Короткий словник термінів і понять.

Аерокосмічні методи дослідження землі -сукупність методів дослідження і картографування географічної оболонки Землі, ландшафтів, окремих об’єктів та явищ з літальних повітряних апаратів.

Акумуляція – загальна назва всіх процесів накопичення пухких мінеральних і органічних осадів на земній поверхні. Розрізняють водну, вітрову і льодовикову акумуляцію.

Алювіальні відклади – відклади, що формуються постійними водними потоками. Матеріал для алювіальних відкладів утворюються внаслідок розмивання порід і знесіння їх з поверхні басейну річки.

Альпійський пояс – безлісий висотний пояс гір, що межує із сніговою лінією. Має суворі кліматичні умови (низькі температури, висока вологість, сильні вітри), кам’янисті, торф’янисті, кислі грунти. Ландшафти поясу – низькотравні альпійські луки, мохово-лишайникові пустища, вересові та інші чагарники.

Антропогеновий період, антропоген – останній (що продовжується і нині) четвертинний період геологічної історії Землі.

Антропогенний ландшафт – один з типів географічного ландшафту. Більшість сучасних дослідників під антропогенним ландшафтом розуміють такі комплекси, в яких по всій або на більшій частині їх площі під впливом людини корінним чином змінюється будь-який з компонентів ландшафту.

Ареал – зона поширення якогось явища, яке не спостерігається на сусідніх територіях.

Байрачні ліси – ліси по схилах і вершинах балок у лісостеповій і степовій зонфх. До складу байрачних лісів входять дуб, в’яз, клен, липа, ясен, береза.

Балка – улоговина ерозійного походження з задернованими схилами, яка закінчила зростання. Великі балки мають довжину до 20-30 км.

Біотоп – ділянка земної, певною мірою однорідна за умовами середовища, наприклад піски пустелі, мулисте дно прісної водойми.

Вертикальна зміна ландшафтних поясів – зміна ландшафтів у горах у зв’язку з висотою над рівнем моря. З наростанням абсолютної висоти в гірській місцевості різко змінюється весь природний комплекс.

Геохімічне екополе - простір, який характеризується кількісним вмістом екологічно важливих хімічних елементів в компонентах природного середовища. Воно формується, наприклад, коли поступають в середовище хімічні речовини - полютанти (поле Сu, поле Zn і т. д.). Формування його відбувається незалежно від меж ландшафтних одиниць.

Геоекотоп - це парцела в межах топологічної (морфологічної) одиниці ландшафту, яка утворюється на основі накладання екотопів. Як би там не було, в основу виділення геоекотопів і складання координаційної системи їх типів кладуться морфологічні одиниці ландшафтів (природних, антропогенних, техногенних). Умови місцепроживання в межах геоекотопу однорідні, вони визначаються геохімічною і геофізичною ситуацією, для них характерна динамічність. Геоекотопи - важливі одиниці територіальної диференціації екосистем.

Глобальний -1) Взятий у цілому, загальний, всебічний. 2) Поширений на всю земну кулю.

Денудація – сукупність процесів переміщення продуктів вивітрювання гірських порід з місць їх утворення під впливом гравітації, проточних і підземних вод, снігу, льоду, хвиль, вітру, господарської діяльності. Помітно проявляються денудаційні процеси в Українських Карпатах, Кримських горах, Донецькому кряжі, Приазовській і Волинській височинах, Тарханкутському півострові.

Екологічна стежка (природна стежка) – спеціально прокладений маршрут для проведення екскурсії в природі, в ході якої відбувається ознайомлення і вивчення об’єктів живої і неживої природи (ландшафтні комплекси, види рослинної і тваринного світу, геологічні відслонення, джерела тощо). Е. с. позначають умовними знаками, на ній встановлюють її схему.

Екологічний – орієнтований на збереження і покращення довкілля людини.

Екологія – наука про взаємовідносини організмів і довкілля.

Елювіальні відклади, елювій – різнорідні пухкі відклади (грубоуламкові, піщані і глинисті), що утворилися в процесі фізичного і хімічного вивітрювання корінних порід літосфери. Елювіальні утворення мають повсюдне поширення в Україні.

Ерозія грунту – процес руйнування грунтового покриву водою, вітром або під час обробітку грунту. В Україні найнебезпечнішими щодо ерозії грунту є правобережжя Дніпра, Десни, Сіверського Дінця, Сейму, Донецька височина. У структурі грунтового покриву орних земель України 28,9 % припадає на еродовані грунти.

Ефемероїди – багаторічні трав’яні рослини. Значну частину року вони перебувають у стані спокою у вигляді клубнів, цибулинок, кореневищ.

Ефемери – однолітні трав’яні рослини з коротким періодом вегетації (5 - 7 тижнів).

Зандри – форми льодовикового акумулятивного рельєфу, утворені потоками талих льодовикових вод біля краю льодовика. Розрізняють поодинокі, покривні (зандрові рівнини) та долинні зандри.

Засолення грунтів – процес накопичення розчинних солей (переважно хлористі, сірчанокислі сполуки натрію і магнію) в грунті. Розрізняють первинне засолення – природне нагромадження в грунті солей в результаті випаровування грунтових вод – і вторинне засолення, викликане штучною зміною водного режиму грунтів (наприклад, за умов надмірного зрошування). Засолення знешкоджують промиванням грунтів, для цього застосовують дренаж.

Зональність географічна, широтна зональність – зміна природних умов від полюсів до екватора, яка зумовлена розподілом променистої енергії Сонця по широтах та нерівномірністю зволоження.

Зони географічні, зони ландшафтні, зони природні – великі частини географічного поясу, для яких характерне переважання якого-небудь одного типу ландшафту – степового в степовій зоні, лісостепового – в лісостеповій зоні, тайгового – в зоні тайги, тундрового – в зоні тундри і т. д.

Карри – поверхневі карстові форми рельєфу, які утворюються під впливом атмосферних опадів в розчинних гірських породах. Ці тріщини, рівчаки, канави, улоговини, розділені гребенями. Великі за площею ділянки з каррами називають карровими полями. Мають поширення в Кримських горах.

Карст ( від назви плато Карст у Словенії) – явища та процеси, що виникають у гірських породах, розчинних у воді (вапняки, доломіти, гіпси, кам’яна і калійна сіль) під впливом поверхневих та підземних вод. У результаті карстових процесів утворюються такі форми рельєфу: улоговини, карри, печери, шахти, колодязі.

Кліматологія – наука про клімат, закономірності і поширення різних типів кліматів на земній кулі, його зміни в часі, під впливом господарської діяльності. Кліматичні дослідження – багаторічні спостереження за метеорологічними характеристиками, погодними процесами і явищами, що фіксуються на метеостанціях та за допомогою аерокосмічних приладів і систем.

Кристалічний фундамент – основа, „нижній поверх” платформи, збудований найдавнішими метаморфізованими і дислокованими породами.

Кряж – лінійно витягнута височиназ м’якими округлими обрисами вершин.

Куести – гірське пасмо з асиметричними схилами, що утворюється в областях моноклінально залягаючих гірських порід, які мають різну стійкість до вивітрювання і розмиву.

Ландшафтознавство – галузь фізичної географії. Предметом якої є вивчення географічних комплексів.

Ландшафтоутворюючі чинники (фактори) формують найважливіші властивості ландшафтів. Розрізняють зовнішні (космічні, геодинамічні) та внутрішні чинники, а також зональні (клімат, рослинність та ін.) і азональні (рельєф, геологічна будова) чинники.

Ландшафтне середовище (ландшафтне довкіля ) - це сукупність природних і антропогенних компонентів, явищ і чинників, які прямо чи опосередковано впливають на умови життя людини в межах певного виду ландшафту і його морфологічних одиниць. Зв'язок з ним людина здійснює через речовинний і енергетичний обмін. Поняття "ландшафтне середовище" зручно застосовувати для визначення якості (оцінки) екологічних умов проживання людини чи групи живих організмів конкретної території.

Ландшафтне екологічне поле визначається ореолом розсіювання забруднюючих речовин або видом техногенного навантаження в межах конкретного ландшафту і його морфологічних одиниць.

Ландшафтна демоекологічна система (ЛДЕС) - об'єкт медико-геоекологічних досліджень. Під цим об'єктом розуміють сукупність компонентів ландшафтного середовища, що розглядається у зв'язку з територіальною спільністю людей. Ця сукупність визначає умови життя і рівень здоров'я населення, що проживає в її межах, як правило розглядається в межах ландшафтних одиниць. Функціонування демоекологічнгах систем проходить під впливом чотирьох груп факторів: природних, виробничих, соціальних і санітарно-гігієнічних. Предметом дослідження ЛДЕС може бути медико-геохімічна ситуація, її оцінка та інше.

Ландшафнтно-екологічна ніша. Поняття ніші вважається фундаментальним в екології і може бути задіяне до аналізу геосистем (Гродзинський, 1993). Під терміном ніша розуміють комплекс факторів необхідних для існування організмів. Це багатовимірний простір, кожна вісь якого відповідає певному екологічному фактору. Щоб визначити ландшафтно-екологічну нішу (нішу геосистеми) необхідно встановити певний набір факторів, які визначають її існування та ареал поширення на земній поверхні. Екосистема може існувати лише в межах н фундаментальної ніші, бо поза нею обов'язково знайдеться хоча б один фактор, до дії якого екосистема не пристосована. Оп­тимальні умови геосистем певного виду формуються ближче до центру ніші. Факторами, відносно яких доцільно будувати нішу геосистем є річна кількість опадів, радіаційний баланс та інше. У практичному відношенні можна будувати повну ландшафтно-екологічну нішу, тобто за всіма факторами, і часткові (здебільшого двох- або трьохвимірні). Так, серед часткових ніш виділяється кліматична (осі: радіаційний баланс та кількість опадів), геоморфологічна (довжина, стрімкість та експозиція поверхні), гідрогеологічна (глибина рівня, ступінь мінералізації ґрунтових вод), орографічна (висота та макроекспозиція - для гірських геосистем).

Важливо мати деякий показник, за яким можна оцінити ступінь відповідності будь-якої точки ландшафтно-екологічної ніші оптимальним умовам геосистеми. В екології за таку оцінку беруть продуктивність виду, народжуваність, тощо.

Лиман – витягнута мілководна затока, що утворюється під час затоплення морем пригирлової частини річкової долини або балки.

Лісомеліоративні заходи – сукупність заходів, спрямованих на корінне поліпшення господарського потенціалу територій за допомогою лісових насаджень.

Лісостепові ландшафти – тип ландшафту, що характеризується чергуванням на вододілах лісової та степової рослинності.

Лісостепова фізико-географічна зона – природна зона України, що характеризується переважанням лісостепових ландшафтів.

Локальний – місцевий, обмежений порівняно вузькими рамками якого-небудь географічного району.

Лука – тип рослинності з переважанням багаторічних трав.

Льодовикова епоха ( материкове зледеніння) – відрізок часу в геологічній історії Землі, що характеризувався глобальним похолоданням клімату та утворенням значних материкових льодовиків не тільки в полярних, а й у помірних широтах.

Льодовикові відклади – комплекс відкладів, що утворилися внаслідок взаємодії льодовика та його талих вод. За походженням їх поділяють на моренні (власне льодовикові) і водно-льодовикові відклади. З материковими та гірськими зледеніннями пов’язані льодовикові форми рельєфу: моренні рівнини, пасма, ози, ками, зандри (піщані рівнини), льодовикові долини та ін.

Медико-геохімічна ситуація (МГС). Як і екологічна ситуація, вона визначає середовище проживання людини і обумовлює рівень її здоров'я в залежності від геохімічних властивостей ландшафту. В основу районування та оцінки території за медико-геохімічною ситуацією, ставимо відповідні показники екологічного стану ландшафту і стану здоров'я населення. МГС буває "небезпечна", "дуже небезпечна" і т.д. Тривожна зміна в рівні здоров'я людини може бути в результаті погіршення МГС. Виходячи із оцінки МГС, виділяють ландшафти з позитивною, від'ємною медико-геохімічною ситуацією та ін.

Медико-геохімічна ситуація (МГС). Як і екологічна ситуація, вона визначає середовище проживання людини і обумовлює рівень її здоров'я в залежності від геохімічних властивостей ландшафту. В основу районування та оцінки території за медико-геохімічною ситуацією, ставимо відповідні показники екологічного стану ландшафту і стану здоров'я населення. МГС буває "небезпечна", "дуже небезпечна" і т.д. Тривожна зміна в рівні здоров'я людини може бути в результаті погіршення МГС. Виходячи із оцінки МГС, виділяють ландшафти з позитивною, від'ємною медико-геохімічною ситуацією та ін.

Меліорація – сукупність заходів щодо істотного покращення земель з метою довгострокового підвищення їх родючості або загального оздоровлення місцевості. Один з видів раціонального природокористування. Обгрунтовує вибір районів, проектів і створення меліоративних систем.

Метеорологія – наука про атмосферу Землі, фізичні і хімічні процеси та явища, які в ній відбуваються, її склад і будову.

Мікроклімат – клімат невеликих ділянок земної поверхні: лісу, водойми, сільськогосподарських угідь, населених пунктів, річкових долин, що відрізняється від загальних кліматичних умов даної місцевості.

Моніторинг навколишнього середовища ( моніторинг довкілля) – система спостереження й контролю за природними та природно-антропогенними комплексами, а також процесами, що проходять в них, з метою забезпечення раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища.

Морена, моренні відклади – осадові відклади, які утворилися під дією льодовика.

Навколишнє середовище (довкілля ) - це сукупність умов, в яких живе і працює людина (як біотичні, абіотичні так і соціального походження). Поняття "навколишнє середовище" не можливе без людини (воно навколо неї). Людина представлена в цьому середовищі не сама по собі, а через її діяльність, включаючи соціально-економічні елементи (фабрики, будинки та ін.).

Неогеновий період, неоген – другий період кайнозойської ери геологічної історії Землі тривалістю 23-25 млн. років.

Неотектонічні рухи – коливальні рухи земної кори, які відбуваються протягом неогену-антропогену. Розрізняють антропогенні, молоді (голоценові), історичні та сучасні рухи (підняття, опускання). Амплітуда підняття в Українських Карпатах становила 600-2000м, у Кримських горах – 400 – 1200м.

Низькогірні ландшафти – ландшафти з невеликою амплітудою коливань відносних висот (менше 500м) при невеликій загальній абсолютній висоті. Вони широко розповсюджені на Уралі, в Казахському дрібносопковику, Карпатах, на окраїнах Великого Кавказу.

Ноосфера – єдина система „людина – виробництво – природа”, що розвивається на основі природничо-історичних законів. Вчення про ноосферу розробив В. Вернадський.

Ойкумена – заселена людиною частина земної кулі.

Останці – ізольовані височини, що збереглися від денудації та ерозії, ділянки колись більш високої поверхні.

Охорона навколишнього середовища ( охорона довкілля) – система заходів, спрямованих на охорону природи.

Палеогеографія – наука про давню природу земної поверхні.

Плавні – надмірно зволожені, часто заболочені ділянки заплав, вкриті вологолюбної рослинністю (водно-болотна і болотно-лугова), характерні для пониззя річок України, зокрема в долинах Дніпра, Дністра, Пруту, Інгульця.

Полонини – безлісі плоскі вершини Українських Карпат. Вкриті головним чином субальпійською рослинністю.

Природні ресурси – компоненти природи, які використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва і предмети споживання.

Природокористування – сфера виробничої та наукової діяльності, спрямовані на комплексне вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення й охорону природного середовища та природних ресурсів.

Рекреаційний – призначений для використання під час відпочинку.

Рекультивація земель ландшафтів – відновлення порушених земель, ландшафтів для надання їм втраченої народно-господарської цінності.

Синоптична карта – георгафічна катра, на яку умовними знаками і цифрами нанесено результати одночасних спостережень за погодою.

Сонячна радіація – сонячне випромінювання, яке поширюється у космічному просторі як електромагнітні хвилі. Вона змінюється внаслідок процесів поглинання і розсіювання, а також залежно від висоти Сонця над горизонтом, географічної широти, ступеня прозорості атмосфери, хмарності тощо.

Субальпійський пояс – висотний пояс, розташований в добре і рівномірно зволожених горах помірних і субтропічних широт.

Угруповання, фітоценоз – сукупність рослин, що займають однорідну ділянку земної поверхні і знаходяться в тісній взаємодії між собою і з умовами навколишнього середовища.

Фітомеліорація – заходи, спрямовані на створення рослинних (кущі, дерева) фітоценозів. Є засобом збагачення ландшафту, захисту грунтів від ерозії.

Цирк – форма рельєфу, заглиблення на крутому схилі, що утворилися в результаті льодовиковихабо зсувних процесів.

Чорні бурі – руйнування і перенесення грунту сильним вітром, одна з форм ерозії грунтів. Чорні бурі здебільшого трапляються в степових районах України. Виникають під впливом сухих вітрів на територіях порушених земель.

Таблиця 1. Особливості ландшафтного та екологічного підходів

Проблема	Особливості ландшафтного підходу	Перспективні напрями інтеграції в ландшафтній екології	Особливості екологічного підходу
Аналіз вертикальної структури геосистем	Увага до складу структури, генезису зв’язків		Увага до аналізу процесів, пов’язаних із продуктивністю Біотичні взаємодії Моделювання водного та ін. режимів
Територіальна структура	Виділення геосистем різних рангів Ландшафтне картографування		Практично не розглядається
Міжгеосистемні взаємодії	Генетична зумовленість взаємодій Увага до абіотичнихфакторів		Увага до біотичних міжекосистемних взаємодій (міграції)
Межі між геосистемами	Пошук місцеположення меж		Концепція екотону, контитууму
Зв’язок із зовнішнім середовищем	Аналіз переважно абіотичних факторів формування геосистем		Концепція лімітуючих факторів, екологічної ніші
Динаміка	Аналіз фізико-географічних процесів, сучасні концепції, запозичені з екології (епіфації, факторально-динамічних рядів) Концепція характерного часу і часових масштабів геосистем		Концепція сукцесії   Моделювання динаміки популяцій
Впорядкування геосистем	Переважно класифікація Районування		Переважно ординація
Стійкість	Концепції, запозичені з екології Стійкість до окремих видів антропогенних навантажень		Концепція множинності форм стійкості Зв’язок з різноманітністю екосистеми Моделі стійкості популяцій
Напрямки практичного застосування результатів	Землеробство Меліорація Рекреація Територіальне планування		Охорона живої природи, заповідна справа Нормування антропогенних впливів

 

Таблиця 2

 

 

Таблиця 3. Географічні пояси Землі.

___________________________________________________

Пояс Площа: млн. км %

___________________________________________________

1. Арктичний 14,45 3

2. Субарктичний 17,62 3

3. Помірний 53,22 10

4. Субтропічний 39,72 8

5. Тропічний 80,77 16

6. Субекваторіальний 38,65 7

7. Екваторіальний 22,07 4

8. Субекваторіальний 30,11 6

9. Тропічний 95,10 19

10. Субтропічний 33,78 7

11. Помірний 34,47 7

12. Субантарктичний 23,93 5

13. Антарктичний 26,19 5

510,08 100