Правовий режим майна колективних сільськогосподарських підприємств до і після реформування аграрного сектора економіки.

1. Власність колективного сільськогосподарського підпри­ємства складається з майна, коштів, цінних паперів (акцій, валюти, векселів, облігацій) та інших матеріальних та нематеріальних цінностей. Все майно залежно від ролі та цільового призначення об'єктів права власності поділяється на окремі складові частини — господарські фонди. Науковообгрунто­вана класифікація майнових цінностей КСГП, ВСГК, АСГТ спрямована на оптимальне одержання від майнових фондів найбільшої ефективності, досягнення прибутковості кожної з галузей сільського господарства, належної матеріальної заін­тересованості, задоволення життєвих потреб членів і праців­ників колективного сільськогосподарського підприємства.

Правовий режим фондів — це сукупність усіх правомочностей власника, взятих у їх єдності, з приводу кожного або групи об'єктів права власності, крім того, визначений норма­ми права режим певної, відокремленої за своїми економічни­ми властивостями частини майна, яка характеризується єди­ним для неї призначенням, однорідними правами та обов'яз­ками КСГП, ВСГК, АСГТ щодо володіння, користування і розпорядження засобами цього фонду. Дане поняття охоплює характерні для засобів цієї групи джерела їх утворення, спо­соби виникнення на них права власності і способи його при­пинення, а також властиві цій групі засобів правові форми вчинення ними юридичних дій та правової її охорони. Своє­рідним моментом у визначенні правового режиму фондів є те, що підприємство наділено такими правомочностями одно­часно як колективне підприємство і як юридична особа.

2. Примірний зразок статуту КСГП (п. 1.14), відповідні йому пункти є в статутах кожного, окремо взятого КСГП, та­кож відповідно до річних виробничо-фінансових планів та форм річної звітності про діяльність господарства в КСГП визначають такі громадські фонди: основні виробничі фонди громадського призначення, основні виробничі фонди несільськогосподарського призначення, основні невиробничі фон­ди, фонд власних оборотних засобів, натуральний і грошовий фонд оплати праці, фонди економічного стимулювання та ін­ші спеціальні фонди.

Серед об'єктів права власності КСГП, ВСГК, АСГТ про­відну роль відіграють виробничі фонди. Зокрема, це виробни­чий фонд сільськогосподарського призначення. Згідно з за­конами "Про власність" (ст. 25), "Про колективне сільсько­господарське підприємство" (п. 1 ст. 7), п. 4.1 Примірного зразка статуту до нього належать: земля, будинки, споруди, трактори, комбайни та інші машини, устаткування, транспортні засоби, робоча і продуктивна худоба, багаторічні пло­дові, ягідні, виноградні та лісові насадження, меліоративні та зрошувальні споруди, кошти, передані КСГП для утворення статутного фонду міжгосподарських підприємств (організа­цій), а також частка (пай) в майні агрокомбінатів, міжгоспо­дарських підприємств та інших суб'єктів підприємництва.

До основних виробничих фондів несільськогосподарського призначення належать: промислові виробничі основні за­соби (наприклад, підсобні виробництва і промисли), засоби будівництва, заклади торгівлі і громадського харчування то­що.

До основних невиробничих фондів КСГП, ВСГК, АСГТ належать: жилі приміщення, обладнання та інше майно жит­лового призначення; об'єкти комунального та побутового об­слуговування населення; клуби, бібліотеки, школи, спортивні споруди, дошкільні дитячі заклади, медпункти, інші об'єкти культури, мистецтва, організацій охорони здоров'я, фізичної культури та соціального забезпечення.

3. Правовий режим основних фондів КСГП, ВСГК, АСГТ характеризується такими ознаками: а) засоби основного фон­ду повинні використовуватися колективним сільськогоспо­дарським підприємством виключно за їхнім господарським призначенням; б) основні засоби повинні бути в економічно доцільній кількості та видах, у разі потреби вони можуть зростати або зменшуватися (коли вони зайві та негативно впливають на собівартість продукції, яка виробляється). Кошти, одержані від реалізації основних засобів (через їх не­придатність, неможливість або економічну недоцільність ви­користання), витрачаються за розсудом власника, зокрема для поповнення основних засобів; в) у разі добровільного ви­ходу (а не виключення за дисциплінарні правопорушення) з колективного сільськогосподарського підприємства громадя­нин має право на виділ належного йому паю; г) у випадку ліквідації колективного сільськогосподарського підприєм­ства, майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між члена­ми цього КСГП, СпС, ВСГК тощо. Це правило встановлено в законах "Про власність" (ст. 25), "Про колективне сільсь­когосподарське підприємство" (ст. 33) і є обов'язковим.

4. Правовий режим основних виробничих і невиробничих фондів визначає правомочності КСГП щодо поліпшення використання та зберігання цих фондів. Так, наприклад, на КСГП покладаються обов'язки більш продуктивно викорис­товувати трактори, автомобілі, сільськогосподарські машини і устаткування тваринницьких ферм. КСГП зобов'язані поси­лити контроль за зберіганням сільськогосподарської техніки і правильністю її вибраковки та списання. Аграрне законодав­ство передбачає відповідальність осіб, винних у негосподар­ському використанні, розукомплектуванні, передчасному списанні названих основних засобів.

На основні засоби виробництва підприємства може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів (ст. 7 Закону "Про власність").

Серед об'єктів права власності КСГП важливу роль відіг­рають фонди власних оборотних засобів, які використовують­ся протягом одного виробничо-господарського року. Це, зок­рема, фонди: основний насіннєвий, основний фуражний, по­точних виробничих затрат, вирощування і відгодівлі худоби, майбутніх виробничих затрат на покриття витрат незаверше­ного виробництва.

Статути окремих колективних підприємств покладають на останніх обов'язок створити основні насіннєві фонди у роз­мірі повної потреби. Чинне законодавство зобов'язує КСГП щорічно забезпечувати себе власним високоякісним насін­ням урожайних і пристосованих до місцевих умов сортів зер­нових, зернобобових, олійних культур, посадковим матеріа­лом картоплі та інших овочевих культур.

Для досягнення цієї мети розроблено комплекс заходів щодо докорінного поліпшення організації селекційно-насін­ницької роботи зернових, олійних і овочевих культур та трав, впровадження у виробництво нових високопродуктивних їх сортів.

Статут КСГП, ВСГК, АСГТ покладає на останніх обов'я­зок створювати насінний фонд у розмірі повної потреби, за­безпечувати підвищення урожайності сільськогосподарських культур на основі піднесення культури землеробства, додер­жання сівозмін, поліпшення насінництва, застосування сис­теми добрив і здійснення інших заходів.

Чинним законодавством господарства зобов'язані щоріч­но забезпечувати себе власним високоякісним насінням уро­жайних і пристосованих до місцевих умов сортів зернових, зернобобових, олійних культур і трав, вважаючи це одним із

найважливіших засобів для виконання завдань по дальшому підвищенню врожайності всіх сільськогосподарських культур і всебічному розвитку громадського тваринництва.

Насіннєві фонди сільськогосподарських підприємств не­доторканні, їх слід ретельно оберігати і витрачати тільки на посівні цілі. Особи, винні в порушенні встановленого поряд­ку створення в КСГП (СпС, ВСГК тощо) власних насіннєвих фондів, притягуються до відповідальності. Відповідно до ст. 7 Закону "Про власність" нині і на основні насіннєві фонди може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів.

Основний фуражний фонд утворюється з одержаного уро­жаю для годівлі худоби у розмірі річної повної потреби. Від­повідно до пунктів 5.14 і 9.5 Примірного зразка статуту КСГП виділяє корми для громадського поголів'я худоби і птиці в розмірі повної потреби, а для худоби і птиці, які знаходяться в особистих підсобних господарствах його членів та інших громадян, — на договірній основі.

5. У колективному сільськогосподарському підприємстві також утворюється страховий насіннєвий фонд, який вико­ристовується у випадку неврожаю. Він повинен щорічно оновлюватися шляхом його заміни та поповнення насінням нового врожаю. Цей фонд зберігається і обліковується окре­мо від основного насіннєвого фонду і може бути використа­ний лише за цільовим призначенням.

Основний фуражний фонд утворюється з одержаного уро­жаю для годівлі худоби в розмірі річної потреби. Підприєм­ство виділяє корми для видачі або продажу його членам та працівникам.

Грошовий фонд оборотних коштів КСГП, ВСГК7 АСГТ створюється в таких розмірах, які забезпечують його нор­мальну господарську діяльність, для задоволення поточних потреб і проведення всієї сукупності витрат в незавершене виробництво в усіх галузях громадського виробництва.

У системі громадських фондів КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ першорядне місце належить фондам оплати праці і економіч­ного стимулювання. Правове регулювання відносин з оплати праці провадиться відповідно до ст. 19 Закону "Про колек­тивне сільськогосподарське підприємство", ст. 24 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" та на підставі Стату­ту і Положення про оплату праці членів колективних сіль­ськогосподарських підприємств.

Для задоволення власних культурно-побутових потреб членів і працівників підприємства та їх рідних, підготовки молодих спеціалістів сільського господарства, механізаторів, підвищення кваліфікації, а також придбання обладнання для культурно-побутових установ підприємство утворює культур­но-побутовий фонд.

У колективних сільськогосподарських підприємствах мо­жуть утворюватися й інші громадські фонди, необхідні для за­безпечення виробничої діяльності та задоволення матеріаль­них і культурних потреб їхніх членів та працівників, що пра­цюють за трудовим договором.

6. Право власності сільськогосподарського кооперативу визнається за ним відповідно до ст. 20 Закону "Про сільсько­господарську кооперацію". У цій статті міститься правова норма, тотожна за змістом ст. 7 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство". Поряд з цим ст. 20 ви­значає розмежування власності сільськогосподарського коо­перативу на пайовий і неподільний фонди. Порядок форму­вання і розміри неподільного фонду встановлюються Стату­том кооперативу.

Цивільно-правова охорона — це примусове витребування підприємствам майна із чужого незаконного володіння, від­шкодування завданої шкоди і застосування майнових санкцій за порушення договорів КСГП, ВСГК, АСГТ. Так, згідно зі ст 440 Цивільного кодексу України, шкода, завдана підпри­ємству підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка заподіяла шкоду.

Кримінально-правові заходи застосовуються до осіб, які здійснили злочин: проти власності і майнових інтересів КСГП, ВСГК, АСГТ. Аграрно-правовій відповідальності при­свячено спеціальний розділ цього підручника.