Тема 2. Розвиток залізничного транспорту

У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

 

План

1 Основні тенденції залізничного будівництва у світі.

2 Розвиток капіталізму і залізничний транспорт Російської імперії.

3 Будівництво залізниць на території України.

4 Участь залізничників у революційних подіях на початку ХХ ст.

Термінологічний словник

Капіталізм – економічна система виробництва й розподілу, яка ґрунтується на приватній власності на засоби виробництва, загальній юридичній рівності й свободі підприємництва.

Концесія (від лат. concessio – дозвіл, уступка) – договір на тимчасове передання державою права на будівництво та експлуатацію залізниць приватним особам і товариствам; форма державно-приватного партнерства, залучення приватного сектора в управління державною власністю.

Метро – столична залізниця, назва походить від назви компанії «Metropolitan Railway», яка будувала першу лінію метрополітену в Лондоні (3,6 км), запущену 10 січня 1863 р. Лінія на паровій тязі у 1890 р. була замінена на електричну.

Міністерство шляхів сполучення Російської імперії (16.05.1865 р. – 28.02.1917 р.) – орган державного управління, який забезпечував проведення єдиної політики у сфері водного, сухопутного та залізничного транспорту.

Тарифна реформа – була проведена з ініціативи С. Ю. Вітте і закріплена законом від 8 березня 1889 р., який діяв до 1917 р., наслідком реформи стало затвердження державної монополії на залізничні тарифи. Керівництво тарифною справою зосереджувалось у Міністерстві фінансів, де були створені спеціальні установи: Рада з тарифних справ, тарифний комітет і Департамент залізничних справ.

Вузькоколійка – залізниця, рейкова колія якої має меншу ширину (від 600 до 1067 мм), аніж нормальна (в СРСР – 1520 мм). Уперше такі «економічні залізниці» будувались в Шотландії, потім з’явились у Франції, Німеччині, Швеції, Норвегії, Росії (1871 р.)

Залізничний зв’язок – допомагає швидко й правильно організувати роботу усіх підрозділів залізниці. Одними з перших залізничних службовців були телеграфісти. Використовувалась система телефонування й телеграфування Г. Г. Ігнатьєва (1880 р.), телефонна система Є. І. Гвоздьова (1888 р.) Вперше радіостанція для залізниць була використана у 1914 р.

Транссибірська магістраль (Великий Сибірський шлях) – найдовша у світі залізниця (9298 км) проходить через Євразію, об’єднує Москву і Далекий Схід. Будувалась з 19 травня 1891 р. по 5 жовтня 1916 р.

Бронепоїзд – броньований рухомий склад з кулеметним та гарматним озброєнням, призначений для проведення воєнних дій у смузі залізниці – «фортеця на колесах». Проект бронепоїзда з’явився у 1826 р., використовувався з 1848 р. в австрійській армії, в громадянській війні в США (1861 – 1865 рр.), франко-прусській (1870 р.), англо-бурській (1900 – 1902 рр.), Першій світовій та громадянській війні в Росії.

ВІКЖель – Всеросійський виконавчий комітет залізничної профспілки, створений у серпні 1917 р., до його складу входили переважно меншовики та есери. Виступав за створення однорідного соціалістичного уряду. Був скасований у січні 1918 р., його функції перейшли до Вікжедору.

Персоналії

 

Вітте Сергій Юлійович (1849 – 1915) – граф, російській державний діяч, голова Товариства Південно-Західних залізниць (1886 р.), начальник Департаменту залізничних справ при Міністерстві фінансів (1889 р.), міністр шляхів сполучення (1892 р.), міністр фінансів Росії (1892 р.), голова Ради міністрів Російської імперії (1905 р.), провів тарифну реформу на залізницях (1889 р) та грошову реформу (1897 р.), сприяв будівництву Транссибірської магістралі та Китайсько-Східної залізниці.

Дельвіг Андрій Іванович (1813 – 1887) – барон, російський інженер, голова Ради Міністерства шляхів сполучення, запровадив на залізниці поділ на «служби», ініціатор створення технічних залізних училищ, організатор і голова Російського технічного товариства (1866 р.)

Бородін Олександр Парфенійович (1848 – 1898) – російський інженер-залізничник, один з основоположників паровозобудування в Росії. Створив першу в світі стаціонарну лабораторію з випробування паровозів (1880 – 1882 рр.), голова з’їздів інженерів служби тяги залізниць Росії. Один із засновників журналу «Інженер» (Київ, 1882 р.)

Бліох Іван Станіславович (1836 – 1901) – російський банкір, концесіонер залізниць в Російській імперії, меценат, вчений-економіст, один з організаторів Товариства Південно-Західних залізниць, започаткував розвиток залізничної статистики.

Дизель Рудольф (1858 – 1913) – німецький інженер, творець двигуна внутрішнього згоряння (1897 р), відкрив власний завод з виробництва дизельних двигунів (1898 р.)

Петров Микола Павлович (1836 – 1920) – російський учений, інженер-залізничник, голова Управління казенних залізниць Росії (1888 – 1892 рр.) Ініціатор створення Московського інженерного училища (зараз – Московський державний університет шляхів сполучення).

Белелюбський Микола Аполлонович (1845 – 1922) – відомий російський інженер і учений у галузі будівельної механіки й мостобудування. Заснував лабораторію з випробування матеріалів у Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення. Під його керівництвом розроблено й збудовано понад 100 мостів у Росії та Україні.

Кербедз Станіслав Валеріанович (1810 – 1899) – російський інженер-мостобудівник, автор проекту і директор робіт з будівництва першого постійного мосту через Неву в Петербурзі (1842 – 1850 рр.). Автор фундаментальних досліджень в галузі будівельної механіки.

Журавський Дмитро Іванович (1821 – 1891) – видатний учений і інженер, засновник російської школи мостобудування, фахівець в галузі будівельної механіки. Спроектував і збудував мости на магістралі Петербург – Москва, директор Департаменту залізниць (1877 р.)

Гриневецький Василь Ігнатович (1871 – 1919) – учений в галузі теплотехніки, професор. Уперше у світі зробив тепловий розрахунок двигуна внутрішнього згоряння (1907 р.) У 1909 р. за його проектом створений двоконтактний двигун внутрішнього згоряння для тепловоза.

Тімонов Всеволод Євгенович (1862 – 1936) – інженер шляхів сполучення, фахівець у галузі гідротехніки, з 1895 р. професор Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення. У 1907 р. з його ініціативи створена перша в Росії гідротехнічна лабораторія в Петербурзі.

Проскуряков Лавр Дмитрович (1858 – 1926) – інженер шляхів сполучення, професор, творець механічної лабораторії в Московському інженерному училищі, яка носить його ім’я. Автор проектів мостів через Волхов, Оку, Єнісей, Амур, Москву та ін. У 1912 р. заснована Золота медаль ім. Л. Д. Проскурякова за найкращі праці з будівельної механіки.

Щукін Микола Леонідович (1848 – 1924) – інженер, учений у галузі залізничного транспорту, конструктор паровозів серії Н, Щ. Викладав у Воєнно-інженерній академії, на Вищих жіночих політехнічних курсах у Санкт-Петербурзі. У 1910 – 1916 рр. був товаришем міністра шляхів сполучення, головою комісії рухомого складу й тяги.

Карейша Сергій Дем’янович (1854 – 1934) – інженер шляхів сполучення, фахівець у галузі залізничної колії, станцій та вузлів, заслужений професор, директор Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення у 1911 – 1917 рр.

Ліверовський Олександр Васильович (1867 – 1951) – доктор технічних наук, спеціаліст у галузі будівництва залізниць. Брав участь у створенні Західносибірської, Кругобайкальської та інших залізниць. У 1917 р. – міністр шляхів сполучення Тимчасового уряду.

Найважливіші події

1853 р. – відкрита перша залізниця в Індії від Бомбею до Тани.

1854 р. – у Росії на Петербурзько-Московській залізниці введений перший графік руху поїздів.

1857 р. – відкрита перша залізниця в Африці між Каїром та Олександрією.

1857 р., 28 січня – засновано Головне товариство російських залізниць.

1858 р. – збудована перша у світі сортувальна гірка (Лейпциг, Німеччина).

1861 р., 4 листопада – на Львівський вокзал прибув поїзд «Ярослав» – перший на українських землях. День залізничника України.

1863 р., 10 січня – відкриття першого у світі метрополітену з паровою тягою довжиною 3,6 км в Лондоні.

1865 р., 15 червня – імператор Олександр ІІ підписав Указ про створення Міністерства шляхів сполучення Росії.

1869 р. – на залізницях Росії вперше у світі введено безперевантажне сполучення, уніфіковано парк вагонних вантажів.

1869 р. – відкрилось перше технічне залізничне училище в Росії – в Єльці.

1870 р. – початок формування воєнно-залізничних команд для підготовки у мирний час фахівців з експлуатації і відновлення залізниць.

1872 р. – англійцями була збудована перша залізниця в Японії довжиною 28 км між Токіо та морським портом Йокогама.

1879 р., 31 січня – запроваджена єдина залізнична форма. У Москві відбувся перший дорадчий з’їзд інженерів служби тяги та шляхів сполучення, з’їзди проводились до 1917 р.

1879 р., 31 травня – день народження електричної тяги. На промисловій виставці у Берліні демонструвалась перша електрична залізниця довжиною 300 м, збудована Вернером фон Сіменсом.

1880 р. – відкрита перша залізниця в Китаї.

1881 р. – американський підприємець Джордж Пульман створив в Іллінойсі для робочих спальний вагон. Провідники замість зарплати отримували чайові від пасажирів.

1885 р. 12 червня – прийнято «Загальний статут Російських залізниць».

1885 р. – заснована Міжнародна асоціація залізничних конгресів.

1889 р. – проведення тарифної реформи, створення Департаменту залізничних справ при Міністерстві фінансів Російської імперії.

1889 р. – заснований Міжнародний союз по пасажирських і багажних вагонах (RIC).

1891 р. – розпочалось будівництво Транссибірської магістралі.

1893 р. – засновано Центральне бюро міжнародних залізничних перевезень (OTIF).

1895 р. – уперше у світі на лінії Балтимор-Огайо (США) на залізничному рухомому складі застосована електрична тяга.

1896 р. – відкрилось Московське інженерне училище шляхів сполучення (з 1913 р. – Московський інститут шляхів сполучення).

 

 

1905 р. – зародження профспілкового руху залізничників.

1913 – 1914 рр. – у майстернях Південно-Західної залізниці технік С. С. Жидковський розробив схеми й збудував радіостанції для потреб залізниці.

1917 р., 10 грудня – вихід першого номера галузевої газети «Гудок».