Реформа конкурентного права ЕС // Конкуренция,- 2003.- № З,- С. 56-58.

Рябцев А. Об одном из требований антимонопольного законодательства // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1998.- С. 40-41.

Рябцев А. Предприниматель, фондовый рынок и антимонопольное законодательство // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1998.-№ 7.

Саніахметова Н. О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навчальний посібник-К.: Юрінком Інтер, 1999.-333 с

Саніахметова Н., Мельник С Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку: поняття та види // Підприємництво, господарство і право.- 2003.- № 1.

Саніахметова Я, Мельник С. Підстави та види юридичної відповідальності за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку // Підприємництво, господарство і право.- 2003.- № 3.

Семенова Л. Н. Антимонопольно і конкурентне право: Курс лекцій.- К., 1999.-133 с.

Смиричинський В. В. Логістичний підхід до виявлення конкурентних переваг учасників процедур державних закупівель // Конкуренція.- 2003.- № 4.- С. 21-25.

Стефановский С. «Война» торговых марок // Конкуренция.- 2002.- № 2.- С. 33-36.

Туйск И. И. Основание юридической ответственности за нарушение законодательства о защите экономической конкуренции // Підприємництво, господарство і право.- 2002.-№6.- С. 15-17.

Туйск И. И. Хозяйственно-правовые санкции за нарушение законодательства о защите экономической конкуренции // Підприємництво, господарство і право.- 2002.-№7.-С. 9-12.

Туйськ 1. І. Антимонопольні правоохоронні засоби. Автореферат дис.... канд. юрид. наук.-Донецьк, 2003- 19 с.

Хахулин В. В. Субъекты хозяйствования в антимонопольном законодательстве // Экономико-правовые проблемы антимонопольной политики: Сб. науч. тр. // НАН Украины. ЮПИ.- Донецк, 1996.- С. 45-54.

Черемнова А. І. Правове регулювання комерційної реклами в Україні. Автореферат дис.... канд. юрид. наук.- К., 2000.- 16 с.

Черненко С. Границы товарных рынков // Конкуренция.- 2002.- № 2.- С. 29-32.

Чирков В. Г., Соловйов В. П. Питання методології виміру та оцінок антимонопольних заходів // Конкуренція.- 2003.- № 4,- С. 15.

Шапка В. Г. Регулювання або ринок: за і проти // Конкуренція.- 2003.- № 4.- С 12-14.

Шуміло І. Щодо визначення поняття «монопольного (домінуючого) становища» суб'єктів господарювання // Право України.- 2000.- № 4.

W Шуміло І. А. Антиконкурентні узгоджені дії // Підприємництво, господарство і право.-2001.-№ 1.-С 15-19.

Шуміло І. А. Відповідальність за порушення законодавства про захист конкуренції. Автореферат дис.... канд. юрид. наук.-Донецьк, 2001.- 18 є.

Этокова Е, В. Трансграничное слияние и поглощение в условиях неразвитости системы корпоративного управления на примере Украины // Конкуренция,- 2003.- № 2.-С. 29-32.

 

Роздіп 7 ПРПВОВЕ РЕГУПЮВНННЯ БННКРЫТСТВП

| тема 19.1 Банкрутство як правовий механізм регулювання підприємницької діяльності

1. Поняття банкрутства.

2. Сторони у справі про банкрутство.

3. Стадії провадження у справі про банкрутство.

Поняття банкрутства

Інститут банкрутства в Україні запроваджено у зв'язку з ринковою орієнтацією вітчизняної економіки, основним принципом якої є принцип підприємництва: здійснення підприємницької діяльності самостійно, на власний ризик і під власну відповідальність підприємця. Інститут банкрутства забезпечує звільнення ринкової економіки від неефективних господарюючих суб'єктів, які функціонують на засадах самофінансування (з метою отримання прибутку) і несуть самостійну відповідальність за власними зобов'язаннями.

Ознаки банкрутства:

1. Застосування інституту за загальним правилом у сфері підприємницької діяльності (тобто, щодо суб'єктів підприємницької діяльності, основною рисою яких є функціонування з метою отримання прибутку);

2. Встановлюється господарським судом як юридичний факт, що породжує певні наслідки (тобто, слід відрізняти від неплатоспроможності боржника як фактичного стану);

3. Зміст встановленого господарським судом факту банкрутства — неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності повною мірою розрахуватися по своїх боргах (неплатоспроможність) у зв'язку з перевищенням пасивів (суми боргових зобов'язань боржника) над його активами (критерій неоплатності, визначений ч. 4 ст. 205 ГК);

4. Неплатоспроможність боржника має бути стійкою і не піддаватися усуненню, попри здійсненим судовим заходам щодо відновлення платоспроможності суб'єкта.

Отже, банкрутство - це встановлений господарським судом факт неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності виконати свої грошові зобов 'язання не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Провадження у справі про банкрутство порушується за наявності матеріально-правових і процесуально-правових умов.

Матеріально-правовими умовами порушення провадження у справі про банкрутство є: стійка (понад три місяці) і значна (на суму не менш як триста мінімальних розмірів заробітної плати) неплатоспроможність.

Процесуально-правовими умовами порушення провадження у справі про банкрутство є подання боржником або кредитором (кредиторами) до господарського суду (за місцезнаходженням боржника) заяви про порушення справи про банкрутство з комплектам передбачених законом документів.

Відносини, пов'язані з банкрутством, регулюються низкою нормативно-правових актів різної юридичної сили:

• Господарським кодексом України - глава 23 «Визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом» (містить 7 статей, що визначають поняття неплатоспроможності та суб'єкта банкрутства - ст. 209; поняття кредиторів та форми їх організації - ст. 210; заходи щодо запобігання банкрутству суб'єктів підприємництва -ст. 211; процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника, - ст. 212; майнові активи боржника, за рахунок яких формується ліквідаційна маса,- ст. 213; основні засади та зміст державної політики з питань банкрутства - ст. 214; відповідальність за порушення законодавства про банкрутство - ст. 215);

• Цивільним кодексом України, зокрема статтями 18 (передбачає можливість визнання фізичної особи - підприємця банкрутом У разі його неспроможності задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності), ст. ПО (ч. З якої визначає недостатність активів для задоволення вимог кредиторів як одну з підстав ліквідації юридичної особи, порядок

якої визначається законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом);

• Законом України від 14.05.1992 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в ред. Закону від 30.06.1999 р.) (далі - Закон), який ґрунтовно регулює відносини, пов'язані з банкрутством;

• низка законів містить положення про можливість визнання банкрутом господарських організацій певних видів (переважно за характером діяльності чи організаційно-правовою формою), зокрема: від 19.10.1991 р. «Про господарські товариства» (ст. 19), від 07.12.2000 р. «Про банки і банківську діяльність» -ст. 88 від 14.02.1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (ст. 31), від 07.03.1996 р. «Про страхування» (ст. 43) та ін.;

• від 20.09.2001 р. «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (встановлює засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також регулює відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України);

• від 29.11.2001 р. «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (встановлює мораторій на застосування примусової реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка державної власності становить не менше 25%, з метою забезпечення економічної безпеки держави та недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств);

• від 18.11.2003 р. «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізацію інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна);

• підзаконними нормативно-правовими актами серед яких:

- постанови Кабінету Міністрів України: від 17.03.2000 р. № 515 «Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств»;, від 12.09.2001 р. № 1181 «Про затвердження Положення про комісію з питань неплатоспроможності»;

- відомчі нормативні акти: Типове положення про регіональне (обласне) управління з питань банкрутства Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, затверджене Наказом Мінекономіки від 05.12.2000 р.