Можливість застосування світового досвіду організації місцевих фінансів в Україні, з урахуванням її історичних, економічних та демографічних особливостей.

Реформування бюдж. системи У, розпочате ще наприкінці 2000 р., не можна назвати логічно завершеним. Поряд з вагомими здобутками бюдж. реформи виявлено також низку проблем, що потребують невідкладного вирішення. Більшість таких проблем пов’язані з необхідністю внесення змін до чинного порядку формування місц. бю-ів. Вирішення даної проблематики є невід'ємною умовою зміцнення місц. самоврядування – головного атрибуту демократ. суспільства.

Основою оптимізації процедур та методів формування місц. бюджетів в нашій країні має стати глиб. дослідження як вітчизн., так і зар. практики.

В умовах побудови демократ., соц. орієнтованої держави реформування бюдж. системи має здійснюватися на засадах фін. децентралізації, яка є однією з фундаментальних умов незалежності та життєдіяльності місц. органів. Оскільки органи самовряд-ня не можуть виконувати покладені на них обов’язки без необхідної ек. основи (матеріал. і фін. ресурсів), кожен рівень місц. влади повинен мати у своєму розпорядженні кошти, які дозволяли б їм виконувати відповідні функції. Загалом же самостійність місц. органів влади залежить не стільки від фін. ресурсів взагалі, як від тих коштів, які перебувають у їх розпорядженні, тобто доходів відповідного бюджету. Отже, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначав нові принципи формування місц. бю-ів

Дослідження процесу формування місц. бюд-ів у зар. країнах доводить, що місц. органи в більшості з них, як правило, не володіють достатніми фін. ресурсами для організації управління ек-ою і соц. сферою на своєму рівні. Це обумовлено цілою низкою обставин: високими рівнем концентрації фін. ресурсів у центральних бюджетах країн, що знижує значення місц. бю-ів у вирішенні життєво важливих для населення завдань; домінуючою роллю регулюючих доходів у структурі надходжень місц. бю-ів і низькою часткою закріплених за територіями податкових платежів; тенденцією щодо передачі видаткових повноважень бю-ів з централ. до нижчестоящих рівнів бюдж. системи без належного їх забезпечення відповідними дохідними джерелами, що перетворює у дотаційні раніше самодостатні місц. бю-ти.

Існуюча система форм-ня місц. бюджетів у зар. країнах, в межах якої заг.держ. податки відіграють домінуючу роль, не орієнтує місц. органи на ефективне здійснення виваженої фіскальної політики. Не маючи адекватної ек. мотивації, місцеві органи в своїх діях орієнтуються на зовсім інші критерії. Так, дуже поширеною є практика ухвалення популістських, ек-но необґрунт. рішень, монополізації ринку муніципальних послуг. Непоодинокими є випадки прийняття рішень виходячи з власних фін. інтересів місц. керівництва.

Щорічна зміна фін. умов, нестабільність і непередбачуваність фін. ситуації на місц. рівні не дозволяють місц. органам планувати перспективні напрями своєї ді-ті, у тому числі істотно перешкоджають залученню довгострок. інвестицій. Пов’язані з цим суперечності яскраво виявилися у ситуації, коли місц. органи виступали позичальниками кредитів міжнар. фін. організацій на проекти, пов’язані з розвитком інфраструктури.

Зміна політ. або ек. умов в регіонах викликає різкі диспропорції в структурі та обсязі доходів, закріплених за місц. органами. У багатьох випадках це призводило до нездатності муніципалітетів обслуговувати і погашати довгострок. боргові зобов’язання. Такі ж проблеми виникають у випадку реалізації ін. варіантів залучення інвестицій у комунальну інфраструктуру. Існуючі механізми регулювання місц. фінансів неминуче пов’язані зі зростанням політизації міжбюджетних відносин. В умовах бюдж. обмежень політичні чинники можуть робити істотніший вплив на фін. у забезпеченість місц. органів фін. ресурсами.

При формуванні дохідної частини місц. бюджетів найчастіше застосовується схема, коли місцевій владі передаються права на оподаткування і, в разі необхідності, державні доходи, зібрані на місц. рівні, доповнюються субсидіями від нац. уряду. Загалом же, місц. бюджети у зар. країнах форм-ся за рахунок наступних джерел: місцевих податків, доходів від підприємницької ді-ті, державних трансфертів, позик тощо. Крім цього, важливу роль відіграють доходи від підприємств та власності місц. органів, від комунал. послуг, штрафів та інших грош. платежів.

Левову частку у доходах місц. бюджетів зар. країн займають податкові надходження. При цьому місцеві податки відрізняються від держ. більшою регресивністю, масовістю та множинністю.

У місц. оподаткуванні більшості зар. країн практично відсутня прогресія у справлянні податків. Порядок адміністрування місц. податків передбачає велику кількість пільг (досить часто невиправданих), а також звільнення від оподаткування, що значно зменшує дохідну базу місц. бюджетів. Для більшості зар. країн характерною є множинність місц. податків. Так, у Франції їх є більше 50, в Італії – 70, а у Бельгії – близько 100. Поряд із цим, місц. оподаткування в окремих країнах (наприклад, Вел.брит.) представлене лише одним місц. податком, який приносить значну частину надходжень до місц. бюджетів.

В останні роки спостерігається чітко виражена тенденція щодо скорочення питомої ваги місц. податків у заг. надходженнях муніципальних утворень зар. країн. Однак, зважаючи на зростання обсягу та складність завдань, що вирішуються на місц. рівні, ситуація повинна змінитися. Адже відповідно до вимог Європ. хартії місц. самоврядування частина фін. ресурсів повинна надходити у формі саме місц. податків.

В ідеалі джерелом доходів місц. бюджетів повинні бути податки, над якими місцеві органи здійснюють повний контроль і доходами від яких вони розпоряджаються на власний розсуд. За такої схеми місцеві представницькі органи матимуть свободу вибору щодо розмірів місц. бюджетів та нестимуть відповідальність перед платниками податків за свій вибір і спосіб викор-ня їхніх грошей. Як правило, самовряд-ня мало що може вдіяти стосовно своїх баз оподаткування. Реально воно може маніпулювати лише ставками податку.

В сучасних умовах надзвичайно важливо створити сприятливі умови для впровадження кращого зар. досвіду у вітчизняну практику форм-ня місц. бюджетів. Адже досі в У не відіграють суттєвої ролі у формуванні доходів бюджетів місц. податки і збори; більшість органів місц. самовряд-ня не реалізовують сповна свої повноваження щодо введення місц. податків і зборів.

Аналіз зар. практики форм-ня місц. бюджетів дозволяє зробити наступні висновки:

1)необхідно чітко розподілити компетенції щодо розв’язання конкретних завдань між центральними органами влади та органами місц. самоврядування і поступово здійснювати перехід до децентралізації держ. фінансів. Так, за рахунок коштів держ. бюджету повинні фін-ся лише ті видатки, котрі пов’язані із забезпеченням заг.держ. потреб – оборона країни, утримання законодавчої і виконавчої влади, розвиток фундаментал. науки, структурна перебудова ек-ки тощо.

2)Фін. проблеми місцевого рівня доцільно вирішувати за рахунок коштів відповідних бюджетів. Для цього органи місц. самовряд-ня повинні мати в своєму розпорядженні достатні обсяги фін. ресурсів. За рах. власних податк. джерел місц. органи влади повинні фін-ти до 60–80% своїх потреб.

3)Існує необхідність перерозподілу джерел податк. надходжень між централ. та місц. владами відповідно до виконуваних ними функцій, що повинно знайти своє відображення у законодавстві про місц. самовряд-ня.

4) необхідно розширити перелік місц. податків і зборів та посилити їх фіскальну роль. До їх складу доцільно віднести податок на нерухомість, єдиний податок, збір за забруднення навколишнього середовища.

5) необхідно вдосконалити механізм міжтеритор. фін. вирівнювання. Практика показала, що такі методи регулювання місц. бюджетів як вилучення надлишків коштів до бюджету вищого рівня та застосування індивідуал. підходів щодо встановлення нормативів відрахувань від заг.держ. податків і зборів мають багато недоліків: їх застосування не тільки негативно впливає на форм-ня дохідної бази місц. бюджетів, але й позбавляє органи місц. самовряд-ня стимулів до збільшення своїх доходів. Зар. досвід свідчить про необхідність створення спец. бюдж. фондів фін. вирівнювання територій. Перерозподіл доходів між бю-ми одного рівня доцільно було б здійснювати з урахуванням податкової сили територій та мін. рівня, до якого повинні вирівнюватись фін. можливості цих територій. Тому сьогодні назріла необхідність визначення більш обґрунт-го нормативу бюдж. забезпеченості кожної області, району, міста, селища, села з урахуванням ек., соц., природного й еколог. стану відповідних територій. Наявність таких показників дасть змогу визначити реальний розмір фін. ресурсів, необхідних для задоволення потреб регіонів, а також значно вдосконалити процедури бюдж. планування.

Т.ч., вирішення на основі вітчизняного та зар. досвіду комплексу проблем, що склалися у сфері форм-ня місц. бюджетів, дозволить значно оптимізувати бюджетні відносини в нашій країні та зміцнити ек. самостійність адм-територ. одиниць. Як наслідок, зростання рівня політичної незалежності та фін. забезпечення місц. самовряд-ня сприятиме розбудові демократ. держави та успіху трансформаційних перетворень.

1. Місцеві фінанси як складова публічних фінансів, їх особливості.

2. Економічні та історичні передумови виникнення місцевих фінансів.

3. Необхідність місцевих фінансів в умовах ринкових відносин.

4. Специфічні ознаки місцевих фінансів.

5. Склад, призначення і функції місцевих фінансів.

6. Місцеві фінанси як фіскальний інструмент перерозподілу валового внутрішнього продукту.

7. Роль місцевих фінансів у забезпеченні економічного розвитку та фінансування суспільних послуг.=№19

8. Проблеми становлення і розвитку місцевих фінансів в Україні.

9. Централізація і децентралізація фінансових відносин: огляд переваг і недоліків.

10. Основні напрями зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування в Україні.

11. Засади організації місцевих фінансів.

12. Права та обов’язки державних інституцій України щодо вирішення питань організації місцевих фінансів.

13. Завдання Державного Казначейства, Державної податкової адміністрації, Контрольно-ревізійної служби та інших фінансових інститутів та установ по забезпеченню дієвості місцевих фінансів в Україні, порядок їх взаємодії з місцевими органами влади.

14. Державне регулювання фінансової діяльності органів місцевого самоврядування.

15. Роль місцевих фінансових органів у системі виконавчої вла­ди.

16. Місцеві бюджети як складова бюджетної системи держави.

17. Рівні та види місцевих бюджетів.

18. Принципи формування місцевих бюджетів України.

19. Роль місцевих бюджетів у соціальному та економічному розвиткові регіонів.

20. Місцеві бюджети як організаційна форма мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування.

21. Необхідність розподілу місцевих бюджетів на “поточний бюджет” і “бюджет розвитку”, джерела та порядок їх формування.

22. Шляхи оптимізації структури місцевих бюджетів в Україні.

23. Роль та значення Бюджетного кодексу України.

24. Склад місцевих фінансових ресурсів. Баланс фінансових ресурсів і витрат.

25. Особливості формування доходів місцевих бюджетів.

26. Методи мобілізації грошових коштів до місцевих бюджетів.

27. Податкові та неподаткові методи формування доходів місцевих бюджетів..

28. Види податкових надходжень.

29. Закріплені за місцевими бюджетами загальнодержавні податки і збори, їх склад і характеристика.

30. Регулюючі податки і збори: переваги і недоліки в їх використанні.

31. Формування доходів місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків та зборів.

32. Склад доходів місцевих бюджетів, що враховуються/ не враховуються при визначенні обсягів міжбюд­жетних трансфертів.

33. Облігації місцевої позики.

34. Переваги і недоліки боргового фінансування місцевих потреб.

35. Проблемні питання формування та використання власних коштів у бюджетних установах.

36. Склад та структура видатків місцевих бюджетів.

37. Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.

38. Необхідність фінансового планування на різних рівнях місцевих органів влади та управління, методи фінансового планування.

39. Особливості складання фінансових планів.

40. Роль місцевих фінансових органів у регіональ­ному фінансовому плануванні.

41. Фінансування власних та делегованих державою повноважень, порядок їх здійснення та законодавче закріплення.

42. Порядок фінансування з поточного бюджету та бюджету розвитку.

43. Склад і характеристика видатків, які враховуються/ не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

44. Порядок планування та фінансування соціально-культурних установ.

45. Розрахунки основних показників кошторисного фінансування, види кошторисів.

46. Поєднання бюджетного фінансування з розвитком платних послуг населенню, виконання робіт за договорами з підприємствами, організаціями, установами на госпрозрахункових засадах.

47. Специфіка планування і фінансування капітальних укладень у сферу матеріального виробництва, житлового будівництва, будів­ництва об’єктів соціально-культурного призначення.

48. Фінансуван­ня видатків з бюджету столиці України м. Києва.

49. Сутність міжбюджетних відносин в Україні.

50. Склад і структура взаємовідносин місцевих бюджетів з Державним бюджетом, їх особливості.

51. Розподіл видатків відповідно до розподілу повноважень між державною владою і органами місцевого самоврядування.

52. Забезпечення місцевих бюджетів доходними джерелами для виконання власних та делегованих державою фінансових зобов’язань.

53. Перерозподіл через Державний бюджет фінансових ресурсів.

54. Формування умов для збільшення зацікавленості органів місцевого самоврядування в мобілізації додаткових доходів.

55. Використання, в процесі виконання бюджету, різних форм взаємодії між Державним і місцевими бюджетами.=№49

56. Взаємовідносини в бюджетній сфері між різними рівнями місцевих бюджетів, їх особливості.

57. Порядок використання інструментів бюджетного регулювання між різними рівнями місцевих бюджетів.

58. Необхідність і спрямованість фінансового і бюджетного вирівнювання в Україні:

59. Існуючі суперечності в побудові системи взаємовідносин місцевих бюджетів з Державним бюджетом.

60. Шляхи вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні

61. = 57 Інструменти бюджетного регулювання у взаємовідносинах міс­цевих бюджетів з Державним бюджетом:.

62. Види міжбюджетних трансфертів, що використовуються в Україні, їх характеристика.

63. Розрахунок показників місцевого бюджету та дотації загального вирівнювання.

64. Роль і значення трансфертів в формуванні доходної частини місцевих бюджетів: економічні і політичні аспекти.

65. Компетенція місцевих органів влади в галузі фінансів, їх участь у бюджетному процесі.

66. Права й обов’язки органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади на етапах складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету.

67. Головні розпорядники бюджетних коштів: їх права і обов’язки.

68. Права та обов’язки місцевих органів влади та управління щодо формування і використання місцевих бюджетів.

69. Порядок складання проектів місцевих бюджетів, їх взаємозв’язок з проектом Державного бюджету та планами економічного і соціального розвитку регіонів.

70. Особливості затвердження та виконання місцевих бюджетів у разі несвоєчасного їх прийняття.

71. Періодичність, структура та терміни подання звітності про виконання місцевих бюджетів.

72. Специфічні ознаки, фінансів підприємств місцевого господарства як підсистеми місцевих фінансів.

73. Основні напрямки діяльності підприємств місцевого господарства та форми їх організації.

74. Розвиток форм власності та їх вплив на організацію виробництва та формування фінансових відносин.

75. Природні монополії в місцевому господарстві та їх вплив на формування ринкових відносин.

76. Доходи від реалізації продукції, робіт та послуг підприємств місцевого господарства.

77. Затрати на виробництво підприємств місцевого господарства та планування собівартості товарів, робіт та послуг.

78. Визначення прибутку підприємств місцевого господарства. Управління використанням прибутку.

79. Оборотні кошти підприємств місцевого господарства та методи визначення їх потреби.

80. Управління оборотними коштами підприємств місцевого господарства.

81. Показники фінансової стійкості і стабільності підприємств місцевого господарства.

82. Поняття банкрутства та його правове забезпечення. Основні напрями запобігання банкрутства.

83. Організація фінансів комунальних підприємств та специфіка їх прояву.

84. Характеристика технічного стану мереж і споруд, які експлуатуються підприємствами комунального господарства та їх фінансовий стан.

85. Основні доходи комунальних підприємств.

86. Надходження від операційної діяльності, надходження від фінансової діяльності. Позареалізаційні доходи.

87. Доходи від здачі майна в оренду. Доходи від дооцінки виробничих запасів і готової продукції. Асигнування із бюджету

88. Особливості планування доходів від реалізації води та відведення стоків.

89. Ціноутворення і тарифи у водопостачанні і водовідведенні.

90. Планування доходів транспортних підприємств. Собівартість транспортних послуг.

91. Затрати на проведення робіт та послуг в комунальних підприємствах.

92. Формування собівартості робіт та послуг підприємств водопровідно-каналізаційного господарства.

93. Прибуток та рентабельність комунальних підприємств.

94. Дотації з місцевого бюджету комунальним підприємствам та порядок їх розрахунку

95. Поточне та оперативне фінансове планування на підприємствах комунального господарства.

96. Особливості розвитку фінансових відносин в житловому господарстві. Готовність житлового господарства України до роботи в ринкових умовах.

97. Існуючи форми підприємств житлового господарства та їх вплив на організацію фінансових відносин.

98. Доходи підприємств житлового господарства та їх види.

99. Розрахунок суми квартирної плати. Орендна плата за не житлові приміщення та її планування.

100. Витрати житлово-експлуатаційних організацій по утриманню житлового фонду їх динаміка та структура.

101. Фінансування робіт по технічному обслуговуванню житлових будинків, проведення поточного ремонту та вивезення сміття.

102. Особливості планування витрат на капітальний ремонт житлового фонду.

103. Тарифна політика держави та місцевих органів влади в сфері житлового господарства.

104. Тарифні ставки плати за користування житлом та механізм їх регулювання.

105. Прибуток житлових організацій та управління його використання.

106. Дотації з місцевого бюджету на покриття збитків житлових підприємствам та порядок їх розрахунку

107. Фінансування цільових комплексних програм покращення благоустрою житла, розроблених місцевими радами.

108. Проблеми та основні напрямки вдосконалення організації фінансів житлово-комунального господарства

109. Підстави для формування і проведення самостійної фінансової політики місцевими органами влади.

110. Зв’язок фінансової політики на місцевому рівні з регіональною політикою держави. - НЕТ

111. Сутність державної регіональної політики, її зв`язок з адміністративно-територіальною реформою в державі.

112. Цілі, завдання та пріоритети фінансової політики на місцевому рівні та державної регіональної політики. =111

113. Необхідність зростання та зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів України.

114. Запровадження єдиних загальнодержавних мінімальних соціальних стандартів.

115. Забезпечення соціального захисту в незалежності від економічних можливостей регіону. - нет

116. Фінансово-економічні засади регіональної політики, розширення повноважень місцевих органів влади.

117. Розмежування та збалансування повноважень і відповідальності центральних та місцевих органів влади у сфері надання послуг.-нет

118. Система фінансового вирівнювання: її необхідність та об`єктивні критерії побудови.

119. Державне сприяння розвитку депресивних регіонів. Законодавче закріплення статусу депресивного регіону.

120. Спрямованість державної підтримки депресивної території. Головні напрями державного сприяння економічному і соціальному розвитку регіонів.

121. Програма економічного і соціального розвитку в регіоні.

122. Показники, які розробляються в процесі складання програми економічного і соціального розвитку в регіоні.

123. Структура програми економічного і соціального розвитку в регіоні, послідовність її розробки.

124. Основні напрями удосконалення територіальної організації влади і місцевого самоврядування: констутиційний, законодавчий, адміністративно-правовий, фінансово-економічний. - нет

125. Державне регулювання фінансової діяльності органів місцевої влади та управління.

126. Системи касового виконання бюджету: банківська, казначейська та змішана. Їх характеристика, переваги та недоліки.

127. Необхідність фінансового контролю на рівні місцевих органів влади та управління, методи та види фінансового контролю.

128. Внут­рішній та зовнішній фінансовий контроль на місцевому рівні. Органи, які здійснюють фінансовий контроль.

129. Організація фінансового контролю на місцевому рівні.

130. Конт­роль фінансових органів за формуванням та використанням коштів місцевих бюджетів і власних коштів бюджетних установ.

131. Європейська хартія місцевого самоврядування про основні принципи організації місцевих фінансів.

132. Бюджетний федералізм як принцип побудови фінансів місцевого самоврядування в розвинутих країнах.

133. Форми та методи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.

134. Види, принципи та інструменти взаємодії державного та місцевих бюджетів у зарубіжних країнах.

135. Порядок «вертикального» та «горизонтального» бюджетного вирівнювання. -

136. Світовий дос­від на­дання бюджетних трансфертів місцевим органам влади. -

137. Можливість застосування світового досвіду організації місцевих фінансів в Україні, з урахуванням її історичних, економічних та демографічних особливостей.