Встановлення психологічного контакту з об’єктами оперативної уваги як основа подальших довірчих відносин

Важливою передумовою для успішного вивідування інформації є, безумовно, встановлення психологічного контакту з об’єктом, створення невимушеної, довірчої атмосфери спілкування, попередження виникнення (або усунення виниклих) психологічних бар’єрів.

Виникнення психологічних бар’єрів в ході спілкування обумовлене, передусім, наявністю відповідних відмінностей: вікових, статевих, психофізіологічних, інтелектуальних, ідеологічних, статусно-рольових, ін. Статусно-рольові відмінності вказують на те, що учасники взаємодії різняться за родом занять, своїм соціальним становищем тощо. Вони присутні завжди, адже існують об’єктивно. Підтвердженням цього є те, що сам процес залучення до співпраці з працівником оперативного підрозділу за своєю суттю вже передбачає зміну попередніх рольових позицій особи. Інтелектуальні бар’єри (партнери спілкуються “різними мовами”) виявляються, здебільшого, у вигляді певних розбіжностей щодо переконань, поглядів, позицій тощо. Але долаються найпростіше у порівнянні з іншими названими, причому вікових та психофізіологічних відмінностей взагалі не можна уникнути (вони також існує об’єктивно), ідеологічні – можна нівелювати за рахунок свідомої “прибудови” до висловлюваних думок.

Процес спілкування, як правило, починається зі знайомства. Вступ у контакт із незнайомою людиною, якщо вона не налаштована до взаємодії, у значній кількості випадків поєднаний із серйозними труднощами. Значно полегшує знайомство знання загальних положень цього процесу, належна попередня підготовка. Це пов’язано з тим, що на характер встановлення контакту працівника оперативного підрозділу та особи під час знайомства може впливати специфіка діяльності останньої та її світогляд. Тому для того, щоб “втягнути” в розмову особу, що представляє інтерес для негласного співробітництва, оперативному працівнику бажано провести відповідні заходи пізнавального характеру. Для цього оперуповноважений збирає необхідну інформацію про особу, що надає можливість обрати таку тему майбутньої розмови, яка могла б стосуватися її діяльності, хобі, або ж питання, з якого випливає певне заперечення чи сумнів (наприклад, політика, футбол, реальні події, факти тощо).

В процесі встановлення контакту, незалежно від тактичного прийому, відбувається своєрідна психологічна підготовка співрозмовника до основної мети спілкування. Хоча нерідко може виникнути ситуація, коли особа займає оборонну чи очікувальну позицію або взагалі не бажає розмовляти.

В структурі комунікативного процесу важливе місце займає фаза орієнтування – врахування індивідуальних особливостей (в нашому випадку – особи, що представляє інтерес для конфіденційного співробітництва) та ситуації спілкування. При цьому зацікавленість у співрозмовнику є умовою не тільки ефективного спілкування, але й взаєморозуміння партнерів. Спілкуючись з людиною, бажано розраховувати на певну реакцію з її боку, а для цього необхідно передбачити відношення співрозмовника до оперативного працівника, до цілей спілкування та психологічний ефект, який може бути викликаний бесідою з останнім.

Безумовно, велике значення має вибір приводу для знайомства. Як свідчить оперативна практика, ситуації знайомства можуть бути різними (залежно від підготовленості оперуповноваженого та його поінформованості про особистість співрозмовника): “випадкова” зустріч, надання допомоги, спільні захоплення чи інтереси тощо. Визначальним тут є також вибір часу та місця зустрічі, щоб вони виключали розшифровку кандидатом її дійсної мети. Працівник оперативного підрозділу обирає таку тему бесіди, що, скоріше за все, викличе зацікавленість у особи. Адже досить часто пряме „заговорювання” викликає в людини стан психологічного дискомфорту і накладає негативний відтінок на перше враження. Привід повинний не тільки виправдати звертання, але й дати можливість надалі продовжити розмову. В уявленні співрозмовника продовження розмови повинно виглядати як таке, що само собою зрозуміле.

Етап знайомства повинен бути спрямований не стільки на прийняття рішення щодо продовження оперативної перевірки особи, скільки на формування у оперативного працівника такого психологічного моменту як переконаності у необхідності довірливої бесіди саме з цією особою.

Психологічний контакт між людьми, атмосфера довіри виникає, зазвичай, в перші хвилини зустрічі. Тому не випадково існує думка, що перші хвилини задають тон всієї подальшої бесіди. У цьому відповідним чином допомагає сама ситуація знайомства. До того ж, успіх встановлення контакту залежить також й від статевих, вікових властивостей особи, наявності певних психологічних бар’єрів. Так, жінка – співрозмовник може звертати увагу при встановленні психологічного контакту на такі якості працівника оперативного підрозділу, на які не завжди звертає чоловік, наприклад, його зовнішність, манеру поведінки, особливості мовлення та ін.

Виникнення психологічного контакту збуджує та активізує інтерес до спілкування, полегшує ведення бесіди в потрібному напрямі. Встановлення такого контакту допомагає зняти, подолати або послабити можливу відчуженість або сторожкість співрозмовника, змінити його настрій, якщо це необхідно. Уміння здійснювати точне попереднє орієнтування і правильно діяти на початку спілкування, володіння методикою контактної взаємодії і техніками спілкування – необхідна умова для швидкого формування надійного психологічного контакту.

Так, на початку зустрічі працівникові оперативного підрозділу необхідно виявити доброзичливу цікавість до співрозмовника, обравши дружньо-діловий тон бесіди. Важливим є вибір форми звертання (ім’я чи ім’я та по-батькові, звертання за прізвищем тут небажане), емоційного тону бесіди (він залежить від домінуючого на даний момент емоційного стану об’єкта). Бажано спочатку запитати про самопочуття, про здоров’я рідних і близьких. Якщо це не суперечить правилам і нормам поведінки, яких дотримується особа, тактовно і з проявом щирого інтересу торкнутися питань, що становлять предмет її турбот і переживань.

Вибір початкових тем визначається також нормами спілкування, прийнятими в тому соціальному середовищі, до якого належить співрозмовник, а також конкретними умовами зустрічі й бесіди. Важливо лише, щоб тема дозволила встановити психологічний контакт і надати подальшій бесіді цілеспрямованості.

У перші моменти взаємодії слід спробувати зрозуміти, як співрозмовник оцінює свого партнера по спілкуванню та ставиться до нього, чи розуміє його прагнення, які власні цілі переслідує. В процес спілкування залучені дві особи, кожна – орієнтуючись на зовнішні прояви поведінки іншої, формує своє ставлення про неї (рівень довіри), передбачає її “внутрішній світ”, що у свою чергу впливає на кінцевий результат цього процесу. Не останню роль може відігравати саме ставлення співрозмовника до оперативного уповноваженого як представника органів внутрішніх справ. Досить складно досягти згоди у розмові, якщо особа має певні розбіжності в поглядах та переконаннях. Тому, щоб краще зрозуміти співрозмовника, йому можна ненав’язливо задавати певні деталізуючі запитання. Це дозволяє прояснити мотиви його поведінки, ступінь щирості, встановити, чию точку зору (свою або чужу) він викладає.

Таким чином, встановлення психологічного контакту на початку бесіди створює умови для позитивного сприйняття об’єктом прийомів вивідування інформації й для посилення ефективності цих прийомів.

Якщо оперативник не надає належного значення встановленню психологічного контакту, то це зазвичай призводить до небажаних наслідків. Не слід надмірно затягувати початкову стадію спілкування на шкоду вирішенню основних завдань. Важливо вчасно знайти прийнятні форми переведення розмови в потрібне русло. З іншого боку, позитивний результат не завжди досягається з першої спроби. Процес контакту може бути ускладнений впливом певних психологічних чинників, що обумовлені особливостями партнерів (для працівника міліції: недостатній професійний досвід, недостатній рівень психологічної освіченості та компетентності, наявність сімейних чи професійних труднощів, ін.; для особи: самопочуття, певні особисті проблеми, негативний досвід взаємодії з працівниками міліції, що впливає на позицію особи щодо спілкування з оперативним працівником взагалі тощо) та ситуації контакту (умови, обстановка).

Фахівцями-психологами Академії управління МВС РФ запропонована модель професійного спілкування оперативного працівника з об’єктами професійного інтересу. З метою оптимального використання цієї моделі в практичній діяльності оперативними співробітниками психологічні компоненти згруповані в п’ять основних блоків, а саме:

1. Підготовчий:

– постановка мети професійного спілкування;

– моделювання сценарію майбутнього професійного спілкування;

– планування майбутнього контакту;

– підготовка до майбутнього контакту (професійна й психологічна).

2. Початок професійного спілкування:

– орієнтування в ситуації професійного спілкування;

– залучення уваги об’єкта до себе або до предмету професійного спілкування;

– формування інтересу об’єкта до предмета спілкування або до себе;

– створення в об’єкта бажання до контактної взаємодії;

– оперативне знайомство;

– створення вигідних психологічних умов для професійного спілкування.

3. Завоювання оперативно значимих позицій у професійному спілкуванні:

– завоювання довіри;

– нейтралізація психологічних бар’єрів;

– управління професійним спілкуванням;

– спроба встановлення психологічного контакту з об’єктом;

– конкретизація рольових очікувань, домінуючих мотивів, інтересів в об’єкта (здатність провести психологічний аналіз об’єкта);

– аналіз і рефлексивний прогноз ситуації та позицій об’єкта.

4. Фіксація й закріплення досягнутих позитивних результатів:

– свідоме фіксування суб’єктом довірчої зони спілкування;

– спроба оперативного співробітника “увійти” у довіру до об’єкта;

– досягнення основної або допоміжної мети професійного спілкування з урахуванням рольових очікувань, домінуючих мотивів об’єкта;

– контроль і корекція результатів професійного спілкування;

– закінчення професійного спілкування.

5. Самоаналіз результатів:

– аналіз професійного спілкування;

– прогноз подальших перспектив взаємодії з об’єктом спілкування.

Таким чином, ефективність професіонального спілкування залежить від спеціальних комунікативних умінь та навичок працівника оперативного підрозділу, що передбачають врахування мети, рольових очікувань, потреб, інтересів. Крім того, специфіка контактної взаємодії в ОРД стосується не тільки власних індивідуальних особливостей суб’єкта, але й об’єкта професійного інтересу. За інших обставин здатна викликати у об’єкта негативні емоції.