Види мислення та їх взаємозв’язок.

Залежно від змісту розв'язуваної задачі в психології прийнято виділяти три види мислення: практично-дійове, наочно-образне і словесно-логічне.

Практично-дійове мислення. Практично-дійове мислення характеризується тим, що тут розумова задача вирішується безпосередньо в процесі діяльності. Практично-дійове мислення є і історично і онтогенетично найбільш раннім видом мислення людини. Саме з цього виду починався розвиток мислення в людини в процесі зародження його трудової діяльності, коли розумова діяльність не виділилася ще з предметно-практичної діяльності. З цього виду починається розвиток мислення і в онтогенезі. Спочатку дитина вирішує завдання, безпосередньо діючи з предметом.

Наочно-образне мислення. Наочно-образне мислення характеризується тим, що тут зміст розумової задачі засноване на образному матеріалі. Про це виді мислення мож но, отже, говорити в тих випадках, коли людина, вирішуючи завдання, аналізує, порівнює, прагне узагальнити різні образи предметів, явищ, подій.

Значення наочно-образного мислення в тому, що воно дозволяє людини більш багатогранно і різноманітно відображати об'єктивну дійсність. На прикладі такого напряму в мистецтві, як абстракціонізм, можна досить чітко уви подіти, як збіднюється відображення світу людиною при виключенні специфічних образних засобів. При всьому різноманітті цього напрямку суть його залишається одна: заміна образу більш-менш вдало підібраним символом, а це і збіднює вирази тільні засоби мистецтва.
В цілому ж ряді інших випадків схематичне і символічне відображення дійсності виявляється досить продуктивним і дозволяє досить точно й узагальнено відобразити дійсність. Можна послатися на такі приклади, як вирішення складних виробничих завдань методом граф (графіки мережевого планування), різних топографічних задач, вирішення різних конструктивно-технічних задач шляхом їх графічного зображення і т. д.

Словесно-логічне мислення. Особливістю цього виду мислення є те, що завдання тут вирішується в словесній (вербальній) формі. Використовуючи словесну форму, людина оперує найбільш абстрактними поняттями, часом такими, які взагалі не мають прямого образного вираження (наприклад, економічними поняттями: ціна, кількість, вартість, при бувальщина; соціально-історичними: держава, клас, групові відносини; моральними: чесність, принциповість, патріотизм і т. д.). Саме цей вид мислення дозволяє встановлювати найбільш загальні закономірності, що визначають розвиток природи і суспільства, самої людини. Завдяки цьому виду мислення, людині вдається найбільш узагальнено вирішувати розумові завдання. У цьому головні переваги, але й недоліки даного виду мислення.

Взаємозв'язок видів мислення. У практичній розумової діяльності людини всі види мислення нерозривно взаємопов'язані. Цей взаємозв'язок обумовлена ​​вже тим, що фактично ми не здійснюємо ніяких практичних дій без того, щоб у нас не виникло відповідний образ дії, щоб ми словесно не позначили ту чи іншу дію. З іншого боку, оперуючи самими абстрактними поняттями, ми, як правило, спираємося і на більш-менш відповідні їм образи і т. д.

Цей взаємозв'язок видів мислення знаходить своє вираження і в постійних взаємопереходах одного виду мислення в інший. Достатньо пригадати вже сказане вище. Важко, а фактично часом і неможливо провести грань між наглядно-образним і словесно-логічним мисленням у тих випадках, коли змістом задачі є різні схеми, графіки, символічні позначення.

Логічні операції мислення.

Порівняння. Логічні операції мислення ми починаємо застосовувати ще з пелюшок. Те ж порівняння використовує малюк, тільки що народжений. За певними ознаками - голосу, запаху, дотику - він відрізняє маму від інших людей.

Порівнюючи предмети і явища, ми робимо висновки про їх відмінності і схожість, протилежність і тотожність. В результаті ми краще пізнаємо навколишній світ. Операції мислення нас вчать, розвивають. Наприклад, порівнюючи інтерв'ю з репортажем, студент-журналіст визначає суть і форму кожного з цих жанрів, що дозволяє йому в майбутньому їх розділити, відрізнити і відтворити.

Абстракція. Основні операції мислення включають і цю функцію мозку, завдяки якій людина здатна не тільки виділяти окремі характеристики, а також властивості явищ і предметів, а й уміти усвідомлювати їх абстрактно. На основі абстракції формується поняття. Наприклад, всі ми знаємо, що їжа дає нам сили і здоров'я. Завдяки щоденного вживання м'яса, молока і круп ми живемо, рухаємося, працюємо. Головна властивість їжі - насичення і збагачення організму необхідними речовинами. Абстрагуючись від поняття "їжа", ми, говорячи про необхідність вгамувати голод, уже маємо на увазі продукти харчування, навіть не вимовляючи їх назва.

Абстракція допомагає людині встановлювати логічні зв'язки між предметами. Вникаючи вглиб того чи іншого явища, ми бачимо його суть, мету, напрямок і поставлене завдання. Абстракція допомагає людині мислити узагальнено, цілісно, роблячи висновки й умовиводи. Операції та форми мислення,такі як порівняння і абстракція, сприяють пізнання істини.

Узагальнення. Ця функція нашого мозку тісно пов'язана з попередньою, разом вони формують наше мислення. Розумові операції, абстракція і узагальнення дозволяють людині розпізнати і вивчити навколишній світ на основі характеристик. Перший вид мозкової діяльності виділяє одну властивість предмета, характерне тільки йому. На його основі ми робимо висновок, про що йде мова. Замість цього, узагальнення - це теж властивість, але характерне не тільки для даного явища, а й для інших. Наприклад, для удару боксера характерна різкість. Ми даємо нокауту таке визначення вже на основі наших знань про різкість, які сформувалися у нас під час інших життєвих ситуацій: при перегляді футболу, передач про змій, відчуваючи пориви вітру на вулиці.

Конкретизація. Ще одна властивість мозку, пов'язане з абстракцією. Конкретизація - її пряма протилежність. Якщо на одному кінці палиці у нас знаходяться абстракція і узагальнення, то на іншому - конкретизація. Перші можуть бути індивідуальними, друга ж загальна для всіх. У навчальному процесі під конкретизацією увазі певний приклад для встановленого положення.

Щоб правильно розуміти дійсність, потрібно вміти володіти всіма цими процесами. Адже конкретизація не дозволяє розумової діяльності йти далеко від предмета або діяльності. Споглядаючи явища чи події, ми чітко розуміємо їх суть. Без конкретизації всі отримані знання залишаються голими, абстрактними, тому і марними. Наприклад, вивчивши теорію виділення води зі спирту, ми ніколи до кінця не зрозуміємо суть процесу, поки на власні очі не побачимо, що насправді відбувається під час цієї дії. Мозок конкретизує всі отримані знання за допомогою зору, дотику і запаху. Людина також часто наводить факти, щоб конкретизувати ту чи іншу подію.

Аналіз. Використовується людиною кожен день так само, як і інші операції мислення. Це окрема властивість мозку, коли він розкладає на складові явище або предмет. Це фактично розчленування, розбирання на деталі. Наприклад, біг спортсмена. Подумки можемо виділити такі його елементи, як старт, сам біг і фініш. Це і буде аналіз даного процесу діяльності.

Аналізуючи більш глибоко і детально, ми також можемо виділити різкість при старті, швидкість руху спортсмена, ритм дихання. Ці складові також входять в загальну картину під назвою "біг". Аналізуючи, ми глибше пізнаємо світ, який нас оточує. Адже під час цього процесу мислення ми виділяємо не будь-які частини, а тільки ті, що характерні для певного явища. Під час того ж бігу, людина по-різному махає руками, у нього різний вираз обличчя. Але це буде вже конкретизація спортсмена, а не самого бігу. Виділяти потрібно тільки суттєві елементи для кожного предмета або явища.

Синтез. Це розумова діяльність, прямо протилежна аналізу. За допомогою синтезу ми, навпаки, з конкретних деталей складаємо загальну картину того, що відбувається. Він дає нам можливість відтворити події на основі окремих фактів. Людина отримує з різнобічних деталей незбиране поняття про події. Це як збирати пазли: підставляєш ту чи іншу частину, зайве відкидаєш, потрібне приєднуватися.

Основні операції мислення, такі як аналіз і синтез, йдуть завжди поруч рука об руку. Тільки при цьому потрібно розуміти, що жодне з цих понять не домінує, оскільки обидва вони важливі. Всякий аналіз передбачає синтез і навпаки. Дуже яскравим прикладом синтезу є розслідування злочину. Слідчий збирає воєдино факти, вивчає докази, опитує людей, відображає в розумі ланцюжок подій і дій, щоб прийти до правильного висновку: хто, коли і навіщо порушив закон. Створена ним цілісна картина злочину складається з маси дрібних, на перший погляд незначних елементів. Поодинці вони не представляють цінності, зате зібрані разом здатні змінити хід тих чи інших подій.