ТОП 10:

Психологічна характеристика специфічних психічних станів осіб, що залучаються до виконання завдань ОРД



Психологічний аналіз особливостей й умов негласної діяльності осіб, що залучаються до виконання завдань ОРД, дозволяє зробити наступні висновки: по-перше, вона викликає стан психічної напруженості, що впливає на поведінку і вчинки; по-друге, вона вимагає високої мотивації співробітництва; по-третє, кожен вид такої діяльності вимагає досить конкретних психологічних якостей, необхідних для успішного її виконання.

Напруженість психіки викликається чинниками, що визначають її специфіку й динаміку перебігу. Ці чинники умовно можна розділити на постійні, періодично діючі й короткочасні.

До першої групи варто віднести, насамперед, загрозу з боку криміналітету, а також осуд співробітництва із правоохоронними органами побутовою мораллю. Вони викликають почуття страху та побоювання за свою долю. Необхідність збереження конспірації вимагає постійного самоконтролю й викликає почуття самітності.

Окрім того, конфідент не має таких можливостей зняття напруженості, якими володіють люди, що виконують інші види екстремальної, але все-таки легальної, діяльності. Наприклад, напруженість хірурга знижується після успішного закінчення операції, льотчика – при благополучному прибутті до місця призначення й т.ін. У таких осіб навіть після виконання оперативного завдання не наступити повної розрядки через відсутність упевненості в її благополучному завершенні, в тому, що небезпечні наслідки не проявляться пізніше.

Ситуація контакту особи з працівником оперативного підрозділу практично завжди є невротичною, тому висока ймовірність поступового виникнення невротичного ставлення (хворобливої прив’язаності) до значущої особистості – так званий “комплекс”. Тому оперативник у певному сенсі повинен бути психологом для їх нейтралізації.

Можна виділити два найбільш розповсюджених типи відносин-комплексів, з якими зустрічається оперативний уповноважений при взаємодії з особами: а) прагнення безпеки; б) прагнення уникнення. Особа з комплексом “прагнення безпеки” схильна навіть у самих гострих ситуаціях перекладати відповідальність на працівника; особи з “прагненням уникнення” вкрай невпевнені в собі, для них мірилом своїх можливостей і перспектив є не власні достоїнства, а характер ставлення до них навколишніх.

З яким би типом невротичної прихильності не зустрівся оперативний уповноважений, він не повинен перетворюватися в близького друга свого підопічного. Відносини з ним повинні бути доброзичливими, товариським, але при цьому не можна втрачати ініціативу домінування. Треба жорстко припиняти будь-які спроби перехоплення ініціативи, адже той, хто порушує це важливе правило, може опинитися в непростому становищі, особливо, якщо в ролі об’єкта виступає жінка. В останньому випадку завжди слід пам’ятати про їхню здатність здійснювати абсолютно нелогічні, непоясненні вчинки, продиктовані винятково мінливими емоціями, без найменшої розважливості. Найскладнішим те, що важко передбачити, коли й від чого такі емоції виникнуть.

Відомо, що серед способів зняття напруженості важливе місце займає спілкування з метою виговоритися про щойно пережите, особливо після завершення роботи, пов’язаної зі значними психічними навантаженнями. Така можливість також відсутня за умови конспіративного характеру діяльності. Таємний характер діяльності, робота поодинці позбавляє можливості знімати напруженість відвертою бесідою про свої переживання з будь-ким, окрім оперативника-керівника, зустрічі з яким зазвичай досить рідкі. Відомі випадки, коли конфіденти, не витримавши внутрішнього напруження, намагалися ділитися своїми таємницями й переживаннями зі сторонніми, що призводило до небезпечних наслідків. Такий перебіг подій слід передбачати, попереджати таку ймовірність і використовувати будь-яку можливість, щоб допомогти своєму підопічному зняти психічну напруженість відвертою бесідою.

Таким чином, постійна напруженість психіки є типовим емоційним тлом усього часу взаємодії з оперативними підрозділами правоохоронних органів.

До чинників, що періодично впливають на психіку осіб, які залучаються до виконання завдань ОРД, можна віднести: загострення криміногенності, резонансні розправи криміналітету над особами, які надавали допомогу правоохоронним органам, зміна оперативної обстановки, публічні акції дискредитації правоохоронних органів тощо. Ці чинники впливають на інтенсивність і динаміку напруженості, спричиняючи додаткові навантаження на психіку, що може виявлятися в посиленні втомлюваності, хвилюванні, страху, боротьбі мотивів і призводити до зниження ефективності діяльності.

Чинником, що короткочасно впливає на психіку конфідента, є циклічний характер негласної діяльності, коли психічна напруженість збільшується до максимуму в моменти безпосереднього проведення операцій. У цих випадках динаміка зміни напруженості психіки може виражатися у вигляді сплеску тривоги й занепокоєння при наближенні операції, особливо в момент її проведення, з подальшим спадом напруженості після її завершення.

Слід зазначити, що напруженість психіки змінюється й залежно від етапу взаємодії з правоохоронними органами. На початку вона підвищена, що пов’язано, насамперед, із руйнацією динамічного стереотипу сприйняття звичного соціального оточення. Наприклад, до взаємодії людина з певної кримінально-комерційної структури бачила у колегах і керівниках своїх товаришів, після – потенційних супротивників, до яких слід ставитися з пересторогою. Напруженість у цьому випадку збільшується також через недосвідченість і недостатній розвиток професійно значущих якостей. По мірі накопичення досвіду формується новий динамічний стереотип: на нові подразники виробляється відповідна чітка, постійна система реакцій, що заощаджує нервову енергію, підвищує впевненість, і, як наслідок, веде до зниження напруженості психіки.

Ті ж самі чинники спричиняють неоднаковий вплив на психіку різних людей залежно від їхніх індивідуально-психологічних особливостей, тому що зовнішні причини (впливи) завжди діють опосередковано, через внутрішні умови.

Якщо в особи спостерігається надмірна емоційна збудливість, вразливість, низька емоційна стійкість, непевність у собі, імпульсивність у діях і вчинках надмірна потреба в безпеці – це показники низької витривалості до стресу. Така людина більш піддатна впливу чинників, що викликають напруженість, і потребує від куратора більшої уваги до її морально-психологічної підготовки. У цілому можна сказати, що стійкість до впливу та напруженість психіки перебувають у прямій залежності від ступеню відповідності індивідуально-психологічних якостей людини умовам оперативної діяльності, зумовлюючи адекватність чи неадекватність дій у процесі роботи.

Напруженість психіки значною мірою залежить від рівня мотивації психологічної взаємодії з правохоронним органами. Чим більш стійка мотивація, тим менший вплив мають несприятливі чинники. Підвищуючи рівень мотивації такої взаємодії, працівник оперативного підрозділу зменшує вплив негативних психічних станів на негласну діяльність осіб.

Таким чином, напруженість психіки осіб, що залучаються до виконання окремих завдань ОРД, породжується впливом постійних, періодичних і короткочасних чинників і залежить від його досвіду, індивідуально-психологічних особливостей і рівня мотивації психологічної взаємодії.

Напруженість психіки може мати різну інтенсивність, тобто виявлятися як оптимальна, надмірна (перенапруженість) чи недостатня.

Під оптимальною напруженістю розуміється такий стан, що активізує психіку, мобілізує її резерви, сприяє правильній оцінці дійсності, піднімає настрій, підвищує впевненість у собі, сприяє підвищенню ефективності діяльності в цілому.

Надмірна напруженість психіки – це стан, що спричиняє тривожність, ілюзорні небезпеки, викликає депресивні стани, виникнення “психологічних бар’єрів”, отже, значно знижує ефективність роботи та ускладнює виконання оперативних завдань. Перенапруженість може наступити при одночасному впливі на психіку всіх вищезгаданих чинників, дію яких підсилюють такі обставини, як несприятливі відносини з оперативником-керівником, зневіра у свої сили, невисока якість керівництва в цілому, ускладнення умов виконання оперативних завдань, погіршення стану здоров’я тощо. Відомо чимало випадків, коли надмірне напруження призводило до серйозних помилок в оперативній роботі й навіть до припинення взаємодії з правоохоронним органами.

У той же час не можна виключати, що рівень напруженості психіки може виявитися нижче оптимального. Наприклад, внаслідок адаптації до умов негласної діяльності недостатньо досвідчений конфідент втрачає почуття небезпеки, з’явитися самовпевненість і, як наслідок, помилки та зниження ефективності діяльності в цілому.

Щоб активно впливати на психічний стан об’єктів психологічної взаємодії в ОРД, працівник оперативного підрозділу повинен вміти помічати та оцінювати його зміни за особливостями перебігу пізнавальних і емоційно-вольових процесів, поведінки, візуальних проявів (міміки, жестів тощо).

Так, при оптимальному рівні напруженості відбувається мобілізація психіки, підвищується ефективність психічних процесів, що сприяє правильній реакції на зовнішні зміни:

– поліпшується інтелектуальна активність (активізується мислення, вчасно та кваліфіковано приймаються потрібні рішення, реально оцінюється ступінь ризику, підвищується організованість);

– загострюється увага (розширюється обсяг, збільшується стійкість та розподіл, зростає спостережливість);

– поліпшується пам’ять (підвищується її ефективність, готовність, краще пригадуються умови, інструктажі, ввідні);

– зростає ефективність комунікативної діяльності;

– загострюються почуття (зростає впевненість у своїх силах, зменшується тривожність, міцніє воля).

При перенапруженості психіки відбувається гальмування психічної діяльності, зниження активності психічних процесів, що призводить до неправильних реакцій на зовнішні зміни:

– погіршується інтелектуальна діяльність (невірно оцінюється обстановка, зростає кількість помилок, рішення приймаються з запізненням);

– послаблюється увага (звужується її обсяг, знижується здатність до розподілу і переключення);

– погіршується пам’ять (забувається навіть добре відома інформація, втрачаються вміння і навички);

– слабшає й навіть паралізується воля (погіршується і навіть втрачається контроль над своїми діями та вчинками, підсилюються коливання при прийнятті та реалізації рішень, з’являється неорганізованість, пасивність, дезорганізуються уміння і навички);

– зменшується ефективність комунікативної діяльності;

– деформуються почуття (з’являється непевність у собі, страх і скутість, розгубленість, апатія, перебільшення небезпеки).

Звичайно, напруженість психіки по-різному сприймається й переживається особою залежно від психофізіологічних та індивідуально-психологічних особливостей. Поряд із цим, існує наступна психологічна закономірність: чим більш активна у небезпечній ситуації людина, тим легші її переживання, менший суб’єктивізм в оцінках, тим частіше має місце оптимальне збудження, тим більш ймовірний успіх. Інакше кажучи, забезпечення високої активності конфідента за умови висококваліфікованого керівництва буде сприяти мобілізації його психіки, зростанню впевненості в собі, що, в остаточному підсумку, призведе до зменшення можливості помилок, підвищить ефективність роботи в цілому.

Щоб нейтралізувати негативні впливи напруженості психіки осіб, що залуються до виконання окремих завдань ОРД, оперативному уповноваженому необхідно:

а) вивчати й знати індивідуально-психологічні якості та їхні прояви в процесі оперативної діяльності, особливо при ускладненні обстановки;

б) забезпечити оптимальні рівні напруженості психіки підопічного. Цьому будуть сприяти:

– відповідність якостей особи вимогам негласної роботи, психологічна й професійна підготовленість;

– високий авторитет працівника оперативного підрозділу в її очах;

– упевненість конфідента у своїй здатності ефективно вирішувати поставлені оперативні завдання;

– правильна психологічна установка, готовність та уміння діяти в складних умовах;

– висока мотивація психологічної взаємодії з працівником оперативного підрозділу.

Помилки в оцінці особи, яку залучають до виконання завдань ОРД, можуть викликати досить небезпечні наслідки. Наприклад, особа “переграла” працівника й ухилився від подальшої взаємодії; особа “погодилася” на пропозицію працівника оперативного підрозділу з хитрісних інформаційно-потребнісних спонукань. Пам’ятаючи про це, оперативний уповноважений при залученні осіб до виконання завдань ОРД повинен віддавати перевагу врівноваженим та холоднокровним людям із гарною витримкою, таким що не прагнуть до популярності та не бравірують своїми зв’язками з оперативними службами. Крім того, необхідно, щоб вони були оптимістами й здатними інтенсивно працювати в складних умовах.

Одним з важливих завдань оперативного уповноваженого по керуванню психічними станами підопічного є забезпечення переваги психічних станів, що стимулюють оперативну взаємодію, над психічними станами, що цьому перешкоджають. Це може визначити остаточний результат боротьби мотивів на користь співпраці.

Підсумкова оцінка особи, що залучатиметься до виконання завдань ОРД. Після всебічного вивчення особи, аналізу й оцінки одержаних про неї відомостей, працівник оперативного підрозіділу повинен зробити висновок, що містить відповідь на наступні запитання:

– яка ймовірність згоди особи на психологічну взаємодію;

– які вигоди від її залучення;

– які реальні напрями його використання;

– у чому полягає ризик від взаємодії.

Врахувавши всі плюси й мінуси, а також з огляду на потреби сучасного моменту, оперативний уповноважений приймає одне з наступних рішень: а) терміново залучити особу до виконання конкретного оперативного завдання, навіть якщо об’єкт не цілком до нього готовий; б) почекати з залученням; в) повністю від неї відмовитися.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-23; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.225.194.144 (0.009 с.)