова заборона втручатися богам у земні справи — двобій Енея з Турном і перемога Енея. Про твір: у поемі І. Котляревського «Енеїда» відображена українська дійсність XVIII ст. з її побутом, звичаями, обрядами, традиціями, з її історією, через що цей твір витримав випробування часом. На сюжетній основі поеми Вергілія Котляревський майстерно розвинув нову тему, показавши життя й побут різних суспільних верств українського народу, у тому числі й простого люду, чого раніше не було в українській літературі. Явно помітні в поемі натяки на українську історію. Письменник сміливо натякає на царювання Катерини II, використовуючи алегоричний образ Цирцеї, яка живе на острові, ця «люта чарівний^ //1 дуже злая до людей». Є і натяк на запровадження кріпацтва в Україні та його трагічні наслідки для народу: «Пропали всі ми з головами… // Пропали! Як Сірко в базарі,//Готовте шиї до ярма». Це твір про славну козацьку старовину, тут згадуються часи Сагайдачного, Дорошенка, Залізняка, Запорозька Січ, а Еней і його троянське військо — це не хто інші, як запорожці зі своїм кошовим. З узагальненим образом козацтва тісно пов’язана тема захисту Вітчизни, громадянської підпорядкованості особистих інтересів загальнонародним. На те, що йдеться про Україну, натякають власні назви: імена (Терешко, Охрім, Лесько, Панько), прізвища, назви населених пунктів, адміністративні та географічні назви (Переяслав, Опішня, Решетилівка, Полтава)… Поема І. Котляревського — це невичерпне джерело соціальних і морально-етичних проблем, які порушує автор і в оригінальній, цікавій формі доносить до читача. Він возвеличує всілякі людські чесноти й таврує суспільні недоліки й аморальні вчинки людей. Здається, немає такої вади, про яку не йшлося б у поемі з глузуванням або саркастичним засудженням. В «Енеїді» письменник порушує такі соціальні проблеми: захист рідної землі від ворогів; почуття громадянського обов’язку; соціальна нерівність; моральна нікчемність панства, чиновників, повна байдужість до інтересів і потреб народу; розгульний спосіб життя панів; паразитичне існування можновладців; засудження негативних суспільних явищ: хабарництва чиновників, злодійства, інтриганства, підлабузництва, здирництва, пихатості, безкультур’я, кругової поруки, зловживання службовим становищем. Серед морально-етичних проблем можна визначити такі: виховання дітей; утвердження людських чеснот: добропорядності, поваги до батьків, кохання, вірності, виховання дітей на засадах народної моралі; таврування людських вад: брехливості, лінощів, зрадливості, нехтування християнською мораллю. Письменник утверджує народну мораль у дусі просвітительства через моральні критерії суспільних явищ і повчання. Іван Котляревський пишається героїчною історією України, ідеалізує часи гетьманства, підносить ідею безсмертя українського народу, його історії, самобутності української нації, утвердження української мови, живучості народних традицій, свободолюбства, прагнення до незалежності, оспівує героїчне минуле України (Г.Дмитренко).
СЕНТИМЕНТАЛІЗМ
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 675; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.119.118.237 (0.011 с.) |