Емоційна сфера конфлікту і методика управління емоціями

Емоції — це психічне віддзеркалення у формі безпосереднього упередженого пере­живання життєвого сенсу явищ і ситуацій, який обумовлений відношенням їх об'єктивних властивостей до потреб суб'єкта.

Особливість емоційних конфліктів полягає у тому, що у них мета та об'єкт конфлікту формуються існуючими до цього моменту причинами — відносинами, що склалися.

В емоційному конфлікті можливі тільки два виходи: або роз'єднання опонентів, при якому взаємодія між ними неможлива, або повна психологічна перебудова всіх опонентів, залучених у конфлікт.

Як тільки емоції починають перехльостувати думки і не дають спокійно жити, необ­хідно відповісти на певні питання (рис.).

Рисунок. Процес оволодіння власними емоціями

Ці питання допоможуть розібратися і справитися зі всією гаммою негативних і пози­тивних емоцій.

Емоційний стан як основне джерело конфлікту складають: роздратування і недовір'я. Дані емоції необхідно долати.

Страх, гнів, образа й розчарування є емоціями, які певним чином діють на конфлікту­ючи сторони. З одного боку ці емоції є стимулами позитивних змін, а з іншого вони є час­тиною комплексів, які формуються у психіці і часто призводять до внутрішніх конфліктів.

«Страх» визначається як «хворобливі емоції, викликані відчуттям очікуваної небезпеки або зла».

Страх можна представити як уявну небезпеку, яка опановує нами. І якщо страх об'єд­нується з емоціями і відчуттями, то стає інтенсивним відчуттям, направленим на руйнівні деструктивні дії.

Страх — це не прожитий повністю дискомфортний досвід, це основа всіх негативних емоцій. Страх з одного боку, вимушує нас захищатися, учить обережності та обачності, з іншого — заважає і паралізує. Одного разу пережитий страх відбивається не тільки у під­свідомості, але у м'язах та органах людини.

Людина повинна навчитися розрізняти страх:

• природний, який веде до безпеки й ефективності;

• надуманий, який підсилює зло, паралізує мислення, руйнує душевні пориви і знищує віру у себе.

У стані сильного страху людина витрачає нервову енергію набагато швидше, ніж у нормальному стані. Якщо страх заштовхується глибоко у підсвідомість шляхом його при­душення, це викликає всілякі нервові розлади і проблеми.

Позбавлення від страху, гніву і розчарування, звичайно, це внутрішній процес.

Одним з найважливіших чинників щодо контролю страху є управління своєю уявою. Необхідно захистити себе від візуалізації негативних картин майбутнього. Мудра людина не витрачає свої сили на уявні біди, вона використовує енергію для своїх потреб.

Обов'язковою умовою позбавлення від страху є зміна підсвідомих моделей мислення. Свідомість може відбирати або відкидати ті або інші думки. Проте підсвідома психологіч­на система працює з відчуттями, які нас хвилюють. Необхідно їх нейтралізувати, замінюю­чи природними позитивними перспективними думками.

Другий шлях — намалювати свій страх на папері. Причому важливо малювати не на основі розуму, а на основі відчуття. Потім страх можна виявити, «поговорити» з ним, під­малювати гумористичні деталі і звільнитися.

Якщо людина боїться конфліктної ситуації, то вона страхом сковує її. За страхом мо­же стояти агресія проти оточуючих або проти себе самого. Необхідно відділити страх від себе та усвідомити причини страху, що дозволить позбавитися його жорстких обіймів.

Страх, як негативне відчуття, часто не можна відокремити від конфліктної ситуації, пов'язаної не тільки із справжнім, але й з минулим.

У цьому контексті Вишняковою Н. Ф. було визначено наступні психологічні прийоми подолання страху:

1. Бажано не переживати, а образно представити страх і тривогу такими, які вони є.

2. Необхідно зрозуміти, що хвилювання — це неусвідомлене передчуття небезпеки. Медики, що проводили інтенсивне дослідження цієї проблеми, виявили, що хвилю­вання — нерідко єдина причина багатьох хвороб людини.

3. Не потрібно уникати проблеми або конфліктної ситуації.

4. Доцільно зберігати дистанцію між своїми думками і відчуттями.

Людині, схильній до тривог і хвилювань, ніколи не слід піддаватися протиріччям, ненависті, ревнощам, смутку, зацикленню на проблемах.

5. Необхідно займатись справою, а не засудженням конфліктуючої особи.

К. Хорні виділяє три основні моделі поведінки як результат вирішення внутрішньо-особового конфлікту:

• прагнення до людей — через причетність до інших, до суспільства особа намагається підстрахувати себе;

• прагнення від людей — виражається у бажанні піти від людей, від спілкування з ними, віддалитися від суспільства, при цьому створюється власний ілюзорний мир;

• прагнення проти людей — отримання установки на руйнування оточення, боротьбу проти нього.

Є декілька способів, якими можливо позбавитися від негативних емоцій:

1. Візуалізація або використання ритуалів звільнення.

Метод візуалізації зводиться до того, щоб побачити самого себе уявним поглядом при певних діях або висловах.

Наприклад, людина уявляє, що вона висловлює свої відчуття особі, на яку розгнівані. У даному випадку людина добивається відчуття звільнення але нічим не ризикує. Ритуал звільнення аналогічний, за винятком того, що на перше місце виступають уявні дії, до яких спонукають власні відчуття.

2. «Заземлення». Спосіб, який дозволяє позбавитись від гніву. Людина представляє, що гнів, який входить у неї, це пучок негативної енергії від особи або енергії, що на­роджується у конфліктній ситуації. Потім уявляється, що ця енергія опускається і спокійно йде у землю.

3. «Проектування» та усунення — це метод позбавлення від гніву, який полягає у тому, щоб людина після повного розслаблення, уявляє, що випромінює гнів, яким охоплена, і проектує його на якийсь екран. Після цього вона уявляє, що бере променеву гармату і стріляє у цей екран. Це дає вихід бажанню насильницьких дій. З кожним попаданням роздратування слабшає більше і згодом зникає.

4. Очищення енергетичної оболонки або аури. З цією метою людина повинна встати або сісти рівно і потерти руками над головою, уявляючи собі, що цими рухами очищає енергетичну оболонку навколо цієї частини тіла. При цьому необхідно примусити себе відчути, що витягуються роздратування чи інші негативні емоції і потім струшу­ються з себе.

5. Зменшення або збільшення людини, яка викликає гнів. Цей спосіб звільнення від гніву може бути особливо ефективним у тому випадку, коли існує застопорення уваги на якійсь людині і перебільшення її значення у житті. При цьому особа може не брати участь в якому-небудь конфлікті або навіть дискусії.

Методика застосування полягає у наступному: спочатку необхідно представити себе у процесі спілкування з певною людиною; уявити її такою, що робить те, що викликаєроздратування: не слухає, діє так, як ніби знає все на світі, або щось у цьому дусі. Далі доцільно представити, що у ході розмови ця людина зменшується у зрості. Голос її стає все слабкіше і слабкіше. Незабаром вона здасться менш значною і впли­вовою. З'являється відчуття сили. Або можна уявити що людина зменшується насті­льки, що перетворюється на бруд, в який можна ступити або яким можна забризкати взуття. Цим у думках с можливість поставити опонента на своє місце. 6. Витяг уроків з ситуації. Даний спосіб звільнення від гніву полягає у тому, щоб погля­нути на ситуацію, яка викликає відчуття гніву або інші негативні емоції, і запитати себе: «Який урок можна витягнути з цієї ситуації, щоб бути підготуватись до аналогі­чних випадків у майбутньому? Як надбати упевненість на той випадок, коли знову виникне аналогічна проблема?»

Підхід цього типу може допомогти звільнитися від негативних емоцій, оскільки на­вчить поступати правильно в аналогічних ситуаціях. Тоді час або зусилля, витрачені у конфліктній ситуації, не здаватимуться втраченими дарма. Навпаки, з'явиться можливість поглянути на конфлікт як на додатковий досвід і знання, дійшовши цієї думки, виникне відчуття, що гнів відходе, покидає. Для того, щоб витягнути корисний урок, гнів повинен перетворитись на щось позитивне і конструктивне.

7. Самоконцентрація — один з основних методів оволодіння сильними емоціями, який полягає у тому, що замість придушення, використовувати дослідження та аналіз вла­сних переживань, їх джерел.

Метод самоконцентрації («пережите відчуття») запропонував Ю. Гендлін. Характе­ристика методу самоконцентрації: негативні емоції не можна придавлювати і ховати, їх необхідно пережити, дослідити зміст і природу, зрозуміти причину виникнення.

Основними етапами самоконцентрації є: І. Емоційна чутливість тонких змін стану особистості. Для очищення сенсорних каналів

корисні наступні емоційні етюди.

1) «Відчуття свого тіла». Як кров тече по венах і капілярах, так й емоції течуть по «прозорих трубочках». Закінчення «трубочок-емоцій» забиті і засмічені. Пред­ставте у думках вихід «брудної енергії».

2) «Порівняння». Необхідно закрийте очі і представити маленьке, пухнасте котеня, відчу­ти жалість і розчулення, які охоплюють і захльостують людину. Далі доцільно пригада­ти котеня, але вже рік потому. Які почуття виникають до нього зараз, що змінилося? Таким чином можна розвивати у собі емоційну чутливість. Можна спробувати ще одне порівняння: відчуття до батька і матері, бабусі і дідуся...

3) Зустріч з другом. Для реалізації цього етюду необхідно уявити зустріч із улюб­леним другом. Бесіда із ним приносить радість. Але раптом спілкування друзів перериває неприємна людина із недавнього конфлікту. Що відчуваєте? Відчуття як би закрилися? Потік позитивної енергії припинився?

Ці два відчуття несуть велику кількість інформації і породжують гамму абсолю­тно різних відчуттів.

4) «Зламана річ». Можна уявити, що щось зіпсувалося або зламалося. Коли відчуття жалю буде яскравим, необхідно відчути задоволення від справності того або іншого предмету. Відчуття, які виникають при цих двох ситуаціях будуть контрастними.

а принципом контрасту можна придумати багато варіантів пропонованих емо­ційних етюдів.

II. Усвідомлення проблеми і причин її виникнення приводить до полегшення і подаль­шого розкриття особистості.

III. Після відкриття на рівні підсвідомості та інтуїції бажано ще раз поглянути на пробле­му із сторони, вже з висоти усвідомлення.

8. Передача відчуттів — основний метод оволодіння сильними емоціями, який пред­ставляє різні способи адекватного виразу власних відчуттів.

9. Прийняття відчуттів — метод оволодіння сильними емоціями, який полягає у різних способах власної поведінки у відношенні до емоцій інших.

10. Розрядка емоцій — метод оволодіння сильними емоціями, який полягає у вивіль­ненні надлишку почуттів безпечним шляхом, що не зачіпає відчуттів інших.

11. Саморегуляція є діяльність щодо перетворення емоційної енергії для здійснення позитивних змін.

Управління емоціями в конфлікті Конфлікт завжди супроводжується переживанням емоцій, які негативно впливають на наш стан. Але заклик до учасників конфлікту привести в порядок свої емоції часто сприймається ними як заклик до поразки. Але контролювати емоції необхідно з наступних причин:1. Стрес, незмінно присутній в конфліктній ситуації, супроводжується сильними емоційними переживаннями, призводить до зниження контролю свідомістю над поведінкою. Контроль конфліктної ситуації здійснює той опонент, який зможе впоратися зі своїми емоціями. Це дозволить йому вибрати найкращу стратегію поведінки.2. У міру ескалації конфлікту росте емоційна залученість учасників, яка сама по собі веде до зростання конфліктності; це провокує зустрічні агресивні реакції. Урівноважений стан завадить наростання ворожості.3. Тривале і регулярне перебування в деяких емоційних станах згубно впливає на стан організму і призводить до виникнення соматичних розладів. Такого роду захворювання називають психосоматичними, а емоції, їх викликають - руйнівними переживаннями.

Виділяється кілька етапів перебігу емоцій в конфлікті:- Сприйняття події, символізація його психічного образу у свідомості;- Емоційна оцінка події - Внутрішнє емоційне переживання;- Зовнішня емоційно - насичена поведінкова реакція;- Емоційний слід після виходу з ситуації.У відповідності з цими етапами пропонуються наступні методи управління емоціями в конфліктній ситуації:- Спрямовані на зміну процесу сприйняття події; спрямовані на зміну емоційної оцінки події;- Спрямовані на зміну процесу внутрішнього емоційного переживання;- Спрямовані на зміну зовнішньої, доступною для спостереження реакції;- Спрямовані на зміну емоційного сліду, що залишився після припинення конфліктної взаємодії.