Історія залізничного транспорту

ІСТОРІЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

ПРАКТИКУМ

 

 

Харків 2012

Гужва О. П., Колісник К. Е., Кравченко О. В., Арбузов Г. Ф. Історія залізничного транспорту: Практикум. – Харків: УкрДАЗТ, 2012. – 65 с.

 

Практикум є складовою частиною навчально-методичного комплексу дисципліни "Історія залізничного транспорту", підготовлений відповідно до робочої програми курсу.

 

Матеріали практикуму спрямовані на організацію самостійної роботи студентів. Включають плани семінарських занять, термінологічний словник, найважливіші у розвитку залізничного транспорту дати подій та персоналії, теми рефератів і повідомлень, завдання та запитання для обговорення. Для контролю якості самостійної роботи передбачені тести. Вміщено перелік питань для виконання контрольної роботи.

 

Видання призначено для студентів академії денної та заочної форми навчання усіх спеціальностей.

Бібліографія: 129 назв.

 

Практикум розглянуто і рекомендовано до друку на засіданні кафедри історії 22 березня 2012 р., протокол № 10.

 

Рецензент

проф. В. П. Шраменко

 

© О. П. Гужва, К. Е. Колісник,

О. В. Кравченко, Г. Ф. Арбузов

© УкрДАЗТ, 2012

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

СТУДЕНТІВ З ІСТОРІЇ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Практикум з дисципліни "Історія залізничного транспорту" призначений для організації самостійної роботи студентів як над змістом курсу в цілому, так і для їхньої підготовки до семінарських занять.

Актуальністьвивчення цієї дисципліни у вищому залізничному навчальному закладі обумовлена такими обставинами:

· знання історії галузі є важливим складником професіоналізму сучасного залізничника. Володіння історичною інформацією дозволяє глибше зрозуміти світові тенденції розвитку залізничного транспорту, об'єктивно оцінити стан і проблеми цієї галузі в Україні, корені яких знаходяться у минулому, врахувати досвід вирішення аналогічних проблем, запобігти повторенню помилок;

· без вивчення історії залізничного транспорту майбутньому фахівцю-залізничнику неможливо сформувати у собі комплекс рис, характерних для професіонала високого рівня, викликати почуття галузевого патріотизму;

· компетентність у сфері історії галузі розширює й поглиблює технічний і гуманітарний кругозір випускника академії, сприяє формуванню його авторитету в колективі залізничного підприємства, створенню позитивного іміджу.

Предмет навчальної дисципліни складають загальні тенденції та закономірності становлення й розвитку залізничного транспорту в світі та особливості їх прояву в створенні та функціонуванні залізниць на території України.

Метою вивчення студентами історії залізничної галузі як навчальної дисципліни є:

· систематизація та поглиблення знань про історію розвитку світового та вітчизняного залізничного транспорту;

· створення наукових уявлень про передумови його виникнення й основні етапи еволюції;

· розвиток вміння аналізувати, порівнювати процеси і події, характерні для залізниць різних країн, орієнтуватися в технічних та експлуатаційних особливостях залізничної техніки певних епох, визначати внесок видатних науковців, керівників і виробничників у розвиток залізничної галузі;

· розуміння особливостей розвитку залізниць України та напрямів їх модернізації у контексті світових тенденцій;

· долучення до патріотичних, трудових, науково-технічних традицій попередніх поколінь українських залізничників.

Завданням самостійної роботи студентівє опрацювання навчальної інформації з історії залізничного транспорту і набуття вмінь застосовувати її у практичній професійній діяльності.

Матеріали "Практикуму" слід вивчати у послідовності, визначеній складниками методичного забезпечення кожної теми:

Ø ознайомлення з основними проблемами теми за програмою курсу;

Ø засвоєння змісту ключовихпонять за термінологічним словником, вивчення персоналій та найважливіших подій;

Ø опрацювання основних питань до вивчення теми за джерелами та літературою;

Ø підготовка реферату чи повідомлення;

Ø робота із завданнями та питаннями для самоконтролю і тестування дає можливість перевірити правильність засвоєння навчальної інформації.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. ВИНИКНЕННЯ ЗАЛІЗНИЦЬ ЯК НОВОГО

ВИДУ ТРАНСПОРТУ (перша половина ХІХ ст.)

 

План

1 Історичні, економічні та технічні передумови появи залізниць.

2 Будівництво рухомого складу в Європі, США та Росії.

3 Основні тенденції розвитку залізниць у світі у першій половині ХІХ ст.

 

Термінологічний словник

Лежневі шляхи – дерев’яні попередники рейкової залізниці. Вперше прокладались у середні віки на шахтах і копальнях. У 1764 р. лежневу дорогу збудував на Коливаново-Воскресенських заводах (на Алтаї) талановитий російський механік Козьма Дмитрович Фролов (1728 – 1800). У 1778 р. механік Ф. С. Ваганов збудував підземний лежневий шлях на Семенівській копальні (Алтай). В Англії лежневий шлях діяв з 1782 р. в м. Дербі.

Рейка (від лат. regula – прямий ціпок, брусок) – спочатку так називали невеликі, близько 1 м, дерев’яні бруси, що нарощували в довжину за допомогою цвяхів, а пізніше – виготовляли з чавуну.

Вагонетка – відкритий вагон малої місткості, призначений для перевезення вантажів по вузькоколійних залізничних коліях (на шахтах, копальнях).

Парова машина – тепловий двигун зовнішнього згоряння, який перетворює енергію нагрітого пару у механічну роботу.

Паровоз – автономний локомотив з паросиловою установкою, двигуном якого виступає парова машина.

Потяг – склад сформованих і зчеплених залізничних вагонів, що приводяться в рух локомотивом або моторним вагоном.

Залізничний транспорт – наземний вид рейкового транспорту, який використовується для пересування вантажів, пасажирів на великі відстані.

Вокзал – приміщення або комплекс приміщень на залізничній станції для обслуговування обладнання й персоналу, що забезпечує організацію пасажирських перевезень, управління рухом поїздів. Перший у Росії вокзал був збудований на станції Павловськ Царськосільської залізниці. Зразком вокзалу став розважальний центр Vauxhall під Лондоном, що належав Джейн Вокс.

Віадук (від лат. vio – дорога, duco – веду) – міст для проїзду над глибокою щілиною, дорогою або залізничними коліями. Зазвичай віадук – це красива, витончена споруда з металу або залізобетону.

Квиток залізничний – основний документ пасажира, що дає право на проїзд. Квитки на Царськосільській залізниці являли собою жетони, виготовлені з латуні, на яких зазначався тип вагона (карета, диліжанс, шарабан) та номер місця.

Сигналізація (СЦБ) – спосіб повідомлення про початок руху на залізниці. Після нещасного випадку при відкритті залізниці Манчестер-Ліверпуль у 1830 р., коли паровоз наїхав на члена парламенту, про початок руху повідомляли звуковим сигналом ріжка, потім парового свистка, гудка, петард, прапорців, ліхтарів, сирен, дзвонів, семафорів, світлофорів тощо.

 

Персоналії

Ползунов Іван Іванович (1728 – 1766) – російський винахідник, створив першу в Росії парову машину (1764 р.) та перший у світі двоциліндровий паровий двигун.

Ватт Джеймс (1736 – 1819) – видатний шотландський інженер, винахідник-механік, створив універсальну парову машину подвійної дії (1782 р.), що започаткувало індустріальну революцію.

Тревітік Річард (1771 – 1833) – англійський винахідник, інженер. Разом з Дж. Стілом збудував у 1803 – 1804 рр. перший в історії паровоз для заводської Мьортір-Тідвілської чавунної залізниці у Південному Уельсі, який виявився занадто важким для чавунних рейок і не використовувався.

Фролов Петро Кузьмич (1775 – 1839) – інженер, збудував у 1809 р. Зміїногірську дорогу на Алтаї протяжністю 1867 м, яка замінила гужову повинність понад 500 приписних селян; розробив проект будівництва кінно-чавунної майже 150 кілометрової дороги, який не був реалізований у ті часи.

Стефенсон Джордж (1781 – 1848) – англійський винахідник, інженер-механік, один з «батьків» залізничного транспорту, паровозобудівник. Запровадив ширину колії 1435 мм (4 фути 8 ½ дюйми). Заснував у Ньюкаслі паровозобудівний завод (1823 р.)

Бетанкур АвгустинАвгустинович (1758 – 1824) – іспанський, потім російський державний діяч, за проектом якого у Санкт-Петербурзі був заснований Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення. У 1819 – 1824 рр. очолював Головне управління шляхів сполучення.

Черепанови Єфим Олексійович (1774 – 1842)та Мирон Єфимович (1803 – 1849) – російські механіки-винахідники, кріпаки. Побудований ними у 1834 р. на Нижньо-Тагільському заводі перший у Росії паровоз возив потяг вагою 3,3 т зі швидкістю від 13 до 16 км/год. Їх другий паровоз (1835 р.) міг перевозити до 16 т вантажу.

Герстнер Франц Антон (1796 – 1840) – австрійський і чеський інженер, будівник перших залізниць в Чехії, Австрії та Росії (Царськосільська).

Мельников Павло Петрович (1804 – 1880) – російський інженер, один з авторів проекту залізниці Санкт-Петербург – Царське Село, автор першого в Росії навчального посібника по залізничному транспорту «О железных дорогах» (1835 р.), перший міністр шляхів сполучення Російської імперії (1865 – 1869 рр.)

 

Найважливіші події

XVI – XVIIІ ст. –застосування лежневих шляхів, попередників залізниць.

1765 р. – англієць Дж. Ватт запатентував першу парову машину.

1767 р. –Річард Рейнольдс виготовив чавунні накладки на дерев’яні основи рейок для продовження терміну їх служби.

1788 р. – на Олександрівському заводі в Петрозаводську відлито перші чавунні рейки й прокладено колію для перевезення вантажів у вагонетках з кінною тягою.

1803 р. – поблизу Лондона у графстві Суррей відкрита перша пасажирська залізниця громадського користування з кінною тягою.

1806 – 1809 рр. – в Росії інженер П. К. Фролов збудував чавунні колії з кінною тягою між Зміїногірською копальнею та сріблоплавильним заводом.

1809 р., 20 листопада – відкритий перший в Росії технічний вищий навчальний заклад – Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення у м. Санкт-Петербург (ЛІІЗТ, зараз – Петербурзький державний університет шляхів сполучення).

1813 р. – в Росії в Петербурзькому інституті корпусу інженерів шляхів сполучень заснований Музей (зараз – Центральний музей залізничного транспорту РФ).

1825, 27 вересня –відкриття першої залізниці Стоктон – Дарлінгтон (Англія) загального користування з паровою тягою – день народження залізничного транспорту в світі.

1826 р. в Росії вийшов перший номер «Журнала путей сообщения» – щомісячного техніко-економічного видання.

1829 р. – створено Головне управління шляхів сполучення Російської імперії.

 

1830 р., 24 травня – введена в експлуатацію перша дільниця залізничної лінії Балтимор-Огайо (США).

1830 р., 15 вересня – відкрита залізниця між Манчестером і Ліверпулем довжиною 56,3 км. Уперше в світі здійснено офіційне перевезення пошти.

1834 р. – на Нижньотагільській залізниці почали використовувати парову тягу – вагонетки переміщував паровоз, збудований Є. та М. Черепановими.

1836 р. – з’явився перший спальний вагон «Чемберсбург» на лінії Харрісбург – Чемберсбург у штаті Пенсильванія. Вагон мав чотири спальні відділення по чотири койки в кожному. Постіль пасажирам не видавали, вони спали одягнуті.

1837 р., 30 жовтня, 12 год 30 хв – відкрита перша в Росії залізниця між Петербургом і Царським Селом.

 

1838 р., січень – з Лондона виїхав перший спеціальний поштовий вагон. Цього ж року в Росії були організовані рухомі поштові відділення на залізниці Петербург ─ Павловськ. З 1843 р. введений тариф на поштові перевезення – 10 коп. за одне відправлення.

1842 р. – в Управлінні шляхів сполучення і публічних приміщень Росії було створено Департамент залізниць.

1842 р. – в Шотландії на залізниці Глазго – Единбург випробувано локомотив з автономними батареями (прототип електровоза).

1846 р. – на Олександрівському заводі в Петербурзі почався випуск перших у Росії серійних паровозів. Нові машини позначали літерами Д, Т та Ч (відповідно кількості осей – дві, три, чотири).

1850 р. – в Шотландії збудований перший у світі залізничний пором.

1851 р., 6 серпня – поява залізничних військ у Росії. За указом царя Миколи І технічний персонал, який обслуговував залізничні колії, було поділено на роти. Роти підтримували у належному стані залізничну колію, забезпечували безперебійну роботу станцій, охорону мостів і залізничних переїздів.

1851 р., 1 листопада – введена в дію перша в Росії магістральна залізниця довжиною 644,4 км між Петербургом та Москвою (Миколаївська, зараз – Жовтнева залізниця).

 

Література до теми

1 Августынюк А., Гвоздев М. Первая магистраль. К 100-летию Октябрьской железной дороги. – Л.: Лениздат, 1951.

2 Бойко Ф. И. Замечательные русские механики Черепановы. – М. – Свердловск: Машгиз, 1952.

3 Бороздин М. Путешествие из Петербурга в Москву. К 150-летию открытия Николаевской (Октябрьской) железной дороги // Живописная Россия. – 2001. – № 6. – С. 41 – 44.

4 Великин Б. Петербург – Москва. Постройка дороги 1842 – 1851. – 2-е изд. / Под. ред. И. Перепечко и А. Калейса. – М.-Л.: Гос. изд. «История фабрик и заводов», 1935.

5 Виргинский В. С. Возникновение железных дорог в России до начала 40-х годов ХІХ века. – М.: Трансжелдориздат, 1949.

6 Виргинский В. С. Джордж Стефенсон. 1781 – 1848. – М.: Наука, 1964.

7 Виргинский В. С. Ефим Алексеевич Черепанов (1774 – 1842), Мирон Ефимович Черепанов (1803 – 1849). – М.: Наука, 1986.

8 Виргинский В. С. Замечательные русские изобретатели Фроловы. – М.: Машгиз, 1950.

9 Воронин М. И., Воронина М. М. Павел Петрович Мельников, 1804 – 1880. – Л.: Наука, 1977.

10 Садчиков П. И., Зайцева Т. Н. Первый русский паровоз Черепановых // Железнодорожный транспорт. – 2009. – № 12. – С. 72 – 75.

11 Теличко В. П. Возникновение паровоза и железных дорог: Ист. Очерк. – 2-е изд., доп. – К.: Изд. АН УССР, 1937.

12 Шестакова О. В. Отражение начала железнодорожного строительства в художественной литературе // Страницы истории России: Сб. науч. трудов. – Екатеринбург, 2008. – Вып. 63. – С. 99 – 123.

План

1 Основні тенденції залізничного будівництва у світі.

2 Розвиток капіталізму і залізничний транспорт Російської імперії.

3 Будівництво залізниць на території України.

4 Участь залізничників у революційних подіях на початку ХХ ст.

Термінологічний словник

Капіталізм – економічна система виробництва й розподілу, яка ґрунтується на приватній власності на засоби виробництва, загальній юридичній рівності й свободі підприємництва.

Концесія (від лат. concessio – дозвіл, уступка) – договір на тимчасове передання державою права на будівництво та експлуатацію залізниць приватним особам і товариствам; форма державно-приватного партнерства, залучення приватного сектора в управління державною власністю.

Метро – столична залізниця, назва походить від назви компанії «Metropolitan Railway», яка будувала першу лінію метрополітену в Лондоні (3,6 км), запущену 10 січня 1863 р. Лінія на паровій тязі у 1890 р. була замінена на електричну.

Міністерство шляхів сполучення Російської імперії (16.05.1865 р. – 28.02.1917 р.) – орган державного управління, який забезпечував проведення єдиної політики у сфері водного, сухопутного та залізничного транспорту.

Тарифна реформа – була проведена з ініціативи С. Ю. Вітте і закріплена законом від 8 березня 1889 р., який діяв до 1917 р., наслідком реформи стало затвердження державної монополії на залізничні тарифи. Керівництво тарифною справою зосереджувалось у Міністерстві фінансів, де були створені спеціальні установи: Рада з тарифних справ, тарифний комітет і Департамент залізничних справ.

Вузькоколійка – залізниця, рейкова колія якої має меншу ширину (від 600 до 1067 мм), аніж нормальна (в СРСР – 1520 мм). Уперше такі «економічні залізниці» будувались в Шотландії, потім з’явились у Франції, Німеччині, Швеції, Норвегії, Росії (1871 р.)

Залізничний зв’язок – допомагає швидко й правильно організувати роботу усіх підрозділів залізниці. Одними з перших залізничних службовців були телеграфісти. Використовувалась система телефонування й телеграфування Г. Г. Ігнатьєва (1880 р.), телефонна система Є. І. Гвоздьова (1888 р.) Вперше радіостанція для залізниць була використана у 1914 р.

Транссибірська магістраль (Великий Сибірський шлях) – найдовша у світі залізниця (9298 км) проходить через Євразію, об’єднує Москву і Далекий Схід. Будувалась з 19 травня 1891 р. по 5 жовтня 1916 р.

Бронепоїзд – броньований рухомий склад з кулеметним та гарматним озброєнням, призначений для проведення воєнних дій у смузі залізниці – «фортеця на колесах». Проект бронепоїзда з’явився у 1826 р., використовувався з 1848 р. в австрійській армії, в громадянській війні в США (1861 – 1865 рр.), франко-прусській (1870 р.), англо-бурській (1900 – 1902 рр.), Першій світовій та громадянській війні в Росії.

ВІКЖель – Всеросійський виконавчий комітет залізничної профспілки, створений у серпні 1917 р., до його складу входили переважно меншовики та есери. Виступав за створення однорідного соціалістичного уряду. Був скасований у січні 1918 р., його функції перейшли до Вікжедору.

Персоналії

 

Вітте Сергій Юлійович (1849 – 1915) – граф, російській державний діяч, голова Товариства Південно-Західних залізниць (1886 р.), начальник Департаменту залізничних справ при Міністерстві фінансів (1889 р.), міністр шляхів сполучення (1892 р.), міністр фінансів Росії (1892 р.), голова Ради міністрів Російської імперії (1905 р.), провів тарифну реформу на залізницях (1889 р) та грошову реформу (1897 р.), сприяв будівництву Транссибірської магістралі та Китайсько-Східної залізниці.

Дельвіг Андрій Іванович (1813 – 1887) – барон, російський інженер, голова Ради Міністерства шляхів сполучення, запровадив на залізниці поділ на «служби», ініціатор створення технічних залізних училищ, організатор і голова Російського технічного товариства (1866 р.)

Бородін Олександр Парфенійович (1848 – 1898) – російський інженер-залізничник, один з основоположників паровозобудування в Росії. Створив першу в світі стаціонарну лабораторію з випробування паровозів (1880 – 1882 рр.), голова з’їздів інженерів служби тяги залізниць Росії. Один із засновників журналу «Інженер» (Київ, 1882 р.)

Бліох Іван Станіславович (1836 – 1901) – російський банкір, концесіонер залізниць в Російській імперії, меценат, вчений-економіст, один з організаторів Товариства Південно-Західних залізниць, започаткував розвиток залізничної статистики.

Дизель Рудольф (1858 – 1913) – німецький інженер, творець двигуна внутрішнього згоряння (1897 р), відкрив власний завод з виробництва дизельних двигунів (1898 р.)

Петров Микола Павлович (1836 – 1920) – російський учений, інженер-залізничник, голова Управління казенних залізниць Росії (1888 – 1892 рр.) Ініціатор створення Московського інженерного училища (зараз – Московський державний університет шляхів сполучення).

Белелюбський Микола Аполлонович (1845 – 1922) – відомий російський інженер і учений у галузі будівельної механіки й мостобудування. Заснував лабораторію з випробування матеріалів у Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення. Під його керівництвом розроблено й збудовано понад 100 мостів у Росії та Україні.

Кербедз Станіслав Валеріанович (1810 – 1899) – російський інженер-мостобудівник, автор проекту і директор робіт з будівництва першого постійного мосту через Неву в Петербурзі (1842 – 1850 рр.). Автор фундаментальних досліджень в галузі будівельної механіки.

Журавський Дмитро Іванович (1821 – 1891) – видатний учений і інженер, засновник російської школи мостобудування, фахівець в галузі будівельної механіки. Спроектував і збудував мости на магістралі Петербург – Москва, директор Департаменту залізниць (1877 р.)

Гриневецький Василь Ігнатович (1871 – 1919) – учений в галузі теплотехніки, професор. Уперше у світі зробив тепловий розрахунок двигуна внутрішнього згоряння (1907 р.) У 1909 р. за його проектом створений двоконтактний двигун внутрішнього згоряння для тепловоза.

Тімонов Всеволод Євгенович (1862 – 1936) – інженер шляхів сполучення, фахівець у галузі гідротехніки, з 1895 р. професор Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення. У 1907 р. з його ініціативи створена перша в Росії гідротехнічна лабораторія в Петербурзі.

Проскуряков Лавр Дмитрович (1858 – 1926) – інженер шляхів сполучення, професор, творець механічної лабораторії в Московському інженерному училищі, яка носить його ім’я. Автор проектів мостів через Волхов, Оку, Єнісей, Амур, Москву та ін. У 1912 р. заснована Золота медаль ім. Л. Д. Проскурякова за найкращі праці з будівельної механіки.

Щукін Микола Леонідович (1848 – 1924) – інженер, учений у галузі залізничного транспорту, конструктор паровозів серії Н, Щ. Викладав у Воєнно-інженерній академії, на Вищих жіночих політехнічних курсах у Санкт-Петербурзі. У 1910 – 1916 рр. був товаришем міністра шляхів сполучення, головою комісії рухомого складу й тяги.

Карейша Сергій Дем’янович (1854 – 1934) – інженер шляхів сполучення, фахівець у галузі залізничної колії, станцій та вузлів, заслужений професор, директор Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення у 1911 – 1917 рр.

Ліверовський Олександр Васильович (1867 – 1951) – доктор технічних наук, спеціаліст у галузі будівництва залізниць. Брав участь у створенні Західносибірської, Кругобайкальської та інших залізниць. У 1917 р. – міністр шляхів сполучення Тимчасового уряду.

Найважливіші події

1853 р. – відкрита перша залізниця в Індії від Бомбею до Тани.

1854 р. – у Росії на Петербурзько-Московській залізниці введений перший графік руху поїздів.

1857 р. – відкрита перша залізниця в Африці між Каїром та Олександрією.

1857 р., 28 січня – засновано Головне товариство російських залізниць.

1858 р. – збудована перша у світі сортувальна гірка (Лейпциг, Німеччина).

1861 р., 4 листопада – на Львівський вокзал прибув поїзд «Ярослав» – перший на українських землях. День залізничника України.

1863 р., 10 січня – відкриття першого у світі метрополітену з паровою тягою довжиною 3,6 км в Лондоні.

1865 р., 15 червня – імператор Олександр ІІ підписав Указ про створення Міністерства шляхів сполучення Росії.

1869 р. – на залізницях Росії вперше у світі введено безперевантажне сполучення, уніфіковано парк вагонних вантажів.

1869 р. – відкрилось перше технічне залізничне училище в Росії – в Єльці.

1870 р. – початок формування воєнно-залізничних команд для підготовки у мирний час фахівців з експлуатації і відновлення залізниць.

1872 р. – англійцями була збудована перша залізниця в Японії довжиною 28 км між Токіо та морським портом Йокогама.

1879 р., 31 січня – запроваджена єдина залізнична форма. У Москві відбувся перший дорадчий з’їзд інженерів служби тяги та шляхів сполучення, з’їзди проводились до 1917 р.

1879 р., 31 травня – день народження електричної тяги. На промисловій виставці у Берліні демонструвалась перша електрична залізниця довжиною 300 м, збудована Вернером фон Сіменсом.

1880 р. – відкрита перша залізниця в Китаї.

1881 р. – американський підприємець Джордж Пульман створив в Іллінойсі для робочих спальний вагон. Провідники замість зарплати отримували чайові від пасажирів.

1885 р. 12 червня – прийнято «Загальний статут Російських залізниць».

1885 р. – заснована Міжнародна асоціація залізничних конгресів.

1889 р. – проведення тарифної реформи, створення Департаменту залізничних справ при Міністерстві фінансів Російської імперії.

1889 р. – заснований Міжнародний союз по пасажирських і багажних вагонах (RIC).

1891 р. – розпочалось будівництво Транссибірської магістралі.

1893 р. – засновано Центральне бюро міжнародних залізничних перевезень (OTIF).

1895 р. – уперше у світі на лінії Балтимор-Огайо (США) на залізничному рухомому складі застосована електрична тяга.

1896 р. – відкрилось Московське інженерне училище шляхів сполучення (з 1913 р. – Московський інститут шляхів сполучення).

 

 

1905 р. – зародження профспілкового руху залізничників.

1913 – 1914 рр. – у майстернях Південно-Західної залізниці технік С. С. Жидковський розробив схеми й збудував радіостанції для потреб залізниці.

1917 р., 10 грудня – вихід першого номера галузевої газети «Гудок».

Література до теми

1 Агієнко І. В. С. Ю. Вітте і мережа залізниць на українських землях: етапи зростання // Вісник Дніпропетровського університету. – 2007. – Вип. 14. – № 5. – С. 92 – 97.

2 Васильев Н. Транспорт России в войне 1914 – 1918 гг. – М.: Гос. воен. изд-во, 1939.

3 Гольянов А. Л., Закревская Г. П. Главное общество Российских железных дорог (ГОРЖД) // Железнодорожный транспорт. – 2007. – № 1. – С. 65 – 73.

4 Димитрюк В. М. Формування та функціонування мережі залізниць Буковини Австро-Угорського періоду: 1866 – 1918. – К.: АН ВШ України, 2005.

5 Дмитриева Т. В. Из истории железнодорожного мостостроения в России (конец ХІХ – первая половина ХХ вв.) // Страницы истории России: Сб. науч. трудов. – Екатеринбург, 2009. – Вып. 69. – С. 42 – 52.

6 Елютин О. Н. «Золотой век» железнодорожного строительства в России и его последствия // Вопросы истории. – 2004. – № 2. – С. 47 – 57.

7 Елютин О. Н. Российское железнодорожное хозяйство под огнём критики (1870 – 1880-е гг.) // Вестник Моск. ун-та: Серия 8. История. – 2001. – № 6. – С. 25 – 50.

8 Зартер А. Германские железные дороги во время мировой войны / Пер. с нем. М. С. Фельдштейна. – М.: Трансжелдориздат, 1934.

9 Корнієнко П. С. Нормативно-правове регулювання залізничного транспорту в Україні (друга половина ХІХ століття) // Віче. – 2007. – № 16. – С. 14 – 15.

10 Морозов Б. М. Из истории формирования кадров Наркомата путей сообщения в первый год пролетарской революции // История СССР. – 1985. – № 5. – С. 132 – 138.

11 Наговицын В. С. Крушение императорского поезда // Локомотив. – 2007. – № 8. – С. 43 – 46.

12 Сенин А. С. Министерство путей сообщения в 1917 году. – М., 1993.

13 Соловьёва А. М. Железнодорожный транспорт России во второй половине ХІХ века. – М.: Наука, 1975.

14 Уржанов В. М. О деятельности Центрального Исполнительного Комитета Всероссийского Железнодорожного Союза (ВИКЖЕЛЯ) в 1917 году // Науково-практична конференція: «100 років профспілковому руху залізничників і транспортних будівельників України: історичний досвід, традиції і перспективи». – К., 2005. – С. 126 – 139.

15 Шаригіна О. А. Історія виникнення і розвитку залізничного та морського транспорту на Півдні України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). – Херсон: ХДМІ, 2009.

План

1 Наслідки Першої світової та громадянської війн для залізничного транспорту.

2 Роль залізниць у соціально-економічному розвитку СРСР.

3 Світові тенденції розвитку залізничного транспорту у міжвоєнний час.

 

Термінологічний словник

 

Агітпоїзди – функціонували з часів громадянської війни, створювались з метою проведення агітаційної роботи серед населення і пропаганди ідей соціалізму. Являли собою яскраве видовище – були розмальовані, прикрашені прапорами й гаслами, платформи перетворювались на сцени, з яких виступали революційні діячі, лектори та артисти.

Народний комісаріат шляхів сполучення – державний орган, який у 1917 – 1946 рр. управляв діяльністю залізниць РРФСР, потім СРСР.

Націоналізація залізничного транспорту – процес переходу приватних та казенних залізниць у власність радянської держави.

Туркестано-Сибірська магістраль – залізниця, що забезпечує зв’язок Сибір – Середня Азія. 3 грудня 1926 р. було прийнято рішення про її будівлю. З 1927 р. прокладалась у важких кліматичних умовах і проходила через середньоазіатські республіки та Казахстан.

День залізничника – професійне свято, в СРСР було відновлене з ініціативи передовиків-залізничників, відзначалось з 1936 р. в першу неділю серпня. Початок історії дня залізничника відноситься до 1896 р., коли в Російській імперії святкували 100-річчя з дня народження імператора Миколи І, в роки правління якого було збудовано перші залізниці.

Електрифікація – широке впровадження в народне господарство електричної енергії; перехід залізниць на електричну тягу. В СРСР розгорнулась відповідно до плану ГОЕЛРО (Державна електрифікація Росії).

Шляхова машинна станція – механізоване пересувне підприємство колійного господарства, яке виконувало плановий ремонт колії на мережі залізниць, що експлуатувались. Перша машинна колійна станція була запроваджена в СРСР у 1934 р.

Тепловоз – різновид локомотива з автономним агрегатом – дизелем, що виробляє енергію. Перший магістральний тепловоз був створений в СРСР за проектом Я. М. Гаккеля у 1924 р.

Електровоз – різновид локомотива з електричним приводом коліс, що здійснюється двигунами постійного струму, які отримують енергію через контактну мережу та ходові рейки від тягової підстанції або акумуляторної батареї.

Стахановський рух – масовий рух послідовників О. Г. Стаханова, новаторів соціалістичного змагання, який виник у 1935 р. Новатори виробництва у декілька разів перевищували встановлені норми. На залізничному транспорті ініціатором стахановського руху був П. Ф. Кривонос.

«Люкс-торпеда» – назва міні-потяга, який вперше прибув улітку 1936 р. на залізничний вокзал Тернополя. Самохідний вагон, який нагадував сучасний рейковий автобус, був довжиною 22 м з двома кабінами машиністів з обох боків. Вміщував 52 пасажири. Будувався на першій польській фабриці локомотивів за ліцензією австрійської кампанії Даймлер. Максимальна швидкість до 120 км/год.

Персоналії

 

Ломоносов Юрій Володимирович (1876 − 1952) – російський інженер-залізничник, професор Київського політехнічного інституту (1902 р.). Очолював місію з виконання замовлень у Швеції та Німеччині на паровози для Радянської Росії (1921 р.), керував створенням перших магістральних тепловозів.

Гаккель Яків Модестович (1874 − 1945) – вчений і конструктор у галузі літакобудування й тепловозобудування. Спроектував і збудував один з перших у світі працездатних тепловозів (1924 р.), автор винаходів у галузі тяги тепловоза та електроосвітлення.

Патон Євгеній Оскарович (1870 − 1953) – радянський учений, фахівець у галузі зварювання й мостобудування, організатор зварювальної лабораторії, перетвореної на Науково-дослідний інститут електрозварювання (Київ, 1932 р.)

Передерій Григорій Петрович (1871 − 1953) – російський радянський учений, інженер-мостобудівник. Автор ідеї створення залізобетонних мостів і застосування зварювання в мостобудуванні. Ініціатор видання журналу «Инженерное дело» (1900 р.)

Образцов Володимир Миколайович (1874 − 1949) – російський радянський учений, інженер-залізничник, основоположник науки про проектування станцій і вузлів. Його ім’ям названий Миколаївський технікум залізничного транспорту.

Кривонос Петро Федорович ( 1910 − 1980) – діяч радянського залізничного транспорту, один з ініціаторів стахановського руху на залізничному транспорті, Герой Соціалістичної Праці (1943 р.), з 1953 р. – начальник Південно-Західної залізниці.

Дзержинський Фелікс Едмундович (1877 – 1926) – радянський державний діяч, голова Народного комісаріату шляхів сполучення (1921 – 1924 рр.). Його ім’ям названа серія радянських паровозів ФД.

Веденисов Борис Миколайович (1869 – 1952) – інженер шляхів сполучення, фахівець у галузі залізничної колії, заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1942 р.). Організував у МІІТ першу в СРСР кафедру «Загальний курс залізниць».

Найважливіші події

1918 р., 28 червня – підписано Декрет про націоналізацію залізниць.

1918 р., 4 вересня – прийнято постанову Ради Народних Комісарів «Про ліквідацію приватних залізниць».

1920 р. – на території РСФСР введений єдиний «Статут залізниць».

1920 р., грудень – затверджений план ГОЕЛРО (Державної електрифікації Росії) з розділом про перспективи розвитку залізничного транспорту.

1921 р. – заснований Міжнародний союз по вантажних вагонах (RIV).

1923 р. – у Парижі заснований Міжнародний союз залізниць (UIC).

1924 р., листопад – збудовано перші тепловози з електричним приводом Щ Ел Я. М. Гаккеля та Е Ел Ю. В. Ломоносова.

1926 р., 6 липня – на дільниці Баку-Сабунчі-Сурахани запроваджена електрична тяга – початок електрифікації радянських залізниць.

1927 р., травень – затверджено «Статут залізниць СРСР».

1927 – 1930 рр. – будівництво Туркестано-Сибірської магістралі.

1929 р., серпень – заснування Ростовського інституту інженерів залізничного транспорту.

1930 р. – заснування Харківського, Сибірського (Томського), Дніпропетровського та Тифліського (Тбіліського) інститутів інженерів залізничного транспорту та Військово-транспортної академії.

1930 р. – заснована Міжнародна асоціація по залізничному рухомому складу (AICMR).

1931 р., січень – відкрито рух по Туркестано-Сибірській магістралі.

1931 р., 10 червня – відбувся перший рейс радянського експресу «Червона стріла». Поїзд подолав відстань між Москвою та Ленінградом за 10 годин.

1931 р., жовтень – створення в СРСР потужного товарного паровоза серії ФД.

1931 р., жовтень – запровадження селекторного зв’язку на залізницях СРСР.

1931 р. – заснований Ташкентський інститут інженерів залізничного транспорту.

1931 р. – на Коломенському машинобудівному заводі почався випуск тепловозів Е-ЕЛ-9.

1932 р. – створення в СРСР пасажирського паровоза серії ІС.

1932 р., серпень – заснований Новосибірський інститут інженерів залізничного транспорту.

1932 р., листопад – в СРСР випущений перший вітчизняний електровоз ВЛ19.

1932 р. – початок будівництва Байкало-Амурської магістралі.

1933 р., 13 травня – запровадження Знаку «Почесному залізничнику» (найвища нагорода в системі залізничного транспорту СРСР).

1933 р. –у Москві створено перше науково-дослідне бюро вагонобудування.

1933 р. – в СРСР розпочато поточне виробництво чотиривісних вагонів вантажообсягом 60 т.

1934 р. – на залізницях СРСР запроваджена диспетчерська централізація.