ТОП 10:

Використання творів образотворчого мистецтва у навчально-виховному процесі груп старшого дошкільного віку ДНЗ.



Висновок до першого розділу.

Розділ 2. Експериментальна перевірка впливу творчого мистецтва на формування цілісного ставлення до них у дітей старшого дошкільного віку.

Стан сформованості творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку.

Авторська програма використання творів образотворчого мистецтва у формуванні цілісного ставлення дітей старшого дошкільного віку.

Аналіз результатів дослідження та підсумки експерименту

Висновок до другого розділу.

Вмсновки.

Додатки.


Вступ

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Відповідно до державних документів (Закони України «Про освіту» (1991), «Про дошкільну освіту» (2001), «Про охорону дитинства» (2001), «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст.» (2002), Базовий компонент дошкільної освіти в Україні (1998)) провідним завданням дошкільної освіти є всебічний розвиток людини як особистості, як найвищої цінності суспільства, що ґрунтується на творчості українського народу, його традиціях і духовності. Отже, творче виховання дошкільників є досить складним і довготривалим процесом, який охоплює весь період дитинства і продовжується в дорослому житті та розглядається в його кінцевому результаті, як сформованість творчої особистості.

В останні роки в Україні розробляється принципово новий підхід до проблеми розвитку творчості у площині парадигми гуманізації освіти. На відміну від традиційної освіти, яка недостатньо актуалізувала творчій склад виховання, гуманістично-орієнтовна освіта веде до розкриття сутнісних якостей людини, її внутрішнього багатства та творчого потенціалу. У процесі багатовікової життєвої практики українського народу викристалізувались провідні принципи творчого виховання дітей засобами малого, що репрезентують сукупність основних сутнісно-ціннісних положень і визначають принципове спрямування, зміст, організацію виховних дій.

Свого часу ідею творчого виховання з використанням творів образотворчого мистецтва відстоювали видатні педагоги, письменники, прогресивні діячі освіти та мистецтва. Це, зокрема, Л.Артемова, Х.Алчевська, Б.Грінченко, О.Долина, М.Драгоманов, Ї.Котляревський, С.Русова, Г.Сковорода, Л.Українка, Ї.Франко.

Вагоме значення для опрацювання досліджуваної нами проблеми мають теоретичні положення, обґрунтовані А.Богуш, П.Блонським, Н.С Карпинська, Н.К Крупська, А.Макаренко, С.Русова, В.Сухомлинським, К.Ушинським, Фесюкова.

Актуальність досліджуваної проблеми й обумовила вибір теми нашого дослідження - „Формування у дітей старшого дошкільного віку цілісного ставлення до творів образотворчого мистецтва”.

Об'єкт дослідження - формування у дітей старшого дошкільного віку цілісного ставлення до творів образотворчого мистецтва.

Предмет дослідження - педагогічні умови ефективного формування у дітей старшого дошкільного віку цілісного ставлення до творів образотворчого мистецтва.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально довести вплив творів образотворчого мистецтва на формування творчості у дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження. Ефективність виховання творчості засобами творів образотворчого мистецтва може суттєво підвищитися, якщо буде забезпечено реалізацію наступних педагогічних умов : обґрунтування принципів добору творів образотворчого мистецтва, які забезпечують спрямоване виховання у старших дошкільнят творчу діяльність; стимулювання емоційного сприйняття .

Методологічна база дослідження. Ії становлять філософські та психолого-педагогічні положення про природу людської індивідуальності, виховну функцію мистецтва; вчення про діалектику творчого розвитку особистості, в якому вона виступає суб'єктом і об'єктом виховання; психолого-педагогічні концепції і програмні документи щодо творчого виховування підростаючого покоління; досвід народної педагогіки виховання, зокрема, твори образотворчого мистецтва.

Завдання дослідження :

1. Проаналізувати стан проблеми у психолого-педагогічній теорії та виховній практиці.

2. Обґрунтувати використання творів образотворчого мистецтва в процесі формування творчості у дітей старшого дошкільного віку.

3. Експериментально довести вплив творів образотворчого мистецтва на формування творчості у дітей старшого дошкільного віку.

Методи дослідження :

1. теоретичні - теоретико-критичний аналіз філософської, психологічної, педагогічної та методичної літератури щодо проблеми дослідження, порівняння, систематизація, узагальнення здобутої інформації, дало змогу розкрити сутність, структури та особливостей виховання творчості старших дошкільників.

2. емпіричні - методи збирання емпіричного матеріалу; спостереження за виховним процесом, педагогічний експеримент.

3. статистичні - метод обробки експериментальних даних за допомогою яких вивчалась ефективність використання творів образотворчого мистецтва в процесі виховання моральних почуттів.

4. Бесіда.

5. Розповідь.

6. Ілюстрації.


 

Розділ 1. Специфіка використання творів образотворчого мистецтва у роботі з дітьми старшого дошкільного віку.

Загальна характеристика.

Розвиток творчих здібностей має важливе значення для всебічного розвитку особистості.

Творчість не виростає на порожньому місці, творчість – властивість, як правило, професіоналів своєї справи, які ефективно працюють у відповідній галузі. Творчість базується на розвинених мисленні та уяві, інтелекті і є його особистісним дериватом.

Під творчістю розуміється передусім процес створення нового корисного продукту. За обсягом принципової новизни результату розрізняють чотири рівні творчості. Перший, найвищий рівень характеризує процес творчості, який приводить до принципово нового результату, нового для всього людства. Це твори геніальних письменників, художників, композиторів, винаходи та відкриття, які перетворюють життя людини й людства в найрізноманітніших напрямах (від атомної бомби до пеніциліну). Зрозуміло, що творчість такого рівня властива досить вузькому колу творців-геніїв, прерогативою еліти людства.

Другий рівень творчості стосується продукту, який є новим для досить великого кола людей, скажімо для певної країни світу. Деякі винаходи з’являються одночасно або з певним інтервалом у різних країнах, однак відповідний рівень творчості, безумовно, досить високий.

Третій рівень характеризує новизну творчого продукту для значно меншого, обмеженого кола людей. Найочевиднішим прикладом творчості цього рівня є раціоналізаторська пропозиція, що реалізується, як правило, в межах якогось підрозділу підприємства.

І, нарешті, четвертий рівень торкається творчості, новизна продукту якої є суб’єктивною, відносною, значущою тільки для самої людини, що творить. Однак такий обмежений обсяг цього рівня творчості не заважає йому бути найважливішим, початковим етапом в оволодінні вищими рівнями творчості, формуванні вмінь і навичок загальної креативності.

Творчість – це не лінійний процес, у ньому бувають підйоми, спади, плато. Найвищий кульмінаційний творчий стан –натхнення. Це стан найвищого піднесення, коли пізнавальна й емоційна сфери поєднані і спрямовані на розв’язування творчої задачі. Нерідко з перебуванням у стані творчого натхнення пов’язане й виникнення інсайтів, осяяння.

Як зазначалось раніше, творчість як процес має певні етапи.

Перший – підготовчий період. Створення проблемної ситуації, постановка проблеми, її аналіз. Другий – процес вирішення проблеми. Результатом активності підсвідомих сил є третій період творчого процесу - інсайт (осяяння). Крім того, для підготовки осяяння важливим є стан спокою нервової системи. Четвертий період творчої роботи - упорядкування інтуїтивно отриманих результатів.

Ж. Пуанкаре намагався також проаналізувати співвідношення логічного та інтуїтивного шляхів пізнання. Логіку він вважає засобом приведення у суворий порядок інтуїтивного результату. Інтуїтивно передбачені результати мають бути оброблені логічним шляхом, інакше неможливо оперувати встановленими таким чином фактами. Також, Ж. Пуанкаре започаткував евристику, науку, що вивчає творчу діяльність. Логіка, писав Пуанкаре, є знаряддям доведення, а інтуїція є знаряддям винаходу. [52. С. 9]

По суті Ж. Пуанкаре вперше в історії науки проаналізував умови й механізми творчого процесу, тож його думки є відправним пунктом для багатьох учених.

Французький математик Ж. Адамар підтримує й розвиває ідеї Пуанкаре. Він виділяє чотири основні етапи у творчому процес: процес підготовки (свідомої постановки й аналізу проблеми), період інкубації (підсвідомого аналізу й вибору), період інсайту, період наступної свідомої роботи для упорядкування отриманих результатів і встановлення логічного ланцюга, що привів до відкриття. Адамар вважає, що осяяння передбачає визрівання проблеми. Кажучи про складність підсвідомого, учений наводить приклади розв’язання задач, пояснюючи цим, що індивід зовсім не усвідомлює їх і не залишає ніяких спогадів про це.

Сучасні описові моделі творчого процесу викликають інтерес, але не мають нічого принципово нового. До основних узагальнених етапів творчої діяльності вони відносять такі етапи:

- Вивчення проблемної ситуації та усвідомлення проблеми;

- Формування гіпотези;

- Доведення гіпотези.

Кожний із названих етапів є психологічно завершеною розумовою задачею і складається із суми дій та операцій, що ведуть до її розв’язання.

Дослідження закономірностей і механізмів творчого процесу поки що тривають. Однак визначено центральну ланку психологічного механізму творчості, яка дослідниками характеризується єдністю логічного (що розуміється як дії зі знаковими моделями) та інтуїтивного (що в даному разі розуміється як дії з оригіналами).

Функціонування механізму творчості проходить кілька фаз:

1) логічного аналізу проблеми – використання наявних знань, виникнення потреби в новому;

2) інтуїтивного розв’язування – задоволення потреби в новому;

3) вербалізації інтуїтивного рішення – здобуття нового знання;

4) формалізації нового знання – формулювання логічного рішення.

Ще Ж. Пуанкаре інтуїцію (осяяння) називав такою мозковою діяльністю, при якій особистість начебто роздвоюється на два «Я»: «Я» – свідоме і «Я» – підсвідоме (сублімоване). Свідомість, на його думку, потребує дисципліни, суворості і чіткості методики. Підсвідоме, навпаки позбавлене таких суворих обмежень і пов’язане зі свободою вибору й фантазією.

У сучасній науці виділено такі основні характеристики інтуїції як інтегрованого явища, а саме:

Ø інтуїція є результатом підсвідомих високоінтелектуальних процесів;

Ø вона не залежить від умовиводів і доказів;

Ø інтуїція пов’язана із натхненням, емоціями та ефектним станом, що зумовлюється особливим піднесенням фізичних і духовних сил;

Ø процеси інтуїтивного пізнання проходять швидко, але не завжди миттєво.

Отже, інтуїція – це інтегрована особливість творчого мислення, яка виявляється у пізнавальній потребі, пошуковій домінанті, згорнутому мисленні: стисненні і згортанні алгоритму мислення в кількості та часі, швидкому переключенні, переході з одного рівня аналізу на інший, широкому узагальненні, прискореному умовиводі, минулому досвіді, творчій уяві, гіпотетичному передбаченні, оригінальності передбачень, ідей; миттєвому зв’язку змісту попередніх знань, досвіду способів дій у підсвідомій сфері мислення.

Велике значення в розвитку творчих здібностей у дітей приділяється методиці викладення. Однією з основних умов розвитку творчого мислення є створення атмосфери, яка сприяє появі нових ідей і думок. Перший ступінь на шляху створення такої атмосфери – розвиток почуття психологічної захищеності в дітей. Варто пам’ятати, що критичні висловлювання на адресу дітей і створення в них відчуття, що їхні пропозиції неприйнятні або дурні, – це найперший засіб пригнітити їхні творчі здібності. До думок, висловлювань дітей варто ставитись з повагою. Більш того, потрібно заохочувати дітей у їхніх спробах братися за складні задачі, розвиваючи тим самим їхню мотивацію і наполегливість.

Загальні способи стимуляції творчої активності.

1. Забезпечення сприятливої атмосфери. Доброзичливість з боку дорослого, його відмова від оцінювань і критики на адресу дитини сприяють вільному виявові дивергентного мислення.

2. Збагачення навколишнього середовища дитини найрізноманітнішими новими для неї предметами і стимулами з метою розвитку її допитливості.

3. Заохочення висловлювання оригінальних ідей.

4. Забезпечення можливостей для вправи і практики. Широке використання питань дивергентного типу щодо до найрізноманітніших галузей.

5. Використання особистого прикладу творчого підходу до вирішення проблем.

6. Надання дітям можливості активно ставити запитання.

Створення середовища, що сприяє розвиткові творчих здібностей, і використання спеціальних методик є важливими умовами, але не слід забувати і про ті можливості, що приховуються у звичайній побутовій обстановці. Наприклад, для активації дивергентного мислення дитини можна скористатися звичайним сніданком або обідом. Попросіть дітей перелічити всі смачні речі, що вживають у їжу в холодному вигляді або, скориставшись яким-небудь шумом за дверима, попросіть назвати його можливі джерела. Такі сприятливі ситуації виникають досить часто, треба тільки не упустити момент.

Кажуть, що творча дитина є дзеркальним відображенням творчого педагога. При цьому від дорослого вимагають творчості найвищого, об’єктивного рівня, не тільки педагогічного, а й предметно-змістовного натхнення, яке завойовує серця, харизми – надзвичайної надихаючої обдарованості, яка викликає у кожної дитини «почуття повної довіри», «готовність дотримуватись того, чого вчить педагог»[38. С. 326;335].

Особливим засобом формування творчої активності дітей є мистецтво: література, музика, скульптура, народна творчість, живопис.

Вплив мистецтва на становлення особистості дитини, її розвиток дуже великий. Без виховання естетично розумних людей, виховання з дитячих років поваги до духовних цінностей, уміння розуміти та оцінювати мистецтво, без пробудження в дітей творчих зачатків неможливе становлення гармонійно розвиненої та творчо активної особистості.

Саме в дитинстві закладаються основи інтелекту людини, формуються різнобічні потреби, погляди, ідеали. Тому цей період є найсприятливішим і найвідповідальнішим. Чим раніше й активніше здійснюється процес прилучення до прекрасного, тим він ефективніший, міцніший, тим глибше формуються інтереси до мистецтва, ефективніше йде процес духовного розвитку людини.

Мистецтво може стати однією з основних ланок у становленні особистості. Саме воно відкриває нам чарівний світ почуттів людини, що прагне в барвах, лініях, кольорі, у звуках, інтонаціях, темпі; у виразних, зворушливих висловах поділитись своїми переживаннями, хвилюваннями, радостями, захопленнями від почутого, побаченого, пережитого в реальному житті.

Світ мистецтва безмежний. Пізнавати його ми будемо не день, не рік, а все життя. Тому, починаючи з дошкільного навчального закладу, педагог покликаний розвивати в дітей художній смак, виховувати важливу для людини якість –любов до мистецтва, до прекрасного. Зорові образи, створені мистецтвом, легко запам’ятовуються й залишаються в пам’яті надовго. Вони збагачують емоційний світ, учать яскравіше сприймати навколишнє життя.

Готуючи дітей шостого року життя до зображувальної діяльності, слід враховувати рівень їхнього психосоматорного розвитку. Цих дітей вирізняє надзвичайно висока пізнавальна активність, їх цікавить абсолютно все.

Діяльність дітей приймає більш свідомий умисний характер. У дітей виховується вміння спочатку придумати, представити собі те, що вони збираються зобразити, а потім починають діяти. Велика увага приділяється формуванню задума майбутнього малюнка, аплікації, ліпки.

В малюнку, ліпці, аплікації діти передають свої враження від оточуючого світу та передають своє ставлення до нього. Наша задача –навчити дітей художній діяльності, виразному зображенню предметів та явищ, а не простому їх копіюванню.

В програмі «Малятко» вказується, що у дітей шостого року життя розвивається здібність аналізувати та узагальнювати сприймаємі предмети, виділяти й порівнювати їх властивості (форму, висоту, довжину, ширину, колір). Завдяки цьому стає можливе навчання дітей передачі відношень предметів між собою по величині, висоті, товщині, а також відношень предметів по висоті, формі та положенням один до одного.

Найважливішою умовою розкриття творчої активності дітей є створення загальної атмосфери доброзичливості, свободи, можливості досягти успіху для кожної дитини. Таке завдання вимагає особливої уваги. Під час виконання дітьми завдань їм необхідно надавати допомогу. Слід намагатися організувати спілкування таким чином, щоб кожна дитина могла відкрито радіти результатам як власної, так і спільної творчості.

У процесі створення зображення в дитини формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Зображувальна діяльність надає можливість доступними засобами виразити емоційний стан дитини, її ставлення до навколишнього світу, вміння самостійно створювати прекрасне.

Особливе значення для розвитку творчого мислення має відвідування художніх музеїв, творчих майстерень художників, виставок дитячої творчості, перегляд кінофільмів про видатних митців.

Велику роль в дитячій творчості, як і творчості художника, відіграє уява. Відомо, що зачатки її у дитини з’являються ще в переддошкільному віці. Поступово в процесі навчання, прослуховування казок, розглядання ілюстрацій дитина може уявити те, що не входить до кола предметів, які вона сприймає безпосередньо. Елементи творчої уяви виявляються на заняттях, якщо перед дітьми розкрити можливість самостійно планувати свою діяльність та відбирати прийоми як зображувального, так і технічного порядку. Вченими проведено дослідження шляхів формування дитячої творчості, яке дало можливість виділити три етапи в ускладненні завдань. На першому етапі дітям дають завдання, які вимагають від них первісного орієнтування в творчій діяльності (знайди, зміни, вигадай). На другому етапі дають завдання, які ведуть до ціленаправлених дій. Дитина починає розуміти, що набуті вміння можна комбінувати, видозмінювати. Третій етап –це завдання, які ведуть дитину до самостійних дій по осмисленню задуму у різних видах діяльності, до планування своїх дій, підбору виразних засобів.

Сприятливий розвиток дитячої творчості залежить від вірного керівництва з боку дорослих, розвиток творчості також сприяє колективна праця, яка проводиться на основі вмінь самостійно діяти, застосовувати знайомі засоби зображення.

Створення виразного образа дозволяє віднести дитячу зображувальну діяльність до області художньої творчості.

Мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислій, сконцентрованій форм можна визначити як розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу.


 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 100.24.209.47 (0.011 с.)