Синтетичний та аналітичний облік загальновиробничих витрат

 

На утримування усіх цехів здійснюються деякі загальновиробничі витрати. Ці витрати відображаються бухгалтером наприкінці місяця у відомості обліку загальновиробничих витрат. Раніше це була типова форма «Відомість №15».

Синтетичний облік здійснюють на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», до якого доцільно вести субрахунки:

911 «Загальновиробничі витрати рослинництва», 912 «Загальновиробничі витрати тваринництва», 913 «Загальновиробничі витрати допоміжних виробництв», 914 «Загальновиробничі витрати підсобних (промислових) виробництв».

 

 

Рис. 5.1. Схема аналітичного та синтетичного обліку загальновиробничнх витрат.

 

Отже, наприкінці місяця з кожного цеху в бухгалтерію передається «Відомість витрат по цеху №» і «Відомість загальновиробничих витрат» Бухгалтер зводить в одну усі відомості по цехах, у такий спосіб одержуючи «Зведену відомість витрат по цехах» (раніше – «Зведена відомість №12»).

На основі даних цих відомостей інформація про загальновиробничі витрати буде зазначуватись в журналі 5 або 5А.

 

 

Рис.5.2. Загальна схема організації обліку накопичення та розподілу загальновиробничих витрат.

 

На організацію аналітичного обліку витрат впливають різноманітні фактори, основні серед яких:

ü Тип виробництва, особливості його організації та технології;

ü Асортимент продукції;

ü Структура управління підприємства;

ü Методи обліку витрат;

ü Рівень амортизації облікових робіт;

ü Організація обліку за місцями і центрами витрат[23;с.89-91].

Регістром аналітичного обліку є відомість загальновиробничих витрат. Схему організації аналітичного обліку загальновиробничих витрат подано на рис 5.3.

 

5

Рис. 5.3. Організація аналітичного обліку загальновиробничих витрат

 

На підставі відомості випуску продукції бухгалтер визначає загальний обсяг випуску продукції за місяць. Якщо обсяг випуску більше установленої виробничої потужності підприємства, то загальновиробничі витрати цілком списуються на виробництво. Якщо ж обсяг випуску менше, то відбувається розподіл по рахунках 23 «Виробництво» і 90 «Собівартість реалізації». А якщо за звітний період не здійснювалася реалізація готової продукції, то недорозподілена частина загальновиробничих витрат списується в дебет 949 «Інші витрати операційної діяльності», тобто розподіл відбувається між рахунками 23 «Виробництво» і 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Дані відомості розподілу по рахунках 23 і 90 переносяться в журнал 5, а потім разом з іншими сумами по інших рахунках відображаються у фінансовій і податковій звітності підприємства.

Вихідними документами при викладеному вище документообігу є «Відомість розподілу загальновиробничих витрат по рахунках 23 і 90». Форма відомості може бути повною (додаток Н), тобто виробляється розшифровка кожної групи статей загальновиробничих витрат, чи короткою (додаток О), у якій тільки вказується група (перемінні чи постійні).

Також бухгалтер може додати праворуч стовпчик «У дебет рахунка 949 «Інші операційні витрати»». Також можуть бути представлені розгорнуті (у шаховому виді) значення кредитів рахунків, по яких мали місце витрати за місяць.

У «Відомості загальновиробничих витрат» також по горизонталі відображаються суми кредитуємих рахунків, а по вертикалі − і номер і найменування статті аналітичного обліку. Обов'язковим реквізитом є дата заповнення, підсумкові суми і підписи відповідальних осіб.

Як зазначалося вище наприкінці кожного звітного періоду загальновиробничі витрати підлягають розподілу. На початку року підприємство самостійно встановлює собі виробничу потужність, при досягненні якої всі загальновиробничі витрати розподіляються на рахунок 23 «Виробництво». Також необхідно вибрати вимірник як базу розподілу.

Передбачено, що підприємства можуть самостійно вибирати вимірник за базу розподілу витрат виробничої діяльності.

Типові кореспонденції рахунків з обліку загальновиробничих витрат подані нижче (табл. 5.1).

 

Таблиця 5.1