Місцеві фінанси як складова публічних фінансів, їх особливості.

Місцеві фінанси як складова публічних фінансів, їх особливості.

Наука про місцеві фінанси - окрема, самостійна галузь фінансової науки. Процес ЇЇ формування відбувався у двох основних напрямах.

По-перше, історично склалося так, що спочатку виникла наука про державні фінанси, а потім від неї відокремилося самостійне вчення про місцеві фінанси. Таким чином, поняття місцеві фінанси виникло на противагу поняттю державні фінанси.

По-друге, вчення про місцеві фінанси як наука виникло також в процесі розширення розуміння предмета фінансової науки, коли фінансове господарство общин та інших територіальних колективів, яке до цього вважалося приватним, було включено до складу публічного фінансового господарства. Отже, поняття місцеві фінанси розширило поняття публічні фінанси і стало їхньою невід'ємною, але відносно самостійною складовою.

Публічні фінанси – це 1) процеси, пов'язані із нагромадженням публічних грошових засобів та їх розподілом, а також інституційні рамки, в яких ці процеси відбуваються: державний бюджет, бюджети органів самоврядування, цільові фонди та позабюджетна економіка; 2) наукова дисципліна, яка досліджує проблеми, пов'язані із нагромадженням і розподілом публічних грошових засобів та формуванням інституційних рамок процесу.

Місцеві фінанси –це економічні відносини сприводу розподілу та перерозподілу частини ВВП (іноді НБ) вироб. Як на рівні держави так і на місцевому рівні, і призначеного для фін. Забезпечення соц.-культур потреб населення відповідної адміністрат –територ одиниці.

Історично склалося так, що спочатку виникли державні фінанси, а потім від них відокремилися в самостійну економічну категорію місцеві фінанси. У зв'язку з цим місцеві фінанси, як і державні, є також складовою базису суспільства, оскільки являють собою певну частину виробничих відносин і розвиваються відповідно до дії об'єктивних законів розвитку суспільства. При цьому в кожній суспільно-економічній формації, де функціонують місцеві фінанси, вони підпорядковуються цілям та завданням держави і захищають інтереси територіальних громад.

Особливостями місцев фін. є: місцеві органи влади самостійно прийм. рішення про склад і викон бюдж. і несуть відповід. перед населен; надають пільги преференцій, под. канікули по сплаті місц податків та зборів.; контроль наповнення місц.бюдж.; володіють майном, підприємств і несуть відповід за їх рац. використання.

 

Економічні та історичні передумови виникнення місцевих фінансів.

Місцеві фінанси –це економічні відносини сприводу розподілу та перерозподілу частини ВВП (іноді НБ) вироб. Як на рівні держави так і на місцевому рівні, і призначеного для фін. Забезпечення соц.-культур потреб населення відповідної адміністрат –територ одиниці.

Характер місцевих фінансів як системи економічного базису залежить від структури власності на засоби виробництва та рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. У свою чергу, зміна економічного базису досить швидко приводить до зміни всієї надбудови, і в першу чергу це проявляється в перебудові міцевих органів управління, бо змінюється їх економічна, політична та ідеологічна діяльність у суспільстві, що передбачає зміну характеру фінансових відносин між державою та місцевими органами влади і управління та іншими юридичними і фізичними особами, які функціонують у межах певної адміністративно-територіальної одиниці.

До історичних передумов винекнення відносимо:

1)Виникнення держави, 2)розвиток товаро-грошових відносин, 3)адміністративно-територ поділ держави, 4)власна фінансова база.

До економічних передумов відносимо: 1)розвиток продуктивних сил, який відбувається відповідно до дії законів діалектики та законів розвитку суспільства, 2) виникнення комунальної форми власності, для становлення та подальшого розвитку якої потрібні відповідні фонди грошових коштів, 3)розвиток демократичних засад будівництва держави, що зумовлює формування керівних органів місцевого управління на виборній основі, виконання наказів виборців та створення необхідних умов для соціально-економічного розвитку регіону =>4)вимагає формування та використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів.

Місцеві фінанси є об'єктивною формою економічних відносин, пов'язаних з розподілом та перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту, у процесі яких відбувається формування та використання грошових коштів, призначених для задоволення потреб регіонів країни.

 

Необхідність місцевих фінансів в умовах ринкових відносин.

Місцеві фінанси –це економічні відносини сприводу розподілу та перерозподілу частини ВВП (іноді НБ) вироб. Як на рівні держави так і на місцевому рівні, і призначеного для фін. Забезпечення соц.-культур потреб населення відповідної адміністрат –територ одиниці. Саме в умовах ринкової економіки важливим залишається задоволення потреб кожної людини. Місцеві бюджети - основна складова місцевих фінансів. Через них реалізується наступний принцип – субсидіарності, тобто розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача. За принципом справедливості та неупередженості бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Основними принципами ринкових відносин є:

1) приватна власність;

2) клас капіталістів, власників засобів виробництва;

3) клас найманих працівників — робітників, інженерів і техніків, менеджерів, науковців;

4) свободу підприємництва і вибору;

5) особистий інтерес як головний мотив вибору;

6) конкуренцію;

7) опору на систему цін або ринкову систему;

8) обмежену роль держави.

Для повноти реалізації ринкових відносин має бути також наявна значна централізація, тобто певна свобода дій для місцевих бюджетів, але за даних умов є певні причини у її відпові, а саме це не визначеність у дієвості сьогоднішнього законодавста, а особливо контролю за його дотриманням. Фактично за цих умов збільшення відсотку централізації є досить ризиковим. Натомість маємо проблему з вирішення проблеми сприяння інвестиціям у певні регіони, адже місцеві бюджети мають доводити фінансування суспільних послуг та благ до кожного учасника відносин, в той же час місцеві бюджети залежать у певній долі від вищестоящих рішень. Тому збільшення їх самостійності при достатньому контролі діяльності може дозволити місцевим бюджетам посилити сильні свої сторони у певній сфері діяльності і в той же час стабілізувати за рахунок їх свої слабкі сторни.

Місцеві бюджети як складова бюджетної системи держави.

Місцеві фінанси – це економічні відносини сприводу розподілу та перерозподілу частини ВВП (іноді НБ) вироб. Як на рівні держави так і на місцевому рівні, і призначеного для фін. Забезпечення соц.-культур потреб населення відповідної адміністрат –територ одиниці.

Місцві бюджети у структурі бюджетної системи:

§ складова бюджетної системи

§ інструмент реалізації загальнодержавних програм

§ джерело фінансування державних видатків

§ інструмент фінансового вирівнювання.

 

Види податкових надходжень.

Податкові надходження – це найбільше джерело дохідної частини місцевих бюджетів, яке становить понад 80% доходів без урахування міжбюджетних трансфертів.

Податковими надходженнями визнаються встановлені законами
України про оподаткування загальнодержавні податки і збори
(обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові
платежі). Згідно з чинним законодавством України всі податки і збори поділяються на загальнодержавні і місцеві. В основу такого розмежування всіх податків звичайно береться поділ об’єктів оподаткування на такі, які мають першочергове значення (прибуток, додана вартість, дохід, майно, земля) й оподатковуються загальнодержавними податками та другорядне значення – місцеві податки.Види податкових надходжень:1) податки на доходи, податки на прибуток (податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності);2) податки на власність;3) збори за спеціальне використання природних ресурсів (збір за спеціальне використання лісових ресурсів, збір за спеціальне використання води, платежі за користування надрами, плата за землю);4) внутрішні податки на товари та послуги (наприклад, акцизний податок);5) інші податки (місцеві податки і збори, податки не віднесені до інших категорій).

Облігації місцевої позики.

Для здійснення видатків бюджету розвитку та реалізації комерційних проектів органи місцевого самоврядування за рішенням відповідної ради можуть от­римувати середньострокові позички у фінансово-кредитних установах та здійснювати випуск цінних паперів місцевої позики. Рішення про випуск цінних паперів місцевої позики підлягає обов'яз­ковій реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Емітентом облігацій виступають відповідно Верховна рада Автономної Рес­публіки Крим та міські ради. Емісія цінних паперів місцевої позики може відбуватися окремими випусками. Проект Закону передбачає рефінансування (погашення старої заборгованості новою) шляхом випуску нових облігацій, які надалі іменуються «конвертованими облігаціями місцевої позики». При цьому термін конверсії облігацій не повинен бути більшим за термін викупу. Випуск конвертованих облігацій також підлягає обов'язковій реєстрації в Дер­жавній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Якщо випуск облігацій перевищує 5 млн, то обіг цінних паперів місцевої позики здійснюється фондовими біржами. Граничний обсяг боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування встановлюється на бюджетний період рішенням про місцевий бюджет. Погашення основної суми боргу здійснюється за рахунок витрат бюджету розвитку, а обслуговування за раху­нок загального фонду відповідного місцевого бюджету. При цьому видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% видатків загального фонду.

Реєстрація інформації про випуск цінних паперів місцевої позики про­водиться протягом ЗО календарних днів з моменту подання документів до Державної комісії. Реєстрація випуску оформляється у вигляді свідоцтва. При здійсненні випуску облігацій місцевої позики орган місцевого самовря­дування обов'язково подає таку інформацію: найменування емітента; місце розташування; обсяг випуску; номінальна вартість; умови викупу; умови сплати відсотків; назва гаранта та вартість гарантії; вартість взятих зобов'язань та спроможність їх виконати; фінансові результати використання запозичених коштів; обґрунтування випуску облігацій та напрямки використання коштів; джерела погашення зобов'язань; звіт про виконання місцевого бюджету.

У разі застави нерухомого майна як гарантії здійснюється його експерт­на оцінка. Застава майна може бути однією з умов випуску цінних паперів (предметом застави не може бути майно, що не підлягає відчуженню).

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міські ради затверджу­ють звіт про використання запозичених коштів та погашення взятих зо­бов'язань. Затверджені звіти про розміщення та погашення облігацій місце­вої позики подаються до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Щодо цінних паперів зовнішніх позик, то їх номінальна вартість може відображатися у конвертованій валюті. Зовнішні запозичення здійснюються виключно до бюджету розвитку. При цьому цінні папери зовнішніх позик можуть бути процентними, дисконтними.

З метою сприяння залученню коштів фізичних та юридичних осіб шляхом придбання облігацій місцевих позик діє пільгове оподаткування цінних паперів. Так звільняються від оподаткування доходи фізичних та юридичних осіб з цінних паперів, а також підприємств, що здійснюють опе­рації з розміщення облігацій.

Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за запозиченнями до місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування повинні передбачити джерела забезпечення місцевих запозичень шляхом надання відповідних гарантійних зобов'язань.

Забезпеченням погашення зобов'язань за облігаціями місцевих позик можуть бути:

• загальний фонд бюджету (обслуговування боргу);

• бюджет розвитку (погашення основної суми боргу);

• резервний фонд;

• заставний фонд нерухомого майна, частки статутних фондів підприємств, органів місцевого самоврядування, земельні ділянки.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює кон­троль за випуском та обігом цінних паперів місцевої позики.

Міністерство фінансів здійснює загальний нагляд за зобов'язаннями в процесі розміщення та погашення облігацій місцевої позики.
34. Переваги і недоліки боргового фінансування місцевих потреб

Сьогодні через нестачу фінансових ресурсів українські міста зіткнулися з комплексом соціально-економічних проблем, розв'я­зання яких неможливе без збалансованості функцій місцевої вла­ди та обсягів фінансових ресурсів, які є в її розпорядженні. Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування, до якої приєдналась і Україна, органи місцевого самовряду­вання повинні мати право доступу на ринки позичкового капіта­лу. Це потрібно для того, щоб дістати можливість залучення до­даткових фінансових ресурсів для соціально-економічного розвит­ку відповідної території. Так, питання щодо можливості боргового фінансування місце­вих потреб завжди викликало багато суперечок та запитань. Річ у тім, що обслуговування боргу стає важким тягарем бюджетів майбутніх років.

На відміну від них, одержання кредитів на відкритому ринку з економічного погляду є не остаточним перенесенням ку­півельної спроможності з приватного сектору в муніципальний, а лише тимчасовим. Ця обставина особливо важлива з огляду на поведінку кредитора. Кредитор надає свої кошти в обмін на обі­цянки повернути борг і виплатити відсотки добровільно та з го­товністю, оскільки він, маючи різні можливості розміщення своїх коштів, вибирає пропозицію місцевої влади. З іншого боку, для місцевого органу влади це означає, що на даний момент часу ви­трати, що пов'язані з кредитним фінансуванням, виявляються нижчими від витрат додаткового податкового фінансування. Проте місто, будучи в ролі позичальника, повинно завжди аналізувати, а чи не стануть ці легко одержані гроші важким тя­гарем для майбутніх бюджетів. Адже кредити пов'язані з випла­тою відсотків та основної суми боргу, і для їх фінансування знову греба брати кредити (котрі необхідно також повертати з відсот­ками) або збільшувати податки (скорочувати витрати). Інакше кажучи, гроші, з такою легкістю одержані сьогодні, у майбут­ньому перетворюються на важкий тягар. Місцеві органи мають дуже вузьке коло можливостей упора­тися з майбутнім фінансовим тягарем, спричиненим одержанням кредитів сьогодні. Отже, усе викладене дає можливість дійти висновку, що міс­цеві органи влади повинні залучати позичковий капітал, причому під невеликі відсотки та на відносно тривалий строк. Тому сього­дні слід розпочати, подібно до багатьох міст розвинених країн, активно використовувати місцеві запозичення для забезпечення розвитку територій, активізації інвестиційної діяльності в Україні.

 

 

35.Проблемні питання формування та використання власних коштів у бюджетних установах.

Функція фінансування за рахунок закріплених доходів практично не діє, оскільки передбачені в Законі "Про бюджетну систему України" частки відрахувань від загальнодержавних податків і зборів у повному обсязі не виконуються. Це стосується насамперед відрахувань 20% надходжень по подат­ку на додану вартість до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських бюджетів. Фактично в Україні склалася практика щорічного регулювання нормативів відрахувань до місце­вих бюджетів Законом "Про державний бюджет України". Законодавці, користуючись юридичною нормою переваги документа, прийнятого останнім, постійно змінюють принципи фінансування місцевих бюджетів. Ключовим питанням у практиці формування і розподілу коштів само­врядування є самостіііність місцевих бюджетів. Згідно з законодавством, вони в Україні самостійні і не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим або до інших місцевих бюджетів. Фактично незалежність місцевих бюджетів забезпечується наявністю власних джерел доходів. Згідно з Конституцією України, власних доходів немає у бюджетів районів та областей, оскільки вони формуються за рахунок коштів Держав­ного бюджету. Це положення призводить до відчутної залежності регіональ­ного самоврядування від дій виконавчої і законодавчої влади, що створює передумови до нестабільності і невпевненості в проведенні економічної політики, оскільки обсяги фінансування не можуть бути прогнозовані на близьку і тривалу перспективу внаслідок щорічної зміни сум фінансування та порядку їх обчислення. Існуюча система наповнення обласних і районних бюджетів створює передумови до залежності фінансових потоків від особис­тості посадової особи місцевого самоврядування, його стосунків з розробни­ками відповідно Державного, обласного або районного бюджету. Процес формування доходної частини місцевих бюджетів здійснюється, виходячи з підходу покриття видатків. Місцеві органи розроб­люють проект витратної частини бюджету. Проектний показни бюджету роз­роблюють на підставі нормативних показників з урахуванням прогнозних даних змін індексу цін і тарифів, рівня заробітної плати і т.д. Верховна Рада затверджує нормативи бюджетного забезпечення. Далі місцеві органи влади визначають, скільки є власних та закріплених доходів. Потім зіставляється сума власних та закріплених доходів. Суму, якої не вистачає, компенсує ви­щестоящий рівень. Таким чином не витрати визначаються загальними над­ходженнями на даній території, а навпаки доходи визначаються за сумою ви­трат. Ефективність такої системи низька через практично повну залежність розвитку міста, села, селища від рішень інших органів управління, відсут­ності зацікавленості місцевих органів влади у збільшенні власних фінансо­вих надходжень. З прийняттям Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виникає ще одне протиріччя — обласні і районні бюджети (60% загального обсягу місцевих бюджетів) залишаються без влас­них доходиих джерел, оскільки вони мають формуватись із коштів держав­ного бюджету для їх подальшого перерозподілу між територіальними грома­дами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на до­говірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-еко­номічних та культурних програм. Механізм передачі таких коштів ще не виз­начений, та й можливість реалізації його в сучасних економічних умовах до­сить проблематична

Отже, в законодавстві виділяються три основні проблеми, які виника­ють у процесі формування місцевих бюджетів:

• удосконалення законодавчої бази формування місцевих бюджетів;

• законодавчий перегляд механізму закріплення за кожною гілкою влади довгострокових доходних джерел;

• встановлення гарантій судового захисту бюджетних прав територій.

Місцеві фінанси як складова публічних фінансів, їх особливості.

Наука про місцеві фінанси - окрема, самостійна галузь фінансової науки. Процес ЇЇ формування відбувався у двох основних напрямах.

По-перше, історично склалося так, що спочатку виникла наука про державні фінанси, а потім від неї відокремилося самостійне вчення про місцеві фінанси. Таким чином, поняття місцеві фінанси виникло на противагу поняттю державні фінанси.

По-друге, вчення про місцеві фінанси як наука виникло також в процесі розширення розуміння предмета фінансової науки, коли фінансове господарство общин та інших територіальних колективів, яке до цього вважалося приватним, було включено до складу публічного фінансового господарства. Отже, поняття місцеві фінанси розширило поняття публічні фінанси і стало їхньою невід'ємною, але відносно самостійною складовою.

Публічні фінанси – це 1) процеси, пов'язані із нагромадженням публічних грошових засобів та їх розподілом, а також інституційні рамки, в яких ці процеси відбуваються: державний бюджет, бюджети органів самоврядування, цільові фонди та позабюджетна економіка; 2) наукова дисципліна, яка досліджує проблеми, пов'язані із нагромадженням і розподілом публічних грошових засобів та формуванням інституційних рамок процесу.

Місцеві фінанси –це економічні відносини сприводу розподілу та перерозподілу частини ВВП (іноді НБ) вироб. Як на рівні держави так і на місцевому рівні, і призначеного для фін. Забезпечення соц.-культур потреб населення відповідної адміністрат –територ одиниці.

Історично склалося так, що спочатку виникли державні фінанси, а потім від них відокремилися в самостійну економічну категорію місцеві фінанси. У зв'язку з цим місцеві фінанси, як і державні, є також складовою базису суспільства, оскільки являють собою певну частину виробничих відносин і розвиваються відповідно до дії об'єктивних законів розвитку суспільства. При цьому в кожній суспільно-економічній формації, де функціонують місцеві фінанси, вони підпорядковуються цілям та завданням держави і захищають інтереси територіальних громад.

Особливостями місцев фін. є: місцеві органи влади самостійно прийм. рішення про склад і викон бюдж. і несуть відповід. перед населен; надають пільги преференцій, под. канікули по сплаті місц податків та зборів.; контроль наповнення місц.бюдж.; володіють майном, підприємств і несуть відповід за їх рац. використання.