Знаки відповідності або якості.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Знаки відповідності або якості.



Знак відповідності (в галузі сертифікації)— захищений законодавством знак, що використовується відповідно до правил системи сертифікації і показує, що забезпечується необхідна впевненість в тому, що дана продукція, процес або послуга відповідає конкретному стандартові або іншому нормативному документу (МС ИСО/МЕК 2, п. 14.8).

Залежно від сфери дії знаки відповідності бувають національними і транснаціональними.

Національний знак відповідності означає, що даний товар/послуга відповідає вимогам національних стандартів або інших нормативних документів. Він розробляється, затверджується і реєструється національним органом зі стандартизації та сертифікації. Знак відповідності дозволяється використовувати тільки для сертифікованих товарів.

У багатьох країнах, в тому числі і в Україні, використовуються загальні знаки відповідності (рис.8.2).

 

 

Рис. 8.2. Знаки відповідності національним стандартам

Транснаціональні (регіональні) знаки відповідності означають, що даний товар/послуга відповідає вимогам регіональних стандартів. Вони використовуються в країнах певного регіону на основі гармонізованих стандартів і взаємного визнання результатів сертифікації.

Прикладами транснаціональних знаків можуть бути знак «CEN», затверджений Європейським комітетом зі стандартизації, і знак «CENELEK», затверджений Європейською електротехнічною комісією (CENELEK).

У країнах ЄС використовується транснаціональний європейський знак «СЕ», який означає, що продукція відповідає розпорядженням європейських директив і технічних агреманів (ATE). Під терміном «технічний агреман» розуміють документ, що містить детальні технічні характеристики матеріалів, обладнання або технічних процесів, які відповідають вимогам безпеки та експлуатаційної надійності. Ці документи розробляються і діють у тому випадку, коли об'єкти агреманів є технічною новинкою.

Поряд зі знаками відповідності в деяких країнах використовують і знаки якості. Ці знаки можуть присвоюватися не тільки органами із сертифікації, але й іншими організаціями, які не входять в національну систему сертифікації.

Компонентні знаки — це знаки, що використовуються для інформації про харчові добавки або інші компоненти, властиві (або невластиві) для товару.

На багатьох закордонних, а інколи й на вітчизняних, товарах зустрічаються компонентні знаки, що позначаються буквою Е з цифровим кодом, який складається з трьох або чотирьох цифр.

Е-компонентні знаки використовують як альтернативну позначку частіше за все складної хімічної назви харчових добавок. Наприклад, добавка Е464, що використовується в харчовій промисловості як згущувач, стабілізатор та емульгатор, називається гідрооксипропілметилцелюлоза. Така складна назва багатьом споживачам незрозуміла, потребує багато місця на маркуванні, ускладнює сприйняття іншої інформації. Для усунення цих недоліків Європейською Радою була розроблена система цифрового кодування харчових добавок, яка була пізніше прийнята як Міжнародна цифрова система кодифікації харчових добавок — INS (International Numbering System).

Усі харчові добавки були поділені на функціональні класи залежно від технологічних функцій:

• Е100-Е182 — барвники;

• Е200-Е299 — консерванти;

• Е300-Е399 — антиокислювачі;

• Е400-Е499 — стабілізатори;

• Е500-Е599 — емульгатори;

• Е600-Е699 — посилювачі смаку та аромату;

• Е700 і далі — запасні індекси.

У нашій країні перелік добавок, які дозволяється використовувати в харчовій промисловості, та їх гранично допустимі концентрації регламентуються «Медико-біологічними вимогами і санітарними нормами якості продовольчої сировини і харчових добавок» та «Санітарними правилами з використання харчових добавок».

Крім Е-компонентних знаків на маркуванні деяких непродовольчих товарів є компонентні знаки, що дозволяють розпізнавати склад цих товарів. Зокрема, це часто зустрічається на лако-фарбових товарах та мийних засобах. Наприклад, знак М-11 на фарбі означає, що це олійна фарба (М), для зовнішніх робіт (І), на натуральній оліфі (1), М-15 — олійна фарба для зовнішніх робіт, але на комбінованій оліфі (5).

Експлуатаційні знаки— це знаки, що знайомлять споживачів з правилами експлуатації, методами догляду та налагодження споживчих товарів. Такі знаки наносять на етикетки, ярлики, бирки, упаковку або безпосередньо на товар. У табл.8.1 наведено деякі міжнародні символи, що застосовуються для текстильних виробів.

Таблиця 8.1

Міжнародні символи, що використовуються на

етикетках і упаковках текстильних виробів

 

 

Різновидами експлуатаційних знаків можна вважати знаки управління на складних технічних товарах, а також в експлуатаційних документах. Наприклад, на електропрасках режими прасування позначають однією, двома або трьома крапками з відповідним поясненням в супровідних документах. На багатьох електропобутових приладах стрілками або іншими умовними позначками показано місця вмикання до Міжнародна електромережі, перемикання програм тощо.

Маніпуляційні знаки — це знаки, що інформують про правила поводження з товаром. Частіше за все ці знаки наносяться на транспортну тару. Їх символіка, найменування та призначення регламентуються ГОСТ 14192-77 «Маркування вантажів». Деякі найбільш розповсюджені маніпуляційні знаки наведено в табл.8.2.

Таблиця 8.2

Маніпуляційні знаки, що наносяться на транспортну тару

 

 

Попереджувальні знаки — це знаки, що використовуються для гарантування безпеки споживачів і навколишнього середовища під час експлуатації потенційно небезпечних товарів.

Попереджувальні знаки поділяються на два види:

• ті, що попереджують про небезпеку;

• ті, що попереджують про дії для безпечного використання.

Відповідно до міжнародних вимог щодо класифікації і маркування небезпечних речовин і матеріалів, які розроблені органами ООН і Міжнародною організацією праці (МОП), кожен вид попереджувальних знаків має певний символ, що складається з літери «R» — для знаків першого виду, або літери «S»— для знаків другого виду і двозначного номера-коду, який вказує на конкретну небезпеку. Наприклад, R-12 — дуже небезпечно, R-34 — викликає опіки.

Попереджувальне маркування може супроводжуватися інформацією про заходи першої допомоги при небажаних контактах з небезпечним товаром. Виробництво і реалізація небезпечних товарів без відповідного маркування забороняється.

До небезпечних товарів належать: вибухові, вогненебезпечні, отруйні, їдкі, інфекційні, радіоактивні речовини, а також речовини, що мають канцерогенну, мутагенну, тератогенну дію і впливають на репродуктивну функцію організму. Для небезпечних товарів попереджувальне маркування обов'язкове.

Попереджувальне маркування має включати:

• найменування небезпечної речовини, її торгову марку та загальновизнаний синонім;

• серійний номер ООН і класифікаційний шифр речовини згідно з ГОСТ 19433-88;

• символи небезпеки;

• сигнальне слово, що виділяється жирним шрифтом: «НЕБЕЗПЕЧНО» - для привернення уваги до великого ступеня ризику, який може супроводжуватися великою імовірністю смерті або тяжкого каліцтва;

• «ОБЕРЕЖНО» - для привернення уваги до середнього ступеня ризику і потенційної загрози заподіяння шкоди здоров'ю людини та навколишнього середовища.

Символи небезпеки повинні супроводжуватися написами, що характеризують вид небезпеки. Вони виконуються чорним кольором на помаранчевому або жовтому фоні.

Екологічні знаки - інформують споживачів про екологічну чистоту споживчих товарів і екологічно безпечні способи їх експлуатації, використання або утилізації.

Екологічні знаки поділяють на три підгрупи:

• знаки, що інформують про екологічну чистоту товару або безпечність для навколишнього середовища («Білий лебідь» в скандинавських країнах, «Блакитний ангел» в Німеччині);

• знаки, що інформують про екологічно чисті способи виробництва або утилізації виробів чи упаковки («Ресайклінг» в США, «Зелена крапка» в Німеччині);

• знаки, що інформують про небезпечність продукції для навколишнього середовища.


 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Алексеев Н.С., Ганцов Ш.К., Кутянин Г.И. Теоретические основы товароведения непродовольственных товаров. - М.: Экономика, 1988. - 295 с.

2. Азгальдов Г.Г. Квалиметрия: теория и практика. - М.: Экономика, 1987. - 342 с.

3. Ашмарин И.П., Мюльберг А.А., Садикова И.В. и др. Химия белка. - Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1988. - 196 с.

4. Березовский В.М. Химия витаминов. - М.: Просвещение, 1988. - 626 с.

5. Волькенштейн М.В. Физика ферментов. - М.: Наука, 1987. - 198 с.

6. Гличев А.В., Рабинович Г.О., Примаков М.И. и др. Прикладные вопросы квалиметрии. - М.: Изд-во стандартов, 1989. - 136 с.

7. Гогулан М. Законы полноценного питания. - Ростов-на-Дону, Проф-пресс, 1999. - 604 с.

8. Грин Д., Гольдберг Р. Молекулярные аспекты жизни. - М.: Мир, 1987. - 398 с.

9. Гумовская И. Десять заповедей правильного питания. - Варшава: Ватра, 1997. - 102 с.

10. Донченко Л.В., Надыкта В.Д. Безопасность пищевого сырья и продуктов питания. - М.: Пищевая промышленность, 1999. - 352 с.

11. Жоли М. Физическая химия денатурации белков: Пер. с англ. - М.: Мир, 1978. - 364 с.

12. Исследование продовольственных товаров / Л.А.Боровикова, А.И.Гримм, А.Л.Дорофеева и др. — М.: Экономика, 1980. — 336 с.

13. Колесник А.А., Елизарова Л.Г. Теоретические основы товароведения продовольственных товаров. — М.: Экономика, 1985. — 296 с.

14. Коммерческое товароведение и экспертиза / Под ред. Г.А.Васильева и Н.А.Нагапетьянца. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. — 135 с.

15. Ловачев Л.Н., Волков М.А., Церевитинов О.Б. Снижение потерь продовольственных товаров при хранении. — М.: Экономика, 1980. — 256 с.

16. Лойко Д.П., Тюремнова Н.А. Введение в товароведение непродовольственных товаров. — К.: Вища школа, 1986. — 298 с.

17. Малер Г., Кордес Ю. Основы биологической химии: Пер. с англ. — М.: Мир, 1983. — 567 с.

18. Маркетинг / Под ред. А.Н.Романова. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. — 489 с.

19. Медико-биологические требования и санитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов № 5061-89. Утверждены Минздравом СССР 1 августа 1989 г.

20. Методические указания по использованию в лечебно-профилактических целях пектинов и пектинсодержащих продуктов № 504989. - К.: Урожай, 1990.

21. Митюков А.Д., Руцкий А.В. Оценка качества продуктов питания. — Минск: Ураджай, 1988. — 183 с.

22. Мецлер Д. Биохимия: химические реакции в живой клетке. Т. 2.: Пер. с англ. - М.: Мир, 1988. - 606 с.

23. Нескос А.Н, Праченко Т.А., Леонов А.Ю. Экология и проблемы безопасности товаров народного потребления: Учебное пособие. - Харьков: ХНУ, 2001. - 284 с.

24. Николаева М.А. Товароведение потребительских товаров. М.: НОРМА, 1997. - 283 с.

25. Николаева Л.А. Химия жизни. — М.: Просвещение, 1989. — 221 с.

26. Овчинников Ю.А., Шамин А.Н. Строение и функции белков. - М.: Педагогика, 1987. - 127 с.

27. Покровский А.А. Беседы о питании. - 3-е изд. - М.: Экономика, 1986. - 387 с.

28. Пономарьов П.Х., Сирохман І.В. Безпека харчових продуктів та продовольчої сировини: Навчальний посібник. - К.: Лібра, 1999. - 272 с.

29. Потребность в энергии и белке. - Женева: ВОЗ, 1987. - 208 с.

30. Смоляр В.И. Рациональное питание. - К.: Наукова думка, 1991. - 368 с.

31. Сойфер В.Н. Молекулы живых клеток. - М.: Знание, 1989. - 207 с.

32. Справочник по приемке, хранению и реализации продовольственных товаров животного происхождения / Под ред. В.Е.Мицыка. - К.: Техника, 1990. - 271 с.

33. Справочник по приемке, хранению и реализации продовольственных товаров растительного происхождения / Под ред. В.Е.Мицыка. - К.: Техника, 1989. - 277 с.

34. Справочник товароведа: непродовольственные товары: В 3-х т. - Москва: Зкономика, 1988-1990.

35. Справочник товароведа: продовольственные товары: В 2-х т. - М.: Зкономика, 1987-1988.

36. Терлецкий Е.Д. Металлы, которые всегда с тобой. - М.: Знание, 1991. - 140 с.

37. Теоретичні основи товарознавства / Під ред. Ю.Т.Жука. - К.: НМЦ Укоопосвіта, 2000. - 242 с.

38. Тютюнников Б.Н. Химия жиров. - М.: Пищевая промышленность, 1984. - 448 с.

39. Товароведение продовольственных товаров: Лабораторный практикум/В.Е.Мицык, З.В.Коробкина, А.Б.Рудавская и др. - К.: Вища школа, 1988. - 416 с.

40. Химический состав пищевых продуктов. В 3 т. Справочные таблицы содержания основных пищевых веществ и знергетической ценности пищевых продуктов / Под ред. И.М.Скурихина и М.Н.Волгарева. - М.: Агропромиздат, 1987-1989.

41. Циперович А.С. Ферменты. - К.: Техника, 1991. - 336 с.

42. Чоговадзе Ш.Н. Теоретические основы продовольственных товаров. - М.: Зкономика, 1978. - 304 с.


 

ЗМІСТ

 

Розділ 1. Предмет і завдання товарознавства 3

1.1. Споживна цінність товарів - предмет товарознавства 3

1.2. Зв'язок товарознавства з іншими науками 7

1.3. Споживні властивості товарів і показники, що їх

визначають 9

Розділ 2. Хімічний склад харчових продуктів 18

2.1. Неорганічні речовини харчових продуктів 19

2.2. Органічні речовини харчових продуктів 34

2.3. Речовини, що формують біологічну цінність харчових

продуктів 82

2.4. Речовини, які формують органолептичні властивості

харчових продуктів 91

2.5. Енергетична цінність харчових продуктів і раціональне

харчування 101

Розділ 3. Фізичні властивості товарів 109

3.1. Густина, шпаруватість 109

3.2. Структурно-механічні властивості 110

3.3. Оптичні властивості 114

3.4. Теплофізичні властивості 115

3.5. Сорбційні властивості 117

Розділ 4. Якість товарів і методи оцінки якості 120

4.1. Якість продукції і розвиток економіки 120

4.2. Основні фактори, що визначають якість товарів 122

4.3. Показники якості товарів 124

4.4. Методи оцінки якості товарів 130

Розділ 5. Асортимент, класифікація та кодування товарів 140

5.1. Асортимент товарів 140

5.2. Класифікація товарів 148

5.3. Кодування товарів 163

Розділ 6. Основи зберігання товарів 161

6.1. Процеси, що відбуваються у товарах при зберіганні 162

6.2. Умови зберігання товарів 175

6.3. Тара і пакувальні матеріали 180

6.4. Природні втрати товарів 182

Розділ 7. Консервування продовольчих товарів 185

7.1. Фізичні методи консервування 185

7.2. Фізико-хімічні методи консервування 194

7.3. Біохімічні методи консервування 197

7.4. Хімічні методи консервування 198

7.5. Комбіновані методи консервування 202

Розділ 8. Види і засоби інформації про товар 207

8.1. Засоби і форми інформації про товар 207

8.2. Вимоги до інформації про товар 210

8.3. Види інформації про товар 211

Література 222


 

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

 

 

Титаренко Людмила Дмитрівна

 

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТОВАРОЗНАВСТВА

 

 

Навчальний посібник

 

Редактор — Л.В.Пилипчак

Коректор — Н.Г.Масюк

 

 

Підписано до друку 6.10.03. Формат 60x84/16. Папір офсетний. Ум. друк. арк. 13,25. Обл.-вид. арк. 13,37. Тираж №1 — 1000.

 

 

Видавництво ДУЕП.

Україна, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 18.

Тел. (056) 778-58-66, e-mail: rio@duep.edu

Свідоцтво ДК № 917 від 20.05.2002 р.

 

 

Видавництво «Центр навчальної літератури»

Україна, 04176, м. Київ, вул. Електриків, 23.

Тел. (044) 451-65-95, 416-20-63, т./ф. 416-04-47

e-mail: Marketing@uabook.com,

Office@uabook.com, Meteor@uabook.com

сайт: www.cul.com.ua

 

 

Віддруковано в ОП "Житомирська обласна друкарня" з готових

діапозитивів замовника, вул. М.Бердичівська, 17. Зам. 272.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 595; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.144.55.253 (0.011 с.)