Індивідуальні відмінності памяті

Процеси та індивідуальні особливості пам'яті

Очевидно, що пам'ять в своїй роботі базується на певних етапах, які наука позначає як мнемічні процеси (Рис. 2.3.5).

Рис. 2.3.5. Процеси пам'яті

Запам'ятовування -закріплення в корі великих півкуль головного мозку образів, що виникають на основі відчуттів, сприймання, мислення чи уяви

Процес запам'ятовування - активний процес, який починається в короткочасній пам'яті й завершується в довготривалій. Запам'ятовування буває різних типів (Рис. 2.3.6).

Рис. 2.3.6. Типи запам'ятовування

Мимовільне запам'ятовування здійснюється без спеціальної мети запам'ятати. Довільне - передбачає докладання людиною вольових зусиль, має цілеспрямований характер.

При механічному запам'ятовуванні логічні зв'язки між матеріалом не встановлюються, інформація неначе "зазубрюється", при осмисленому - логічні зв'язки встановлюються, запам'ятовування спирається на розуміння змісту інформації. Під час запам'ятовування значного обсягу інформації перевага надається осмисленому запам'ятовуванню, за наявності потреби точно зафіксувати терміни, цифри використовується механічне запам'ятовування.

Існують фактори, що визначають успішність запам'ятовування:

- емоційний та фізичний стан (поганий настрій та хвороба погіршують продуктивність цього процесу),

- вік (є періоди піку та спаду продуктивності запам'ятовування (юність та старість відповідно),

- установка (завдання, яке ставить людина),

- характеристики самого матеріалу (його значимість, логічність, обсяг тощо).

Збереження - це утримання в корі головного мозку інформації, яку людина попередньо запам'ятала

Психологи стверджують, що інформація зберігається у психіці людини на двох рівнях - усвідомлюваному (тому доступна для відтворення та використання) та неусвідомлюваному (глибини психіки ускладнюють, а іноді й унеможливлюють актуалізацію цієї інформації для людини).

Можна також перерахувати фактори, що визначають якість збереження інформації:

- використання в діяльності (внаслідок повторення матеріал краще і довше зберігається),

- установка (завдання щодо тривалості та якості збереження інформації),

- характеристики самого матеріалу (значимість, осмисленість подовжують тривалість збереження знань).

Відтворення - процес активізації в мозку інформації, яка була попередньо запам'ятовано та збережена

Відтворення матеріалу, який зберігається в довготривалій пам'яті, полягає в переході його з довготривалої пам'яті в короткочасну, тобто актуалізація його у свідомості. Відтворення залежить від процесів запам'ятовування і забування, але також має свої механізми. Відтворення може мати три форми - впізнавання, пригадування і спогади.

Простою формою відтворення є впізнавання. Впізнавання - це відтворення, що виникає під час повторного сприймання предметів. Впізнавання буває повним і неповним.

Складнішою формою відтворення є згадування. Особливість згадування полягає в тому, що воно відбувається без повторного сприйняття того, що відтворюється. Згадування може бути довільним, коли воно зумовлене актуальною потребою відтворити потрібну інформацію, або мимовільним, коли образи або відомості спливають у свідомості без будь-яких усвідомлюваних мотивів.

В роботі пам'яті людини фігурують спогади - відтворення образів минулого, локалізованих у просторі й часі (певних епізодів життя, приміром років навчання в школі тощо).

Має місце дія певних факторів, що впливають на успішність відтворення:

- вік людини,

- тривалість збереження матеріалу,

- установка на відтворення,

- обсяг та осмисленість самого матеріалу тощо.

Забування - це процес втрати або погіршення точності чи обсягу матеріалу, що був запам'ятований

Відповідно, якщо втрачена частина інформації, то забування вважають частковим, якщо весь матеріал - то повним.

Попри негативне сприймання цього процесу багатьма людьми, забування відіграє важливе значення для психіки людини-воно здійснює селекцію (відбір) інформації й усуває не значимий, зайвий матеріал, запобігаючи перевантаженню психіки. Однак головною проблемою залишається регуляція, контроль людиною цього процесу, оскільки ми іноді забуваємо важливі для нас речі і пам'ятаємо те, що хотіли б забути.

Беззаперечним є факт, що виступаючи загальнолюдською якістю, пам'ять окремих індивідів відрізняється притаманними їм мнемічними якостями:

Динаміка забування, встановлена дослідами Г. Еббінгауза: найвищі темпи забування характерні для першої доби після запам'ятовування (60% інформації ми втрачаємо впродовж першої години після запам'ятовування)

Рис. 2.3.7. Індивідуальні мнемічні якості людини

В професійній діяльності важливо враховувати власні індивідуальні відмінності пам'яті для того, щоб максимально продуктивно використовувати свої потенційні можливості. Слід також зазначити, що якості пам'яті не є повністю вродженими, тому добре піддаються коригуванню та вдосконаленню.