Сутність і структура конфлікту

 

 

Прагнення людини до виживання обумовлюється наявністю у неї фізіологічних і психосоціальних потреб. До найважливіших фізіологічних потреб людини слід віднести потребу в їжі, воді, кисні і потребу у сні. Сексуальна потреба і потреба в материнстві не пов'язані, як попередні, з виживанням індивіда: вони обумовлені скоріше необхідністю виживання виду. Відокремлено від інших ці по треби практично не існують і визначаються умовами життя в суспільстві.

Поряд із потребами, що мають переважно фізіологічний характер, людина має психосоціальні потреби. їх набір індивідуальний у кожної людини, він формується у процесі її розвитку і визначається її власною системою установок. До психосоціальних потреб можна віднести потребу в безпеці, потребу у власній правоті, потребу контролювати інших і не дозволяти іншим контролювати себе, потребу в любові, повазі, потребу в спілкуванні, потребу в ризику і т. ін. Задоволення цих потреб, ясна річ, кожна людина розуміє по-своєму, і сприйняття нею цих питань має властивість змінюватися з плином часу.

Фрустрація і психологічні конфлікти. У кожній конкретній ситуації людина, спонукувана певними потребами, спрямовує свої зусилля на досягнення їх задоволення. Вона сподівається, що її дії приведуть до зміни даної ситуації у відповідності з її потребами. Але іноді ситуація змінюється несприятливо для даної людини чи якісь причини заважають здійсненню планів і потреба залишається незадоволеною. В результаті людина переживає стан фрустрації.

Можна виділити чотири типи ситуацій, що спричиняються до фрустрації:

- фізичні перешкоди, що заважають задоволенню потреб (в'язень не може вийти з камери; вахтер не пропускає в будинок без перепустки і т.ін.);

- відсутність об'єкта, необхідного для задоволення по треб (ви хочете випити холодного пива, а його немає);

- біологічні обмеження, що перешкоджають задоволенню потреб (фізичні вади);

- соціальні умови, що перешкоджають задоволенню по треб (оточуючі не виявляють поваги, коханий або кохана не любить і т.п.).

В результаті недосягнення мети або незадоволення потреби людина переживає внутрішнє напруження, що часто супроводжується бурхливим емоційним станом, і прагненням відновити рівновагу за допомогою нової дії. Цей стан називають фрустрацією. В такому контексті фрустрація за змістом виступає як нова потреба. Крім ситуацій, пов'язаних із зовнішніми перешкодами, найважливішим джерелом фрустрації є психологічний конфлікт коли перешкода на шляху задоволення наших потреб криється в нас самих. Звичайно, наші потреби утворюють певну систему, побудовану за їх важливістю для людини але вони можуть також протистояти одна одній і спонукати нас до взаємовиключаючих дій. У стані внутріособистісного психологічного конфлікту людині важко обрати правильний напрям дій, оскільки вона перебуває під впливом різноспрямованих потреб. Причому незалежно від того, який шлях ми оберемо, ми будемо перебувати у стані фрустрації, Розрізняють кілька різновидів внутріособистісного психологічного конфлікту:

Конфлікт потреб. Скажемо, учасник походу хоче подолати навісну переправу чи стрибнути за допомогою гальмівної системи під час спуску по вертикалі (потреба в ризику) і одночасно відчуває сильний страх (потреба в безпеці).

Конфлікт між потребою і соціальними нормами. Наприклад, у поході склалася ситуація, коли чоловік має надати медичну допомогу жінці (чи навпаки) при травмі певної частини тіла, і тут виникає проблема необхідності подолання загальноприйнятих норм поведінки.

Конфлікт між різними соціальними нормами. Наприклад, керівник, який повів у похід своїх підлеглих, розуміє, що повинен показувати приклад іншим, і боїться, що може втратити свій авторитет.

Коли на нашому шляху виникає перешкода, коли мета, до якої ми, недосягнень, ми накопичуємо психічне і фізичне напруження, яке з досягненням критичної точки може виплеснутись на поведінковому або фізіологічному рівні. розглянемо основні поведінкові і фізіологічні реакції, зумовлені фрустрацією.

Агресивні реакції. Не завжди агресивна реакція є негативною, окремі дії можуть бути цілком доречними й ефективними в досягненні певної мети. Це не проста розрядка. Агресивна поведінка є негативною в тому разі, якщо об'єкт агресії не є причиною фрустрації. Агресивна поведінка спрямована в цьому випадку на "козла відпущення" - незалежно від того, людина це чи предмет.

Розрізняють два типи агресивної реакції.

Агресивність, спрямована назовні - перенесення агресії на предмет або людину, ніби вони є причиною фрустрації. Наприклад, людина стукає по столу кулаком, грюкає дверима і т. ін. Як правило, це супроводжується такими емоціями, як гнів, роздратування, обурення.

Агресивність, спрямована на себе. Людина здатна визнати, що причиною фрустрації є вона сама. Це супроводжується, як правило почуттям провини, сорому, розпачем, каяттям, докорами сумління, депресією. Наприклад: "я вин ний", "усе це через мене", "зі мною щось не так" і т. п.

Неагресивні реакції. Фрустрація не завжди викликає агресію. Вона може зумовлювати й інші типи поведінки, як::

Втеча (фізична і психологічна) - прагнення уникну ти ситуації, що викликає фрустрацію. Це може виглядати як фізична втеча. Наприклад, після невдалої спроби підйому по вертикалі учасник взагалі відмовляється підніматись і намагається триматись якомога далі від стінки. Або ще: в момент конфлікту один з учасників походу віддаляється вбік від групи. Чи таке: під час бурхливого обговорення по заштатної ситуації одна з учасниць заливається сльозами і втікає.

Втеча може мати також чисто психологічний характер. Наприклад: "я нічого не хочу про це знати", "я не буду слухати (робити, брати участь". "мене це не стосується". Такі реакції часто можуть супроводжуватися словесними виправданнями.

Фіксація - повторення одних і тих самих дій, що не приводять до бажаного результату, без найменшої спроби коригування (адаптації) своєї поведінки чи стратегії. Це те, що називається "битися головою об стіну", "знову і знову наступати на ті ж самі граблі". Наприклад, уся група протягом п'ятнадцяти хвилин намагається одночасно підвестися, взявшись за руки одним і тим самим способом.

Регресія (зворотний хід) характеризується поверненням до старих типів поведінки в аналогічних ситуаціях. Наприклад, у складній обстановці дорослі люди іноді починають поводитись як діти або підлітки.

Стримування - переборювання в собі потреб, що призвели до фрустрації.

Фізіологічні реакції. Фрустрація також може викликати такі типи реакції, як особисте і групове зростання.

Особисте зростання відбувається, як правило, поступово і вимагає певних зусиль. В окремих випадках воно досягається внаслідок певної події, що вимагає від людини значного переживання чи іншого сильного почуття з якогось приводу.

Під час проходу кожний його учасник виконує певну роботу, ділиться з іншими своїми думками, емоціями, почуттями, що зворотний зв'язок, відповідну реакцію членів групи, інструктора. Якісні особистісні зміни відбуваються саме в результаті інтерпретації людиною подій і явищ з емоційного, ментального і фізичного погляду.

Міжособовий конфлікт - це відсутність згоди між двома(або більше) сторонами. Ними можуть бути окремі люди або групи людей. Одна сторона намагається зробити все, що було прийнято її позицію, і перешкоджає іншій робити те саме. Конфлікт у свідомості людей найчастіше асоціюється з агресією, суперечками, погрозами, ворожістю. Саме через це широко побутує думка, що конфлікт – явищ небажане, що його слід уникати і негайно розв'язувати.

Проте деякі конфлікти є не тільки можливими, а й бажаними. Позитивною стороною цього явища є те, що в багатьох випадках конфлікти допомагають виявити різні погляди, дають додаткову інформацію і в решті решт дозволяють дійти істини. Це підвищує ефективність рішень, що приймаються задовольнити людям можливість висловити свою думку й тим самим задовольнити особисті амбіції. Тим самим конфлікти справляють позитивний вплив на всі аспекти функціонування колективу. З цього погляду між особові конфлікти поділяються на функціональні та дисфункціональні. Перші сприяють підвищенню ефективності діяльності колективу, другі призводять до її зниження.

Дієвість конфлікту залежить від того, якою мірою він контрольований. Для того, щоб управляти конфліктом чи суттєво впливати на його протікання, треба знати причини виникнення конфліктної ситуації.

Існує чотири основних типи конфлікту: внутріособистісний, між особовий, конфлікт між особою і групою і між груповий конфлікт.

Рольовий конфлікт як різновид внутріособистісного конфлікту виникає тоді, коли від тієї самої людини чекають несумісних одна з одною рольових дій. Він може також зумовлюватись тим, що ці вимоги до індивіда суперечать його потребам або цінностям. Його виникнення може бути викликане також робочим перевантаженням або недовантаженням. Такий конфлікт пов'язаний з недостатньою вдоволеністю людини своєю діяльністю, а також зі стресом.

Міжособовий конфлікт є найбільш поширеним типом конфлікту. Він може мати різні форми вияву. Найчастіше це відсутність згоди між керівником і спеціалістом у питаннях фондів, штатів, коштів і т. ін. Змістом між особового конфлікту може бути також зіткнення особистостей. Люди з різним характером, поглядами, системою цінностей іноді просто не можуть ладити між собою. Як правило, погляди і цілі таких людей цілком протилежні.

Конфлікти між особою і групою виникають у сфері між особових формальних і неформальних стосунків. Конфлікт може виникнути у випадку, коли люди переслідують несумісні цілі або дотримуються несумісних цінностей і норм. Конфлікт між особою і групою виникає в тому разі, як що окрема людина дотримується позиції, що відрізняється від позиції групи. Аналогічний конфлікт може бути спричинений діями керівника, пов'язаними з виконанням його посадових обов'язків, якщо він змушений вдаватися до дисциплінарних заходів, не популярних серед підлеглих.

Основними причинами міжгрупових конфліктів ви ступають втрата спільної мети; явне переважання особистих інтересів над колективними; егоїстична поведінка окремих людей; руйнування між особових зв'язків; "підмочений" авторитет керівника; намагання ситуативного лідера заволодіти роллю керівника; переоцінка групою своїх можливостей; зневіра у власних силах; психологічна несумісність; відмінності в системі цінностей, манері поведінки; "незадовільний рівень комунікації; інтриги; недоречна іронія та ін. Причини конфлікту не обов'язково зосереджуються у психологічній сфері. Ними можуть бути і фактори побутового та іншого характеру - такі, як обмеженість ресурсів, взаємозалежить завдань, харчова і побутова несумісність тощо.

Відмінності в системі цінностей - досить поширена причина конфліктів. Наприклад, підлеглий вважає, що має право на висловлення своєї думки незалежно від будь-яких обставин. З точки зору керівника, це дозволено лише в тому разі, коли його думкою цікавляться. Харчова н есумісність - взаємне неприйняття між вегетаріанцями і "м'ясоїдами".

Побутова несумісність - конфлікт між курцями і тими, що не курять, і т. п.

Розподіл ресурсів. Ресурси (кошти, спорядження, транспорт тощо) в поході завжди обмежені. Як розподілити їх між учасниками, вирішує керівник, і це дуже часто призводить до конфліктів.

Взаємозалежність завдань. Можливість конфлікту завжди існує там, де виконання завдання однією людиною чи групоюлюдей залежить від іншої людини або групи.

Психологічна несумісність має місце там, де є люди з яскраво вираженими полярними типами темпераменту (наприклад, холерик - меланхолік). Різниця в ма нері поведінки і життєвому досвіді може збільшити ймовірність виникнення конфлікту. Люди, для яких характерна агресивна поведінка, є постійним джерелом конфліктних ситуацій. Різниця в життєвому досвіді, освіті, статі знижує міру взаєморозуміння і співробітництва в колективі.

Незадовільний рівень комунікації. Ненадійність системи збирання і передачі інформації під час походу може бути як причиною, так і наслідком конфлікту Вона здатна також прискорити розвиток конфлікту, не даючи можливості членам групи колективу в цілому зрозуміти ситуацію, сприйняття іншими спільних проблем.

Конфліктна ситуація може бути викликана або ускладнена неспроможністю керівника налагодити комунікацію в групі. Недостатня інформованість членів колективу призводить до поширення чуток, організації інтриг і до важких і за тяжких між особових конфліктів.

Інтрига - це навмисне введення людей в оману з метою змусити їх до певних дій, і заподіяти їм шкоду. Інтриган керується не тільки особистою користю. Його може задовольнити звичайна радість від неприємностей і біди інших людей. При цьому використовується випробуваний інструмент - анонімний сигнал.

Іронія - далеко не кращий спосіб спілкування керівника з підлеглими. Вона може стати джерелом непорозуміння: не всі здатні сприймати іронію, а це спричиняє конфліктні ситуації.

Конфлікти виникають і там, де стикаються різні школи неоднакова манера і модель поведінки.

Міжособовий конфлікт - це конфлікт між різними формальними і неформальними групами, що відрізняються одна від одної своїми завданнями, умовами праці, нормами поведінки, рівнем матеріального забезпечення тощо.