Політико правові ознаки парламентарних форм правління.

Парл.рес-ка пощир.в суч.умовах значно менше (Нім, Венгр., Індія, Ірландія, Італія, Латвія, Португалія).

Риси парл.рес-ки:

6. глава д-ви – през-нт не є главою уряду і займає досить скромне місце в с-мі ор-нів вл., наділений рядом формальних повноважень;

7. парл-нт є повновлад.ор-ном, який формує політично відповідальний перед ним уряд і сам вибирає през-нта, або це відбувається за його активної участі;

8. главою уряду – прем’єр-міністром призначається лідер партії парл.б-сті, він формує уряд, склад якого затверджує як пр-ло парл-нт чи його палата, здійснює фактичну владу;

9. вищий предс.ор-н контр.д-сть уряду, він може відправити у відставку уряд, виразити йому недовіру, якщо він втратить підтримку більшості у парл-нті. В цьому випадку през-нт має право за пропозицією уряду розпустити парл-нт і призначити дострокові вибори.

10. діє інс-тут контра сигнатури, тобто акти президента набувають чинності тільки у випадку їх підписання главою уряду чи відповідними членами уряду і відповідальність за реалізацію даних актів несе не глава д-ви, а глава уряду чи відповідний міністр.

Поняття та види форм політико територіального устрою в ЗК.

Територія кож.д-ви завжди певним чином організована, поділена на частини адм.чи політ.значення.з метою управління соц/ек.процесами і взаємодії з нас.

Форма держ.устрою (територіально-політич.устрій) – це сп-б територіальної орг-ції д-ви чи держав, які утв.союз, які обумовлює певні взаємовідносини інс-тів д-ви з ор-нами її складових частин.

Ця категорія також характеризує і об’єм прав, яким наділені складові частини д-ви.

Таким чином дане поняття дає відповідь на пит., яким чином поділена тер.д-ви,з яких частин вона складається, яке їх прав.положення, на яких принципах будуються взаємовідносини між центром і на місцях.

Існують три форми держ.устрою: 1. унітарна д-ва; 2. федерація - основні; 3. конфедерація. Деякі автори відносять до форм і автономію.

Унітарна д-ва (цілісна, проста, єдина) – д-ва, яка немає у своєму складі держ/прав.утворень, в якій всі чи б-сть її частин є звичайними адм/тер.одиницями.

Федерація – це форма держ.устрою, яка являє собою складну (союзну) д-ву, що складається з держ.утворень, які володіють певною політ.самостійністю.

Конфедерація – це пост.союз д-в, об’єд.певною метою чи ціллю.

Автономія означає п-во самос.здійс-ня держ.вл.чи упр-ня, надане к-цією тій чи ін.частині д-ви, тобто широке внутр.самоуправління регіону (території) д-ви, наділення його особливими п-вами в сфері місц.самоврядування, к-ри.

Конст інститут автономій в ЗК поняття та види.Особливості у Францій, Італії, Данії

Автономія означає п-во самос.здійс-ня держ.вл.чи упр-ня, надане к-цією тій чи ін.частині д-ви, тобто широке внутр.самоуправління регіону (території) д-ви, наділення його особливими п-вами в сфері місц.самоврядування, к-ри.

Осн.види автономії:

- політична;

- територіальна;

- національно-культурна (персональна).

Політична автономія – її суб-ти мають майже всі зовн.ознаки д-ви – парл-нт, уряд, гром-во, місц.з-во...в т.ч.державно-правову символіку, вони мають право приймати відповідні норм/прав.акти, але вони не мають свого суверенітету, права виходу з автономії.

Напр.. Пн.Ірландія, в якій дво-палатний парл-нт, нижня палата якого обирається населенням, а верхня – призначається британським Парл-нтом

Територіальна автономія – означає певну ступінь самостійності всіх чи більшості територіальних частин д-ви незалежно від складу населення. Її суть поляг.у внутр.самоуправлінні певного регіону (території), які відрізняються соціокультурними, побутовими, історичними, лінгвістичними, рідше – національними особливостями. Напр.. Сицилія і Сардинія в Італії...

Автономні регіони володіють самостійнісю у вирішенні питань освіти, к-ри, соц.сфери, місцевого гос-ва, але меншою самостійністю ніж політич. автономії.

Предс.ор-ни держ.вл.в автономії мають обмежені повноваження, акти, які вони прийм.повинні відповідати заг/нац.з-ву. Вик.ор-ни вл.контролюються центр.урядом.

Нац/культ.автономія – надання особл.додаткових п-в нац.меншинам, які проживають дисперсно, для роз-ку і збереж.мови, нац.к-ри, традицій.

Напр.. вірмени, курди, турки активно використовують ці форми автономій

Поняття та види федерацій, Сучасні теорії федералізму.Розподіл повноважень між центром і та суб’єктами.

Федерація – це форма держ.устрою, яка являє собою складну (союзну) д-ву, що складається з держ.утворень, які володіють певною політ.самостійністю.

Складові фед.д-ви є суб-тами фед-ції і мають свій власний адм/тер.поділ. Суб-ти федерації можуть наз.по-різ.: штати (США, Індія), землі (Австрія, Нім.), провінції (Канада, Пакистан), кантони (Швейцарія), емірати (ОАЕ)...

Поряд із суб-тами фед-ції в їх склад можуть входити тер.утворення, які не мають статус суб-тів федерації (Напр..федеральний округ – столиця з прилягаючими територіями, округ Колумбія зі столицею Вашингтон в США), федеральні території, федеральні володіння (як пр-ло прибережні ос-ви).

В США є так звані асоційовані д-ви – Пуерто-ріко, Маршалові ос-ви.

Ці складові фед-ції не мають своїх к-цій, але в деяких випадках вони ств.місц.парл-нти, які видають місцеві з-ни, але вони в свою чергу потребують санкції призначеного губернатора.

В теп.час нарах.близько 30 фед.д-в, в яких проживає третина нас.планети.

Федерації поділяються на дог.і недог.

Договірні фед-ції ств.на ос-ві союзу, об’єд-ня не залеж.д-в, об’єд.чи вступу в союз держ.утворень чи політ.одиниць, які мають фактич., але не юр.ознаки державності.

Недоговірні федерації мають місце у випадках, коли центр.вл.надає значної самос-сті адм/тер.одиницям і вони перетворюються в суб-тів федерації. Такі суб-ти не мають власних к-цій, їх межі можуть змінюватися актами центр.влади, при цьому думка суб-тів вислуховується, але має лише консультатив.х-р.

Виділяють ознаки фед-ції абсолют.і факультативного х-ру:

А) до обов.ознак відносять:

2) добровільність об’єд-ня держ.утворень в єдину д-ву;

3) єдина тер.д-ви, утворена в рез-ті входження тер-рій суб-тів фед-ції;

4) симетричний конст.статус суб-тів фед-ції і їх рівноправність;

5) розмежування компет.між союзом (центром) і суб-тами фед-ції;

6) наявність дворівневої с-ми з-ва (фед-ції і її членів);

7) існ-ня самос.с-ми ор-нів законод.і вик.вл.суб-тів фед-ції;

8) наяв-сть єдиного федерального гр-ва.

Б) до обов.ознак, які зустріч.на практиці віднос.:

1) наяв-сть власної к-ції суб-тів фед-ції;

2) наяв-сть власної суд.с-ми на регіонально-суб’єктному рівні;

3) можл-сть встановлення гр.-ва суб-та фед-ції;

4) асиметрич.конст.статус членів фед-ції.

 

В ос-ві розподілу компетенції між центром і суб-тами фед-ції лежить співвідношення 4-ьох елементів: 1) виключної компетенції федерації; 2) виключної компет.суб-тів; 3) спільної компет.фед-ції і її суб-тів; 4) повноваження, не охоплені жодним з перелічених елементів.

Можна виділити такі осн. варіанти розподілу компетенції:

1) К-ція встановл.виключ.компет.фед-ції, а всі ін.пит.виріш.її суб-ти, або може бути встановл., які пит.суб-ти фед-ції не можуть вирішувати (19 пунктів перераховано в К-ції Ефіопії 1994 року).

2) Встановл.виключ.компет.суб-тів фед-ції, в яку фед.ор-ни не можуть втручатися (к-ція США, Швейцарії).

3) К-ція встановл.дві сфери компетенції фед-ції та її суб-тів (Аргентина, Канада).

4) Вказується компетенція фед-ції, її суб-тів і спільна компет (К-ція Індії, 1949 року).

5) К-ція дає перелік тільки федеральної і спільної компет., виключ.компет.суб-тів не існ. (Нігерія).

Різниця між федерацією і конфедерацією:

o Відмінність у закріпленні зв’язків:

- федерація – конституція;

- конфедерація – договір;

i.

- федераці – об’єд-ня держ/прав.х-ру (єдина тер.);

- конфедерація є об’єднанням міжнародно-прав.х-ру (немає єдин.тер.);

o

- у федерації є єдине гром-во;

- у конфедерації немає єдин.гром-ва, а є гром-во окрем.д-в, які ств.союз;

o

- у федерації єдині ор-ни влади;

- у конфедерації – ств-ся ор-ни для реалізації мети конфедеративного об’єднання;

o

- у федерації існує єдина стр-ра ЗС;

- у конфедерації єдності ЗС немає, крім випадку наявності спільної війс.мети;

o

- у федерації єдина фін/кредитна сис-ма і політика;

у конфедерації немає єдиної фін/кредит.с-ми, вона існує за рахунок внесків держав-учасників.