Особливості гірських ландшафтів України.




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Особливості гірських ландшафтів України.



Карпати Українські – частина гірської системи Карпат на заході України. Довжина їх від верхів’їв Сану до витоків Сучави становить 280 км., ширина понад 100 км. Займають територію Закарпатської, частково Львівської, Івано-Франківської областей. Площа понад 24 тис.км2.

Гірські хребти, розділені поздовжніми улоговинами та розмежовані глибокими поперечними долинами, простягаються з пн.-зх. на пд.-сх. поздовжня зональність місцями ускладнюється кільценоподібними структурами.

Абсолютні висоти гірської системи коливаються від 120-400 м біля підніжжя гір до 500-800 м у міжгірних улоговинах та 1500-2000 м. вздовж основних хребтів. Усі найвищі вершини – Говерла (2061м – найвища точка), Бребенескул (2035м.), Піп-Іван (2022м.) Петрос (2020м.), Гутин Томнатик (2017 м.), Ребра (2007м.) – зосереджені на масиві Чорногора. В геологічній будові переважає крейдово-палеогеновий фліш, трапляються виходи юрських вапняків, палеозойських кристалічних сланців. Неогенові вулканогенні утворення представленні андезитами, базальтами та їхніми туфами. Згідно з геоморфологічним районуванням територія Карпат Українських належить до геоморфологічної області денудаційно-тектонічних гір

Природа Українських Карпат представлена складною системою територіальних одиниць, що створюють високогірний, середньогірний, низькогірний та передгірний яруси.

До високогірного ярусу належать давньольодовикові – високополонинські флішеві гірські ландшафти з максимумом відносних перевищень до 1500 м (масив Чорногора, Свидовець та ін) в осьовій частині гір. Другим видом гірських ландшафтів цього ярусу є давньольодовиково-високополонинські кристалічні Мармароський масив, Чивчини). Основну особливість природи регіону передають стрії – системи літологічно однорідних урочищ. Тут збереглися карові озера (Бребенескул, Верхнє, Несамовите, Ворожеська, Апшинець та ін.

Три види ландшафтів становлять наступний, основний за площею, середній ярус. Ландшафти середньогірно-полонинські (перевищення до 1300 м) представлені масивами Полонинського хребта (гори: Пікуй, Боржава, Красна, Стіг). Потужнє зовнішнє пасмо займають середньогірно-скибові ландшафти (перевищення до 1000м), найтиповіше вираженні в Бескидах, Покутсько-Буковинських горах. Вздовж південного краю гір простягаються середньогірно-давньовулканічні ландшафти Вулканічного хребта (гори: Маковиця, Синяк, Великий Діл, Бужора, Тупий).

Ландшафти низькогірного ярусу простягаються двома смугами всередині гір та формують їхні крайові структури. Міжгірно-верховинські ландшафти (перевищення до 400м) пов’язані з Головним Карпатським вододілом (Стрийсько-Санська, Воловецька та ін. Верховини, а також Міжгірська, Верхньобистрицька, Ясінська, Ворохтянська та Верховинська улоговини). Тут містяться основні карпатські перевали (Ужоцький, Верецький, Воловецький та ін). До регіонального розлому, що обмежовує флішеві Карпати на півдні, приурочені низькогірно-стрічкові ландшафти (перевищення до 400м) - Угольський, Свалявський хребти та ін. Тут зосереджені найвідоміші карстові печери регіону. Найбільше з озер обвального типу є Синевир. Північно-східний край Карпат Українських становлять низькогірно-скибові ландшафти (перевищення до 400м) у межиріччях Дністра, Стрию, Свічі, Лімниці, Бистриці, Пруту, Черемошу, Серету. Горбогірно-улоговинні ландшафти (перевищення до 300м) характерні для межиріччя Тиси, Тересви, Боржави, Ріки, Тереблю, Латориці на Закарпатській низовині..

За кліматичним районуванням гори належать до кліматичної підобласті Українських Карпат. Клімат помірно-континентальний, теплий з циклонічними та антициклонічними вторгненням атлантичного повітря. Температура найтеплішого місяця, липня у передгір’ях +18-20оС , у високогірному ярусі +8-10оС ., найхолоднішого – січня відповідно -3-6оС, і -8 -9оС. Кількість опадів від 500-800 мм/рік - у передгір’ях і до 1600-2000мм/рік на найвищих хребтах. У цих умовах формується густота гідрографічна сітка (до 1.5 км/км2) - численні витоки р. Тиси , Пруту та Дністра.

В Українських Карпатах налічується декілька висотних ландшафтних зон. На абсолютній висоті 200-300м розвинутий дубовий лісостеп, сильно змінений людиною. Це зона поселень, міст і освоєних земель. До висоти 1300-1500м. тягнеться лісова зона, яка складається з поясу широколистяних лісів( дуб, граб, бук, липа, клен, та ін.) на бурих лісових грунтах і поясі хвойних лісів з європейської ялинки на гірських підзолистих грунтах. Вище 1500м розвивається гірськолугова субальпійська рослинність з низькою рослинністю на гірсько-лугових грунтах. Лісистість гір перевищує 50%. У фауні переважають представники лісового комплексу: білка, полівка водяна, орел-беркут, глухар, рябчик, тинівка альпійська, ведмідь бурий, лось, кіт лісовий, олень благородний та ін.

У Карпатах Українських проведені значні заходи по збереженню унікальних ландшафтів. Тут зосереджено понад 1400 природоохоронних об‘єктів, що займають 2,8% загальної площі гір (найвищий показник в Україні). Для вивчення і охорони природних екосистем, які послужать еталонами для ведення лісового господарства, луківництва, рекреаційно-курортного господарства та ін., збереження унікальних природних об‘єктів – ендемічних і реліктових рослин, рідкісних рослинних угрупувань, зникаючих видів тварин створено Карпатський заповідник, Карпатський природний національний парк, Джурджинецький, Свидовецький, Брадульський, Кузійський ландшафтні державні заказники, заказники Синевірське озеро, Стужиця тощо, багато пам‘яток природи державного та місцевого значення.

Кримські гори – гірська система на півдні Кримського півострова. Простягається на 180 км з південного заходу на північний схід від мису Фіолент поблизу Севастополя до мису Іллі біля м.Феодосії. Ширина гірської смуги до 60 км. В орографії чітко виділяються три гряди – Головна, найвища, Внутрішня і Зовнішня, пасма розділені повздовжніми пониженнями. Максимальні висоти Головної гряди: гора Роман-Кош -1545 м, гора Демір-Капу - 1540м, гора Еклізі-Бурун -1525 м. Головне пасмо в західній і північній частинах становить суцільний ланцюг, розділених між собою крутими обривами, плоских майже безлісих вершин, які називаються яйлами: Байдарська-яйла, Ай-Петринська, Ялтинська, Нікітська, Гурзуфська, Бабуган-яйла, Чатир-Даг, Демерджі, Карабі-яйла та ін. У яйлинських вапняках інтенсивно розвинуті карстові процеси з відповідними формами карсту: понори, кари, польї, шахти, гроти, криниці, печери тощо.. Тут є 900 карстових порожнин, найдовша - Червона печера (13,7 км), найглибша – Солдатська (508 м). Південний схил утворює вузьку (1-12 км) смугу Південного берегу Криму. З півночі оточене двома куестами – це Внутрішня (середні висоти 500м) і Зовнішня ( середні висоти 250м)гряди з характерною асиметрією схилів: північні - стрімкі, північні - похилі, заліснені. Ширина понижень між ними 2-20км.

М‘якість клімату Кримських гір обумовили: розташування їх на півдні Кримського півострова, на північній околиці субтропічного поясу, близькість до Середземного моря. Особливістю є збільшення з висотою кількості годин сонячного сяйва. В формуванні клімату важливу роль відіграє бризова циркуляція, яка обумовлена термічними контрастами суші і моря в теплий період року. Клімат Південного берегу Криму субтропічний середземноморський.

Загальна особливість гірських ландшафтів Криму – переважання силових місцевостей різних експозицій та форми (до90%). За характером ландшафтної структури Кримські гори поділяють на: Передгірську лісостепову область, Головну гірсько-лучно-лісову гряду, Кримську південнобережну субсередземноморську.

В ландшафтній структурі Передгірського лісостепу поєднуються ку- естові степові, лісові і власно лісостепові і фригано-шибнякові, долинно-терасні лучні місцевості. Тут розташоване Кримське державне заповідно-мисливське господарство, де переважають середньогірські широколистяно-лісові ландшафти (бук, сосна), є гірсько-котловинні і яйлинські ( росте 1100 видів рослин, в т.ч. 90 ендеміків; 40 видів ссавців). Організовані державні заповідники Ялтинський гірсько лісовий (дуб, бук, сосна кримська, всього 1363 види вищих рослин, в т.ч. 115 ендеміків) , Карадагський (масив Карадаг є єдиним юрським вулканом в Європі, що зберіг свій початковий образ. Тут зустрічаються кам‘янистостепові, лісові і південнобережні види рослин і тварин: дуб пухнастий, грабинник, кавове дерево, можевельник високий, груша лохолистяна, держидерево та ін.), Мис Мартьян (зберігся унікальний осередок середземноморських лісових ландшафтів з дуба пухнастого можевельника високого, кавового дерева, ладанника кримського та ін.) , який примикає до Нікітського ботанічного саду. Крим славиться своїми парками, пам‘ятками садово-паркового мистецтва: Фороський, Алупкінський, Місхорський, Харакський, Лівадійський, Масандровський, Гурзуфський, Кіпарисний і Утес-Карасанський.

Крим – регіон високорозвинутого курортно-рекреаційного господарства, освоюються все нові рекреаційні райони, тому необхідно вивчати проблеми охорони і оптимізації природних функцій ландшафтів Криму.

 

 

Тема 4. Геосистеми та їх середовище (факторіальна ландшафтна екологія). Основні природні ландшафто-утворювальні компоненти і процеси. Ландшафтно-екологічні ніші.

План:





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.215.185.97 (0.009 с.)