Поняття та предмет аграрного права України

1Предмет б-я галузі права – певне коло однорідних суспільних відносин, які підлягають П регулюванню.

Предметом АП виступають суспільні аграрні відносини (членські, земельні, майнові, трудові, організаційно-управлінські та відносини соціального розвитку села).

Всі вони об’єднуються за родовою ознакою, а саме пов’язані із виробництвом, переробкою, реалізацією с\г продукції з метою забезпечення продовольчої безпеки д-ви.

Доктрина АП – підходи до розуміння АП як галузі П:

1) Існує А з-во, але немає А ні як основної, ні як комплексної галузі П. Панкратов, Яковлєв.

2) АП є підгалуззю або розділом господарського права. Матен’янов, Щербина В.С.

3) АП є самостійною галуззю права. Статівка А.М., Бабильов А. І., Єрмоленко В. М.

4) АП є комплексною галуззю права. Козир, Воронін Б.А.

5) АП є самостійною комплексною інтегрованою галуззю права. Янчук В.З., Янчук В.П., Тітова, Петров, Середа.

6) АП є комплексною інтегрованою спеціалізованою галуззю права. Носік, Коваленко Т.О., Гетьман А.П., Погрібний, Жушман.

АП – це самостійна галузь системи П У, яка об’єднує П норми, що регулюють аграрні відносини. Єрмоленко В.М.

Інт.Ді П ім.. Корецеько, Львівськоого унів, Одського академії. АП – це комплексна, інтегрована, спеціалізована галузь П, що охоплює різні п норми, які регулюють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої та пов’язаної з нею с\г діяльністю під час використання земель с\г призначення різними аграрними суб’єктами.

Київська школа. Носік В.В. АП – це система пов’язаних і узгоджених у КУ, ЗУ та іншх нормативних джерел матеріальних і процесуальних норм, їх імперативів та положень, в яких формально виражена суверенна воля укр..народу щодо задоволення продовольчої безпеки шляхом використання та охорони грунту, інших природних ресурсів та живих організмів, що використовуються при здійсненні с\г діяльності, а також нормативно закріплена міра свободи, рівності та справедливості, що має бути юридично забезпечена у суспільстві при здійсненні с\г діяльності.

За своєю П природою Ап є комплексною, інтегрованою, спеціалізованою галуззю права.

Комплексність - узагальнює різні за юр.природою норми, які відносяться до різних галузей права, що регулюють органічний за змістом комплекс аграрних суспільних відносин – комплекс пов’язаних між собою земельних, майнових, трудових, організаційно-управлінських, виробничо-господарських відносин, які складаються у процесі виробництва, переробки та реалізації с\г продукції між с\г підприємствами, об’єднаннями, фермерськими і підсобними господарствами, іншими виробниками, незалежно від форм власності, а також між ними і працівниками цих господарств.

Інтегрованість – між різними видами аграрних відносин існує стійкий взаємозв’язок, який утворює комплексний механізм правового регулювання. Інтегрованість норм АП означає узагальнене або єдине правове регулювання різних аграрних суб’єктів. Підставою для інтегрованого П регулювання відносин різних аграрних суб’єктів є те, що всі вони здійснюють використання землі с\г призначення як основного і незмінного засобу виробництва для здійснення с\г та іншої пов’язаної з нею діяльності.

Спеціалізованість – норми основних профільних галузей не механічно переходять до складу

АП, а зазнають аграрної спеціалізації, внаслідок цього вони стають аграрно-майновими, аграрно-трудовими, аграрно-управлінськими та іншими. Характер спеціалізації значною мірою зумовлений особливостями правового статусу суб’єктів аграрних п\в. (фермерське господарство, с\г кооперативи).

Отже, комплексна галузь АП охоплює первинні норми інших галузей права, спеціалізуючи їх відповідно до галузевого об’єкта правової регламентації та їх суб’єктного складу, утворюючи при цьому інтегровані правові норми.

АП складає цілісну систему П норм, яка зумовлена специфікою єдиної сфери виробництва с\г продукції. Саме цим чинником визначається єдина предметно-змістовна спрямованість норм АП та їх спеціалізований х-р.

 

Аграрне право України – це комплексна, інтегрована і спеціалізована галузь права; вона охоплює різін правові норми, які регулють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої та пов’язано і з нею сільськогосподарської діяльності під час використання земель ільськогосподарського призначення різними аграрними суб’єктами.

Для розмежування галузей права використовуються такі категорії як предмет і метод правового регулювання.

Предметом АП є такі відносини, які являють собою комплекс земельних, майнових, трудових і організаційно-управлінських відносин, які грунтуються на приватній, державній, комунальній власності і виникають у сфері с/г і пов’язаних з ними інших відносин с/г підприємств та їх об’єднань, а також діяльності селянських і особистих підсобних господарств.

Предмет можна визначити як і сукупність комплексних, інтегрованих і спеціалізованих суспільних і аграрних відносин, які за своїм змістом є земельними, трудовими, майновими, організаційно-управлінськими; вони функціонують у процесі здійснення різними аграрними суб’єктами с/г виробничої та пов’язаної з нею іншої діяльності.

Виробнича с/г діяльність – це не що інше, як процес землекористування, який породжує єдиний комплекс земельних і трудових відносин. Саме вирощування с/г культур як процес праці на землі становить першооснову предмета АП.

Земельно-трудові відносини складаються переважно під час використання земель як основного засобу виробництва с/г продукції.

З попердніми щільно пов’язані майнові аграрні відносини. ЦКУ закріпив підприємницьку сутнісь таких аграрних суб’єктів як виробничі кооперативи. ГК деталізовано майнові відносини у виробничих кооперативах та юр зафіксовано існування приватних підприємств, фермерських господарств і орендних підприємств, як підприємницьких структур.

За умов ринкової економіки посилюється значення внутрішніх організаційно-управлінських відносин, які набирають самостійного характеру щодо вирішення проблем організації і управлінської діяльності в усіх структурниз формах с/г виробництва, при цьому значно зміцнюються демократичні засади управлінської діяльності, роль правових актів, особливо статутів ФГ, с/г виробничих і обслуговуючх кооперативів та ін.

У зовнішньо-організаційно-управлінських відносинах змінюються методи адміністрування методами всебічної підтримки аграрного підприємтва.

 

Функції аграрного права України

Функції АП- це відображаючі його соціальне призначення спеціальні напрями правового регулювання відносин по виробництву, переробці та реалізації с/г продукції.

Серед функцій можна зазанчити такі:

1) регулююча – регулювання відносин, учасники яких с/г організаційно-правовоі утворення та окремі трудівники. Виконуючи цю функцію АП взаємодіє з іншими галузями права- земельним, цивільним, господарським, адмінісративним, екологічним.

2) соціальна – простежується в умовах становлення ринквої економіки все більша увага до виробництва с/г продукції, з метою подальшого запезпечення населення та можливого експорту.

3) кадрова–залучення на трудовій основі осіб до вироблення с/г продукції через утворення суб’єктів аграрного права.

4) динамічна – постійна зміна норм, що регулюють аграрні відносини, їх вдосконалення, шляхом прийнятя нових нормативно-правових актів, що є більш сучасними.

5) статистична

6) превентивна – попередження вчинення правопорушення. Зводиться до виконання підприємцями та окремими працівниками агропромислового комплексу своїх прав та обов’язків.

7) охоронна – охорона порушеного права. Здіснюється у зв’язку з іншими галузями, такими як, адміністративне, кримінальне, цивільне, трудове. Зокрема, кодексом адміністративних правовпорушень України передбачено за потраву посівів і насаджень до винних застосувати покарання.

8) виховна – аграрне право як навчальна дисципліна формує знання про відносини, що складаються у цій галузі права.

 

Принципи АП України

1… забезпечення потреб населення безпечною та якісною с\г продукцією. Реалізація зазначеного принципу дозволяє забезпечити відтворення повноцінного генофонду укр..населення, зниження загального рівня захворюваності на тяжкі хвороби, формування продовольчого суверенітету д-ви, досягнення уніфікації в механізмі нормативно-П регулювання з відповідними стандартами ЄС та країн-членів СОТ

2… принцип забезпечення продовольчої безпеки д-ви – такий стан економіки, при якому гарантується фізична і економічна доступність продовольства для всього населення у кількості, необхідній для активного та здорового життя.

3… принципи урахування особливостей с\г діяльності, а саме особливість с\г діяльності проявляється у наступному – с\г діяльність виступає не об’єктом, а матеріальним змістом аграрних майнових п\в, джерелом виникнення цієї діяльності є сусп. потреби у продуктах харчування та сировині для промисловості, с\г здійснюється за рахунок специфічного ресурсного потенціалу, с\г діяльність складається із сукупності окремих дій всіх працівників с\г товаровиробників, які спрямовані на одержання, переробку та реалізацію с\г продукції. с\г діяльність здійснюється за допомогою специфічних засобів виробництва у особливих природно-соціальних умовах. Метою с\г діяльності є виробництво, переробка і реалізація с\г продукції.

4… принцип вільного обрання селянином форм і напрямів с\г діяльності.

5… забезпечення рівності учасників аграрних п\в\

6… підвищення ефективності Д регулювання аграрного сектору економіки – включає в себе комплекс заходів щодо здійснення моніторингу стану виробництва с\г продукції, прогнозування її обсягів, державного контролю та держ підтримки як безпосередніх товаровиробників, так і наукових розробок як основи інноваційного розвитку с\г.

7… забезпечення інноваційного розвитку с\г - запровадження нових технологічних та наукових розробок у сфері с\г

ЗУ «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в У» - 16 счі 2003.

8… пріоритетності соціального розвитку села

9… екологізації с\г – спрямований на виробництво с\г продукції без застосування широкого спектру токсичних речовин хімічного та біологічного походження

10… пріоритет гарантованості захисту прав с\г товаровиробників

11… постінойго удосконалення механізму П регулювання аграрних відносин

12… запозичення позитивного досвіду правового регулювання аграрних відносин у зарубіжних країн

Принципи АП – наукові положення, основоположні засади, що визначають загальну спрямованість, найбільш суттєві риси правового регулювання аграрних відносин. Принципи визначають характер права в цілому або окремих груп правових норм, інститутів галузей права. Київська школа виділяє такі принципи АП:

1. Загальні – базуються на нормах КУ:

— принцип законності – ст. 92 КУ, - які регулюються виключно законами;

— принцип гарантування права власності - власність, економічна основа будь-якого виробництва, право власності визначає характер і зміст виробничо-господарської діяльності аграрних товаровиробників;

— рівноправність суб’єктів господарювання.

2. Спеціальні – поєднання раціонального використання земель та інших природних ресурсів з ефективним веденням с/г виробництва:

— пріоритетності розвитку АПК;

— екологізації с/г виробництва (прийняти н.п.а., що регул. Порядок здійснення органічного,,,,,,,,,,); інші.

Деякі вчені пропонують такі принципи АП:

— рівність учасників аграрно-правових відносин;

— свобода аграрного підприємництва і добровільність вибору форм і напрямків господарської діяльності;

— органічний зв'язок трудової діяльності з природно-кліматичними умовами виробництва;

— пріоритетність розвитку аграрно-промислового комплексу;

— демократизація системи управління агропромисловим комплексом;

— всебічна охорона і зміцнення всіх форм власності і різноманітних організаційно-правових форм сільськогосподарських товаровиробників, що на них базуються;

— господарська самостійність і відповідальність суб'єктів сільськогосподарської діяльності і праці;

— невтручання державних органів у виробничо-господарську діяльність сільськогосподарських товаровиробників.