Водна Рамкова директива ЄС 2000/60/eс

ВОДНА РАМКОВА ДИРЕКТИВА ЄС 2000/60/EС

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ

 

Директиві 2000/60/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2000 року, яка встановлює рамки для дій Співтовариства у сфері водної політики забезпечено статус офіційного перекладу українською мовою Державним департаментом з питань адаптації законодавства Міністерства юстиції України 23 грудня 2005 р.

 

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу в рамках проекту ТАСІС «Управління басейнами річок Буг, Латориця та Уж» консорціумом компаній RODECOVERSeau— WRc. Розробки, висновки та інтерпретації, представлені у цьому документі, є вираженням поглядів консорціуму і їх не слід розуміти як такі, що відображають політику чи думку Європейської комісії.

 

В підготовці цієї публікації приймали участь (в алфавітному порядку):

Алієв К.

Відєніна Ю.

Закорчевна Н.

Клітко О.

Мантурова О.

Марушевська О.

Ободовський О.

Рибачук В.

Середа К.

Шумахер Н.

Ярошевич О.

Переклад: Лозанський В.

Літературний редактор: Неділько Л.

 

Зміст

Водна Рамкова Директива ЄС 2000/60/EC.........................9

ДИРЕКТИВА 2000/60/ЕС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ від 23 жовтня 2000 року, яка встановлює рамки для дій Співтовариства у сфері водної політики (офіційний переклад)...................................11

Додатки до директиви...........................................113

Основні терміни та їх визначення..............................171

Визначення термінів зі статті 2 Водної Рамкової директиви ЄС (англійською, українською, німецькою, польською, угорською, румунською, словацькою мовами)...........................................................175

Визначення термінів з ВРД та інших керівних документів ЄС (англійською та українською мовами).....................................207

Визначення абревіатур і скорочень...............................235

Перелік використаних документів................................237

Алфавітний покажчик слів......................................239

 

Вступне слово

 

Стратегічною метою України є входження в Європейське співтовариство. В рамках Плану дій «Україна – ЄС» міністерство охорони навколишнього природного середовища України має на меті адаптацію українського природоохоронного законодавства із законодавством Європейського

Союзу, впровадження європейських моделей управління і охорони природних ресурсів. зокрема, надзвичайно важливим є реформування у сфері управління водними ресурсами.

Прийнята у 2000 році Водна Рамкова директива ЄС визначає основні принципи управління водни-ми ресурсами та шляхи досягнення доброї якості води і безпечного стану річок і водойм. одним із головних принципів, викладених у Водній Рамковій директиві ЄС є інтегрована басейнова модель управління водними ресурсами, що передбачає спільні дії усіх держав, що знаходяться у бассейнах річок.

Басейни ряду річок знаходяться як на території України, так і на територіях Угорщини, Словаччини, Польщі, Румунії та інших держав, що є членами ЄС або мають на меті стати ними у перспективі. Це зобов’язує впроваджувати спільні дії по басейнам річок, принципи яких викладені у Водній Рамковій директиві ЄС.

Підготовлено в рамках проекту тасіс «Управління басейнами річок Буг, Латориця та Уж» видання Водної Рамкової директиви дозволить широкому колу фахівців у сфері водних ресурсів, працівникам органів державної влади і органів місцевого самоврядування, науковцям і громадським організаціям впроваджувати європейські принципи управління водними ресурсами.

 

Це буде доброю підтримкою зусиль на шляху до головної стратегічної мети – досягнення доброї якості води і безпечного екологічного стану у басейнах річок, що відповідає зобов’язанням України в рамках дій «довкілля для Європи» та покращенню співпраці із країнами-членами ЄС.

Міністр охорони навколишнього природного середовища України П.М. Ігнатенко

Вступне слово

 

В останній час громадяни і екологічні організації все більше усвідомлюють потребу мати чисті річки і озера, підземні і прибережні води. Саме тому одним з приоритетних напрямків діяльності Європейського Союзу є охорона вод. нова водна політика Європи спрямована на досягнення доброї якості води і стійкого екологічного стану водних об’єктів. В досягненні цих цілей громадяни і групи громадян відіграють особливу роль.

Після 5-річного процесу реструктуризації європейської водної політики була прийнята нова директива 2000/60/еС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2000 року, яка встановлює рамки для дій Співтовариства у сфері водної політики. Вона стала керівним документом для встановлення цілей охорони води в цьому столітті.

Водна Рамкова директива передбачає:

• комплексний підхід до захисту усіх вод – річок, озер, прибережних і підземних вод;

• досягнення «доброго» стану для всіх вод до 2015 року (цілеспрямований менеджмент);

• Управління водними ресурсами за басейновим принципом;

• Посилення транскордонного співробітництва прибережних країн (один річковий басейн – єдиний план управління);

• ефективне використання водних ресурсів за принципом «забруднювач платить»;

• Широкомасштабне залучення громадян, зацікавлених сторін, нГо;

• Удосконалення законодавства.

Водна Рамкова директива надає країнам-членам Європейського Союзу та країнам, що мають на меті приєднання до нього нові масштабні можливості співпраці у сфері покращення екологічного стану річок і озер. Це відповідає цілям міжнародної співпраці у рамках процесу «довкілля для Європи» та «екологічній програмі для Центральної і Східної Європи».

 

Сподіваюся, що використання положень Водної Рамкової директиви ЄС сприятиме екологічному оздоровленню річкових басейнів, покращенню якості води, сталому розвитку в Україні на шляху до загальнолюдських цінностей у спільному європейському домі.

Директор проекту «Управління басейнами річок Буг, Латориця та Уж»,

що фінансується Європейським Союзом Ульріх Гершель

ВОДНА РАМКОВА ДИРЕКТИВА ЄС 2000/60/EC

 

Директива 2000/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2000 року, яка встановлює рамки для дій Співтовариства у сфері водної політики тут публікується разом з Рішенням №2455/2001/EC Європейського парламенту і Ради від 20 листопада 2000 року щодо створення переліку пріоритетних речовин у сфері водної політики та внесення змін до директиви 2000/60/EC (додаток 10).

 

ДИРЕКТИВА 2000/60/ЕС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ від 23 жовтня 2000 року

Стаття 1

Мета

 

Метою цієї директиви є встановлення засад щодо охорони поверхневих вод суші, перехідних вод, прибережних та підземних вод, які:

(a) запобігають подальшому погіршенню, захищають і покращують стан водних екосистем та, відповідно до їхніх водних потреб, також наземних екосистем та водно-болотних угідь, які безпосередньо залежать від водних екосистем;

(b) сприяють відтворювальному використанню води, заснованому на довгостроковій охороні доступних водних ресурсів;

(c) спрямовані на вдосконалення охорони та покращання водного середовища, у т. ч. за допомогою конкретних заходів для поступового зменшення скидів, викидів і втрат пріоритетних речовин та припинення або ліквідації скидів, викидів і втрат пріоритетних небезпечних речовин;

(d) забезпечує поступове зменшення забруднення підземної води і запобігає її подальшому забрудненню, та (е) сприяє зменшенню наслідків від паводків та посух і, таким чином, сприяє:

— забезпеченню достатніх запасів поверхневої та підземної води доброї якості для потреб відтворювального, збалансованого та справедливого використання води;

— значному зниженню забруднення підземної води;

— охороні територіальних і морських вод, та — досягненню цілей відповідних міжнародних угод, включаючи такі, намірами яких є запобігання та усунення забруднення морського довкілля завдяки діям ЄС згідно зі статтею 16(3), спрямованим на те, щоб припинити або ліквідувати скиди, викиди та втрати пріоритетних небезпечних речовин з кінцевою метою досягнення концентрацій речовин у морському середовищі, які не перевищують фонових показників для речовин, що зустрічаються у природі, та близьких до нуля для створених людиною синтетичних речовин.

Стаття 2

Визначення

Для цілей цієї директиви застосовуються такі визначення:

1. «Поверхневі води» — це води суші, за винятком підземних вод; перехідні (проміжні) води та прибережні (морські) води, проте, якщо мова йде про хімічний стан, сюди включаються також територіальні води.

2. «Підземні води» — це всі води, які знаходяться нижче від земної поверхні, у зоні насичення в безпосередньому контакті з ґрунтом або підґрунтям.

3. «Води суші» — це всі стоячі або проточні води на поверхні суші та всі підземні води, що знаходяться в бік до суші від базової лінії, від якої вимірюється ширина територіальних вод.

4. «Річка» — це водний об’єкт суші, більша частина якого протікає по земній поверхні, але який може протікати якусь свою частину під землею.

5. «озеро» — це поверхневий водний об’єкт суші, що вміщує стоячу воду.

6. «Перехідні води» — це поверхневі водні об’єкти поблизу гирл річок, що характеризуються частковою солоністю у результаті їх близькості до прибережних морських вод, але на які суттєво впливають потоки прісної води.

7. «Прибережні води» — це поверхневі водні об’єкти, що простягаються у бік до берега від лінії, кожна точка якої розташована на відстані однієї морської милі у бік до моря від найближчої точки базової лінії, від якої вимірюється ширина територіальних вод, простягаючись там, де це доречно, до зовнішньої межі перехідних (проміжних) вод (6).

8. «Штучний водний об’єкт» — це поверхневий водний об’єкт, створений діяльністю людини.

9. «Істотно змінений водний об’єкт» — це поверхневий водний об’єкт, який у результаті перебудови людиною суттєво змінив свій характер, що визначено державою-членом згідно з додатком іі.

10. «Поверхневий водний об’єкт» — це окремий та значний елемент поверхневих вод, як озеро, водосховище, струмок, річка або канал, частина струмка, річки або каналу, перехідна (проміжна) вода або протяжність прибережної води.

11. «Водоносний горизонт» — це підземний шар або шари гірських або інших геологічних порід достатньо пористих і водопроникних для того, щоб дозволити значну течію підземної води або забір значної кількості підземної води.

12. «Підземний водний об’єкт» — це певний об’єм підземної води у межах одного чи декількох водоносних горизонтів.

13. «Річковий басейн» — це площа землі, з якої всі поверхневі потоки, проходячи послідовність струмків, річок та, можливо, озер, течуть до моря через окреме річкове гирло, естуарій або дельту.

14. «Суббасейн» — це площа землі, з якої всі поверхневі потоки, проходячи послідовність струмків, річок та, можливо, озер течуть до конкретної точки озера або впадають у річку.

15. «Район річкового басейну» — це площа землі і моря, що складається з одного або більше сусідніх річкових басейнів разом з пов’язаними з ними підземними і прибережними морськими водами, яку ідентифіковано згідно зі статтею 3(1) як головний об’єкт управління річковими басейнами.

16. «Компетентний орган» — це орган або органи, визначені у статті 3(2) або 3(3).

17. «Стан поверхневої води» — це загальний вислів щодо стану поверхневого водного об’єкта, який визначається згідно з найгіршим показником його екологічного та його хімічного стану.

18. «Добрий стан поверхневої води» — це стан поверхневого водного об’єкта, коли і екологічний, і хімічний його стан є принаймні «добрими».

19. «Стан підземної води» — це загальна характеристика стану підземного водного об’єкта, яка визначається найгіршим із показників його кількісного стану та його хімічного стану.

20. «Добрий стан підземної води» — це стан підземного водного об’єкта, коли і кількісний, і хімічний його стан є принаймні «добрими».

21. «Екологічний стан» — це вираження якості структури і функціонування водних екосистем, пов’язаних з поверхневими водами, відповідно до класифікації, наведеної у додатку V.

22. «Добрий екологічний стан» — це стан поверхневого водного об’єкта, так класифікованого згідно з додатком V.

23. «Добрий екологічний потенціал» — це стан істотно зміненого або штучного водного об’єкта, який класифіковано згідно з відповідними положеннями додатка V.

24. «Добрий хімічний стан поверхневої води» — це хімічний стан, що відповідає екологічним цілям для поверхневих вод, встановленим у статті 4(1)(а), тобто хімічний стан поверхневого водного об’єкта, у якому концентрації речовин-забрудників не перевищують стандартів екологічної якості, встановлених у додатку IX та у статті 16(7), а також в інших відповідних законодавчих документах ЄС, що встановлюють стандарти екологічної якості на рівні ЄС.

25. «Добрий хімічний стан підземної води» — це хімічний стан підземного водного об’єкта, який відповідає усім вимогам, встановленим у табл. 2.3.2 додатка V.

26. «Кількісний стан» — це вираження ступеня, до якого підземний водний об’єкт відчуває вплив безпосереднього або опосередкованого забору води з нього.

27. «Доступний ресурс підземної води» — це довгострокова середня річна норма загального поповнення підземного водного об’єкта, зменшена на довгострокову річну норму витрати води, яка потрібна для досягнення екологічних цілей якості води у пов’язаних з ним поверхневих водах, вказаних у статті 4, для запобігання будь-яким значним погіршенням в екологічному стані таких вод та будь-яким ушкодженням наземних екосистем, пов’язаних з ними.

28. «Добрий кількісний стан» — це стан, який визначено в таблиці 2.1.2 додатка V.

29. «Небезпечні речовини» — це речовини або групи речовин, що є токсичними, стійкими і здатними до біоакумуляції, та інші речовини або групи речовин, які викликають еквівалентний рівень стурбованості.

30. «Пріоритетні речовини» — речовини, визначені згідно зі статтею 16(2) і перелічені в додатку Х. Серед цих речовин є пріоритетні небезпечні речовини, які визначено у статті 16(3) та (6) і до яких мають бути вжиті заходи відповідно до статті 16 (1) і (8).

31. «Речовина-забрудник» — це будь-яка речовина, що може спричинити забруднення, зокрема ті речовини, які перелічено в додатку VIII.

32. «Прямий скид у підземний водоносний горизонт» — означає скид речовин-забрудників у підземний водоносний горизонт без фільтрації через верхній або нижній шари ґрунту.

33. «Забруднення» — означає пряме або непряме внесення в результаті діяльності людини речовин або тепла в повітря, воду або землю, що може бути небезпечним для здоров’я людини або якості водних екосистем чи для безпосередньо залежних від них наземних екосистем, що в результаті призводить до псування матеріальних цінностей, або до погіршення чи ушкодження корисних властивостей довкілля та можливості законного користування довкіллям.

34. «Екологічні цілі» — це цілі, встановлені у статті 4.

35. «Екологічний стандарт якості» — це концентрація окремої речовини-забрудника або групи речовин у воді, осаді або біоті, яку не можна перевищувати, для того щоб захистити здоров’я людини та довкілля.

36. «Комбінований підхід» — це регулювання скидів і емісій у поверхневі води згідно з підходом, встановленим у статті 10.

37. «Вода, призначена для споживання людьми» — має таке саме значення, як і в директиві 80/778/EEC, доповненій директивою 98/83/EC.

38. «Водні послуги» — це всі послуги, що надаються для домашніх господарств, громадських інституцій або для будь-якої господарської діяльності:

(а) забір води з поверхневих або підземних водних об’єктів, її накопичення, зберігання, обробка та розподілення;

39. «Використання води» — це водні послуги разом з будь-якою іншою діяльністю, визначені згідно зі статтею 5 та додатком іі, які мають значний вплив на стан води. Це поняття застосовується для цілей статті 5 та додатку ііі, пункт (b).

40. «Граничні величини емісії» — це маса, виражена у термінах певних конкретних параметрів, концентрацій та/або рівня емісії, яку не можна перевищувати упродовж одного або декількох періодів часу. Граничні величини емісії можна також встановлювати для певних груп, сімейств або категорій речовин, зокрема для вказаних у статті 16. Граничні величини емісії для речовин звичайно мають застосовуватися до місця, у якому емісії вивільнюються від установки, без урахування подальшого розбавлення. Стосовно непрямих вивільнень у воду, ефект станції з очищення стічної води може бути взято до уваги при визначенні граничних величин емісії для відповідних установок, за умов гарантування еквівалентного рівня, необхідного для захисту довкілля в цілому і якщо це не призведе до підвищення рівня забрудненості довкілля.

41. «Регулювання емісії» — це регулювання, що вимагає конкретного обмеження емісії, наприклад встановлення граничної величини емісії або встановлення якихось інших обмежень чи умов на впливи, характер або інші характеристики емісії чи операційні умови, які стосуються емісій. Використання терміна «регулювання емісії» у цій директиві стосовно будь-якої іншої директиви не має розглядатися як таке, що дає якесь інше тлумачення цим вимогам.

 

Стаття 3

Стаття 4

Екологічні цілі

1. З метою забезпечити виконання програм заходів, визначених у планах управління річковим басейном:

 

(a) для поверхневих вод:

 

(i) держави-члени повинні впровадити необхідні заходи для запобігання погіршення стану всіх поверхневих водних об’єктів за умови застосування параграфів 6 та 7, якщо це не суперечить параграфу 8;

(ii) держави-члени повинні охороняти, покращувати та відтворювати всі поверхневі водні об’єкти, що потребують застосування підпункту (iii) щодо штучних та істотно змінених водних об’єктів, з метою досягнення доброго стану поверхневих вод щонайпізніше через 15 років після дати вступу в силу цієї директиви, згідно з положеннями, вказаними в додатку V, за умови застосування продовження строків, визначених згідно з параграфом 4, та застосування параграфів 5, 6 та 7, якщо це не суперечить параграфу 8;

(iii) держави-члени повинні охороняти та покращувати всі штучні та істотно змінені водні об’єкти з метою досягнення доброго екологічного потенціалу та доброго хімічного стану поверхневих вод щонайпізніше через 15 років після дати вступу в силу цієї директиви, згідно з положеннями, вказаними в додатку V, за умови застосування продовжень строків, визначених згідно з параграфом 4, та застосування параграфів 5, 6 та 7, якщо це не суперечить параграфу 8;

(iv) держави-члени повинні впровадити необхідні заходи згідно зі статтею 16(1) та (8), з метою поступового зменшення забруднення пріоритетними речовинами та припинення або поступового виключення викидів, скидів та втрат пріоритетних небезпечних речовин, якщо це не суперечить відповідним міжнародним угодам, на які є посилання у статті 1 для зацікавлених сторін;

 

(b) для підз емної води:

 

(i) держави-члени повинні вживати необхідних заходів для запобігання або обмеження надходження речовин-забрудників у підземні води та запобігання погіршенню стану всіх підземних водних об’єктів, за умови застосування параграфів 6 та 7, якщо це не суперечить параграфу 8 цієї статті, та за умови застосування статті 11(3)(j);

(ii) держави-члени повинні охороняти, покращувати та відтворювати всі підземні водні об’єкти, забезпечувати баланс між забором та поповненням підземних вод, з метою досягнення доброго стану підземних вод щонайпізніше за 15 років після дати набрання чинності цією директивою, згідно з положеннями, вказаними в додатку V, за умови застосування продовження строків, визначених згідно з параграфом 4, та застосування параграфів 5, 6 та 7, якщо це не суперечить параграфу 8 цієї статті, та за умови застосування статті 11(3)(j);

(iii) держави-члени повинні вжити необхідних заходів для зміни на протилежне будь-яких значних та сталих тенденцій підвищення концентрації будь-якої речовини-забрудника, які є результатом впливу людської діяльності, з метою поступового зниження забрудненості підземних вод.

Заходи для досягнення зворотної тенденції повинні бути вжиті згідно з параграфами 2, 4 та 5 статті 17, з урахуванням відповідних стандартів, встановлених у відповідному законодавстві ЄС, за умови застосування параграфів 6 та 7, якщо це не суперечить параграфу 8;

 

(c) для охоронних зон:

 

Держави-члени повинні досягти відповідності до стандартів та цілей щонайпізніше за 15 років після дати вступу в силу цієї директиви, якщо не вказано інше в законодавстві ЄС, згідно з яким охоронні зони були вже створені.

 

2. У разі, коли певного водного об’єкта стосується декілька цілей параграфа 1, має застосовуватися найбільш жорстка.

 

3. Держави-члени можуть оголосити поверхневий водний об’єкт як штучний або істотно змінений у разі, якщо:

(a) зміни гідроморфологічних характеристик такого об’єкта, необхідних для досягнення доброго екологічного стану, будуть мати значний негативний вплив на:

i) більш віддалене довкілля;

ii) навігацію, включаючи портове обладнання або рекреацію;

iii) діяльність, для цілей якої вода зберігається, таку як питне водопостачання, виробництво енергії або зрошення;

iv) регулювання стоку, захист від паводків, дренаж земель, або v) іншу такою ж мірою важливу суспільну діяльність щодо відтворювального розвитку;

(b) корисні цілі, яким слугують штучні або змінені характеристики водного об’єкта, не можуть, з причин технічних можливостей або надмірних витрат, бути досягнутими іншими засобами, що є значно кращим екологічним вибором.

Вищезазначені оголошення статусу та причини для цього повинні бути конкретно зазначені в планах управління річковим басейном, які вимагаються статтею 13, та мають переглядатися кожні 6 років.

4. Крайні строки, встановлені згідно з параграфом 1, можуть бути продовжені для поетапного досягнення цілей щодо водних об’єктів за тієї умови, що подальше погіршення стану водного об’єкта, якого це стосується, не відбувається, коли виконані всі такі умови:

(a) держави-члени визнають, що всі необхідні поліпшення в стані водного об’єкта не можуть бути доцільно досягнутими в межах часу, встановленого у вищезгаданому параграфі, щонайменше з однієї із таких причин:

(i) обсяг необхідних поліпшень може бути виконаний лише поетапно з перевищенням встановленого часу з технічних причин;

(ii) завершення поліпшень у встановлений час є надзвичайно дорогим;

(iii) природні умови не дозволяють вчасно поліпшити стан водного об’єкта.

(b) Продовження крайнього терміну та причини цього конкретно встановлені та пояснені у плані управління річковим басейном, який вимагається згідно зі статтею 13.

(c) Продовження термінів не можуть перевищувати в часі максимум двох подальших поновлень плану управління річковим басейном, за винятком випадків, коли природні умови є такими, що цілі не можуть бути досягнутими в межах цього періоду.

(d) В плані управління річковим басейном наведено коротке викладення заходів, які вимагаються згідно зі статтею 11 та передбачені для доведення водного об’єкта поступово до потрібного стану у подовжений термін; причини для будьякої значної затримки в здійсненні цих заходів та очікуваний графік їхнього впровадження.

Огляд впровадження таких заходів та коротке викладення будь-яких додаткових заходів повинні бути внесені в оновлений план управління річковим басейном.

5. Держави-члени можуть прагнути досягти менш суворих екологічних цілей, ніж ті, які вимагаються у параграфі 1 для конкретних водних об’єктів, у тому разі, коли вони зазнають такого антропогенного впливу, який визначено відповідно до статті 5(1), або їхній природний стан є таким, що досягнення цих цілей було б неможливим або занадто дорогим, при цьому виконуються всі перелічені нижче умови:

(a) екологічні та соціально-економічні потреби, яким послуговує така людська діяльність, не можуть бути досягнуті іншими засобами, які є значно кращим екологічним вибором, що не потребує надмірних витрат;

(b) держави-члени гарантують, що — для поверхневих вод — буде досягнуто якомога вищий екологічний та хімічний стан за умов, що антропогенного впливу чи забруднення не можна раціональним чином уникнути через характер людської діяльності або забруднення;

— для підземних вод — буде забезпечено, щоб їхній добрий стан змінився якомога менше через впливи, яких не можна раціональним чином уникнути через характер людської діяльності або забруднення;

(c) ніяке подальше погіршення стану водних об’єктів, що зазнають впливу, не відбувається;

(d) встановлення менш суворих екологічних цілей та обґрунтування щодо цього конкретно розглянуто у плані управління річковим бассейном згідно зі статтею 13 та ці цілі переглядаються кожні шість років.

6. Тимчасове погіршення стану водних об’єктів не буде вважатися порушенням вимог цієї директиви, якщо це є результатом природних явищ або форсмажорних обставин, які є винятковими або не передбачуваними, наприклад надзвичайні паводки та затяжні посухи, або результатом катастроф, які не могли бути передбачені, у разі, якщо були виконані всі викладені нижче умови:

(a) здійснено всі практичні кроки з метою запобігання подальшого погіршення у стані водного об’єкта, а також здійснено інші заходи з метою досягнення цілей цієї директиви в інших пов’язаних водних об’єктах, на які не впливають ці обставини;

(b) умови щодо визначення виняткових або не передбачуваних обставин поряд з прийняттям відповідних індикаторів зазначають у плані управління річковими басейном;

(c) заходи, які мають бути здійснені за таких виняткових обставин, включають до програми заходів, вони не повинні ставити під загрозу відновлення якості водного об’єкта після закінчення дії виняткових обставин;

(d) вплив виняткових або не передбачуваних обставин переглядається щорічно та, відповідно до положень параграфа 3(a), усі практичні заходи мають бути виконані з метою відновлення водного об’єкта до його попереднього стану у найближчі практично можливі терміни, та (е) зведення впливів цих обставин та виконаних або запланованих заходів відповідно до параграфів (а) та (d) включається в наступне поновлення плану управління річковим басейном.

7. Вважається, що держави-члени не порушують цю директиву, коли:

— неможливість досягнення доброго стану підземних вод, доброго екологічного стану або, де це обґрунтовано, доброго екологічного потенціалу,

або неможливість запобігання погіршення стану поверхневого або підземного водного об’єкта є результатом нових модифікацій фізичних характеристик поверхневого водного об’єкта або зміни рівня підземних водних об’єктів, або — нездатність запобігти погіршенню стану поверхневого водного об’єкта з відмінного до доброго є результатом нової людської діяльності щодо відтворювального розвитку та виконані всі такі умови:

(a) здійснено всі практичні кроки для зменшення негативного впливу на стан водного об’єкта;

(b) причини вищезазначених модифікацій або змін конкретно викладені і пояснені у плані управління річковим басейном відповідно до статті 13 та цілі переглядаються кожні шість років;

(c) причини вищезазначених модифікацій або змін полягають у першорядній громадській зацікавленості та/або в тому, що вигоди для довкілля та суспільства щодо досягнення цілей, встановлених у параграфі 1, переважуються перевагами від нових модифікацій або змін щодо здоров’я людини,

забезпечення безпеки людей або відтворювального розвитку, та (d) корисні цілі, яким слугують ці модифікації або зміни водного об’єкта, не можуть бути досягнуті іншими, значно кращими у екологічному плані, засобами через технічні причини або надмірні витрати.

8. Застосовуючи параграфи 3, 4, 5, 6 та 7, держава-член має забезпечити, щоб їх застосування надовго не виключало та не піддавало ризику досягнення цілей цієї директиви щодо інших водних об’єктів у межах того самого району річкового басейну та було узгодженим із впровадженням інших екологічних нормативно-правових актів ЄС.

9. Мають бути вжиті заходи для того, щоб застосування нових положень, включаючи застосування параграфів 3, 4, 5, 6 та 7, гарантувало принаймні такий самий рівень охорони, як і чинне законодавство ЄС.

Стаття 5

Стаття 6

Реєстр охоронних зон

 

1. Держави-члени повинні забезпечити створення реєстру або реєстрів усіх зон, що знаходяться в межах кожного району річкового басейну, які були оголошені такими, що потребують спеціальної охорони з боку конкретного законодавства ЄС з метою охорони їхніх поверхневих та підземних вод або для збереження середовищ існування та видів, що безпосередньо залежать від води. Вони повинні забезпечити створення реєстру не пізніше чотирьох років після дати набрання чинності цією директивою.

2. Реєстр або реєстри повинні включати всі водні об’єкти, визначені у статті 7(1), та всі охоронні зони, що встановлені додатком IV.

3. Для кожного району річкового басейну реєстр або реєстри охоронних зон повинні постійно переглядатися та оновлюватися.

Стаття 7

Стаття 8

Стаття 9

Стаття 10

Стаття 11

Програма заходів

 

1. Кожна держава-член повинна забезпечити створення для кожного району річкового басейну або для частини міжнародного району річкового басейну в межах її території програми заходів, беручи до уваги результати аналізу, що вимагаються статтею

5, Для того щоб досягти цілі, встановлені у статті 4. Такі програми заходів можуть мати посилання на заходи, які випливають із законодавства, прийнятого на національному рівні, та які охоплюють усю територію держави-члена. де необхідно, держава-член може прийняти заходи, які підходять для всіх районів річкових басейнів та /або частин міжнародних районів річкових басейнів у межах своєї території.

2. Кожна програма заходів повинна включати «основні» заходи, визначені у параграфі 3, та, де необхідно, «додаткові» заходи.

3. «Основні заходи» — це мінімальні вимоги, яких потрібно дотримуватися та які мають включати таке:

(a) заходи, що вимагаються для впровадження законодавства ЄС для охорони води, включаючи заходи, що вимагаються актами законодавства, визначеними статтею 10 та частиною а додатка VI;

(b) заходи, які вважаються відповідними для цілей статті 9;

(с) заходи для сприяння ефективному та відтворювальному використанню води з метою уникнення загрози щодо досягнення цілей, визначених у статті 4;

(d) заходи для задоволення вимог статті 7, включаючи заходи з метою захисту якості води, для того щоб зменшити рівень очистки, який вимагається для виробництва питної води;

(e) методи регулювання забору прісної поверхневої та підземної води, а також накопичення прісної поверхневої води, включаючи реєстр або реєстри забору води і вимогу щодо попереднього отримання дозволу на забір та накопичення. Ці методи регулювання повинні періодично переглядатися та, у разі потреби, поновлюватись. держави-члени можуть звільнятися від включення в документ тих методів регулювання забирання та накопичення, які не будуть значно впливати на стан вод;

(f) методи регулювання, включаючи вимогу щодо попереднього отримання дозволу на штучне поповнення або збільшення запасів води у підземних водних об’єктах. Вода, яка використовується, може бути взята з будь-якого поверхневого або підземного водного об’єкта за умови, що використання джерела не суперечить досягненню екологічних цілей, встановлених для цього джерела або для підземного водного об’єкта, яке наповнюється або поповнюється.

Ці методи регулювання повинні періодично переглядатись та, у разі потреби, поновлюватись;

(g) для точкових джерел скидів, здатних спричинити забруднення, — вимоги щодо попереднього

регулювання, такого як заборона надходження речовин-забрудників у воду, або щодо попереднього отримання дозволу, або реєстрації, яка базується на загальних обов’язкових правилах, що встановлюють методи регулювання емісії речовин-забрудників, включаючи регулювання у відповідності до статей 10 та 16. Ці методи регулювання повинні періодично переглядатись та, якщо потрібно, поновлюватись;

(h) для дифузних джерел, здатних спричинити забруднення, — заходи з метою запобігання або регулювання надходження речовин-забрудників. методи регулювання можуть набути форми вимоги щодо здійснення попереднього регулювання, такого як заборона надходження речовин-забрудників у воду, або щодо попереднього отримання дозволу, або реєстрації, яка базується на загальних обов’язкових правилах, коли така вимога інакше не забезпечується відповідно до законодавства ЄС. Ці методи регулювання повинні періодично переглядатись та, у разі потреби, поновлюватись.

(і) для будь-яких інших значних негативних впливів на стан води, визначених у статті 5 та додатку іі, — заходи щодо забезпечення відповідності гідроморфологічних умов водних об’єктів умовам досягнення необхідного екологічного стану або доброго екологічного потенціалу для водних об’єктів, визначених як штучні або істотно змінені. методи регулювання з цією метою можуть набути форми вимоги щодо попереднього отримання дозволу або реєстрації, яка базується на загальних обов’язкових правилах, де така вимога інакше не забезпечується відповідно до законодавства ЄС. такі методи регулювання повинні періодично переглядатись та, у разі потреби, поновлюватись.

(j) заборону прямих скидів речовин-забрудників у підземні води, що підпадають під такі умови:

держави-члени можуть дозволити зворотне закачування води у той самий водоносний горизонт, який використовується для геотермальних цілей.

Вони можуть також дозволити, конкретизуючи певні умови:

— закачування води, яка містить речовини, що виникають у процесі роботи з дослідження і добування вуглеводнів або при гірничих роботах, та закачування води з технічних причин у геологічні формації, з яких вуглеводні або інші речовини були видобуті, або в геологічні формації, які з природних причин є постійно непридатними для інших цілей. Вода, що закачується, не повинна містити інших речовини, крім тих, які виникають у результаті вищевказаних операцій;

— зворотне закачування підземної води, викачаної з шахт та кар’єрів або пов’язаної з будівництвом чи експлуатацією гідротехнічних і водогосподарських споруд;

— закачування природного газу або скрапленого нафтового газу з метою зберігання в геологічні формації, які з природних причин є постійно непридатними для інших цілей;

— закачування природного газу або скрапленого нафтового газу з метою зберігання в інші геологічні формації, де виключною потребою є безпека постачання газу та де такі закачування здійснюються для запобігання будь-якій існуючій або майбутній небезпеці погіршення якості будь-яких підземних вод;

— будівельні та інші подібні роботи, що здійснюються на землі або під землею, які входять у контакт з підземними водами. Для цих цілей держави-члени можуть визначити, що такі дії повинні розглядатись як такі, що були дозволені, за умови, що вони виконуються відповідно до загальних обов’язкових правил, які були розроблені державою-членом щодо таких видів діяльності;