Яка встановлює рамки для дій Співтовариства у сфері водної політики

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

 

Беручи до уваги договір про заснування Європейської Спільноти та, зокрема, його статтю 175 (1),

Беручи до уваги пропозицію комісії,

Беручи до уваги висновок економічно-соціального комітету,

Беручи до уваги висновок комітету Регіонів,

Діючи у відповідності до процедури, встановленої у статті 25 договору і у світлі спільного тексту, схваленого комітетом з примирення 18 липня 2000 року,

Оскільки:

(1) Вода на відміну від будь-якого комерційного продукту є спадщиною, яку необхідно охороняти, захищати та відповідно з нею поводитися.

(2) Висновки міністерського семінару з водної політики Співтовариства у Франкфурті у 1988 році., підкреслили потребу в законодавчому документі ЄС щодо екологічної якості. Рада у своєму рішенні від 28 червня 1988 р. попросила комісію надати пропозиції щодо поліпшення екологічної якості поверхневих вод ЄС.

(3) Заява міністерського семінару щодо підземних вод, який відбувся у Гаазі в 1991 р., визнала потребу в заходах для запобігання довготривалому погіршенню якості та зменшенню кількості прісної води і закликала впровадити до 2000 р. программу дій, спрямовану на відтворювальне управління та охорону ресурсів прісної води. У своїх рішеннях від 25 лютого 1992 р. та від 20 лютого 1995 р. Рада зажадала підготувати програму дій щодо підземних вод та переглянути директиву Ради 80/68/ееС від 17 грудня 1979 р. стосовно охорони підземних вод від забруднення деякими небезпечними речовинами як частину загальної політики щодо охорони прісної води.

(4) Води в країнах ЄС зазнають зростаючого тиску від збільшення попиту на достатню кількість води доброї якості для всіх цілей. 10 листопада 1995 р. Європейське екологічне агентство у своєму звіті «довкілля в Європейському Союзі — 1995» надало дані про сучасний екологічний стан, підтверджуючи потребу в діях щодо охорони вод ЄС, їхніх якісних та кількісних характеристик.

(5) 18 грудня 1995 р. Рада прийняла висновки з вимогою, крім іншого, розроблення нової рамкової директиви, яка встановлювала б базові принципи відтворювальної водної політики Європейського Союзу та запросила комісію подати пропозиції.

(6) 21 лютого 1996 р. комісія прийняла подання до Європейського Парламенту та Ради щодо водної політики Європейського Союзу, яка встановлювала б принципи водної політики ЄС.

(7) 9 вересня 1996 р. комісія подала пропозицію щодо Рішення Європейського Парламенту та Ради стосовно Програми дій з інтегрованої охорони та управління підземними водами. У цій пропозиції комісія вказала на потребу встановлення порядку регулювання забору прісної води та моніторингу якості та кількості прісної води.

(8) 29 травня 1995 р. комісія прийняла подання до Європейського Парламенту та Ради про раціональне використання та збереження водно-болотних угідь, яке визнало важливі функції, які вони виконують для охорони водних ресурсів.

(9) необхідно розробити інтегровану водну політику ЄС.

(10) Рада 25 червня 1996 р., комітет регіонів 19 вересня 1996 р., економічний та соціальний комітет 26 вересня 1996 р. та Європейський Парламент 23 жовтня 1996 р. звернулися до комісії з проханням надати пропозиції стосовно директиви ЄС, що встановлює основи європейської водної політики.

(11) як викладено у статті 174 Угоди, екологічна політика ЄС має сприяти досягненню цілей зберігання, охорони та поліпшення якості довкілля, дбайливого та раціонального використання природних ресурсів і має засновуватися на принципах попередження та вжиття запобіжних заходів, виправлення ситуації, що призводить до екологічних збитків, у першу чергу у джерелі її виникнення, та обов’язку винуватця заплатити за забруднення.

(12) Відповідно до статті 174 Угоди, протягом підготовки екологічної політики ЄС повинен взяти до уваги наявні наукові й технічні дані, екологічні умови в різних регіонах ЄС, економічний і соціальний розвиток ЄС як одного цілого та збалансований розвиток його регіонів, а також потенційні вигоди і витрати при здійсненні заходів або їх відсутності.

(13) У ЄС існують різні умови та потреби, які вимагають різних конкретних рішень. така різноманітність має враховуватися в процесі планування та виконання заходів щодо забезпечення охорони та відтворювального використання води в рамках річкового басейну. Рішення повинні прийматися якомога ближче до місць, де вода зазнає впливу або використовується. Пріоритет повинен надаватися діям у межах відповідальності держав-членів ЄС шляхом складання програм заходів, пристосованих до регіональних та локальних умов.

(14) Успіх цієї директиви залежить як від тісної співпраці й узгоджених дій в ЄС, державі-члені та на місцевому рівні, так і від інформування, консультування й залучення громадськості, включаючи користувачів.

(15) Постачання води — це послуга загального інтересу, як визначено в повідомленні комісії щодо послуг загального інтересу в Європі.

(16) необхідна подальша інтеграція охорони та відтворювального управління водою в інші сфери політики ЄС, такі як енергетика, транспорт, сільське господарство, рибальство, регіональна політика та туризм. Ця директива повинна забезпечити основу для подальшого діалогу та розвитку стратегій стосовно подальшої інтеграції політичних сфер. Ця директива може також зробити важливий внесок в інші галузі співпраці між державами-членами, наприклад у Перспективі розвитку європейського простору (ПРЄП).

(17) ефективна та цілісна водна політика має враховувати вразливість водних екосистем, розташованих біля морського узбережжя та естуаріїв або в затоках чи у відносно закритих морях, оскільки їхня рівновага дуже залежить від якості вод суші, які впадають в них. охорона стану води в межах річкових басейнів забезпечить економічну користь завдяки охороні популяцій риб, включаючи прибережні популяції риб.

(18) Водна політика ЄС потребує прозорої, ефективної та зрозумілої законодавчої бази. ЄС мусить забезпечити спільні принципи та загальні засади діяльності. Ця директива повинна забезпечити такі засади, а також скоординувати, об’єднати, та, на більш тривалу перспективу, забезпечити подальший розвиток загальних принципів і структур для охорони та відтворювального використання води у ЄС відповідно до принципів субсидіарності.

(19) Ця директива має на меті підтримати та покращити водне природне середовище в ЄС. Цей намірпереважно стосується якості вод, що розглядаються. Регулювання кількості води є додатковим елементом у забезпеченні її доброї якості, і тому необхідно також визначити заходи щодо регулювання її кількості для досягнення цієї мети.

(20) Кількісні характеристики стану підземного водного об’єкта можуть впливати на екологічну якість поверхневих вод та наземних екосистем, пов’язаних з підземним водним об’єктом.

(21) ЄС та його держави-члени є сторонами різних міжнародних угод, які містять важливі зобов’язання щодо захисту морських вод від забруднення, зокрема конвенції про охорону морського навколишнього середовища району Балтійського моря, яка була підписана в хельсінкі 9 квітня 1992 р. та затверджена постановою Ради 94/157/еС, конвенції про охорону морського навколишнього середовища північно-східної атлантики, яка була підписана в Парижі 22 вересня 1992 р. та затверджена постановою Ради 98/249/еС, та конвенції про захист Середземного моря від забруднення, яка була підписана в Барселоні 16 лютого 1976 р. та затверджена постановою Ради 77/585/ееС, та її Протокол про захист Середземного моря від забруднення з наземних джерел, підписаний в афінах 17 травня 1980 р. та затверджений постановою Ради 83/101/ееС. Ця директива має за мету зробити внесок, який би давав змогу ЄС та державами-членам виконувати ці зобов’язання.

(22) Ця директива повинна сприяти поступовому зменшенню скидів небезпечних речовин у воду.

(23) Потрібні спільні принципи для того, щоб скоординувати зусилля держав-членів для покращання охорони вод ЄС щодо показників кількості та якості, для сприяння відтворювальному використанню води, а також для того, щоб допомогти врегульовувати транскордонні водні проблеми, охороняти водні та земельні екосистеми та водно-болотні угіддя, які безпосередньо залежать від них, зберегти та розвинути потенційне використання вод ЄС.

(24) Добра якість вод буде сприяти надійному постачанню питної води для населення.

(25) Слід встановити загальні показники стану води щодо її якості й там, де це потрібно для охорони довкілля, її кількості. для забезпечення досягнення доброго стану поверхневих та підземних вод у межах усього ЄС, а також для запобігання погіршенню стану вод на рівні ЄС необхідно встановити екологічні цілі.

(26) держави-члени повинні мати за мету досягнення щонайменше доброго стану вод завдяки визначенню та впровадженню необхідних заходів у межах інтегрованої програми заходів, враховуючи існуючі вимоги ЄС. має підтримуватися добрий стан вод там, де він уже існує. для підземних вод, крім вимог доброго стану, повинна бути визначена будь-яка значна та відтворювана тенденція підвищення концентрації будь-якого агента забруднення та повернена в бік її зменшення.

(27) Кінцевою метою цієї директиви є усунення пріоритетних небезпечних речовин та сприяння досягненню концентрацій речовин у морському середовищі, близьких до тих, що зустрічаються у природних умовах.

(28) Поверхневі та підземні води є, в принципі, природними ресурсами, що відновлюються. Проте завдання забезпечення доброго стану підземних вод потребує завчасних дій та стабільного довгострокового планування природоохоронних заходів, завдяки тривалому часу, потрібному для його формування та відновлення. такий час на покращання стану має враховуватися в розкладі виконання заходів для досягнення доброго стану підземних вод та для повернення в бік зменшення будь-якої значної та відтворюваної тенденції підвищення концентрації будь-якого агента забруднення у підземних водах.

(29) Маючи на меті досягнення цілей, встановлених у цій директиві, і складаючи для цього програму заходів, держави-члени можуть розділити впровадження цієї програми на етапи, щоб розподілити витрати на впровадження.

(30) Для забезпечення повного та послідовного впровадження цієї директиви будь-які продовження термінів мають ґрунтуватися на належних, зрозумілих і прозорих критеріях і бути підтверджені державами-членами в планах управління річковим басейном.

(31) У разі, коли водний об’єкт перебуває під таким антропогенним впливом або природні умови є такими, що буде неможливо або занадто дорого досягти його доброго стану, можуть бути встановлені менш суворі екологічні цілі на основі належних, зрозумілих і прозорих критеріїв, та зроблені всі практичні кроки, щоб запобігти будь-якому подальшому погіршенню стану вод.

(32) Можуть існувати підстави для винятків до вимог стосовно запобігання подальшому погіршенню або досягнення доброго стану в специфічних умовах, коли невиконання таких вимог є результатом не передбачуваних або виняткових обставин, особливо паводків чи засух, або з причин першорядного громадського інтересу, або нових модифікацій фізичних характеристик поверхневого водного об’єкта, або зміни рівня води у підземних водних об’єктах, за умови, що зроблені всі практичні кроки для того, щоб зменшити негативний вплив на стан водного об’єкта.

(33) Добрий стан водного об’єкта для кожного річкового басейну має досягатися шляхом координування заходів щодо поверхневих та підземних вод, які належать до спільних екологічних, гідрологічних та гідрогеологічних систем.

(34) З метою охорони довкілля існує потреба в більшій інтеграції якісних та кількісних аспектів як поверхневих, так і підземних вод з урахуванням природних умов руху води в межах гідрологічного циклу.

(35) У межах річкового басейну, якщо використання води може мати транскордонні наслідки, вимоги щодо досягнення екологічних цілей, встановлені цією директивою, та, особливо, усі програми заходів повинні бути скоординовані для всього району річкового басейну. для річкового басейну, який продовжується поза кордонами ЄС, державичлени повинні намагатися забезпечити відповідну координацію з відповідними країнами, які не є членами ЄС. Ця директива має допомогти виконанню зобов’язань ЄС за міжнародними конвенціями щодо охорони та управління водами, особливо конвенцією оон про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, затвердженою рішенням Ради 95/308/еС, та будьяких подальших угод щодо її застосування.

(36) Необхідно провести аналіз характеристик річкового басейну та впливів антропогенної діяльності, а також економічний аналіз використання води. Зміни у стані води повинні постійно відстежуватися державами-членами на систематичній і порівнянній основі в усьому ЄС. Ця інформація необхідна, щоб забезпечити основу для складання програм заходів держав-членів, метою яких буде досягнення цілей, встановлених цією директивою.

(37) Держави-члени повинні визначити води, які використовуються для забору питної води, та забезпечити їх відповідність, згідно з директивою Ради 80/778/ееС від 15 липня 1980 р., нормам якості води, яка призначається для споживання людиною.

(38) Може бути доцільним використання економічних інструментів державами-членами частини програми заходів. Повинен враховуватися принцип покриття витрат за водні послуги, включаючи екологічні та ресурсні витрати, пов’язані зі шкодою або негативним впливом на водне довкілля, зокрема відповідно до принципу «той, хто забруднює, — платить». для цього необхідний економічний аналіз водних послуг, який засновується на довгостроковому прогнозі постачання та попиту води у районі річкового басейну.

(39) Існує потреба в запобіганні або зниженні впливу інцидентів, під час яких виникає аварійне забруднення води. заходи для досягнення цієї цілі мають бути включені до програми заходів.

(40) Стосовно запобігання та регулювання забруднення водна політика ЄС повинна ґрунтуватися на комбінованому підході, використовуючи регулювання забруднення у його джерелі шляхом встановлення граничних величин емісії та екологічних стандартів якості.

(41) Стосовно кількості води в основу слід покласти загальні принципи щодо регулювання забору води та її поповнення для забезпечення екологічної відтворності порушених водних систем.

(42) Як мінімальні вимоги законодавства ЄС слід встановити загальні стандарти екологічної якості та граничних величин емісії для деяких груп або сімейств речовин-забрудників. необхідно забезпечити прийняття таких стандартів на рівні ЄС.

(43) забруднення через скиди, викиди або втрату пріоритетних небезпечних речовин має бути припинене або поступово виключене. Європейський Парламент та Рада повинні, за пропозицією комісії, погодити перелік речовин, які будуть вважатися пріоритетними щодо дій та конкретних заходів проти забруднення води такими речовинами, враховуючи всі значні джерела та визначаючи ефективний та відповідний рівень і комбінацію дій з регулювання.

(44) При ідентифікації пріоритетних небезпечних речовин слід брати до уваги принцип передбачливості, покладаючись, зокрема, на встановлення потенційно негативних наслідків впливу данного продукту та на наукову оцінку ризику.

(45) держави-члени повинні вжити заходів для усунення забруднення поверхневих вод пріоритетними небезпечними речовинами та поступово зменшити забруднення іншими речовинами, котрі інакше могли б перешкодити державам-членам досягти норм, встановлених для поверхневих водних об’єктів.

(46) Необхідно забезпечити участь громадськості, включаючи водокористувачів, у складанні та поновленні планів управління річковим басейном, а також надійне інформування про заплановані заходи та готувати поточні звіти протягом їх впровадження з метою залучення громадськості до прийняття остаточних рішень щодо необхідних заходів перш, ніж вони будуть затверджені.

(47) Ця директива повинна забезпечити механізми стосовно перешкод для поліпшення стану вод тоді, коли вони виходять за межі водного законнодавства ЄС, з метою розробки належної стратегії ЄС для їх подолання.

(48) Комісія щорічно повинна надавати поновлений план щодо будь-яких ініціатив, які вона має намір запропонувати для водного сектора.

(49) Слід скласти технічні специфікації як частину цієї директиви для забезпечення взаємопов’язаного підходу ЄС до її виконання. Важливим кроком уперед є критерії оцінки стану вод. Пристосування певних технічних елементів до технічного розвитку та стандартизація моніторингу, відбору проб та методів аналізу повинні бути прийняті згідно з процедурою комітету. для підтримки чіткого розуміння та послідовного застосування критеріїв для характеристики районів річкового басейну та оцінки стану вод комісія може прийняти керівництво щодо застосування цих критеріїв.

(50) Необхідні заходи для впровадження цієї директиви повинні бути вжиті згідно з Рішенням Ради 1999/468/еС від 28 червня 1999 р., яка започаткувала процедури виконання повноважень, покладених на комісію.

(51) При впровадженні цієї директиви має бути досягнутий рівень охорони вод щонайменше еквівалентний визначеному в деяких попередніх документах, які пізніше, після повного впровадження відповідних положень цієї директиви, мають бути скасовані.

(52) Положення цієї директиви беруть на себе основні вимоги щодо регулювання забруднення небезпечними речовинами, визначені директивою 76/464/ЄС, яка має бути скасована після повного впровадження відповідних положень цієї директиви.

(53) Має бути забезпечене повне впровадження та юридичний примус до виконання чинного екологічного законодавства з питань охорони вод. необхідно забезпечити відповідне застосування положень, впроваджуючи цю директиву в усьому ЄС, через відповідні покарання, визначені у законодавстві держав-членів. такі покарання мають бути ефективними, помірними та переконливими,

ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1

Мета

 

Метою цієї директиви є встановлення засад щодо охорони поверхневих вод суші, перехідних вод, прибережних та підземних вод, які:

(a) запобігають подальшому погіршенню, захищають і покращують стан водних екосистем та, відповідно до їхніх водних потреб, також наземних екосистем та водно-болотних угідь, які безпосередньо залежать від водних екосистем;

(b) сприяють відтворювальному використанню води, заснованому на довгостроковій охороні доступних водних ресурсів;

(c) спрямовані на вдосконалення охорони та покращання водного середовища, у т. ч. за допомогою конкретних заходів для поступового зменшення скидів, викидів і втрат пріоритетних речовин та припинення або ліквідації скидів, викидів і втрат пріоритетних небезпечних речовин;

(d) забезпечує поступове зменшення забруднення підземної води і запобігає її подальшому забрудненню, та (е) сприяє зменшенню наслідків від паводків та посух і, таким чином, сприяє:

— забезпеченню достатніх запасів поверхневої та підземної води доброї якості для потреб відтворювального, збалансованого та справедливого використання води;

— значному зниженню забруднення підземної води;

— охороні територіальних і морських вод, та — досягненню цілей відповідних міжнародних угод, включаючи такі, намірами яких є запобігання та усунення забруднення морського довкілля завдяки діям ЄС згідно зі статтею 16(3), спрямованим на те, щоб припинити або ліквідувати скиди, викиди та втрати пріоритетних небезпечних речовин з кінцевою метою досягнення концентрацій речовин у морському середовищі, які не перевищують фонових показників для речовин, що зустрічаються у природі, та близьких до нуля для створених людиною синтетичних речовин.

Стаття 2

Визначення

Для цілей цієї директиви застосовуються такі визначення:

1. «Поверхневі води» — це води суші, за винятком підземних вод; перехідні (проміжні) води та прибережні (морські) води, проте, якщо мова йде про хімічний стан, сюди включаються також територіальні води.

2. «Підземні води» — це всі води, які знаходяться нижче від земної поверхні, у зоні насичення в безпосередньому контакті з ґрунтом або підґрунтям.

3. «Води суші» — це всі стоячі або проточні води на поверхні суші та всі підземні води, що знаходяться в бік до суші від базової лінії, від якої вимірюється ширина територіальних вод.

4. «Річка» — це водний об’єкт суші, більша частина якого протікає по земній поверхні, але який може протікати якусь свою частину під землею.

5. «озеро» — це поверхневий водний об’єкт суші, що вміщує стоячу воду.

6. «Перехідні води» — це поверхневі водні об’єкти поблизу гирл річок, що характеризуються частковою солоністю у результаті їх близькості до прибережних морських вод, але на які суттєво впливають потоки прісної води.

7. «Прибережні води» — це поверхневі водні об’єкти, що простягаються у бік до берега від лінії, кожна точка якої розташована на відстані однієї морської милі у бік до моря від найближчої точки базової лінії, від якої вимірюється ширина територіальних вод, простягаючись там, де це доречно, до зовнішньої межі перехідних (проміжних) вод (6).

8. «Штучний водний об’єкт» — це поверхневий водний об’єкт, створений діяльністю людини.

9. «Істотно змінений водний об’єкт» — це поверхневий водний об’єкт, який у результаті перебудови людиною суттєво змінив свій характер, що визначено державою-членом згідно з додатком іі.

10. «Поверхневий водний об’єкт» — це окремий та значний елемент поверхневих вод, як озеро, водосховище, струмок, річка або канал, частина струмка, річки або каналу, перехідна (проміжна) вода або протяжність прибережної води.

11. «Водоносний горизонт» — це підземний шар або шари гірських або інших геологічних порід достатньо пористих і водопроникних для того, щоб дозволити значну течію підземної води або забір значної кількості підземної води.

12. «Підземний водний об’єкт» — це певний об’єм підземної води у межах одного чи декількох водоносних горизонтів.

13. «Річковий басейн» — це площа землі, з якої всі поверхневі потоки, проходячи послідовність струмків, річок та, можливо, озер, течуть до моря через окреме річкове гирло, естуарій або дельту.

14. «Суббасейн» — це площа землі, з якої всі поверхневі потоки, проходячи послідовність струмків, річок та, можливо, озер течуть до конкретної точки озера або впадають у річку.

15. «Район річкового басейну» — це площа землі і моря, що складається з одного або більше сусідніх річкових басейнів разом з пов’язаними з ними підземними і прибережними морськими водами, яку ідентифіковано згідно зі статтею 3(1) як головний об’єкт управління річковими басейнами.

16. «Компетентний орган» — це орган або органи, визначені у статті 3(2) або 3(3).

17. «Стан поверхневої води» — це загальний вислів щодо стану поверхневого водного об’єкта, який визначається згідно з найгіршим показником його екологічного та його хімічного стану.

18. «Добрий стан поверхневої води» — це стан поверхневого водного об’єкта, коли і екологічний, і хімічний його стан є принаймні «добрими».

19. «Стан підземної води» — це загальна характеристика стану підземного водного об’єкта, яка визначається найгіршим із показників його кількісного стану та його хімічного стану.

20. «Добрий стан підземної води» — це стан підземного водного об’єкта, коли і кількісний, і хімічний його стан є принаймні «добрими».

21. «Екологічний стан» — це вираження якості структури і функціонування водних екосистем, пов’язаних з поверхневими водами, відповідно до класифікації, наведеної у додатку V.

22. «Добрий екологічний стан» — це стан поверхневого водного об’єкта, так класифікованого згідно з додатком V.

23. «Добрий екологічний потенціал» — це стан істотно зміненого або штучного водного об’єкта, який класифіковано згідно з відповідними положеннями додатка V.

24. «Добрий хімічний стан поверхневої води» — це хімічний стан, що відповідає екологічним цілям для поверхневих вод, встановленим у статті 4(1)(а), тобто хімічний стан поверхневого водного об’єкта, у якому концентрації речовин-забрудників не перевищують стандартів екологічної якості, встановлених у додатку IX та у статті 16(7), а також в інших відповідних законодавчих документах ЄС, що встановлюють стандарти екологічної якості на рівні ЄС.

25. «Добрий хімічний стан підземної води» — це хімічний стан підземного водного об’єкта, який відповідає усім вимогам, встановленим у табл. 2.3.2 додатка V.

26. «Кількісний стан» — це вираження ступеня, до якого підземний водний об’єкт відчуває вплив безпосереднього або опосередкованого забору води з нього.

27. «Доступний ресурс підземної води» — це довгострокова середня річна норма загального поповнення підземного водного об’єкта, зменшена на довгострокову річну норму витрати води, яка потрібна для досягнення екологічних цілей якості води у пов’язаних з ним поверхневих водах, вказаних у статті 4, для запобігання будь-яким значним погіршенням в екологічному стані таких вод та будь-яким ушкодженням наземних екосистем, пов’язаних з ними.

28. «Добрий кількісний стан» — це стан, який визначено в таблиці 2.1.2 додатка V.

29. «Небезпечні речовини» — це речовини або групи речовин, що є токсичними, стійкими і здатними до біоакумуляції, та інші речовини або групи речовин, які викликають еквівалентний рівень стурбованості.

30. «Пріоритетні речовини» — речовини, визначені згідно зі статтею 16(2) і перелічені в додатку Х. Серед цих речовин є пріоритетні небезпечні речовини, які визначено у статті 16(3) та (6) і до яких мають бути вжиті заходи відповідно до статті 16 (1) і (8).

31. «Речовина-забрудник» — це будь-яка речовина, що може спричинити забруднення, зокрема ті речовини, які перелічено в додатку VIII.

32. «Прямий скид у підземний водоносний горизонт» — означає скид речовин-забрудників у підземний водоносний горизонт без фільтрації через верхній або нижній шари ґрунту.

33. «Забруднення» — означає пряме або непряме внесення в результаті діяльності людини речовин або тепла в повітря, воду або землю, що може бути небезпечним для здоров’я людини або якості водних екосистем чи для безпосередньо залежних від них наземних екосистем, що в результаті призводить до псування матеріальних цінностей, або до погіршення чи ушкодження корисних властивостей довкілля та можливості законного користування довкіллям.

34. «Екологічні цілі» — це цілі, встановлені у статті 4.

35. «Екологічний стандарт якості» — це концентрація окремої речовини-забрудника або групи речовин у воді, осаді або біоті, яку не можна перевищувати, для того щоб захистити здоров’я людини та довкілля.

36. «Комбінований підхід» — це регулювання скидів і емісій у поверхневі води згідно з підходом, встановленим у статті 10.

37. «Вода, призначена для споживання людьми» — має таке саме значення, як і в директиві 80/778/EEC, доповненій директивою 98/83/EC.

38. «Водні послуги» — це всі послуги, що надаються для домашніх господарств, громадських інституцій або для будь-якої господарської діяльності:

(а) забір води з поверхневих або підземних водних об’єктів, її накопичення, зберігання, обробка та розподілення;

39. «Використання води» — це водні послуги разом з будь-якою іншою діяльністю, визначені згідно зі статтею 5 та додатком іі, які мають значний вплив на стан води. Це поняття застосовується для цілей статті 5 та додатку ііі, пункт (b).

40. «Граничні величини емісії» — це маса, виражена у термінах певних конкретних параметрів, концентрацій та/або рівня емісії, яку не можна перевищувати упродовж одного або декількох періодів часу. Граничні величини емісії можна також встановлювати для певних груп, сімейств або категорій речовин, зокрема для вказаних у статті 16. Граничні величини емісії для речовин звичайно мають застосовуватися до місця, у якому емісії вивільнюються від установки, без урахування подальшого розбавлення. Стосовно непрямих вивільнень у воду, ефект станції з очищення стічної води може бути взято до уваги при визначенні граничних величин емісії для відповідних установок, за умов гарантування еквівалентного рівня, необхідного для захисту довкілля в цілому і якщо це не призведе до підвищення рівня забрудненості довкілля.

41. «Регулювання емісії» — це регулювання, що вимагає конкретного обмеження емісії, наприклад встановлення граничної величини емісії або встановлення якихось інших обмежень чи умов на впливи, характер або інші характеристики емісії чи операційні умови, які стосуються емісій. Використання терміна «регулювання емісії» у цій директиві стосовно будь-якої іншої директиви не має розглядатися як таке, що дає якесь інше тлумачення цим вимогам.

 

Стаття 3