Споживні властивості товарів і показники, що їх визначають

 

Споживні властивості товарів визначають ефективність використання виробів за призначенням, їхню соціальну значущість, практичну корисність, нешкідливість та естетичну досконалість.

Номенклатура споживних властивостей та їхні показники якості повинні відповідати таким вимогам:

- враховувати призначення та умови споживання даної групи товарів або конкретного товару;

- використовувати сучасні досягнення науки і техніки;

- своєчасно враховувати зміни в структурі попиту і потреб населення з метою підвищення якості товарів.

Вибір номенклатури споживних властивостей включає такі етапи:

- дослідження товару;

- розробка номенклатури споживних властивостей;

- розробка показників, що характеризують ці властивості.

Розробка номенклатури споживних властивостей залежить від технічного рівня вироблюваних товарів, зміни вимог споживачів щодо якості товару.

Основним методом визначення номенклатури споживних властивостей є експертний метод.

Для різних груп товарів розробляються різноманітні комплекси споживних властивостей, які проявляються під час безпосереднього використання (експлуатації) товару і характеризують його корисність.

У процесі використання або експлуатації товар може задовольняти певні потреби людини і разом з тим діяти на її організм негативно (нікотин тютюнових виробів, шум пилососів) або позитивно (кофеїн чаю та кави). Тому важливо з комплексу споживних властивостей виділяти ті, які мають вирішальне значення при визначенні якості товару, встановити їхню значущість і граничні значення.

Номенклатура показників якості повинна відповідати номенклатурі споживних властивостей. Структура споживних властивостей і показники якості можуть змінюватися залежно від призначення товару, функцій, які він виконує, рівня науково-технічних досягнень і знань про товар.

Залежно від того, яка з особливостей товару виявляється або характеризується при визначенні якості виробів, споживні властивості поділяються на такі групи:

- соціального призначення;

- функціональні;

- експлуатаційні;

- ергономічні;

- естетичні;

- екологічні.

Властивості соціального призначення - характеризують відповідність виробів суспільно необхідним потребам, їхню суспільну значущість для різних груп споживачів, відповідність оптимальному асортименту.

Суспільна необхідність вироблення конкретного товару залежить від обсягів незадоволеного попиту населення на цей товар і потреб у ньому. Потреби в товарі обумовлюються співвідношенням досягнутої забезпеченості населення і норм раціонального споживання.

Суспільні потреби в різних товарах певної якості визначаються шляхом аналізу статистичних даних, розробки моделей споживання і проведення соціологічних досліджень. На основі одержаних даних розробляються номенклатура та оптимальний асортимент товарів.

Функціональні властивості - обумовлюють використання виробів за призначенням як предмета споживання, тобто характеризують їхню здатність задовольняти певні потреби людини (матеріальні, культурні та ін.).

Номенклатура показників функціональних властивостей товарів визначається їх призначенням. Для харчових продуктів основні показники — вміст речовин енергетичного балансу (жирів, білків, вуглеводів), а для смакових товарів — вміст речовин, які діють на органи травлення та центральну нервову систему (алкалоїдів, кислот, спирту).

Показники функціональних властивостей поділяють на три групи:

- показники досконалого виконання основної функції - характеризують ступінь задоволення потреб людини при використанні товарів, тобто корисний ефект споживання. Корисний ефект споживання можна виражати в кількісних і якісних показниках. Наприклад, для продовольчих товарів він визначається кількістю енергії та коефіцієнтом засвоювання. Для взуття цей показник складається з якісних характеристик: забезпечення функцій руху, захист ступні, стійкість у стоячому положенні;

- показники універсальності - визначає діапазон умов і можливостей використання конкретного товару за призначенням з додатковими функціями, корисними для людини. Наприклад універсальність борошна, молока;

- показники виконання додаткових функцій - характеризує поведінку товару при споживанні (експлуатації), перевезенні, зберіганні, ремонтуванні.

Експлуатаційні властивості - характеризують поведінку товару в процесі його експлуатації (споживання).

Серед експлуатаційних властивостей товарів, які розраховані на довгий строк служби, найбільш важливою є надійність.

Надійність — це властивість виробів зберігати в установлених межах значення всіх параметрів щодо здатності виконувати притаманні їм функції, зберігаючи при цьому значення встановлених експлуатаційних показників у заданих межах в процесі використання, технічного обслуговування, ремонту, зберігання і транспортування.

Для непродовольчих товарів характеризується такими показниками, як безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, збереження.

Для продовольчих — харчовою цінністю, збереженням, транспортабельністю.

Безвідмовність - властивість виробів безперервно зберігати працездатність протягом деякого часу. Характеризується такими показниками, як ймовірність безвідмовної роботи, середній строк роботи до першої відмови, інтенсивність відмов.

Довговічність - характеризують властивість виробів зберігати працездатність до настання граничного стану або встановленої системи технічного обслуговування і ремонту. Чим більша довговічність виробів, тим довше вони знаходяться в експлуатації і повніше задовольняють потреби населення.

До цих показників належать строк служби та ресурс.

Термін служби — це період, протягом якого виробник зобов'язується забезпечити споживачу можливість використання товару за призначенням і бере на себе відповідальність за істотні недоліки, які виникли з його вини. Вимірюється цей показник в годинах, місяцях, роках. Врахування при складанні науково обгрунтованих планів їх виробництва, реалізації та ремонту, а також планів виробництва запасних вузлів та деталей для технічно складних товарів. При цьому важливе значення мають такі показники, як ресурс і строки фізичного та морального старіння товарів.

Ресурс — це час роботи виробів до граничного стану, який зафіксовано в нормативній документації. Цей показник визначається переважно при характеристиці непродовольчих товарів і може виражатися в годинах (для пральної машини), кілометрах пробігу (для автомобіля), кількістю вмикань і вимикань (для вмикачів).

Фізичне спрацювання - механічні дії, яких зазнають вироби у процесі експлуатації, викликають як внутрішнє, так і зовнішнє спрацьовування.

При зовнішньому спрацьовуванні вироби руйнуються з поверхні: зменшується їхня товщина, маса, міцність на ділянках спрацьовування. Ступінь спрацьовування в такому випадку залежить від структури поверхні, природних властивостей матеріалів, інтенсивності дії навколишнього середовища.

Внутрішнє механічне спрацьовування супроводжується зміною структури матеріалів, внаслідок чого змінюються їхні механічні властивості. При внутрішньому спрацьовуванні зовнішній вигляд і конструкція виробів, як правило, не змінюються, але пружні і пластичні властивості матеріалів можуть знижуватися.

Моральне старіння виробів - старіння виробів за зовнішнім виглядом, формою, конструкцією, техніко-економічними показниками. Доброякісні вироби не користуються попитом і утворюють надмірні товарні запаси. У зв'язку з цим показники довговічності повинні узгоджуватися зі строками фізичного спрацьовування та морального старіння.

Ремонтопридатність - характеризує пристосованість виробів до технічного обслуговування та ремонту.

Показники ремонтопридатності — імовірність відновлення функціональних властивостей виробів у певний час, середній час відновлення (гарантійного, поточного, термінового ремонту і ремонту вдома у споживача), а також трудомісткості ремонту.

Збереження — це здатність виробів не змінювати суттєво функціональні властивості'після зберігання. Під час зберігання у товарах відбуваються різноманітні фізичні, хімічні, біохімічні та біологічні процеси, які можуть викликати певні зміни якості та харчової цінності цих товарів.

Показником збереження товарів є термін зберігання, який може виражатися днями, місяцями, роками.

Терміни зберігання: гарантовані, оптимальні, терміни придатності й терміни реалізації.

Гарантійний термін зберігання — це проміжок календарного часу, протягом якого діє відповідальість виробника (продавця, виконавця) за відповідність проданого ним товару вимогам нормативних документів, договору за умови дотримання споживачем правил його експлуатації, використання та зберігання.

Деякі продовольчі товари через особливості хімічного складу можуть мати специфічні властивості, які зберігаються певний строк. Наприклад, властивості йодованої солі, вологодського коров'ячого масла, одноденного або триденного кефіру. Для таких товарів встановлюється оптимальний термін зберігання.

Оптимальний термін зберігання — це час, протягом якого товар зберігає свої специфічні властивості і продовжує благодатно впливати на організм людини.

Термін придатності — це період, протягом якого товар за органолептичними, фізико-хімічними, медико-біологічними та іншими показниками, у разі додержання належних умов зберігання, визнається виробником придатним для використання за призначенням.

Для товарів з невеликим терміном зберігання (товари які швидко псуються) встановлюється максимальний час гарантії з моменту випуску з підприємства, тобто термін реалізації.

Термін реалізації - це час, протягом якого товар повинен бути реалізований. Якщо за цей час товар не реалізовано, то його необхідно зняти з реалізації.

Харчова цінність продовольчих товарів - зумовлена такими факторами, як енергетична та біологічна цінність, органолептичні властивості, засвоюваність, нешкідливість тощо. Показники, які характеризують цю властивість, можуть виражатися кількістю речовин, що входять до даного продукту (вуглеводи, жири, білки, вітаміни, зольні елементи, нітрати, солі олова тощо), коефіцієнтом засвоювання окремих речовин або продукту в цілому, описовими характеристиками (смак, запах, консистенція та ін.).

Бездоганність (нешкідливість) товарів - характеризується відсутністю в них таких конструктивних вузлів (деталей), хімічних елементів (речовин) і живих організмів, які здатні завдати шкоди організму людини. Розрізняють хімічну, біологічну, пожежну та електричну безпеку.

Ергономічні властивості - характеризують зручність і комфорт експлуатації виробів на всіх етапах функціонального процесу в системі «людина-товар-середовище». Вони базуються на вивченні комплексу функцій, які виконує людина у процесі життєдіяльності, а також гігієнічних умов експлуатації товару.

До ергономічних властивостей належать гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психофізіологічні і психологічні. Ця група властивостей характерна переважно для непродовольчих товарів.

Гігієнічні властивості - характеризують умови, які у процесі експлуатації товару впливають на організм і працездатність людини. До них належать освітленість, температура та вологість повітря у приміщенні, шум, вібрація тощо. Нормальні умови життєдіяльності людини значною мірою залежать від гігієнічних властивостей взуття та одягу, зокрема виготовлених з полімерних матеріалів, які здатні накопичувати статичні електричні заряди, мають низьку гігроскопічність та паропроникність. Всі ці фактори негативно впливають на організм людини, викликають втому, надмірну роздратованість.

Фізіологічні і психофізіологічні показники - характеризують вироби та елементи їх конструкції, при експлуатації яких беруть активну участь органи чуттів та м'язова енергія людини. При цьому враховується відповідність виробів силовим, швидкісним, енергетичним, зоровим, смаковим, тактильним можливостям людини (поріг відчуття смаку, запаху та ін.).

Антропометричні властивості - характеризують відповідність конструкції товару та його елементів формі й масі тіла людини. Це забезпечує зручність використання товару і раціональні витрати енергії людини в системі «людина-товар-середовище». Антропометричні показники мають важливе значення при визначенні якості взуття, одягу, меблів.

Психологічні властивості - характеризують відповідність виробів сприйняттю, мисленню і пам'яті людини.

Естетичні властивості - характеризують інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції, здатність виробів виражати їхню соціально-культурну значущість, ступінь корисності і технічної вдосконаленості та стабільність товарного вигляду.

До властивостей і показників, які характеризують естетичний рівень виробів, належать:

- відповідність форми призначенню, стилю, моді;

- відповідність виробів навколишньому середовищу, оточуючим предметам;

- цілісність композиції;

- пропорційність розмірів;

- кольорове оформлення;

- співвідношення головного і другорядного в композиції.

Мода — це розповсюджений у певному суспільному середовищі прояв тих чи інших смаків у зовнішніх формах предметів побуту, одягу.

Стиль — це більш стійка спільність системи засобів та прийомів художньої виразності в архітектурі, мистецтві, оформленні предметів. Стиль формується протягом значного часу розвитку суспільства з характерними для цього часу рисами художньої культури, які відображають специфічні соціально-економічні умови життя, особливості і традиції народів у даний історичний період. У стилі як історичній категорії проявляються безперервний зв'язок і взаємообумовленість змісту і форми предмета. З розвитком суспільства, зміною соціально-економічних умов життя поступово з'являється новий стиль з характерними для нього рисами. Загальновідомими стилями є романтичний, готичний, бароко, рококо, ампір.

При визначенні естетичних властивостей товарів необхідно, крім моди і стилю, звертати увагу на форму, фактуру, цілісність композиції, пропорції, симетрію і асиметрію, кольорову відповідність та інші особливості товарів.

Органічний зв'язок між формою, призначенням і зовнішнім оформленням товару — це важлива умова відповідності його естетичним показникам.

Основними показниками естетичних властивостей є інформаційна виразність, раціональність форми, цілісність композиції, стабільність зовнішнього вигляду.

Інформаційна виразність - відображає прогресивні естетичні уявлення і культурні норми, які склалися в суспільстві. Вона проявляється в художній виразності, оригінальності, відповідності моді та стилю.

Раціональність форми - проявляється у функціонально-конструктивній обумовленості й ергономічній пристосованості.

Функціонально-конструктивна обумовленість - виражається у відповідності принципів побудови форми вимогам технології виготовлення, способам обробки поверхні, вибору матеріалів тощо.

Цілісність композиції - характеризує гармонійну єдність частин і цілого, органічний взаємозв'язок окремих елементів форми виробів, їх узгодженість з іншими предметами.

Екологічні властивості - характеризують рівень шкідливої дії на навколишнє середовище, яку може викликати експлуатація товару, наприклад, кількість оксиду вуглецю у відпрацьованих газах автомобілів. Оцінюючи кількість шкідливих речовин, які можуть виділятися в навколишнє середовище при експлуатації товарів, необхідно враховувати норми, передбачені стандартами та іншими нормативними документами.

 

Розділ 2