Координація адміністративних заходів у межах районів річкових басейнів

 

1. Держави-члени повинні визначити індивідуальні річкові басейни, які розташовані у межах їхніх національних територій та, для цілей цієї директиви, віднести їх до індивідуальних районів річкових басейнів. Басейни малих річок можуть бути об’єднані з більшими річковими басейнами або з сусідніми малими басейнами з метою створення, якщо можливо, індивідуальних районів річкових басейнів. У разі, якщо підземні води не повністю належать до окремого річкового басейну, їх ідентифікують та відносять до найближчого або найбільш відповідного району річкового басейну. Прибережні води повинні бути визначені та віднесені до найближчого або найбільш відповідного району або районів річкових басейнів.

2. Держави-члени повинні вжити відповідних адміністративних заходів, включаючи визначення відповідного компетентного органу, для застосування положень цієї директиви в межах кожного району річкового басейну, що знаходиться на їхній території.

3. Держави-члени повинні забезпечити віднесення річкового басейну, який охоплює територію більш ніж однієї держави-члена, до міжнародного району річкового басейну. на вимогу зацікавлених державчленів комісія повинна сприяти встановленню таких міжнародних районів річкового басейну.

Кожна держава-член повинна вжити відповідних адміністративних заходів, включаючи визначення відповідного компетентного органу, для застосування положень цієї директиви в межах частини будь-якого району міжнародного річкового басейну в межах її території.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб вимоги цієї директиви щодо досягнення екологічних цілей, встановлених у статті 4, та, зокрема, усі програми заходів були скоординовані для всього району річкового басейну. для районів міжнародних річкових басейнів зацікавлені держави-члени разом повинні забезпечити таку координацію та, з цією метою, можуть використовувати існуючі структури, створені згідно з міжнародними угодами. на вимогу зацікавлених держав-членів комісія повинна сприяти прийняттю програм заходів.

5. Там, де район річкового басейну виходить за територію ЄС, зацікавлені держава-член або державичлени повинні намагатися скоординувати свої дії з відповідними країнами — не членами ЄС для досягнення цілей цієї директиви в усьому районі річкового басейну. держави-члени повинні забезпечити застосування положень цієї директиви на своїй території.

6. Держави-члени можуть визначити існуючий національний або міжнародний орган як компетентний орган для цілей цієї директиви.

7. Держави-члени повинні визначити компетентний орган до дати, вказаної у статті 24.

8. Держави-члени повинні забезпечити комісію переліком своїх компетентних органів та компетентних органів усіх міжнародних органів, у яких вони беруть участь, не пізніше 6 місяців після дати, вказаної в статті 24. Щодо кожного компетентного органу повинна надаватися інформація, визначена в додатку I.

9. Держави-члени повинні інформувати комісію про будь-які зміни в наданій інформації згідно з параграфом 8, протягом трьох місяців від часу, як зміни почнуть діяти.

Стаття 4

Екологічні цілі

1. З метою забезпечити виконання програм заходів, визначених у планах управління річковим басейном:

 

(a) для поверхневих вод:

 

(i) держави-члени повинні впровадити необхідні заходи для запобігання погіршення стану всіх поверхневих водних об’єктів за умови застосування параграфів 6 та 7, якщо це не суперечить параграфу 8;

(ii) держави-члени повинні охороняти, покращувати та відтворювати всі поверхневі водні об’єкти, що потребують застосування підпункту (iii) щодо штучних та істотно змінених водних об’єктів, з метою досягнення доброго стану поверхневих вод щонайпізніше через 15 років після дати вступу в силу цієї директиви, згідно з положеннями, вказаними в додатку V, за умови застосування продовження строків, визначених згідно з параграфом 4, та застосування параграфів 5, 6 та 7, якщо це не суперечить параграфу 8;

(iii) держави-члени повинні охороняти та покращувати всі штучні та істотно змінені водні об’єкти з метою досягнення доброго екологічного потенціалу та доброго хімічного стану поверхневих вод щонайпізніше через 15 років після дати вступу в силу цієї директиви, згідно з положеннями, вказаними в додатку V, за умови застосування продовжень строків, визначених згідно з параграфом 4, та застосування параграфів 5, 6 та 7, якщо це не суперечить параграфу 8;

(iv) держави-члени повинні впровадити необхідні заходи згідно зі статтею 16(1) та (8), з метою поступового зменшення забруднення пріоритетними речовинами та припинення або поступового виключення викидів, скидів та втрат пріоритетних небезпечних речовин, якщо це не суперечить відповідним міжнародним угодам, на які є посилання у статті 1 для зацікавлених сторін;

 

(b) для підз емної води:

 

(i) держави-члени повинні вживати необхідних заходів для запобігання або обмеження надходження речовин-забрудників у підземні води та запобігання погіршенню стану всіх підземних водних об’єктів, за умови застосування параграфів 6 та 7, якщо це не суперечить параграфу 8 цієї статті, та за умови застосування статті 11(3)(j);

(ii) держави-члени повинні охороняти, покращувати та відтворювати всі підземні водні об’єкти, забезпечувати баланс між забором та поповненням підземних вод, з метою досягнення доброго стану підземних вод щонайпізніше за 15 років після дати набрання чинності цією директивою, згідно з положеннями, вказаними в додатку V, за умови застосування продовження строків, визначених згідно з параграфом 4, та застосування параграфів 5, 6 та 7, якщо це не суперечить параграфу 8 цієї статті, та за умови застосування статті 11(3)(j);

(iii) держави-члени повинні вжити необхідних заходів для зміни на протилежне будь-яких значних та сталих тенденцій підвищення концентрації будь-якої речовини-забрудника, які є результатом впливу людської діяльності, з метою поступового зниження забрудненості підземних вод.

Заходи для досягнення зворотної тенденції повинні бути вжиті згідно з параграфами 2, 4 та 5 статті 17, з урахуванням відповідних стандартів, встановлених у відповідному законодавстві ЄС, за умови застосування параграфів 6 та 7, якщо це не суперечить параграфу 8;

 

(c) для охоронних зон:

 

Держави-члени повинні досягти відповідності до стандартів та цілей щонайпізніше за 15 років після дати вступу в силу цієї директиви, якщо не вказано інше в законодавстві ЄС, згідно з яким охоронні зони були вже створені.

 

2. У разі, коли певного водного об’єкта стосується декілька цілей параграфа 1, має застосовуватися найбільш жорстка.

 

3. Держави-члени можуть оголосити поверхневий водний об’єкт як штучний або істотно змінений у разі, якщо:

(a) зміни гідроморфологічних характеристик такого об’єкта, необхідних для досягнення доброго екологічного стану, будуть мати значний негативний вплив на:

i) більш віддалене довкілля;

ii) навігацію, включаючи портове обладнання або рекреацію;

iii) діяльність, для цілей якої вода зберігається, таку як питне водопостачання, виробництво енергії або зрошення;

iv) регулювання стоку, захист від паводків, дренаж земель, або v) іншу такою ж мірою важливу суспільну діяльність щодо відтворювального розвитку;

(b) корисні цілі, яким слугують штучні або змінені характеристики водного об’єкта, не можуть, з причин технічних можливостей або надмірних витрат, бути досягнутими іншими засобами, що є значно кращим екологічним вибором.

Вищезазначені оголошення статусу та причини для цього повинні бути конкретно зазначені в планах управління річковим басейном, які вимагаються статтею 13, та мають переглядатися кожні 6 років.

4. Крайні строки, встановлені згідно з параграфом 1, можуть бути продовжені для поетапного досягнення цілей щодо водних об’єктів за тієї умови, що подальше погіршення стану водного об’єкта, якого це стосується, не відбувається, коли виконані всі такі умови:

(a) держави-члени визнають, що всі необхідні поліпшення в стані водного об’єкта не можуть бути доцільно досягнутими в межах часу, встановленого у вищезгаданому параграфі, щонайменше з однієї із таких причин:

(i) обсяг необхідних поліпшень може бути виконаний лише поетапно з перевищенням встановленого часу з технічних причин;

(ii) завершення поліпшень у встановлений час є надзвичайно дорогим;

(iii) природні умови не дозволяють вчасно поліпшити стан водного об’єкта.

(b) Продовження крайнього терміну та причини цього конкретно встановлені та пояснені у плані управління річковим басейном, який вимагається згідно зі статтею 13.

(c) Продовження термінів не можуть перевищувати в часі максимум двох подальших поновлень плану управління річковим басейном, за винятком випадків, коли природні умови є такими, що цілі не можуть бути досягнутими в межах цього періоду.

(d) В плані управління річковим басейном наведено коротке викладення заходів, які вимагаються згідно зі статтею 11 та передбачені для доведення водного об’єкта поступово до потрібного стану у подовжений термін; причини для будьякої значної затримки в здійсненні цих заходів та очікуваний графік їхнього впровадження.

Огляд впровадження таких заходів та коротке викладення будь-яких додаткових заходів повинні бути внесені в оновлений план управління річковим басейном.

5. Держави-члени можуть прагнути досягти менш суворих екологічних цілей, ніж ті, які вимагаються у параграфі 1 для конкретних водних об’єктів, у тому разі, коли вони зазнають такого антропогенного впливу, який визначено відповідно до статті 5(1), або їхній природний стан є таким, що досягнення цих цілей було б неможливим або занадто дорогим, при цьому виконуються всі перелічені нижче умови:

(a) екологічні та соціально-економічні потреби, яким послуговує така людська діяльність, не можуть бути досягнуті іншими засобами, які є значно кращим екологічним вибором, що не потребує надмірних витрат;

(b) держави-члени гарантують, що — для поверхневих вод — буде досягнуто якомога вищий екологічний та хімічний стан за умов, що антропогенного впливу чи забруднення не можна раціональним чином уникнути через характер людської діяльності або забруднення;

— для підземних вод — буде забезпечено, щоб їхній добрий стан змінився якомога менше через впливи, яких не можна раціональним чином уникнути через характер людської діяльності або забруднення;

(c) ніяке подальше погіршення стану водних об’єктів, що зазнають впливу, не відбувається;

(d) встановлення менш суворих екологічних цілей та обґрунтування щодо цього конкретно розглянуто у плані управління річковим бассейном згідно зі статтею 13 та ці цілі переглядаються кожні шість років.

6. Тимчасове погіршення стану водних об’єктів не буде вважатися порушенням вимог цієї директиви, якщо це є результатом природних явищ або форсмажорних обставин, які є винятковими або не передбачуваними, наприклад надзвичайні паводки та затяжні посухи, або результатом катастроф, які не могли бути передбачені, у разі, якщо були виконані всі викладені нижче умови:

(a) здійснено всі практичні кроки з метою запобігання подальшого погіршення у стані водного об’єкта, а також здійснено інші заходи з метою досягнення цілей цієї директиви в інших пов’язаних водних об’єктах, на які не впливають ці обставини;

(b) умови щодо визначення виняткових або не передбачуваних обставин поряд з прийняттям відповідних індикаторів зазначають у плані управління річковими басейном;

(c) заходи, які мають бути здійснені за таких виняткових обставин, включають до програми заходів, вони не повинні ставити під загрозу відновлення якості водного об’єкта після закінчення дії виняткових обставин;

(d) вплив виняткових або не передбачуваних обставин переглядається щорічно та, відповідно до положень параграфа 3(a), усі практичні заходи мають бути виконані з метою відновлення водного об’єкта до його попереднього стану у найближчі практично можливі терміни, та (е) зведення впливів цих обставин та виконаних або запланованих заходів відповідно до параграфів (а) та (d) включається в наступне поновлення плану управління річковим басейном.

7. Вважається, що держави-члени не порушують цю директиву, коли:

— неможливість досягнення доброго стану підземних вод, доброго екологічного стану або, де це обґрунтовано, доброго екологічного потенціалу,

або неможливість запобігання погіршення стану поверхневого або підземного водного об’єкта є результатом нових модифікацій фізичних характеристик поверхневого водного об’єкта або зміни рівня підземних водних об’єктів, або — нездатність запобігти погіршенню стану поверхневого водного об’єкта з відмінного до доброго є результатом нової людської діяльності щодо відтворювального розвитку та виконані всі такі умови:

(a) здійснено всі практичні кроки для зменшення негативного впливу на стан водного об’єкта;

(b) причини вищезазначених модифікацій або змін конкретно викладені і пояснені у плані управління річковим басейном відповідно до статті 13 та цілі переглядаються кожні шість років;

(c) причини вищезазначених модифікацій або змін полягають у першорядній громадській зацікавленості та/або в тому, що вигоди для довкілля та суспільства щодо досягнення цілей, встановлених у параграфі 1, переважуються перевагами від нових модифікацій або змін щодо здоров’я людини,

забезпечення безпеки людей або відтворювального розвитку, та (d) корисні цілі, яким слугують ці модифікації або зміни водного об’єкта, не можуть бути досягнуті іншими, значно кращими у екологічному плані, засобами через технічні причини або надмірні витрати.

8. Застосовуючи параграфи 3, 4, 5, 6 та 7, держава-член має забезпечити, щоб їх застосування надовго не виключало та не піддавало ризику досягнення цілей цієї директиви щодо інших водних об’єктів у межах того самого району річкового басейну та було узгодженим із впровадженням інших екологічних нормативно-правових актів ЄС.

9. Мають бути вжиті заходи для того, щоб застосування нових положень, включаючи застосування параграфів 3, 4, 5, 6 та 7, гарантувало принаймні такий самий рівень охорони, як і чинне законодавство ЄС.

Стаття 5