Антропогенно-техногенна перетвореність ПТК.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Антропогенно-техногенна перетвореність ПТК.



Антропогенно-техногенна перетвореність ПТК бере свій початок із розвитком промисловості, розбудови міст і населених пунктів. Найбільш негативний вплив мають промислові, транспортні та інші інженерні і господарські об'єкти, їх викиди в атмосферу і скиди у водні об'єкти, а також у літосферу.

Важливим антропогенним фактором, який сприяв накопиченню шкідливих речовин у навколишньому середовищі міста є архітектурно-планувальний ансамбль.

Як стара частина міста, так і нові архітектурні ансамблі часто хаотично побудовані без відповідного дотримання елементарний норм і інколи без належних внутрішніх дворів.

Все це є причиною складної провітреності території і заважає нормальному стоку стічних вод і самоочищенню території.

Емісія забруднюючих речовин в міське середовище пов'язана зі структурою виробництва і технологічними процесами.

Основними джерелами забруднення міст і населених пунктів є машинобудівна і металообробна, електронна, хімічна, будівельних матеріалів, легка і харчова промисловості, а також комунально-побутове господарство, сміттєзвалища. У процесі виробництва використовуються і забруднюються значні об'єми поверхневих вод. Однак відомості про кількість скидів у поверхневі води забруднюючих речовин у тому числі і важких металів здебільшого відсутні. Все це ускладнює роботу по організації екологічного моніторингу водних об'єктів і міської системи в цілому.

Техногенний вплив на геосистеми міста різні і може викликати негативні наслідки. Змінний хід ландшафтно-геохімічних показників при надходженні нових речовин, можливо, викличе глибоку перебудову цих геосистем. Важливим принципом робіт подібного типу є використання місцевих тобто характерних для даного ландшафту матеріалів.

Для кожного із виділених екологічних районів установлюються найбільш типові геоекологічні умови і, відповідно, заходи щодо їх оптимізації. Все це необхідно врахувати при проектуванні території, розробці й удосконаленні перспективного генплану міста, або населеного пункту.

При ландшафтно-геохімічному обґрунтуванні й організації міської території необхідно врахувати, що ландшафтний екотоп однорідний в екологічному відношенні. В процесі розміщення нових навантажень у даному районі визначальними повинні бути розрахунки інтегральних показників екологічної небезпеки. Цим забезпечується науково обґрунтований вибір тих чи інших проектів і запобігання необхідних життєвих умов у даному регіоні.

При розробці прикладних медико-екологічних питань структурно-функціональна організація селітебних ландшафтів потребує врахування особливостей геохімічної структури ландшафтно-геохімічних провінцій і фізико-географічних областей. Карта-схема ландшафтно-геохімічних регіонів може служити основою при плануванні та проведенні різних видів медико-географічних досліджень, наприклад, у дослідженні і картографуванні біогеохімічних ендемій (ендемічного зобу, уролітіазу), районуванні території на потенційні загрози виникнення захворювань. Неоднорідність регіональної геохімічної структури території пов'язана, перш за все з літологічною спеціалізацією гірських порід і грунтів, радіальною і латеральною геохімічною диференціацією елементів. Облік указаної спеціалізації порід і грунтів особливо необхідний в екологічних дослідженнях розчленованих територій.

Тема 2. Рівні гемеоробії природного ландшафту та оцінка їх впливу. Функціональні ландшафти.

План:

Генезис природного ландшафту.

Функціональні ландшафти.

Оцінка антропогенних впливів на функціональні ландшафти.

Еколого-геохімічна оцінка стану урбанізованих (селітебних) ландшафтів.

Генезис природного ландшафту.

Вивчення перетворень природного ландшафту у антропогенний зводиться до напрямків: дослідження просторового взаємозв’язку в різні історичні періоди; встановлення співвідношення між порушеними і непорушеними компонентами ландшафту; аналіз впливу перетворених ландшафтів на рівень екологічної рівноваги;

Природний ландшафт перейшов 3 стадії розвитку: первісну, натуральну і культурну. Кожна має внутрішні особливості розвитку. Нинішній ландшафт перебуває в стадії еволюції і оцінять його тільки майбутні покоління. Тому зупинимося детальніше на генезисі сучасного ландшафту. Первісні ландшафтитрапляються сьогодні дуже рідко. Це невеликі включення в інші, антропогенізовані ландшафти, які вимагають особливої охорони. Вони є наслідком впливу виключно природних факторів. Тривалість взаємодії елементів первісного ландшафту забезпечила йому високу стійкість і естетичність. Натуральний ландшафт- це перший етап перетворення людиною первісного ландшафту, характеризується домінуванням природних елементів над антропогенними.

Первісний ландшафт на шляху до натурального змінювався інтегровано за стадіями розвитку цивілізації з певною хронологією: збиральна, мисливська, скотарська і, нарешті, примітивна сільськогосподарська цивілізація. Збиральна цивілізаціярозвивалася на великих малозаселенихпросторах і не вимагала осілого способу життя. Мисливська цивілізація, як і збиральна, помітно не змінювала ландшафти. В цей період з’являються поблизу водоймищ поселення рибалок з їх особливим способом життя і характерним виглядом примітивної забудови. Скотарська цивілізаціярозвивалась залежно від стану первісного ландшафту – рівнинного чи гірського. Поселення скотарів являли собою анклави серед первісного ландшафту і мали свої специфічні риси: наявність кошар, огорожі і т.п. Примітивна землеробська цивілізаціявідрізняється незначним впливом на лісовий покрив, який часто спалюють, а на його місці створюють невеликі поселення з декількох дворів, мешканці яких обробляють поля. З’являються перші сліди комунікацій – дороги, які ведуть на поля, та велика дорога, що об’єднала поселення. Натуральні ландшафти можна ще зустріти у віддалених місцевостях Полісся і Карпат, які не мають статусу заповідання і охорони.

Культурний ландшафтформується на місці первісного, або натурального ландшафту. Культурним ландшафтом називають такі новоутворення, в яких здійснені людиною зміни можуть утримуватися тільки її силами, і, головне, коли людська діяльність відповідає характеру природного середовища і законам його розвитку (Арманд, 1966). У протилежному випадку утворюються акультурні ландшафти, які появляються там, де людина внаслідок неусвідомлених дій або у корисливих цілях порушує природну рівновагу складних фітоценозів, зумовлюючи тим самим тривалі, прогресуючі зміни.

Основні завдання з формування культурного ландшафту такі (А.Г.Ісаченко,1976): забезпечення максимальної продуктивності відновлювальних ресурсів, насамперед біологічних, та їх ефективного використання; якомога повніше використання практично невичерпних і „чистих” джерел енергії – сонця, вітру тощо, яке б відповідало меті збереження невідновлюваних ресурсів і здорового життєвого середовища; запобігання небажаним стихійним процесам як природного так і техногенного походження (змив грунту, ерозія, заболочування, селі, лавини, забруднення води, повітря, грунту); оптимізація санітарно-гігієнічних умов з метою виключення незадовільної біогеохімічної ситуації та умов, сприятливих для виникнення природно-осередкових епідемій; підтримка оптимального стану природного середовища відповідно до належних культурно-виховних і естетичних потреб суспільства.

Культурні ландшафти можна розподілити на сільськогосподарські, міські урбанізовані та індустріальні. Така генетична послідовність характерна для ландшафтів сучасних великих міст.

Функціональні ландшафти.

На антропогенні ландшафти впродовж їх розвитку накладаються функціональні естетичні та стихійні процеси. Виділяються такі функціональні ландшафти:

1.Урбанізовані ландшафти визначають основні риси обличчя міста. Вони складаються з житлової забудови міста, промислових територій, транспортних комунікацій і, нарешті, зелених масивів, значна частина яких набула вигляду садово-паркових ландшафтів.

2.Індустріальні ландшафти мають свій силует. Як правило, вони займають значні території, часто відрізняються наявністю інтенсивних атмосферних забруднювачів. Проммайданчики і складські зони погано озеленені, на їх території переважає рудеральна рослинність.

3.Девастовані ландшафти найчастіше представлені кар’єрними виїмками та відвалами в зоні видобутку будівельних матеріалів – каменю, піску, глини. Часто займають значні території.

4.Рекреаційні ландшафти почали виділятися в 60-70-х роках: водно-паркові ансамблі Львова, Тернополя, Черкас та інших міст, а також лісопарки, лугопарки, міські і заміські парки з рекреаційними функціями, благоустроєм і обладнанням (парки культури та відпочинку, спортивно-оздоровчі зони).

5.Комунікаційні стрічкові ландшафти являють собою специфічну форму антропогенного ландшафту, який розвивається у зв’язку з будівництвом, благоустроєм і озелененням залізниць і шосейних доріг. Сьогодні до цього типу ландшафтів ставляться вимоги рекреаційного характеру: підсилення мальовничості шляхом ландшафтної реконструкції монотонних рядових снігозахисних посадок, відкриття цікавих перспектив сусідніх сільськогосподарських або гігроморфних ландшафтів і, навпаки, маскування девастованих ділянок. Обов’язковою вимогою є зв’язок дороги з регіональним ландшафтом.

6.Сільськогосподарські ландшафти займають біля 32% площі всієї Землі (19 млн. км2 – це рілля, сади, плантації і сіяні луки; 28,5 млн. км2 – це пасовища і антропогенні луки).

7.Агрокультурні ландшафти складаються з ландшафтів поселень (села і хутори), виробничих зон колгоспів і радгоспів, полів, луків і садів:

а)ландшафти сільських поселень. Оскільки в приміських селах проживає значна кількість працездатного населення, яке працює у великих містах, особливу увагу приділяють створенню сприятливих умов для відпочинку. Озеленюють присадибні ділянки, створюють насадження загального користування Основним недоліком сільського озеленення є відсутність планувально-проектних основ його розвитку, а також використання недоброякісного посадкового матеріалу. Пустища часто покриті рудеральною і сегетальною рослинністю;

б) ландшафти промислових зон колгоспів і радгоспів являють собою урбанізовані вкраплення у сільськогосподарські ландшафти (тваринницькі комплекси, птахофабрики, овочефабрики, машинно-тракторні стани, майстерні, цегельні переробні цехи і т.п.). Рівень їх озеленення низький, що негативно відбивається на санітарно-гігієнічних умовах (сильні вітри, забрудненість території і т.п.). Території покриті рудеральною і сегетальною рослинністю;

в)ландшафти полів переважно зайняті зерновими та просапаними агробіоценозами;

г)лучно-пасовищні ландшафти. Внаслідок створення культурних пасовищ лугові ландшафти мають виражений антропогенний характер;

д)помологічні (садові) ландшафти – це своєрідний тип ландшафтів, близький до ліс осадів або парків. У зв’язку з розвитком колективного садівництва території помологічних ландшафтів довкола міст значно розширюються. Часто вони являють собою суміш польового і садового ландшафтів і можуть називатися садово-польовими;

ж)лісогосподарські ландшафти – відзначаються лісистістю приміської зеленої зони, підвищують її виразність. Природні лісові ландшафти у зв’язку із розширенням їх рекреаційних функцій і реконструкцією поступово перетворюються в лісопаркові;

з)гігроморфні ландшафти – ландшафти річок, озер і ставків. Більшість з них в умовах міст виконують рекреаційні функції і лише окремі мають господарське значення.

Всі функціональні ландшафти об’єднані генеральними планами міст в єдине ціле і їх розвиток залежить від екологічних і соціальних умов.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 293; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.212.120.195 (0.018 с.)