Місцеві бюджети як організаційна форма мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування.

Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування та вирішальним чинником регіонального розвитку. Наявність місцевих бюджетів закріплює економічну самостійність місцевих органів самоврядування, що передбачено Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядуванні в Україні» від 27.05.1997 р., активізує господарську діяльність, дозволяє їм розвивати інфраструктуру на підвідомчій території, розширювати економічний потенціал регіону, виявляти і використовувати резерви фінансових ресурсів. В кінцевому підсумку все це розширює можливості місцевих органів влади у більш повному задоволенні потреб населення.

Особливістю їх є те, що в процесі їх формування та викорис­тання реалізується принцип демократизму. Це пов'язано з тим, що всі органи місцевої влади різних рівнів мають свої бюджетні кошти і, користуючись бюджетними правами, проводять еластич­ну бюджетну політику держави з урахуванням вимог розвитку конкретного регіону.

Не менш важливою рисою місцевих бюджетів є те, що вони відображають певну чітко обмежену частину грошових відно­син, які функціонують на окремій території, забезпечують матеріальну незалежність органів місцевого самоврядування і безпосередньо їм підпорядковані. Це дає змогу місцевим органам самоврядування бути організаторами цих бюджетних відносин.

Характерною ознакою місцевих бюджетів є їх децентралізація в бюджетній системі України, що створює фундамент незалежно­сті та життєздатності органів місцевої влади, надає можливість участі місцевої влади у розвитку ввіреної їй території, сприяє ефективному забезпеченню суспільними послугами населення регіону.

Необхідність розподілу місцевих бюджетів на “поточний бюджет” і “бюджет розвитку”, джерела та порядок їх формування

Місцеві бюджети розподіляються на «поточний бюджет» і «бюджет розвитку», а відповідні видатки місцевих бюджетів поділяються окремо на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки — це витрати бюджету на фінансування мережі підприємств, установ, організацій та органів, які діють на початок бюджетного періоду, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення, утримання апарату управління та служб органів місцевого самоврядування, соціального обслуговування та інших заходів. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюд­жету розвитку.

В основу побудови поточного бюджету покладені принципи: забезпечення достатнього рівня розвитку регіону, стабільність над­ходження коштів; пріоритетний розвиток соціально-культур­ної сфери; наукова обґрунтованість видатків; обов’язковий харак­тер виконання поточного бюджету. Напрями використання поточного бюджету: соціальний захист та соціальне забезпечення; соціально-культурна сфера; охорона здоров’я; фізична культура і спорт; видатки на житлове господарство; видатки на фінансування пасажирського транспорту; видатки на утримання органів влади.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною
спеціального фонду місцевих бюджетів.

Джерелами формування бюджету розвитку місцевих бюджетів є: єдиний податок;надходження дивідендів; плата за надання місцевих гарантій; кошти від відчуження майна, що перебуває в комунальній власності, кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них; субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних програм (проектів); кошти від повернення кредитів; місцеві запозичення.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать: погашення місцевого боргу; капітальні видатки, включаючи капітальні трансферти іншим бюджетам; внески органів влади до статутного капіталу суб'єкта господарювання; проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; підготовка земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них державної чи комунальної власності для
продажу на земельних торгах та проведення таких торгів.

Співвідношення між поточним бюджетом і бюджетом розвитку нестабільне і в основному залежить від досягнутого рівня економічного та соціального розвитку регіону.

Шляхи оптимізації структури місцевих бюджетів в Україні

Місцеві бюджети слід розглядати у двох аспектах: 1) як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування; 2) як економічну категорію, що передбачає комплекс взаємовідносин між місцевими та Державним бюджетами, а також усередині сукупності місцевих бюджетів.

Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні, а саме: 1) формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади; 2) розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства; 3) контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств і організацій, підвідомчих цим органам влади.

До місцевих бюджетів віднесено: бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань. Місцевими бюджетами визнаються бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Відповідно до Бюджетного кодексу України структура місцевих бюджетів включає: республіканський бюджет АРК, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. В той же час місцеві бюджети є найчисленнішою бюджетної системи, оскільки їх налічується близько 12 тис. Одним з напрямів оптимізації структури місцевих бюджетів є скороченні їх кількості. Це, у свою чергу, забезпечить ефективніший та раціональніший розподіл міжбюджетних трансфертів, а також поліпшить контроль за цільовим використанням бюджетних коштів.

Роль та значення Бюджетного кодексу України

21 червня 2001 року було прийнято Бюджетний кодекс України, який змінив Закон України «Про бюджетну систему України».

8 липня 2010 року було прийнято новий Бюджетний кодекс України, поточна редакція якого відбулася від 1 січня 2011 року, він є чинним. Остання подiя - редакція обіцяна вiдбутися 01.01.2014 на пiдставi відповідних змін.

Бюджетним кодексом України встановлено верховенство бюджетного законодавства, оскільки всі нормативно-правові акти мають застосовуватись у частині, що не суперечить йому та Закону про Державний бюджет України. У кодексі визначено структуру та принципи бюджетної системи (принципи організації бюджетного процесу), дано поняття бюджетного процесу та встановлено бюджетні права його учасників. Кодексом регламентовано міжбюджетні відносини, у тому числі розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів.

БК відповідно до класифікації бюджетно-правових норм містить постійно діючі норми, що не обмежені у часі і мають визначальний характер за встановлення бюджетної системи та визначення бюджетних повноважень учасників бюджетного процесу.

БК містить 6 розділів:

1. Бюджетна система України та основи бюджетного процесу (включає глави про загальні положення, бюджетну систему та її принципи, фінансування бюджету(дефіс, профіт) держ і місцевий борг,бюджетний процес та його учасники)

2. Державний бюджет Укр..(доходи, видатки, складання проекту держ бюджет., розгляд, затвердження, виконання, внесення змін та інше.)

3. Місцеві бюджети (надходження та витрати місц бюджет, склад, розгляд, затвердження, виконан.та ін)

4. Міжбюджетні відносини (загальні положення, розмежування видатків між бюджетами, розрахунок видатків)

5. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавств.

6. Прикінцеві та перехідні положення.

БК опублікований Голос України вiд 04.08.2010 - № 143, Урядовий кур'єр вiд 17.08.2010 - № 151, Офіційний вісник України вiд 13.08.2010 - 2010 р., № 59, Відомості Верховної Ради України вiд 24.12.2010 - 2010 р., № 50.