Тема 7. Створення та діяльність хііт – укрдазт

(1930 – 2012 рр.)

 

План

1 Заснування ХЕТІЗТ – ХЕМІІЗТ – ХІІТ.

2 ХІІТ у роки Великої Вітчизняної війни.

3 Навчальна, наукова та організаційно-методична робота в

ХІІТ – УкрДАЗТ.

4 Ректори ХІІТ – УкрДАЗТ.

 

Термінологічний словник

ХЕТІЗТ – Харківський експлуатаційно-тяговий інститут залізничного транспорту (1 вересня 1930 р. – 15 липня 1932 р.).

ХЕМІЗТ – Харківський експлуатаційно-механічний інститут інженерів залізничного транспорту (15 липня 1932 р. – 31 грудня 1933 р.)

ХІІТ – Харківський інститут інженерів залізничного транспорту (1 січня 1934 р. – 1993 р.).

ХарДАЗТ – Харківський інститут інженерів залізничного транспорту (1993 р. – 28 травня 2001 р.).

УкрДАЗТ – Українська державна академія залізничного транспорту (28 травня 2001 р. – 2012 р.).

Персоналії

Беседовський Іван Олександрович (1873 – 1937) – досвідчений педагог і адміністратор, кандидат технічних наук. З жовтня 1926 р. очолював Харківський технікум шляхів сполучення. Перший директор ХЕТІЗТ у 1930 – 1935 рр.

Шмайонок Мірра Абрамівна (1900 –?) – випускниця Комуністичного університету ім. Я. М. Свердлова, економіст, очолювала ХІІТ у 1935 – 1936 рр. Пізніше – заступник начальника ГУНЗ МШС СРСР.

Чорнобривець Василь Павлович (1907 – 1957) – випускник Київського інституту інженерів залізничного транспорту, інженер-економіст, начальник ХІІТ у 1936 – 1937 рр.

Парфьонов Дионісій Федорович (1900 – 1990) – кандидат технічних наук, начальник ХІІТ у 1937 – 1938 рр. Був начальником МІІТ з 1939 по 1951 рр., потім до 1962 р. – начальник ГУНЗ СРСР.

Шедей Олександр Ісидорович (1906 – 1982) – випускник Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту (ЛІІЗТ), учений, спеціаліст у сфері локомотивів, кандидат технічних наук, начальник ХІІТ у 1938 – 1951 рр. Керував евакуацією ХІІТ до Ташкенту. У 1947 – 1971 рр. очолював кафедру локомотивів.

Барабашов Микола Павлович (1894 – 1971) – видатний радянський вчений-астроном, доктор фізико-математичних наук, академік АН УРСР, з 1945 р. працював у ХІІТ, очолював кафедру математики.

Ангелейко Віктор Іванович (1908 – 1991) – відомий учений, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки УРСР, перший декан будівельного факультету ХІІТ у 1945 – 1948 рр., 1949 – 1951 рр. Протягом 40 років до 1986 р. очолював кафедру «Колія так колійне господарство».

Тучкевич Тетяна Максимівна (1906 – 1977) – видатний учений, доктор економічних наук, спеціаліст у галузі калькуляції залізничних перевезень і продуктивності праці на транспорті. Очолювала економічний факультет у 1943 – 1948 рр.

Середа Василь Трохимович (1906 – 1993) – видатний вчений і педагог, доктор технічних наук, з 1956 р. понад 30 років очолював кафедру «теорія механізмів і машин». На честь ученого в академії заснована стипендія для найкращих студентів.

Ігнатьєв Олександр Федорович (1907 – 1975) – інженер-механік, закінчив ДІІТ, учений, спеціаліст у галузі будівельних і колійних машин, кандидат технічних наук, професор. Був ректором ХІІТ у 1951 – 1972 рр.

Мчедлов-Петросян Отар Петрович (1918 – 1997) – визнаний у світі вчений, професор фонду Сороса (1996 р.), доктор технічних наук, засновник і керівник кафедри «Будівельні матеріали» (1955 – 1976 рр.). Творець єдиної в СРСР галузевої науково-дослідної лабораторії залізобетонних шпал.

Целуєвський Микола Михайлович (1928 – 2001) – випускник ХІІТ, засновник і перший ректор Донецького інституту залізничного транспорту у 1968 – 1998 рр.

Котляренко Микола Федорович (1912 – 1995) – випускник ЛІІЗТ, кандидат технічних наук, професор, організатор першої в Україні кафедри «Автоматика та телемеханіка» у ХІІТ та її завідувач (1960 – 1987 рр.)

Хомич Анатолій Захарович (1928 – 2004) – випускник ЛІІЗТ, учений, спеціаліст у галузі тепловозних двигунів, кандидат технічних наук, професор. Керував ХІІТ з 1972 р. по 1980 р. Потім був призначений завідувачем відділу транспорту та зв’язку ЦК КПУ, у 1986 – 1988 рр. працював заступником голови Ради Міністрів УРСР.

Щербина Борис Євдокимович (1919 – 1990) – випускник ХІІТ, Міністр будівництва підприємств нафтової та газової промисловості СРСР (1973 – 1984 рр.), заступник Голови Ради Міністрів СРСР (з 1984 по 1989 рр.), голова урядової комісії з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (1986 р.).

Соболєв Юрій Володимирович (1941 р. н.) – академік, віце-президент Транспортної академії України, спеціаліст у галузі методології побудови автоматизованих систем управління на залізничному транспорті, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки України. Очолював ХІІТ – ХарДАЗТ – УкрДАЗТ з 1980 по 2004 рр.

Данько Микола Іванович (1949 р. н.) – випускник ХІІТ, відомий вчений, спеціаліст у галузі експлуатації залізниць, професор, доктор технічних наук, академік Транспортної академії України, ректор УкрДАЗТ з 2004 р. по теперішній час.

Найважливіші події

1930 р., 23 березня – постанова Ради Народних Комісарів «Про план переходу на єдину систему індустріально-технічної освіти».

1930 р., 12 червня – постанова РНК УРСР «Про організацію з початку 1930 – 1931 навчального року Харківського експлуатаційно-тягового інституту залізничного транспорту (ХЕТІЗТ)».

1930 р. – створений найстаріший факультет інституту – механічний. З 1936 по 1942 рр. називався «факультет паровозного господарства».

1930 р., 1 вересня – для 432 студентів розпочалися заняття в ХЕТІЗТ.

1930 р. – почала свою діяльність аспірантура ХІІТ.

1932 р., 15 липня – ХЕТІЗТ було перейменовано в Харківський експлуатаційно-механічний інститут інженерів залізничного транспорту (ХЕМІЗТ).

1933 р., 8 грудня – вийшов перший номер інститутської газети «Світлофор», яка у 1936 р. змінила назву на «Кіровець».

1934 р. – ХЕМІЗТ було перейменовано на Харківський інститут інженерів залізничного транспорту (ХІІТ).

1934 р., літо – до ХІІТ включено створений 12 червня 1930 р. Київський інститут шляхів сполучення (КІШС).

1934 р., 1 вересня – згідно з урядовим рішенням експлуатаційний та інженерно-економічний факультети були переведені з КІШС до ХІІТ.

1936 р., 16 лютого – Постановою ЦВК СРСР ХІІТ було присвоєно ім’я Сергія Мироновича Кірова.

1941 р., 14 жовтня – ХІІТ був евакуйований до Ташкенту (Узбецька РСР) і знаходився там до вересня 1944 р.

1945 р., травень – прийняття рішення про створення будівельного факультету.

1960 р., 1 листопада – створений факультет «Автоматика, телемеханіка і зв’язок».

1965 р., серпень – виданий наказ про створення на базі ХІІТ навчально-консультативного пункту у Красному Лимані.

1968 р. – була відкрита Донецька філія ХІІТ, зараз – Донецький інститут залізничного транспорту УкрДАЗТ.

1990 р. – створений гуманітарний факультет.

1995 р., 15 червня – при ХарДАЗТ заснований обласний ліцей, директором якого протягом 16 років був М. М. Молчанов.

1995 р., грудень – створений Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів (ІППК), першим директором якого був професор В. М. Астахов.

2001 р. – при ХарДАЗТ відкритий Центр міжнародних зв’язків, який у 2003 р. був перейменований у Центр міжнародної освіти.

2004 р. – академія стала учасником педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи і реалізації положень Болонської декларації.

2006 р., січень – на базі навчально-консультаційного пункту створений Краснолиманський заочний факультет УкрДАЗТ.

2007 р., вересень – в академії функціонує Центр професійно-практичної підготовки для навчання студентів профільних робітничих спеціальностей.

2010 р., 10 грудня – УкрДАЗТ увійшла до підпорядкування Міністерства інфраструктури.

2012 р., 1 січня – УкрДАЗТ підпорядкована Міністерству освіти і науки, молоді та спорту.