Прав регулювання здійснення племінної справи

Тваринництво провідна галузь с/г, основний постачальник повноцінного харчового білка, та сировини для переробної галузі АПК. Відносини регулюються: Зу «Про племінну справу у тваринництві»

племінна справа - система зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин;

племінні (генетичні) ресурси - тварини, сперма, ембріони, яйцеклітини, інкубаційні яйця, які мають племінну (генетичну) цінність;

племінне свідоцтво (сертифікат) - документ встановленої форми про походження, продуктивність, тип та інші якості тварин, сперми, ембріонів, яйцеклітин, складений на основі даних офіційного обліку продуктивності, імуногенетичного контролю та офіційної класифікації (оцінки) за типом;

Об'єктами племінної справи у тваринництві є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі, яких розводять з метою одержання від них певної продукції (далі - тварини).

Суб'єктами племінної справи у тваринництві є:

власники племінних (генетичних) ресурсів; підприємства (об'єднання) з племінної справи, селекційні, селекційно-технологічні та селекційно-гібридні центри, іподроми, станції оцінки племінних тварин; підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які надають відповідні послуги та беруть участь у створенні та використанні племінних (генетичних) ресурсів; власники неплемінних тварин - споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг з племінної справи у тваринництві.

Об'єктами державної реєстрації є племінні тварини та племінні стада.

Державна реєстрація племінних тварин здійснюється шляхом внесення відповідних даних про них до державних книг племінних тварин, а племінних стад - до Державного племінного реєстру.

Положення про державні книги племінних тварин і Державний племінний реєстр затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.

Дані державних книг племінних тварин і Державного племінного реєстру є доступними для заінтересованих осіб.

Власники племінних (генетичних) ресурсів зобов'язані мати племінні свідоцтва (сертифікати), які є документальним підтвердженням якості належних їм племінних тварин, сперми, ембріонів, яйцеклітин.

Племінне свідоцтво (сертифікат) є основою для визначення цінності племінних (генетичних) ресурсів і гарантує певний рівень ефективності їх використання при дотриманні споживачем цих ресурсів вимог, встановлених цим Законом.

Управління племінною справою у тваринництві здійснює Головдержплемінспекція, яка підпорядковується керівнику спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства. Очолює її Головний державний інспектор з племінної справи у тваринництві, який призначається на посаду керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.

 

77. правове забезпечення ветеринарної справи в С/Г. дані відносини регулюються ЗУ «Про ветеринарну медицину» ветеринарна медицина - галузь науки та практичних знань про фізіологію і хвороби тварин, їх профілактику, діагностику та лікування, визначення безпечності продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках - і рослинного походження; діяльність, спрямована на збереження здоров'я і продуктивності тварин, запобігання їхнім хворобам та на захист людей від зоонозів і пріонних хвороб;

Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини, його територіальні органи.

Державний ветеринарно-санітарний контроль здійснюється державними інспекторами ветеринарної медицини.

Головний державний інспектор ветеринарної медицини України може надавати лікарям ветеринарної медицини, які працюють у державних установах ветеринарної медицини, та ліцензованим лікарям ветеринарної медицини повноваження державного інспектора ветеринарної медицини на проведення державного ветеринарно-санітарного контролю. Втручання в роботу уповноважених лікарів ветеринарної медицини щодо здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю забороняється.

Державний ветеринарно-санітарний контроль на об'єктах окремих центральних органів виконавчої влади за погодженням з Департаментом може здійснюватися підрозділами ветеринарної медицини цих органів.

вороби, що підлягають повідомленню

Список хвороб, що підлягають повідомленню, затверджується Департаментом та включає:

1) всі особливо небезпечні хвороби, занесені до списку МЕБ;

2) екзотичні хвороби тварин, які в разі занесення та подальшого поширення в Україні можуть призвести до неприйнятного рівня ризику для тварин та/або людей;

3) хвороби тварин, що проявляються в Україні, які в разі спалаху або поширення на території України можуть призвести до неприйнятного рівня ризику для здоров'я тварин та/або людей.

Особи, які проводять виставки, змагання тварин, ярмарки, аукціони, вистави з тваринами, що мандрують, організовують пересувні зоопарки тощо, зобов'язані отримати на проведення таких заходів дозвіл головного державного інспектора ветеринарної медицини відповідного територіального органу.

Дозвіл, видається безоплатно за умови виконання ветеринарно-санітарних заходів протягом 30 днів з дати надходження заяви.Кабінет Міністрів України створює постійну Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України.

До повноважень Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України належить здійснення оперативного контролю, керівництва та координації діяльності органів виконавчої влади, державних служб, підприємств, установ, організацій та осіб щодо запобігання спалахам масових хвороб тварин і отруєнням та їх ліквідації.

При підозрі на виявлення хвороби, що підлягає повідомленню, але не є особливо небезпечною і потребує запровадження карантину (карантинних обмежень), відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини видає розпорядження про запровадження карантину тварин:

негайно після підтвердження спалаху карантинної хвороби;

якщо через 24 години після отримання інформації про підозру спалаху карантинної хвороби її не було усунуто.

Ветеринарні препарати до початку їх обігу та використання в Україні проходять державну реєстрацію. Максимальний термін дії реєстрації становить п'ять років.

Забороняється реєструвати (перереєстровувати) ветеринарні препарати, які можуть спричинити шкоду ветеринарно-санітарному та епізоотичному стану або здоров'ю людей чи тварин.

Спрощена державна реєстрація застосовується щодо препаратів, які є значним чином схожими, містять рівну кількість однаково діючих субстанцій в одній і тій самій формі, результати відповідних досліджень яких підтверджують їх ідентичність щодо біодоступності та біоеквівалентності, а також те, що їх терапевтичний вплив є по суті однаковим з терапевтичним впливом патентованих препаратів (препаратів-брендів), зареєстрованих в Україні та в інших країнах, а також щодо препаратів, визначених Департаментом як такі, що мають однакові критерії для реєстрації.

. Введення в обіг ветеринарного препарату виробником та/або продавцем (постачальником) вважається гарантією безпечності препарату згідно з його призначеним застосуванням і виконання встановлених вимог щодо чистоти (якості) такого препарату та/або його відповідності іншим обов'язковим вимогам, встановленим відповідними технічними регламентами та/або умовами реєстрації.

Ввезення на територію України, транзит і вивезення з території України товарів здійснюються виключно через призначені прикордонні інспекційні пости, які мають карантинні станції та призначені для ввезення та вивезення товарів (далі - призначені прикордонні інспекційні пости).

 

78. організація та виробництво с/г продукції бджільництва ЗУ «Про бджільництво», ЗУ «Про захист рослин», ЗУ «Про ветеринарну медицину», ЗУ «Про тваринний світ», ЗУ «Про рослинний світ», ЗУ «Про племінну справу у тваринництві» бджільництво - галузь сільськогосподарського виробництва, основою функціонування якої є розведення, утримання та використання бджіл для запилення ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення і підвищення їх урожайності, виробництво харчових продуктів і сировини для промисловості;

Обєкти:робоча бджола - самка з недорозвиненими статевими органами, яка запилює рослини, збирає нектар, пилок і виробляє продукти бджільництва; бджолина матка - самка, яка забезпечує відтворення бджолиної сім'ї; трутень - самець бджолиної матки; бджолина сім'я - цілісна біологічна одиниця, яка складається з однієї бджолиної матки, 15-60 тисяч у середньому робочих бджіл та приблизно двох тисяч трутнів.Суб'єкти бджільництва Суб'єктами бджільництва незалежно від форм власності є: племінні та товарні пасіки, племінні бджолорозплідники;

підприємства з виготовлення обладнання та пасічного інвентаря; підприємства, установи та організації із заготівлі, переробки, реалізації продуктів бджільництва та препаратів із них;

лабораторії сертифікації продуктів бджільництва; наукові установи, заклади освіти, дослідні господарства, які займаються бджільництвом. До суб'єктів бджільництва також належать спілки, асоціації та інші об'єднання, діяльність яких пов'язана з питаннями бджільництва.

Суб'єкти бджільництва, зайняті виробництвом і переробкою продуктів бджільництва, є виробниками сільськогосподарської продукції.Стаття 11. Право на зайняття бджільництвом

Право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Зайняття бджільництвом здійснюється без окремого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Законодавством не обмежується кількість бджолиних сімей, але є вимоги до якісного складу. На пасіці утримуються лише бджоли, які районовані у певній місцевості відповідно до плану породного районування, який затверджений Наказ Мінагрополітики від 20.09.2000р.

Породне районування – наукового обґрунтований відділ конкретних бджіл, біологічні властивості яких найкращим чином відповідають типовим умовам клімату та водозборів цих регіонів, що дозволяє їм виробляти значно більше продукції порівняно з іншими породами. Пасіка підлягає державній реєстрації. Порядок реєстрації пасік – Наказ Мінагрополітики 20.09.2000р.

Реєтрація - за місцем проживання ФО чи місцем реєстрації ЮО у місцевих радах у рік заснування пасіки. Факт реєстрації засвідчується ветеринарно – санітарним паспортом. Ветеринарно – санітарні вимоги до розміщення пасіки визначаються Інструкцією. Щодо попередження і ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затв. Наказом Головного державного Інспектора Ветеринарної медицини 30.01.2001р. Пленні пасіка та племінний бджоло розплідник проходять атестацію та отримують племінні свідоцтва. Технологічні вимоги до проведення селекційно – племінної роботи у галузі бджільництва, проведення атестації пасік і видачі племінних свідоцтв (сертифікатів) затв. Наказом Мінагрополітики №185/83 20.09.2000р.

племінна пасіка - пасіка, призначена для розмноження,

поліпшення та виведення бджіл певної породи, збереження існуючого

генофонду бджіл;

товарна пасіка - пасіка, призначена для одержання продуктів

бджільництва (ЗУ)

За виробничим напрямові на підзаконному рівні розрізняють такі види пасіки:

1. медотворні,

2. запилювальні,

3. запилювально – медові,

4. репродукторні,

5. племінні,

6. карантинні.

Ввезення в Україну ти вивезення бджіл і продуктів бджільництва - згідно з правилами Наказ 20.09.2000р. № 184/82.

Права:

1. З метою задоволення спільних інтересів у питаннях розвитку

бджільництва громадяни можуть добровільно об'єднуватися у

громадські організації пасічників.