Особливості установчих документів акціонерного товариства

 

Установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут[15].

Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства[16].

Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.

Статут акціонерного товариства, крім зазначених відомостей, повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім зазначених відомостей, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Економічна суть статутного капіталу полягає у створенні матеріальної бази для формування і розвитку товариства.

Сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний (складений) капітал товариства[17].

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний (складений) капітал акціонерного товариства[18]. Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів[19].

Власний капітал (вартість чистих активів) товариства - різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами.

Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою, ніж розмір статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому законом порядку. Якщо вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений Законом, товариство зобов'язане протягом 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.

Порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Статутом акціонерного товариства може бути передбачено створення спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю[20].

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу. Збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом. Зменшення статутного (складеного) капіталу при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається. Рішення товариства про зміни розміру статутного (складеного) капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру[21].

Капітал, який представлений цінними паперами АТ отримав назву фіктивного капіталу.

Реальний капітал, як правило, відрізняється від статутного капіталу і включає статутний капітал, резервний капітал, капіталізований прибуток, інші надходження.

У господарському товаристві створюються резервний (страховий) капітал у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як 15% статутного капіталу, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства[22]. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5% суми чистого прибутку товариства за рік.

Резервний капітал акціонерного товариства створюється для покриття збитків товариства, а також для збільшення статутного капіталу, виплати дивідендів за привілейованими акціями, погашення заборгованості у разі ліквідації товариства тощо[23].

Інтелектуальна власність передається для використання в АТ у вигляді нематеріальних активів. Гудвіл – ділова репутація, комплекс заходів, спрямованих на зростання прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих здібностей управлінців, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології. При включенні до статутного капіталу експертній оцінці підлягає тільки позитивна ділова репутація.

Відповідно до Закону України «Про господарські товариства»[24], кожне Товариство повинно мати Статут.

Статут є установчим документом акціонерного товариства, що має юридичну силу та регламентує, серед інших положень, питання діяльності Товариства, а також основні права та обов’язки акціонерів.

Вимоги Статуту Товариства є обов’язковими для виконання всіма органами Товариства та його акціонерами.

Протягом усього періоду діяльності Товариства його Статут повинен бути доступним для ознайомлення всім акціонерам, інвесторам, аудиторам та іншим особам, які мають таке право згідно з чинним законодавством України. Статут є важливим джерелом інформації для третіх осіб, які бажають стати акціонерами Товариства.

Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про[25]:

· повне та скорочене найменування товариства українською мовою;

· тип товариства;

· розмір статутного капіталу;

· розмір резервного капіталу;

· номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій;

· умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у випадках, якщо товариством передбачений випуск привілейованих акцій;

· права акціонерів - власників привілейованих акцій кожного класу;

· наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації;

· порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів;

· порядок скликання та проведення загальних зборів;

· компетенцію загальних зборів;

· спосіб повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному загальних зборів;

· склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції;

· порядок внесення змін до статуту;

· порядок припинення товариства.

Статутом акціонерного товариства не може бути передбачено надання засновникам товариства додаткових прав чи повноважень.

Статут акціонерного товариства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству.

Питання, що залишаються поза межами Статуту. Зазвичай порядок управління діяльністю Товариства акціонерами, членами Наглядової ради та членами Правління детально в Статуті Товариства не визначається. Ці правила встановлюються у робочому порядку і за допомогою інших внутрішніх нормативних документів, що затверджуються Загальними зборами акціонерів або Наглядовою радою[26]. Такі документи доповнюють та розширюють положення Статуту. Крім того, процедура внесення змін і доповнень до внутрішніх нормативних документів є більш простішою у порівнянні з процедурою, передбаченою для зміни Статуту. Основна вимога, яку належить брати до уваги під час розробки внутрішніх нормативних документів, - їх відповідність положенням Статуту. Норми внутрішніх документів, що суперечать Статуту, є недійсними.

Внесення змін та доповнень до Статуту. Оскільки Статут є «внутрішнім законом» Товариства, він повинен переглядатися за таких обставин:

· зміна предмету та цілей діяльності Товариства;

· збільшення або зменшення статутного капіталу Товариства;

· зміна структури та повноважень органів управління Товариства;

· у разі консолідації або дроблення акцій Товариства;

· в деяких інших випадках[27].

Згідно із Законодавством України рішення про внесення будь-яких змін та доповнень до Статуту приймаються більшістю у три чверті голосів акціонерів, що беруть участь у Загальних зборах акціонерів. Рішення про затвердження Статуту в новій редакції також повинно прийматися більшістю в три чверті голосів акціонерів, що беруть участь в Загальних зборах[28] та є власниками голосуючих акцій.

Зміни та доповнення в установчі документи оформляються окремим додатком до них або шляхом викладення установчих документів в новій редакції і є невід’ємною частиною відповідних установчих документів. Зміни та доповнення набувають чинності після реєстрації у відповідному органі, що здійснював державну реєстрацію Товариства.

Перереєстрація Товариства здійснюється у таких випадках:

· зміна найменування Товариства;

· зміна організаційно-правової форми (наприклад, публічне акціонерне товариство буде реорганізоване у товариство з обмеженою відповідальністю);

· зміна форми власності Товариства.

У разі перереєстрації Товариства готується новий Статут. Перереєстрація суб’єкта підприємницької діяльності проводиться у відповідності до Положення[29] в порядку, встановленому для його державної реєстрації.

Для успішної діяльності акціонерного товариства необхідні добре складені й опрацьовані внутрішні документи, які регулюють управлінські, кадрові та інші питання діяльності АТ. Внутрішні нормативні акти розробляються на підставі Закону та інших нормативних актів, а також Статуту відповідного АТ і регламентують різноманітні питання діяльності АТ.

Основні внутрішні документи:

· положення про Загальні збори акціонерів (Регламент загальних зборів);

· положення про Наглядову раду;

· положення про Правління;

· положення про Ревізійну комісію;

· положення про порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу АТ;

· положення про порядок створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств АТ;

· положення про порядок створення, реорганізації та ліквідації філій та представництв АТ;

· положення про акції.

· положення про розподіл та використання прибутку АТ;

· положення про порядок нарахування та виплати дивідендів у АТ;

· положення про фонди АТ;

· положення про порядок ознайомлення акціонерів з інформацією у АТ;

· положення про порядок оформлення та реєстрації довіреностей акціонерів;

· положення про посадових осіб АТ та інші.

 

Права акціонерів

 

Згідно закону України «Про акціонерні товариства» акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства[30].

Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. Акціонерне товариство не може мати у своєму складі лише акціонерів - юридичних осіб, єдиним учасником яких є одна й та ж особа.

Стати акціонером можна двома шляхами: виступаючи засновником Товариства; придбавши акції вже створеного Товариства.

Права акціонерів - власників простих акцій. Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на[31]:

· участь в управлінні акціонерним товариством;

· отримання дивідендів;

· отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості;

· отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Право на участь в управлінні акціонерним товариством – реалізується через участь у загальних зборах акціонерів. Таке право співвідноситься з обов’язком АТ особисто повідомити всіх осіб-власників акцій про дату, місце та час проведення загальних зборів. Усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, якими вони володіють, мають право брати участь у загальних зборах.

Право на отримання дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

Право на отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості. Грошові кошти АТ, включаючи надходження від розпродажу його майна, після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, а також оплати праці працівників АТ мають бути розподілені серед акціонерів у порядку, передбаченому Статутом АТ.

Право на отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. На вимогу акціонера АТ повинно без затримки надавати йому для ознайомлення копії річних балансів, звітів АТ, протоколів загальних зборів акціонерів та засідань правління. Доступ акціонера до системи реєстру власників іменних цінних паперів обмежений правом доступу лише до інформації стосовно свого особистого рахунку[32].

Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Права акціонерів - власників привілейованих акцій. Кожною привілейованою акцією одного класу її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав. У статуті акціонерного товариства визначається обсяг прав, які надаються акціонеру - власнику кожного класу привілейованих акцій, у тому числі визначаються[33]:

· розмір і черговість виплати дивідендів;

· ліквідаційна вартість і черговість виплат у разі ліквідації товариства;

· випадки та умови конвертації привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери;

· порядок отримання інформації.

Акціонерне товариство виплачує дивіденди за привілейованими акціями в установленому статутом розмірі[34].

Акціонери-власники привілейованих акцій певного класу мають право голосу під час вирішення загальними зборами акціонерного товариства таких питань:

· припинення товариства, що передбачає конвертацію привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери;

· внесення змін до статуту товариства, що передбачають обмеження прав акціонерів - власників цього класу привілейованих акцій;

· внесення змін до статуту товариства, що передбачають розміщення нового класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, або збільшення обсягу прав акціонерів - власників розміщених класів привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства.

Статутом приватного товариства акціонеру - власнику привілейованих акцій може бути надано право голосу також з інших питань.

Одна привілейована акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання. Статутом акціонерного товариства може передбачатися спеціальний порядок підрахунку голосів - разом чи окремо від голосів за простими та/або іншими класами привілейованих акцій.

Рішення загальних зборів акціонерного товариства, що приймається за участю акціонерів - власників привілейованих акцій, які мають право голосу, вважається прийнятим у разі, якщо за нього віддано три чверті голосів акціонерів - власників привілейованих акцій, які брали участь у голосуванні з цього питання, якщо статутом товариства з кількістю акціонерів 25 осіб і менше не встановлюється вимога стосовно більшої кількості голосів власників привілейованих акцій, необхідної для прийняття рішення.

Під час голосування акціонерів - власників кількох класів привілейованих акцій голоси за такими акціями підраховуються разом, якщо інше не передбачено статутом товариства.