Характеристика принципів адміністративного судочинства.

Згідно з ст. 7 КАСУ, принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) гласність і відкритість адміністративного процесу; 6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; 7) обов'язковість судових рішень.

1) Першочергове значення для здійснення адміністративного судочинства має принцип верховенства права. Закріпивши у Конституції України (ст. 8) принцип верховенства права, Україна визнала, що її законодавство, у тому числі і її Основний закон не повинні суперечити багатовіковим, природним правам людини. Саме тому у ст. 8 КАСУ законодавець, роз'ясняючи особливості реалізації принципу верховенства права в адміністративному судочинстві, указав на те, що:

по-перше, при вирішенні адміністративних справ суди повинні керуватися положенням Конституції України, яка закріплює, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави;

по-друге, суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини;

по-третє, норми Конституції є нормами прямої дії, тобто гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України;

по-четверте, неповнота, неясність, суперечливість або відсутність законодавства, що регулює спірні відносини, не можуть бути мотивами відмови у розгляді і вирішенні адміністративної справи. 2) При вирішенні справи адміністративний суд повинен керуватися принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішеє справи на підставі: 1) Конституції України; 2) законів України; 3) міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; 4) інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідним органом на підставі, у межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні адміністративними судами публічних спорів обов'язково виникнуть ситуації, коли певна група суспільних відносин лише частково або взагалі не регулюється нормами права або ж існуючі правові норми суперечливі за своїм змістом. Тому в ст. 9 КАСУ, де роз'ясняються особливості реалізації принципу законності в адміністративному судочинстві, пропонуються правові способи вирішення існуючих юридичних колізій:

1. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.

2. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону або іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону або іншого правового акта.

3. Якщо міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, які встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

4. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить з конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

3) При здійсненні правосуддя в адміністративних судах слід дотримуватися принципу рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Цей принцип означає, що всі учасники адміністративного судочинства є рівними перед законом і судом, тобто не може бути привілеїв або обмежень прав учасників адміністративного судочинства за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 10 КАСУ).

У ст. 11 КАСУ законодавець виділяє такий принцип адміністративного судочинства, як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Цей принцип, по суті, об'єднав у собі три принципи судочинства, які самостійно розглядаються в юридичній науці.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що зацікавлені в результаті розгляду справи учасники судочинства вільні в наданні суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, а інші учасники судочинства вільні в реалізації своїх процесуальних прав з метою захисту прав, свобод та інтересів сторін судочинства.

Кожна особа, що звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, установлених КАСУ. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких пред'явлено адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Принцип диспозитивності проявляється в тому, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, що була подана відповідно до КАСУ, і не може виходити за межі позовних вимог. Однак ч. 2 ст. 11 КАСУ містить винятки із загального правила. Так, суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін або третіх осіб, про захист яких вони просять.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи полягає в тому, що всі спори повинні розглядатися адміністративними судами всебічно і повно, на підставі перевірки, фіксації, збирання та оцінки матеріалів і доказів. Такі матеріали і докази зазвичай надаються сторонами адміністративного судочинства (позивачем і відповідачем). Матеріали і докази можуть надаватися і іншими учасниками судочинства, наприклад, третьою особою, представником, експертом та ін.

Адміністративний суд не тільки перевіряє, фіксує і дає оцінку цим доказам. Для з'ясування всіх обставин у справі суд вправі витребувати необхідні докази за власною ініціативою.

4) Особливе значення для забезпечення демократичності адміністративного судочинства має принцип гласності та відкритості. Цей принцип має три аспекти реалізації в рамках адміністративного судочинства: інформативний, організаційний і процедурний.

Інформативний аспект проявляється в тому, що:

- особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси або обов'язки, не можуть бути обмежені в праві на одержання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації про результати розгляду справи;

- ніхто не може бути обмежений у праві на одержання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи і прийнятих по ній судових рішеннях;

- кожний вправі знайомитися у встановленому законодавством порядку із судовими рішеннями по будь-якій розглянутій у відкритому судовому засіданні справі, яке набрало законної сили. Це право може бути обмежене у відповідності з законом в інтересах нерозголошення конфіденційної інформації про особу, державної або іншої таємниці, яка охороняється законом;

- судове рішення, прийняте у відкритому судовому засіданні, оголошується прилюдно, а якщо судовий розгляд відбувався в закритому судовому засіданні, прилюдно оголошується тільки резолютивна частина рішення.

Організаційний аспект проявляється в тому, що розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито. Однак суд своїм рішенням може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою нерозголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного життя людини, в інтересах малолітньої або неповнолітньої особи, а також у деяких випадках, встановлених законом.

Розгляд справи в закритому судовому засіданні проводиться з дотриманням всіх правил адміністративного судочинства. Під час розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у справі, а якщо буде потреба - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки. Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація з обмеженим доступом є значимою (важливою) для суспільства або доступ до інформації обмежений з порушенням закону, суд виносить рішення про її дослідження у відкритому судовому засіданні.

Процедурний аспект проявляється в тому, що під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписних технічних засобів.

Офіційним записом судового засідання є тільки технічний запис, який здійснений судом у порядку, встановленому КАСУ.

Особи, які є присутні у залі судового засідання, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарних апаратур, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі рішення суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі, крім тих, які є суб'єктами владних повноважень.

5) Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду в рамках адміністративного судочинства проявляється в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси або обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках і порядку, встановлених главою 1 і 2 розділу IV КАСУ.

6) Принцип обов'язковості судових рішень полягає в тому, що:

по-перше, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, виноситься від імені України;

по-друге, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України;

по-третє, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Така відповідальність передбачена нормами адміністративного (адміністративна і дисциплінарна відповідальність), цивільного та кримінального законодавства.

Перелічені вище принципи належать до принципів правосуддя, тому ці принципи властиві не тільки адміністративному судочинству, а і іншим видам судочинства (цивільному, господарському, кримінальному).

У рамках адміністративного судочинства знайшли своє відображення такі принципи, як принцип державної мови судочинства та принцип правової допомоги при вирішенні справ в адміністративних судах, які чомусь не увійшли до переліку принципів адміністративного судочинства, закріпленого у ст. 7 КАСУ.

7) Принцип державної мови адміністративного судочинства означає, що судочинство здійснюється державною мовою та всі судові документи складаються державною мовою. Особи, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, вправі користуватися рідною мовою або мовою, якою вони володіють, а також послугами перекладача в порядку, встановленому КАСУ.

8) Принцип правової допомоги при вирішенні справ в адміністративному суді полягає в тому, що кожний вправі користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом. Така допомога може надаватися адвокатами, а у випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися і іншими фахівцями в галузі права.

Суд повністю або частково звільняє особу від оплати правової допомоги і забезпечує надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених законом, якщо відповідний орган відмовив особі в забезпеченні правової допомоги.

КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ ( Редакція від 01.01.2016,)

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства України

1. Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства

1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 3. Визначення понять

1. У КАСУ наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

2) адміністративний суд - суд загальної юрисдикції, до компетенції якого КАСУ віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ;

3) суд - суддя адміністративного суду, який розглядає і вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів адміністративного суду;

4) адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому КАСУ;

5 ) адміністративний процес - правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства;

6) адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах;

7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

8) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду;

9) відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;

10) письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених КАСУ;

11) розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах;

12) постанова - письмове рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову;

13) ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги;

14) адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди;

15) публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах. 1. Правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.

2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство. 1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Стаття 6. Право на судовий захист 1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

2. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

3. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

4. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

5. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

6. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.

Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі;

5) гласність і відкритість адміністративного процесу;

6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом;