Обладнання проміжної станції пристроями ЕЦ

2.1 Схематичний план станції з осигналюванням

Схематичний план станції (рис. 16.) являє собою немасштабне зображення колій, стрілок, сигналів і інших об'єктів з обліком їхнього взаємного розташування.

Збоку перегону станція відгороджується вхідними світлофорами Н і Ч. Для прийому потягів при їхньому русі по неправильній колії, особливо при організації двостороннього руху по одній з колій перегону під час капітального ремонту іншого, передбачаються додаткові світлофори (НД, ЧД). Ці світлофори, як правило, є карликовими і через недостатню ширину міжколійя встановлюються з лівої сторони колії.

Вихідні світлофори (НІ, НЗ, Ч2 тощо) установлюються з урахуванням передбаченої спеціалізації приймально-відправних колій, при цьому на знеособленій колії вони знаходяться з обох кінців, а на спеціалізованому — тільки на одному.

З метою підвищення безпеки руху маневрову роботу на станції рекомендується виконувати маршрутизованими пересуваннями з установкою для цього маневрових світлофорів. Маневрові світлофори з колій сполучаються з вихідними (НІ, НЗ тощо). Окремі маневрові світлофори встановлюються з тупиків, спеціалізованих приймально-відправних шляхів (М5, М7 тощо). Маневрові світлофори встановлюються також перед стрілками, що ведуть на колії, для можливості виконання кутових заїздів при переміщеннях рухомого складу з однієї колії на іншу.

Для гарного сприйняття сигналів світлофори з головних колій і бічних, по яких передбачається безупинне пропускання потягів, установлюються щогловими, а інші світлофори, включаючи маневрові, передбачаються карликовими.

Ізолюючі стики рейкових кіл установлюються, по можливості, у створі зі світлофорами, при цьому перевіряється умова, щоб в одну стрілочну секцію не включалося більш трьох одиночних стрілок.

Ізолюючі стики встановлюються також на стрілочних з’їздах для поділу стрілок, щоб створити можливість одночасних пересувань по рівнобіжних шляхах.

На схематичному плані стрілки показуються в нормальному (плюсовому) положенні і нумеруються порядковими непарними номерами в непарній горловині і відповідно парними номерами в парній горловині станції.

Оформлення розділу. Виконати креслення схематичного плану станції з осигналізуванням. Розміщення світлофорів на плані станції повинні бути обгрунтовані в пояснювальній записці.

 

2.2. Двохнитковий план станції

Двохнитковий план є основним документом по устаткуванню станції рейковими колами. Він являє собою схему повної ізоляції колій з урахуванням забезпечення чергування фаз живлення в суміжних рейкових колах, пропуску зворотного тягового струму по розгалужених і нерозгалужених рейкових колах і дії АЛС по головних коліях станції.

На станціях з електротягою змінного струму застосовуються фазочутливі рейкові кола 25 Гц із безупинним живленням і шляховими реле ДСШ-16. При цьому головні колії, що кодуються для роботи АЛС, приймально-відправні колії довжиною більш 500 м, а також усі стрілочні й ізольовані ділянки, при числі приймально-відправних колій на станції до шести, обладнуються двохнитковими рейковими колами, при яких зворотний тяговий струм пропускається по обох рейкових нитках, а для обходу тяговим струмом ізолюючих стиків установлюються дроселі-трансформатори. На (головних) кодуючих коліях і стрілочних ізольованих ділянках дроселі-трансформатори встановлюються на обох кінцях рейкового кола. На бокових коліях станції застосовуються однодросельні рейкові кола з установкою дроселів-трансформаторів (ДТ) тільки на живильному кінці рейкового кола.

Для створення нормальної, тобто не впливаючої на роботу рейкових кіл, каналізації тягового струму, рейкові кола з'єднуються між собою середніми точками стикових ДТ і тяговими рейковими з'єднувачами. Кожне рейкове коло повинно мати не менше двох виходів для тягового струму, лише з однодросельного рейкового кола і з'єднанні її із середньою точкою ДТ головної колії при електротязі змінного струму допускаються один вихід. Два виходи повинні мати також електрифіковані тупики. Для створення умов розтікання тягового струму ДТ головних колій з'єднуються між собою у вхідних світлофорів станцій з електротягою змінного струму.

На двохнитковому плані показуються також місця розташування апаратури живлячих (трансформаторних) і релейних кінців рейкових кіл. Живлячі трансформатори рейкових кіл, що кодуються, на станціях двоколійних ділянок розташовуються на їхніх вихідних кінцях і використовуються також як кодуючі. Кодуючі кінці на двухнитковому плані позначаються буквою К. Встановлювані в трансформаторних ящиках живильні трансформатори позначаються крапкою, а релейні трансформатори - хрестиком.

Розгалуження стрілочних ділянок, що входять у маршрути прийому і відправлення поїздів, повинні обтікатися струмом рейкового кола, для чого на цих розгалуженнях встановлюються додаткові колійні реле. Число реле в одному рейковому колі не повинно перевищувати трьох.

Необтічні струмом розгалуження допускаються лише на стрільцях з'їздів при довжині відгалуження не більш 60 м. Для підвищення надійності роботи рейкових кіл стикові з'єднувачі на таких рейкових колах дублюються. Розгалуження з подвійними стиковими з'єднувачами показуються пунктиром

між нитками колій.

Для підвищення надійності дії АЛС варто прагнути до скорочення числа ізолюючих стиків на головних коліях станції. З цією метою ізолюючі стики на стрілочних переводах між гостряками і хрестовиною, як правило, установлюються по розгалуженню на бокову колію. На інших стрілочних переводах ізолюючі стики розташовуються таким чином, щоб перехідні стрілочні з'єднувачі обтікалися сигнальним струмом рейкового кола. Необтічні з'єднувачі допускаються на спарених стрільцях з'їздів, у цьому випадку вони дублюються.

При електротязі стрілочні з'єднувачі одночасно є і тяговими, по них протікають сигнальний і тяговий струми, зображуються вони у вигляді штрихової лінії.

Фазочутливі рейкові кола з безупинним живленням захищаються від взаємного впливу при короткому замиканні ізолюючих стиків чергуванням миттєвих фаз живлення суміжних рейкових кіл. Одержання необхідного чергування фаз сигнального струму в ізолюючих стиків представляє найбільш труднощі при складанні двохниткового плану.

Чергування фаз буде забезпечуватися, якщо кількість ізолюючих стиків по внутрішній нитці в кожному замкнутому контурі двохниткового плану буде парним. Спочатку на двохнитковий план наносяться стики, що розділяють стрілочні ізольовані ділянки і колії, а потім — стики на стрілках з урахуванням контролю стрілочних з'єднувачів, а також створення умов для усталеної роботи АЛС.

Якщо в контурі виходить непарне число стиків, то перестановкою внутрішніх стиків на стрільцях (між гостряками і хрестовиною) домагаються парної їхньої кількості. Якщо перестановкою стиків не вдається здійснити контроль стрілочного з'єднувача, допускається на стрілках з'їздів залишити його неконтрольованим, але з обов'язковим дублюванням.

На одиночних стрілках залишати неконтрольованими з'єднувачі не допускається. У крайньому випадку встановлюються додаткові стики з транспозицією полярності струму в рейкових нитках.

На двохнитковому плані рейкові нитки однієї полярності (прямої фази) показуються потовщеною лінією, а нитки іншої полярності (протилежної фази) — тонкою лінією. З кожної сторони ізолюючих стиків як у суміжних рейкових колах, так і усередині кожного рейкового кола фази сигнального струму повинні бути протилежними.

На рис. 17, як приклад, наведен двохнитковий план станції. Стрілами позначені електрифіковані шляхи.

 

 

 

Оформлення розділу. Виконати креслення двохниткового плану для заданої горловини станції з зображенням електрифікованих колій, світлофорів з розцвіченням їхніх вогнів, указівкою трансформаторних ящиків, ДТ, ізолюючих стиків, стрілочних і електротягових з'єднувачів.

У пояснювальній записці повинно бути відображено призначення двохниткового плану станції й обгрунтовано розміщення ізолюючих стиків усередині стрілочних переводів на станції свого варіанту.