Клапків М.С., Клапків Ю.М. Витоки національного страхового ринку України. Монографія. - Тернопіль: Карт-Бланш, 2003. – 275 с.

36. Таркуцяк А.О. Страхові послуги: Навч. посіб.-К.: видавництво Європ. Ун-ту, 2004.-584 с.

37. Ткаченко Н.В. Страхування. Практикум: Навчальний посібник. – К.: Ліра-К, 2007. – 270 с.

38. Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування. Страхові послуги: Навчально-методичний посібник. - К.: (ІЕУГП), 2000. – 268.

39. Шумелда Я. Страхування. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. – Тернопіль: Джура, 2004.-280 с.

(Додаткова література)

40. Анисимов В. Развитие страховой медицины - путь к реформированию здравоохранения // Финансы. - 1995. - №5.

41. Асабина С. Н. Зарубежная практика рейтинговой оценки страхових организаций // Страховое дело. - 2001. - №10.

42. Барановський О. Проблеми, що стримують розвиток страхового ринку. Аналітичний звіт Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова // Страхова справа. - 2003. - №1.

43. Внукова Н.М., Чернишов С.І., Сокіл С.В. Оцінка активів страхових компаній // Фінанси України. - 2002. - №4.

44. Гармаш Д. Система страхових рисков профессиональньїх участниками финансового рынка // Страховое дело. - 2004. - №9.

45. Говорушко ТА. Страховий ринок та проблеми його розвитку в економічній системі України // Економіка, фінанси, право. - 2004. - №8.

46. Годовой отчет Госфинуслуг // Финансовые услуги. - 2005. - №2.

47. Залетов А.Н. Страхование в Украине. Под ред. д.з.н. О.А. Слюсаренко. - К.: Межд. аг. „ВееZопе”, 2002. - 452с.

48. Залєтов О. Особливості національного перестрахування // Страхова справа. - 2003. – №3.

49. Залєтов О. Страхові групи: новий етап розвитку страхового ринку України // Страхова справа. 2003.- №4.

50. Калишевский Д. Управление случайностью. Волшебство? Нет - риск менеджмент // Финансовые услуги. - 2001. - №7-8.

51. Кириллова Н. Финансовая устойчивость и несостоятельность страхових компаний // Страховое дело. - 2001. - №5.

52. Кривошлик Т. Страхування майна громадян // Фінанси України. -2001.-№11.

53. Любашенко І. Обов’язкове страхування цивільної відповідальності автовласників в Україні та Росії. Міфи та реальність // Страхова справа. 2004.-№13.

54. Луконин С.В. Финансовая устойчивость страховой компаний и пути ее повышения // Страховое дело. - 2003. - №5.

55. Монті А. Страхове законодавство в Европейському союзі // Страхова справа. - 2003. - №4.

56. Основи актуарних розрахунків: Навчально-методичний посібник / За ред. І.О. Ковтуна. - К.: Алерта, 2004. - 328с.

57. Паращак О., Лисенко Н. Огляд ринку автотранспортного страхування в Україні // Страхова справа. 2003. - №9.

58. Пфайффер К. Введение в перестрахование. - М.: „Анкил”, 2002. -328с.

59. Ротова Т. Методичний інструментарій управління страховими ризиками // Фінанси України. - 2002. - №3.

60. Селиверстов А. Оценка финансового состояния страховщиков // Страхова справа. - 2003. - №4.

61. Слюсаренко О.О. Медичне страхування як частина соціального забезпечення населення // Матеріали науково-практичної конференції „Проблеми вдосконалення та систематизації законодавства України в галузі охорони здоров’я”.- К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва, 29 жовтня. 2002 р.

 

ДОДАТКИ

 

Додаток А

 

 

Додаток Б

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про страхування

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 18, ст. 78)

{ Вводиться в дію Постановою ВР N 86/96-ВР від 07.03.96, ВВР, 1996, N 18, ст. 79 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 306/97-ВР від 04.06.97, ВВР, 1997, N 29, ст.191 N 589/97-ВР від 21.10.97, ВВР, 1998, N 2, ст. 4 N 684/97-ВР від 03.12.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.50 N 312-XIV (312-14) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст.35 N 1489-III (1489-14) від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 19, ст.143 N 1642-III (1642-14) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213 N 1807-III (1807-14) від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318 N 1937-III (1937-14) від 14.09.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.366 N 2056-III (2056-14) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436 N 2245-III (2245-14) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 15, ст.73 N 2664-III (2664-14) від 12.07.2001, ВВР, 2002, N 1, ст.1 N 2665-III (2665-14) від 12.07.2001, ВВР, 2001, N 50, ст.262 }

{ В редакції Закону N 2745-III (2745-14) від 04.10.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.50 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2775-III (2775-14) від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 8, ст.62 N 2893-III (2893-14) від 13.12.2001, ВВР, 2002, N 14, ст.96 N 2921-III (2921-14) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114 N 898-IV (898-15) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.313 N 980-IV (980-15) від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.6 N 1414-IV (1414-15) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.254 N 1628-IV (1628-15) від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 26, ст.362 N 1971-IV (1971-15) від 01.07.2004, ВВР, 2005, N 1, ст.10 N 1961-IV (1961-15) від 01.07.2004, ВВР, 2005, N 1, ст.1 N 2288-IV (2288-15) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.138 N 3201-IV (3201-15) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 13, ст.110 N 230-V (230-16) від 05.10.2006, ВВР, 2006, N 49, ст.484 N 357-V (357-16) від 16.11.2006, ВВР, 2007, N 2, ст.14 N 997-V (997-16) від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440 N 1110-V (1110-16) від 31.05.2007, ВВР, 2007, N 44, ст.511 N 107-VI (107-17) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78

- зміни діють по 31 грудня 2008 року

N 251-VI (251-17) від 10.04.2008, ВВР, 2008, N 23, ст.214 }

{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008}

{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 27-рп/2008 (v027p710-08) від 03.12.2008 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 675-VI (675-17) від 17.12.2008, ВВР, 2009, N 15, ст.192 N 692-VI (692-17) від 18.12.2008, ВВР, 2009, N 17, ст.236 N 1392-VI (1392-17) від 21.05.2009, ВВР, 2009, N 40, ст.578 N 1447-VI (1447-17) від 04.06.2009, ВВР, 2009, N 43, ст.638 N 1617-VI (1617-17) від 24.07.2009, ВВР, 2010, N 2-3, ст.11 N 2289-VI (2289-17) від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471 N 2367-VI (2367-17) від 29.06.2010, ВВР, 2010, N 34, ст.486 N 2756-VI (2756-17) від 02.12.2010 }

{ У тексті Закону слова „Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю” в усіх відмінках замінено словами „Міністерство фінансів України” у відповідному відмінку згідно із Законом N 1937-III (1937-14) від 14.09.2000 }

{ У тексті Закону (крім пункту 29 частини першої статті 7 та статті 44) слово „громадянин” та слова „страхувальник-громадянин” у всіх відмінках і числах замінено відповідно словами „фізична особа” та „страхувальник - фізична особа” у відповідному відмінку і числі згідно із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007 }

Цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

 

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття страхування

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

 

Стаття 2. Страховики

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України „Про господарські товариства” (1576-12) з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. { Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 357-V (357-16) від 16.11.2006 }

Забороняється здійснювати страхову діяльність на території України страховиками-нерезидентами, крім таких видів страхової діяльності: виключно із страхування ризиків, пов’язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв’язку з таким транспортуванням товарів;

перестрахування;

страхове посередництво, таке як брокерські та агентські операції стосовно: перестрахування, виключно із страхуванням ризиків, пов’язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв’язку з таким транспортуванням товарів;

допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій. { Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом N 357-V (357-16) від 16.11.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1110-V (1110-16) від 31.05.2007 }

В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до цього Закону. У цьому разі використання слів „державна”, „національна” або похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава.

Слова „страховик”, „страхова компанія”, „страхова організація” та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (далі - Уповноважений орган), але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов’язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя.

Порядок, умови видачі та розміри кредитів і порядок формування резерву для покриття можливих втрат встановлюються Уповноваженим органом за погодженням з Національним банком України.

Страховик-нерезидент має право здійснювати страхову діяльність в Україні за таких умов:

1) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, належить до держав - членів Світової організації торгівлі, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);

2) між уповноваженим органом із здійснення нагляду за страховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, та Уповноваженим органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;

3) за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;

4) між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;

5) страховик-нерезидент розташований на території країн або окремих територій, які згідно з рішенням Організації економічного співробітництва та розвитку ООН не мають офшорного статусу, або на території інших країн, якщо неофшорний статус такого страховика підтверджений висновком відповідної торгово-економічної місії;

6) страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до законодавства держави, в якій він зареєстрований;

7) рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим Уповноваженим органом. {Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом N 357-V (357-16) від 16.11.2006}

Юридичні особи, які не відповідають вимогам цієї статті, не можуть займатися страховою діяльністю.

Підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до статутних документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі виконання положень цієї статті.

Законодавством України може бути визначено уповноважених страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України. Обов’язковою умовою для визначення уповноважених страховиків має бути проведення відкритих торгів відповідно до Закону України „Про здійснення державних закупівель” (2289-17) та участь представників добровільних об’єднань страховиків. В інших випадках забороняється будь-яке уповноваження страховиків для здійснення окремих видів страхування з боку держави. {Частина п’ятнадцята статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2289-VI (2289-17) від 01.06.2010 }

 

Стаття 3. Страхувальники

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов’язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

{Частину п’яту статті 3 виключено на підставі Закону N1110-V (1110-16) від 31.05.2007}

Стаття 4. Предмет договору страхування

{Назва статті 4 в редакції Закону N 997-V (997-16) від 27.04.2007}

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані:

{Абзац перший статті 4 в редакції Закону N 997-V (997-16) від 27.04.2007}

з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

{Абзац другий статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007 }

з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності)

 

Стаття 5. Форми страхування

Страхування може бути добровільним або обов’язковим.

Обов’язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов’язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

 

Стаття 6. Добровільне страхування та його види

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

4) страхування здоров’я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 цієї статті);

12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

15) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 цієї статті);

16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

17) страхування інвестицій;

18) страхування фінансових ризиків;

19) страхування судових витрат;

20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

21) страхування медичних витрат;

22) інші види добровільного страхування.

Характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування визначає Уповноважений орган.

Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов’язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов’язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов’язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.

 

Стаття 7. Види обов’язкового страхування

В Україні здійснюються такі види обов’язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;

{Пункт 5-1 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону N 107-VI (107-17) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008 }

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

(Пункт 9 частини першої статті 7 в редакції Закону N 1961-IV (1961-15) від 01.07.2004}

10) страхування засобів водного транспорту; {Пункт 11 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону N 1447-VI (1447-17) від 04.06.2009 }

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту; { Пункт 12 частини першої статті 7 в редакції Закону N 2893-III (2893-14) від 13.12.2001 }

13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України „Про угоди про розподіл продукції” (1039-14);

17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора, ліквідатора фінансової установи та працівників Міністерства фінансів України, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку; {Пункт 17 частини першої статті 7 в редакції Закону N 1617-VI (1617-17) від 24.07.2009}

18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України „Про нафту і газ” (2665-14);

19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів; {Пункт 21 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону N 1971-IV (1971-15) від 01.07.2004}

22) страхування об’єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;

23) страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;

24) страхування об’єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

26) страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

27) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

28) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

29) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

30) страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;

31) страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну;

32) страхування відповідальності морського судновласника;

33) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб;

34) страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам; { Частину першу статті 7 доповнено пунктом 34 згідно із Законом N 2775-III (2775-14) від 15.11.2001 }

35) страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування. { Частину першу статті 7 доповнено пунктом 35 згідно із Законом N 898-IV (898-15) від 05.06.2003 }

{ Пункт 35-1 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону N 3201-IV (3201-15) від 15.12.2005 }

{ Пункт 36 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону N 3201-IV (3201-15) від 15.12.2005 }

{ Пункт 37 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону N 3201-IV (3201-15) від 15.12.2005 }

{ Пункт 38 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону N 2367-VI (2367-17) від 29.06.2010 }

{ Пункт 39 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону N 2367-VI (2367-17) від 29.06.2010 }

{ Пункт 39 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону N 3201-IV (3201-15) від 15.12.2005 }

40) страхування майна, переданого у концесію; { Частину першу статті 7 доповнено пунктом 40 згідно із Законом N 1414-IV (1414-15) від 03.02.2004 }

41) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров’ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів; { Частину першу статті 7 доповнено пунктом 41 згідно із Законом N 1628-IV (1628-15) від 18.03.2004 }

42) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт. { Частину першу статті 7 доповнено пунктом 42 згідно із Законом N 2288-IV (2288-15) від 23.12.2004 }

43) страхування майнових ризиків користувача надр під час дослідно-промислового і промислового видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ. { Частину першу статті 7 доповнено пунктом 43 згідно із Законом N 1392-VI (1392-17) від 21.05.2009 }

Для здійснення обов’язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов’язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

 

Стаття 8. Страховий ризик і страховий випадок

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

 

Стаття 9. Страхова сума, страхова виплата, страхове відшкодування і франшиза

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.

Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові виплати у вигляді ануїтету.

Зазначена у договорі страхування життя величина інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків річних.

Договором страхування життя обов’язково передбачається збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя за вирахуванням витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15 відсотків отриманого інвестиційного доходу та обов’язкового відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цим договором страхування та у разі індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції, відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій індексації.

Договором страхування життя також може бути передбачено збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у прибутках страховика).

Прийняті страховиком додаткові страхові зобов’язання повідомляються страхувальнику письмово і не можуть бути у подальшому зменшені в односторонньому порядку.

У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.

Договором страхування життя може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та (або) страхових виплат протягом дії договору страхування життя за умови відповідної індексації (зміни) розміру страхового платежу (страхового внеску, страхової премії). Порядок та умови індексації визначаються правилами та договором страхування.

Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. У разі якщо при настанні страхового випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічних страхових виплат, а страхова сума по цих випадках не встановлюється.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. { Частина сімнадцята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007 }

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

 

Стаття 10. Страховий платіж, страховий тариф

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя - також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування.

Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.Актуарними розрахунками можуть займатися особи, які мають відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, встановленими Уповноваженим органом, яка підтверджується відповідним свідоцтвом.

 

Стаття 11. Співстрахування

Предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні міститися умови, що визначають права і обов’язки кожного страховика. { Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007 }

За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.

 

Стаття 12. Перестрахування

Перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.