Лекція 1. Адміністративне право як навчальна дисципліна

Визначення адміністративного судочинства як навчальної дисципліни.

Адміністративне судочинство як навчальна дисципліна – це навчальний курс, який читається студентам вищих навчальних закладів, та розкриває специфіку правового регулювання процедури розгляду публічних спорів в адміністративних судах.

Ця навчальна дисципліна з’явилася у навчальному плані не так давно.

В юридичній літературі іноді „адміністративне судочинство” намагаються визначати як науку. Це не вірний підхід, адже наукові дослідження адміністративного судочинства здійснюються в межах адміністративного права та в межах адміністративного процесуального права. Тому „науки адміністративного судочинства” не існує. Є наукові дослідження адміністративного судочинства, що відбуваються в межах науки адміністративного права та науки адміністративного процесуального права.

Також в юридичній літературі іноді „адміністративне судочинство” намагаються визначати як галузь права. Такий підхід теж не вірний, адже „галузь права” – це система правових норм, тоді як „адміністративне судочинство” – це порядок здійснення адміністративними судами послідовних процесуальних дій. Тому такої галузі права України як „адміністративне судочинство не існує.

Історія виникнення адміністративного судочинства на землях України.

Можна виділити три етапи становлення адміністративних судів в Україні:

1-й дореволюційний етап, який охоплює собою другу половину ХІХ ст. і початок ХХ ст. В цей період була створена система адміністративних судів, що мала два рівні Центральний (який уособлював в собі Сенат) та губернський (уособлювали в собі, так звані „присутствія”).

2-й радянський період. Були знищені всі старі правові інститути, в тому числі, і інститут адміністративного судочинства. Оскарження рішень і дій органів державної влади до середини 60-х років ХХ століття відбувалося не в судовому, а в адміністративному порядку, тобто у вищестоящий орган. Лише у 1963 році, у зв’язку з прийняттям Цивільно-процесуального кодексу, був передбачений судовий порядок розгляду деяких публічних спорів.

Цивільний процесуальний кодекс УРСР, який поряд із розглядом справ про спори, що виникають з цивільних, сімейних, трудових та колгоспних правовідносин, передбачав процедуру вирішення справ, що виникають з адміністративно-правових відносин. До таких справ відносились справи:

1) по скаргах на неправильності в списках виборців та в списках громадян, які мають право брати участь у референдумі;

2) по скаргах на дії органів і службових осіб у зв’язку з накладенням адміністративних стягнень;

3) по скаргах на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб;

4) про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподаткуванню сільського населення і державному обов’язковому страхуванню.

3-й період незалежної України. Конституція України від 28 червня 1996 року закріпила в ст. 55 Конституції України, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Законом України „Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року вперше в державі за всіх часів існування було закріплено структуру та повноваження адміністративних судів, які мали здійснювати правосуддя в публічно-правових справах. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року (далі КАСУ) остаточно визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства (ст. 1 КАСУ).

Адміністративна юстиція, адміністративна юрисдикція та адміністративне судочинство.

Коли говорять про діяльність адміністративних судів, то дуже часто вживають слово „адміністративна юстиція”.

Це поняття викликає в юридичній науці багато суперечок.

По-перше, воно об’єднує два суперечливі за змістом терміни „адміністрація” і „юстиція”. Адміністрація – це виконавчо-розпорядчі органи в державі (тобто органи виконавчої влади. Юстиція ж розглядається як правосуддя чи як система судових установ.

По-друге, поєднання в одному понятті двох суперечливих термінів, породило багато визначень адміністративної юстиції. Назве найбільш розповсюджені з них:

а) адміністративна юстиція визначається як особливий порядок вирішення публічних спорів адміністративними судами (вважаємо, що це визначення більше характеризує адміністративне судочинство ніж адміністративну юстицію);

б) адміністративна юстиція визначається як самостійна галузь правосуддя (це визначення позбавлене конкретики та визначається через поняття „галузь”, яке має багато визначень – „окрема сфера діяльності”, „напрям дослідження”, „система правових норм” тощо);

в) адміністративна юстиція визначається як система адміністративних судів, до компетенції яких входить розгляд і вирішення адміністративних публічних спорів у порядку, встановленому КАС України (це визначення вважаємо найбільш аргументованим та підтримуємо його).

Тому поняття „адміністративна юстиція” і „адміністративне судочинство” не є тотожними поняттями.

Адміністративна юрисдикція має два визначення:

а) – це право вирішувати правові питання;

б) сфера, на яку розповсюджується дія відповідних норм права.

Вважаємо, що адміністративну юрисдикцію слід визначати так. Це право органу державної влади: порушувати процедуру про розгляд адміністративної справи, розглядати справу та застосовувати на підставі цього до осіб заходи адміністративного примусу. Тому адміністративно-юрисдикційну діяльність в Україні здійснюють не тільки суди, а й органи державної виконавчої влади, наприклад, при притягненні правопорушників до адміністративної відповідальності.

Тому поняття „адміністративна юрисдикція” та „адміністративне судочинство” не є тотожними поняттями.

Адміністративний процес та адміністративне судочинство.

Існує безліч підходів щодо розуміння адміністративного процесу. Охарактеризуємо основні підходи щодо визначення адміністративного процесу:

а) адміністративний процес визначається як „рух адміністративної справи”;

б) адміністративний процес визначається як „діяльність вповноважених органів державної влади щодо розгляду адміністративної справи”;

в) адміністративний процес визначається як „правовідносини, що складаються при розгляді адміністративної справи”;

г) адміністративний процес визначається як „процедура розгляду адміністративної справи”.

Існують проблеми і стосовно змістовного наповнення поняття адміністративний процес, тобто яку сферу діяльності він собою охоплює. Тут можна виділити три основні підходи:

а) адміністративний процес пов’язують виключно з діяльністю адміністративного суду щодо розгляду публічних спорів;

б) адміністративний процес пов’язують з нормотворчою діяльністю органів виконавчої влади і правозастосовчою діяльністю органів державної влади (суди, органи виконавчої влади, контрольні органи, органи місцевого самоврядування);

в) адміністративний процес пов’язують з юрисдикційною діяльністю органів державної влади (провадження в справах про адміністративні правопорушення).

Вважаємо, що адміністративний процес слід розглядати як врегульовану адміністративно-процесуальними нормами послідовність дій суб’єктів правозастосовчої діяльності, спрямованих на вирішення адміністративної справи та структурованих відповідними процесуальними відносинами.

Тому адміністративний процес і адміністративне судочинство не є тотожними поняттями, адміністративне судочинство є лише одним із видів проваджень адміністративного процесу.