Проблеми становлення і розвитку місцевих фінансів в Україні.

Вчення про місцеві фінанси як сукупність теоретичних положень про фінансове господарство та фінансову діяльність місцевих органів влади сформувалося в XIX ст. Наприкінці XIX ст. воно виокремилося в самостійну галузь фінансової науки. Це було пов'язано із завершенням становлення в більшості країн Західної Європи й Північної Америки органів місцевого самоврядування та регіональних органів влади, конституційним визнанням прав комун, общин, муніципалітетів, регіонів, провінцій, штатів та інших адміністративно-територіальних утворень.

У Росії процес формування теорії місцевих фінансів як окремої галузі фінансової науки розпочався після земської реформи 1864 р.

Розвиток теорії місцевих фінансів був тісно пов'язаний із розширенням фінансової діяльності місцевих органів влади. У колишньому СРСР він припинився в 30-х роках після значного сплеску досліджень таких проблем у 20-х роках. Це було пов'язано з докорінною зміною внутрішньої політики в державі, з ліквідацією засад фінансової автономії місцевих органів влади.

В Українській Народній Республіці під керівництвом Центральної Ради в 1917—1918 рр. робилися спроби українізації земського та міського самоврядування із збереженням його інститутів та фінансових основ. Але після ліквідації Центральної Ради робота припинилася.

Радянський уряд, як у Росії, так і в Україні, після 1917 р. поетапно здійснив заходи з ліквідації органів місцевого самоврядування, націоналізації їхнього майна, формування нової системи місцевої влади на базі її радянської моделі, автором якої був В. Ульянов (Ленін). Радянська влада не визнавала інституту місцевого самоврядування. Сам Ленін називав земське самоврядування п'ятим колесом до воза.

Трохи згодом перехід до НЕПу започаткував відновлення місцевих фінансів. У жовтні 1921 р. було скасовано об'єднання державного та місцевих бюджетів і припинено практику включення місцевих бюджетів до державного бюджету.

З 30-х років починається процес інтенсивного згортання фінансової самостійності місцевих рад і демонтажу місцевих фінансів.

З 1938 р. остаточно завершується процес ліквідації місцевих фінансів в СРСР.Відродження їх розпочалося в останній період „горбачовської" перебудови в 1990 р., коли в СРСР було визнано інститут місцевого самоврядування. Проте деякі теоретичні спроби обґрунтувати право існування місцевих фінансів в СРСР були після війни в 50-х роках, у період реформ М. С. Хрущова. В українській фінансовій літературі термін місцеві фінанси щодо СРСР вперше вживається лише на початку 90-х років.

У молодій Українській державі йде пошук, де провести межу між завданнями центральної та місцевої влади. Фінанси місцевих органів влади України перебувають нині в процесі свого формування.

 

9. Централізація і децентралізація фінансових відносин: огляд переваг і недоліків.

Децентралізація передбачає зосередження фін ресурсів на рівні органів місц самовряд для фінансування ними делегованих повноважень.

Девлюція – проміжна ланка між централізацією та де-, характерна для перехідного періоду, коли органи місц самовряд фін-ють та відповідають за надання певних держ послуг у межах наявного фінансування з б-ту. Як правило це стосується задоволення соц Потреб.

В Конституції законодавчо закріплено спрямування до бюдж децентралізації. Проте на практиці впродовж 2003-2009 років коефіцієнт централізації доходів бюджету (відсоткове відношення доходів центрального бюджету та доходів зведеного) знаходиться на рівні 70-80%, у 2009 – 78% (МінФін), коеф централізації за видатками 2009 – 78,9%

Переваги централізованої системи:

· Економія на масштабі – для деяких благ збільшення кількості споживачів веде до зменшення витрат виробництва в розрахунку на одного споживача(оборона, спеціалізована мед допомога)

· Можливість швидко акумулювати значні суми

· Економія на контролі (?)

· Регулювання зовнішніх ефектів – при забезпеченні благами на місцевому рівні не беруться до уваги так звані екстерналії – зовнішні ефекти, як позитивні так і негативні, що можливо забезпечити при центр. системі

· Стандартизація якості надання послуг

Переваги децентралізованої системи:

· Чим менша терит одиниця, тим більшою мірою уніфікованими є потреби в тих чи інших послугах

· Інформацію про місцеві потреби простіше збирати і аналізувати на місцевому рівні

· Стимулювання міжрегіональної конкуренції – у разі незадоволення ек та соц. умовами жжителі даної терит можуть змінити регіон діяльності. Міграція населення може створити стимули для більш ефективної політики

· Можливість регіональних та місцевих рад обирати власну політику допомагає віднайти оптимальні методики для конретного регіону.

 

10. Основні напрями зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування в Україні.

Децентралізація у сфері бюджетно-податкових відносин регулюється Законами України „Про місцеве самоврядування в Україні” (1997), „Про місцеві державі адміністрації” (1999), Бюджетним кодексом України (2010), регулюється Постановами Кабінету Міністрів України про формулу розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів. Зокрема, законодавчо унормовано, які повноваження мають місцеві органи щодо формування та виконання місцевого бюджету. Однак не встановлено прямих взаємовідносин між державним та бюджетами місцевого самоврядування, таким чином районний бюджет є перерозподільною ланкою бюджетних коштів.

Бюджетно-фінансова децентралізація закріплена у Бюджетному кодексі України, де визначено доходи усіх рівнів бюджетів, видатки бюджетів і відносини державного та місцевих бюджетів. Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами постійно удосконалюється, змінюються підходи до її застосування. Це не сприяє прогнозованості та спланованості коштів місцевих бюджетів. Крім того, формула не дає змоги повністю врахувати місцеві особливості розвитку територій.

У 2007 році Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 травня була схвалена Концепція реформування місцевих бюджетів. Концепція передбачає перетворення місцевих бюджетів у ефективний інструмент соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць, зокрема шляхом: підвищення ефективності процесу формування видаткової частини місцевих бюджетів та децентралізації управління бюджетними коштами і удосконалення системи регулювання міжбюджетних відносин. Причому на першому етапі реалізації зазначеної Концепції передбачається удосконалити формулу розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами. Від подальшої фіскальної децентралізації очікується підвищення ефективності надання публічних послуг, прискорення темпів економічного зростання, зниження міжрегіональних диспропорцій у рівні життя населення окремих регіонів.

 

 

11. Засади організації місцевих фінансів.

Місцеві фінанси як економічна категорія — система економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них завдань. Таким чином, у запропонованому визначенні можна виділити такі характерні особливості:

1) зв'язок із більш загальною і вихідною категорією — фінансами, яка, як зазначалося у попередніх розділах, є системою економічних відносин, пов' язаних з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту;

2) у процесі здійснення цих відносин відбуваються формування, розподіл і використання централізованих фінансових ресурсів, які головним чином функціонують у фондовій формі;

3) цільова підпорядкованість цієї системи відносин — це забезпечення органів місцевого самоврядування фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на них функцій і завдань.

 

12. Права та обов’язки державних інституцій України щодо вирішення питань організації місцевих фінансів. (+ див. 13)

Місцевий фінансовий орган - установа, що відповідно до законодавства України організує та здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Місцеві державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

МинФин

+Казначейство, ДПА і КРУ – питання 13

 

13. Завдання Державного Казначейства, Державної податкової адміністрації, Контрольно-ревізійної служби та інших фінансових інститутів та установ по забезпеченню дієвості місцевих фінансів в Україні, порядок їх взаємодії з місцевими органами влади.

Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.До функцій казначейства щодо операцій з коштами місцевих бюджетів входить: • розмежування за надходженнями між рівнями місцевих бюджетів;• повернення надмірно або помилково сплачених до місцевих бюджетів платежів на підставі висновків податкових органів; • виконання рішень судових органів про повернення коштів з місцевих бюджетів; • здійснення розрахунків за міжбюджетиими трансфертами;• здійснення контролю за відповідністю кошторисів розпорядників бюд­жетних коштів розпису бюджету;• здійснення платежів за дорученням розпорядників бюджетних коштів;• ведення бухгалтерського обліку доходів місцевих бюджетів, узятих зо­бов'язань, перерахованих трансфертів та виконання відповідного бю­джету;• встановлення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та скла­дання звітності про виконання бюджетів;• надання відповідним місцевим органам необхідної інформації та звітів про виконання місцевих бюджетів.

Головна роль у системі податкового контролю належить Державній по­датковій службі України. Завданням органів Державної податкової служби в прогресі виконання місцевих бюджетів є:

• здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати

• недопущення ухилення від оподаткування.

Державна податкова служба має такі функції • здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, тощо • контрол за своєчасністю та повнотою зарахування пла­тежів до бюджету;• облік платників; веденням обліку надходжень податків та інших платежів;• розробляє основні напрями, форми і методи проведення • подає фінансовим органам звіт про надходження податків, інших пла­тежів;• прогнозує, аналізує надходження податків та інших обов'язкових пла­тежів, джерела податкових надходжень, вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету.

Головним завданням КРУ служби в процесі виконання місцевих бюджетів є здійснення контролю за:• витрачанням бюджетних коштів;• станом і достовірністю бухгалтерського обліку;• усуненням недоліків і порушень, виявлених у ході попередніх ревізій та перевірок.

Контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок. Крім цього, кон­трольно-ревізійні управління розробляють пропозиції щодо усунення виявле­них недоліків і порушень та запобігання їм надалі, а також застосовують до юридичних осіб фінансові санкції за допущені порушення.

 

14. Державне регулювання фінансової діяльності органів місцевого самоврядування.

Правове регулювання Бюджетно-податкові відносини регулюється Законами України „Про місцеве самоврядування в Україні” (1997), „Про місцеві державі адміністрації” (1999), Бюджетним кодексом України (2010), регулюється Постановами Кабінету Міністрів України про формулу розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів. Зокрема, законодавчо унормовано, які повноваження мають місцеві органи щодо формування та виконання місцевого бюджету. Однак не встановлено прямих взаємовідносин між державним та бюджетами місцевого самоврядування, таким чином районний бюджет є перерозподільною ланкою бюджетних коштів.

Бюджетно-фінансова децентралізація закріплена у Бюджетному кодексі України, де визначено доходи усіх рівнів бюджетів, видатки бюджетів і відносини державного та місцевих бюджетів. Бюджетний кодекс також декларує відповідність забов'язань та дохідної бази.

Бюджетне законодавство визначає види видатків, що виконуються за рахунок коштів окремих ланок бюджетної системи, і таким чином конкретизує бюджетні повноваження відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування. (кошики 1, 2)

Економічне регулювання втручання вищестоящих рівнів здійснюється за допомогою встановлення відсотків нарахувань від доходів, надходження яких до нижчих бюджетів визначається Верховною Радою України або представницьким органом місцевого самоврядування вищого рівня при затвердженні своїх актів про бюджет. – Закон про державний бюджет, рішення про бюджет адмін. Одиниці

 

15. Роль місцевих фінансових органів у системі виконавчої вла­ди.

Місцевий фінансовий орган - установа, що відповідно до законодавства України організує та здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету.

У загальному вигляді найважливіші питання, віднесені до відання місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, ст. 143 якої передбачає, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування * управляють майном, що є в комунальній власності; * затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; * затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; * встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; * забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Місцеві фінансові органи виконують такі функції:

— забезпечують втілення в життя державної фінансової політики;

— аналізують показники розвитку економіки відповідного району та галузей народного господарства;

— сприяють збільшенню доходів бюджету;

— розробляють проекти зведених балансів фінансових ресурсів для відповідних територій;

— координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;

— ведуть облік і складають звіти про виконання бюджету;

— готують інформаційні матеріали, доповіді органам місцевої влади про хід і підсумки виконання бюджету;

— вирішують питання про відстрочення платежів;

— вносять пропозиції про надання пільг з податків і платежів до бюджетів відповідних рівнів за висновками податкових інспекцій.