Показники фінансової стійкості і стабільності підприємств місцевого господарства.

Фінансова стійкість – це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Досліджуючи показники фін стійкості і стабільності під-в місц гос-ва, треба знати, що оцінку фін стану можна визначити тільки за допомогою сис-ми показників, що детально й усебічно хар-зують господарське становище під-ва.

Розглянемо основні показники фін стійкості під-ва

-коефіцієнт фін незалежності(автономії) = Власний капітал/Підсумок пасиву балансу. Х-зує можливість виконати зовнішні зобов'язання за рахунок вл активів; рекомен значення – 0,5-1.

-коефіцієнт фінансової залежності - показник обернений до коефіцієнта автономії; показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів

-коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами = Власні оборотні засоби/Матеріальні оборотні активи. Х-зує забезпеченість власними джерелами фін-ня робочого капіталу; реком значення – до 0,1

-коефіцієнт співвідношення іммобільних і мобільних активів = Необоротні активи/Оборотні активи. Х-зує доцільність фін-ня необоротних і оборотних активів

-коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів = Довгострокові зобов'язання/Власний+позиковий капітал. Х-зує залежність від зовніш кредиторів; рекоменд значення – 0,05

-коефіцієнт ефективності використання активів = Чистий прибуток/Баланс за активами. Показує скільки чистого прибутку має під-во в середньому на кожну грн загальних вкладень

-коефіцієнт ефективного використаня власного капіталу = Чистий прибуток/Власний капітал. Показує ефективність вик-ння власного капіталу.

Серед усієї сукупності показників фінансового стану під-ва особлива увага приділяється таким показникам, як ліквідність і платоспроможність підприємства. Ліквідність означає його здатність швидко продати активи й одержані гроші використати для оплати своїх зобов’язань.

-коефіцієнт абсолютної лік-ті або платоспроможності = Грош кошти та Цінні папери/Поточні пасиви. Показує, яку частину заборгованості можливо погасити за рахунок наявних грош коштів; рекомендоване значення – 0,15-0,2

-коефіцієнт загал лік-ті = Оборотні активи/поточні пасиви. Показує достатність оборотних активів під-ва для покриття зобов'язань; рекомнд значення – 1-2

-коефіцієнт маневреності = Вільний оборотний капітал/Власний капітал. Показує частку вільних обігових коштів, що міститься у влас капіталі; рекомен значення – 0,25-0,9

-коефіцієнт поточ заборгованості = Поточ кред заборгованість/Поточ деб заборгованість. Показує здатність розраховуватись за кредитами за рахунок дебіторів; рекомен значення – повинен наближатись до (-1), бажано менше ніж 1.

Також для оцінки фін діяльності комун під-ва важливим є коефіцієнт, що показує період погашення дебіторської заборгованості = 360/Коефіцієнт обертання дебітор заборгованості. Коефіцієнт обертання дебітор заборгованості = Чиста виручка від реалізаці продукції/Дебіт заборгованість. Саме з періодом погашення дебіт заборгованості більшість комун під-в мають значні проблеми. Також необхідно звернути увагу на набір показників, що х-зують ефективність використання основних фондів – фондовіддача(=Чиста виручка від реалізації/Основні засоби), фондомісткість тощо.

Поняття банкрутства та його правове забезпечення. Основні напрями запобігання банкрутства.

Кризові ситуації, що виникають в результаті відсутності відповідних профілактичних заходів, можуть призвести до надмірної розбалансованості економіки підприємства і нездатності продовження фінансового забезпечення виробничого процесу, що кваліфікується як банкрутство підприємства.Згідно зЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування
ліквідаційної процедури. Під неплатоспроможністю тут мається на увазі - неспроможність суб'єкта підприємницької
діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Особливістю ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є те, що цей Закон регулює дві великі групи суспільних відносин - матеріальні (організаційно-правові та частково процедурні), які пов'язані з відновленням платоспроможності боржника, та процесуальні, пов'язані з визнанням боржника банкрутом.
Матеріальні відносини складаються, як правило, при здійсненні заходів щодо запобігання банкрутству боржника (надання фінансової допомоги, досудова санація). Окремі матеріальні відносини виникають і функціонують також при застосуванні судових процедур (розпорядження майном боржника, вжиття заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, передбачених планом санації, тощо).
Внаслідок порушення справи про банкрутство виникає комплекс процесуальних правовідносин щодо: порушення провадження у справі, забезпечення грошових вимог кредиторів, попереднього засідання арбітражного суду, судової санації, визнання боржника банкрутрм і відкриття ліквідаційної процедури, мирової угоди, припинення провадження у справі про банкрутство тощо.Проте положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради
органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього (ст 5).

Заходи по усуненню банкрутства підприємства пов’язані з ефективним управлінням його фінансами і виробництвом, правильним визначенням стратегічних цілей і тактики їх реалізації. Цілями антикризової стратегії підприємств повинні бути:

забезпечення ліквідності і платоспроможності підприємства на підставі оптимального поєднання власних і залучених джерел засобів;

отримання прибутку і забезпечення відповідного рівня рентабельності, достатнього для задоволення всіх своїх потреб при здійсненні основної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Для цього держава повинна проголосити, що її головною метою є макроекономічне регулювання і боротьба з інфляцією на основі підтримки національного виробництва. Тому необхідно:

розробити систему економічних і фінансових показників на всіх рівнях;

створити умови, що забезпечують підприємствам можливість заробити практично відсутні в них власні оборотні засоби;

прийняти економічні заходи, що розширюють можливість підприємств по використанню залучених засобів;

прийняти ефективні заходи щодо різкого скорочення неплатежів по залученню таких ринкових інструментів як комерційний кредит тощо;

змінити податкову політику, спрямувавши її на стимулювання виробництва та інвестицій;

визначити ступінь ліквідності і платоспроможності підприємства.

Вибір стратегії попередження банкрутства і ефективність заходів підприємств по залученню ринкових механізмів залежить від системи управління фінансами на підприємстві.

Вона, в свою чергу, визначається стратегічними цілями і тактичними задачами діяльності підприємства. Основою цієї системи повинен бути фінансовий аналіз, за результатами якого підприємство має можливість робити регулярну оцінку фінансового стану.