Коефіцієнтний аналіз, аналіз однорідних груп, системи комплексної оцінки банківського ризику та пруденційний аналіз

Першою групою є моделі та підходи коефіцієнтного аналізу – найпростіші способи оцінити надійність комерційного банку. Оскільки нормальні значення коефіцієнтів можуть відрізнятися для різних банків, внаслідок різної спеціалізації або інших причин, то часто застосовують коефіцієнтний аналіз однорідних груп – тобто оцінювання надійності комерційного банку в розрізі схожої групи банків, наприклад, за групою банків, що визначає Національний банк України за розміром активів, про що згадувалося раніше.

До коефіцієнтного аналізу відносяться:

1) Bank Monitoring System (BMS);

2) BAKred Information System (BAKIS);

Щодо систем комплексної оцінки банківського ризику, то треба сказати, що вони, більшою мірою, використовуються як додаткові, коли звичайні моделі оцінювання надійності вже були використані та потрібна додаткова оцінка у розрізі ризиків. Тут також проводять аналіз на основі банківських груп. Зазвичай такий аналіз проводять рідко, оскільки він трудомістким. Серед таких моделей:

1) Risk Analysis Support Tool;

2) Risk Assessment, Tools of Supervision and Evaluation;

Згадані моделі та підходи будуть розглянуті коротко, оскільки представляють собою найпростіші способи оцінювання надійності, а моделі оцінювання ризику мають опосередкований вплив на оцінювання надійності.

Пруденційний з англійської перекладається як «розсудливий». Логічно сутність пояснюється так: «Пруденційний чоловік бере з собою парасольку навіть тоді, коли дощ малоймовірний. Якщо дощу не буде, він буде розчарований. Однак якщо він не візьме парасольку і потрапить під дощ, то він може захворіти і тоді його страждання будуть набагато більшими» До категорії пруденційного аналізу належить модель «стрес-тестування» країн членів МВФ. Враховуючи характер такого підходу він буде розглянутий коротко.

 

Bank Monitoring System (BMS)

Система найактивніше використовується в США. Дана система аналізу поєднує в собі 39 фінансових показників та 35 параметрів. Система моніторингу аналізує фінансові данні, щоб визначити загальний банківський стан як всередині так і дистанційно банківської структури. Загалом, дистанційні експертизи визначають банківську стабільність про те потребують в поглибленні внутрішньої, опосередкованої експертизи. Контроль результатів це первинний інстремент для дістанційного контролю та передуючий для локального нагляду. Включає в себе бухгалтерський звіт або введення, системи обробки та звіту вихідний. Звіти включають докладні фінансові дані по багатьом банківських ризикам, але переважно на достатність капіталу, управління активами (кредити та інвестиції), ефективність управління, стабільності доходів, ліквідності і процентної ставки чутливості. [21] Інформації щодо виявлених недоліків и переваг за даною моделлю знайдено не було, оскільки широкого практичного використання в нашій країні не отримала.

 

BAKred Information System (BAKIS)

Система, що використовується Центральним банком Німеччини, яка складається з 47 коефіцієнтів: 19 з них це коефіцієнти, що розруховують кредитний ризик та коефіцієнт платоспроможності, 16 коефіцієнтів відносять до ринкових ризиків, 2 до ліквідності та 10 пов’язані з прибутковістю банківських операцій. Усі ці показники є невід’ємними частинами загального аналізу, адже мають однакові вагові коєфіцієнти значимості. Сьогодні, система зводиться до розробки загальних пріоритетів діяльності банківського нагляду.

Невід’ємною особливістю використання коефіцієнтного аналізу це його спрямованість на виявлення причинно-наслідкових зв’язків серед різноманітних економічних процесів, які як прямо так і опосередковано будуть впливати на діяльність банківської структури, тобто ідентифікує чинники реальної або потенційної можливості втрати фінансової стійкості. [22]

Risk Analysis Support Tool

Застосовується Національним банком Нідерландів. Процес оцінювання банку за цією моделлю складається з чотирьох основних етапів:

1) загальний опис та фінансовий аналіз організації на основі наявної звітності і результатів останніх досліджень на місцях;

2) поділ організації на великі управлінські підрозділи і види діяльності;
3) оцінка ризиків і управління окремих підрозділів, де розглядаються три категорії управління: внутрішній контроль;організація та менеджмент; дев`ять категорій ризику: кредитний, ціновий, процентний, валютний, операційний, стратегічний, ризик ліквідності, ІТ-ризик, ризик репутації, цілісності та правового статусу. Значення кожної категорії для підсумкового інтегрального показника визначається згідно з затвердженою ваговою матрицею);
4) агрегування показників і складання звітів (при цьому окремим підрозділам надаються вагові коефіцієнти пропорційно їх частці в загальному бюджеті організації). За рахунок універсальності і високої ефективності такі системи є найбільш ефективними для оцінки стану великих багатофіліальних банків та банківських холдингів, що відіграють важливу роль в економіці країни. [23]

Risk Assessment, Tools of Supervision and Evaluation

Структура, що розвивається як всестороння система оцінки банківських ризиків. Використовує тенденції ключових співвідношеннь і рівні групового аналізу протягом фази оцінки формального ризику банківської установи. Це полегшує поточну оцінку з погляду на ключові бізнес-ризики, маркетингові ризики та ліквідні ризики. Система Аналізує не лише дані щодо діяльності банків і фінансових компаній, а й низку макроекономічних показників, що характеризують стан грошово-кредитного ринку, платіжного балансу, рівень заощадженнь та інвестицій. Ключові фактори:

1) Ідентифікація істотних ділових одиниць на підставі порогів, встановлених для використання в групі регуляторного капіталу/вкладу та групі дохід/фінансування, та відображення як відсоток банківського капіталу;

2) Отримання інформації від попереднього візитера, зокрема закордонного регулювальника (представника) від своєї країни або іншої, де є філії, щоб уникати дублювання роботи, яку вже виконали;

3) Планування локальної роботи та локальних візитів, що охоплюють зустрічі з банківським правлінням, главами інших істотних відділів та інших ключових областей;

4) Проведення детальної оцінки кожного істотного відділу, які відображають ризик на підставі кількісних та якісних оцінок;

5) Налагоджена контролююча програма грунтується на оцінці;

6) Забезпечується зворотній зв’язок до банку, його головного офісу та усіх ланок загальної банківської системи;

Методологія агрегату, за якою слідує RATE, має відношення до агрегату категорією ризиків для цілої організації. У контрасті, RAST слідує за агрегатом діловою одиницею або функціональною діяльністю. До того ж, поки RATE використовує капітал і виручки як компоненти специфіки ризику, RAST просто використовує їх як кількісні фігури, які порівнюються із завершальною відміткою оціненої установи в кінці оцінки. [24]

CREDITRISK+

Наступна модель використовує методику оцінки сукупного кредитного ризику позичкового портфелю. Авторство належить CSFB – Community Financial Services Bank. В якості показника надійності пропонується використовувати випадкову ймовірність дефолту. Це дозволяє краще оцінювати довгострокову надійність банку. Задачі, що виконує модель:

1) Визначає ймовірність втрат в портфелі позик.

2) Визначає сумарні ризики як приклад значення ризику та очікуваний дефіцит.

3) Визначає кількість вкладів по значенням ризику та очікуваному дефіциту позичальнику на портфельній основі.

Актуарний підхід, що популяризувався через метод CreditRisk+ широко використовується для моделювання ризиків неплатежів по кредиту. Цей вигляд моделі більш практично адаптувався, ніж інші портфельні методи до розвитку економіки, оскільки, значно менше параметрів потрібно відкалібрувати, оскільки багато з яких практично неможливо відслідковувати. Метод легко видозмінюється безпосередньо, щоб комбінуватися з факторними моделями, що дозволяє об'єднати розгляд чинників кредитного циклу в процесі ризиків. Значення можуть забезпечити перевірки на адекватність умов і капіталу порівнянням з регулярними стандартами. [25]

Пруденційний аналіз

Модель «Стрес- тестування» країн-членів МВФ

 

Стрес - тестування - передбачає оцінку стійкості банківського сектору в умовах неґативного впливу, а саме при можливому зниженні ліквідності, зростанні волатильності процентних ставок, змінах валютних курсів. Умова стрес- тестування – врахування впливу факторів, що можуть спричинити значні збитки у портфелі активів або труднощі в управлінні ризиками. Дані фактори охоплюють компоненти ринкового, кредитного та ризику ліквідності.

Стрес-тестування передбачає компоненти як кількісного, так і якісного аналізу. Кількісний аналіз спрямований на визначення можливих коливань основних макроекономічних показників та оцінку їх впливу на різні складові активів банку. Якісний аналіз має на меті виконання двох основних завдань:

1) оцінити здатність банківського капіталу компенсувати ймовірні втрати;

2) визначення комплексу дій, які банк має вживати для зниження ризиків та збереження капіталу.

Дослідження має показати, чи стійкий банківський сектор до неґативних змін. Консультації щодо вдосконалення даного підходу надають МВФ та Світовий банк. [26]

Розглянувши наявні моделі оцінювання надійності комерційних банків можна зробити наступні висновки. Існує достатня кількість моделей для оцінювання надійності комерційних банків, але вони мають свої переваги та недоліки. Багато розглянутих нами моделей використовують у собі, як частину, найпростіший спосіб оцінювання банку – аналіз фінансової звітності та підрахунок фінансових коефіцієнтів. Більша частина моделей для свого підрахунку потребують використання обчислювальної техніки. Знайдена тенденція до комбінування декількох методів в одній моделі, наприклад, розрахунок фінансових коефіцієнтів поєднується з експертною оцінкою цих підрахунків та вирахування остаточних результатів з допомогою економіко-математичного апарату та обчислювальної техніки. Важливим є досвід оцінювання надійності комерційних банків із використанням нових підходів – апарату нечіткої логіки та множин, складові інтелектуального аналізу даних. Після проведеного аналізу та виходячи із наведених переваг та недоліків моделей, необхідно сказати, що для практичного оцінювання надійності комерційних банків, зазначеними моделями, необхідна їх адаптація до національних українських реалій; протилежно можна рекомендувати створення моделей саме для України, враховуючи зарубіжний досвід.­