Туристське кострове і кухонне спорядження. Багаття

Облаштування похідної кухні для приготування їжі в по-• их умовах багато в чому залежить від природних умов

•ну і завдань туристської групи. Так, на Крайній Півночі і чіівпустелях Середньої Азії оптимальним є використання

инових примусів і портативних газових плит, як і в спеле-'^измі і гірському туризмі, незалежно від району подорожі. І Традиційним у похідних умовах є приготування їжі на [Нищі. Для його розпалювання використовують сухі гілки |их дерев і сухі стовбури дерев, повалених вітром чи Іщеплених блискавкою, а також сухостій. У лісовій і лісо-Іповій зонах у лісі і в річкових заплавах завжди можна Ібирати достатню кількість сухих гілок для забезпечення греб туристської групи.

Для розпалювання багаття використовують також сухі гарники, гілки і дерева, винесені на берег під час повені. ш

В гірських і напівпустельних районах як паливо можи 1 використаний сухий гній кізяк.

У негоду для розпалювання багаття використсшу дрібні нижні гілки ялини, сосни, сухий луб, щепу з сухот рева, сухий чагарник, мох тощо. З цією метою застоя ють такий сухий спирт, свічки, обрізки плексигласу, спаї льні мисливські або туристські сірники.

Кожний учасник туристського походу повинен миті собою індивідуальний недоторканний запас сірників і запальничку чи кресало з кременем (рис. 13). Сірники н ють бути загорнуті у водонепроникну обгортку- полівій/ новий пакетик або пластмасовий балончик з-під феї плівки.*

При відсутності сірників, запальнички, кресала вогомі можна видобути тертям за допомогою палички з твердої! дерева, пластини м'якого дерева і лука з вірьовочною тяіи вою. Обкрутивши тятиву навколо палички і розкручуючи (за допомогою лука, можна досить швидко видобути вогоні (рис. 13 б.). Існує також хімічний спосіб видобування вогню! при доданні до марганцевокислого калію краплині гліцери= ну розминанням суміші в паперовому пакетику можна вин ликати термічну реакцію, що супроводжується спалахом полум'я. Марганцевокислий калій і гліцерин обов'язково м винні бути в похідній аптечці. В сонячний день видобути

 

^ можна за також за допомогою лінз окулярів, об'єктива рсшпарата і т.п.

Місце для багаття треба попередньо підготувати. З р метою підрізають верхній шар дернини і загортають її Ііітряний бік таким чином, щоб вона захищала вогнище ІІтру. Дернину слід зрізати на більшій площі, ніж це не-ІІдно для облаштування вогнища з тим щоб відкритий онь був відділений від трав'яного покриву смугою ґрунту риною 25-30 см. Довкола багаття в радіусі 3-5 м приби-

• І> усі предмети, що можуть зайнятися від вогню чи натись постраждати від високої температури і попа-

Ø п іскор (рис. 14.).

 

" Багаття для приготування їжі має бути невеликим, щоб Можна було легко регулювати інтенсивність полум'я, відсу-івючи чи, навпаки, підкладаючи дрова, і забезпечити •Ільний доступ до посудини, в якій готується їжа. Висота Іогнища має не перевищувати 25-30 см, а площа повинна дозволяти полум'ю охоплювати казанок, не підносячись Над ним на велику висоту. Перекладина для підвішування посудини повинна мати таку довжину, щоб між краєм багат-ій і стойкою залишалося (приблизно 0,5 м), куди б можна іуло відсунути казанок з уже готовою їжею, щоб вона не -•Ідгорала, але залишалася теплою.

І Вирушаючи в дорогу, багаття необхідно залити водою, Іернину розгорнути, накривши нею погашене вогнище. Це

 

142-143

 

 

забезпечує швидке відновлення, трав'яного покриву, міщі чого на місці стоянки не залишається випалених латок 11 При розпалюванні вогнища слід дотримуватися прмі№ протипожежної безпеки. З метою запобігання пожежі мІоШ для багаття облаштовуються з підвітряного боку, щоб іоД] не могли дістатись до наметів, і на максимально можливі відстані від навколишніх дерев і кущів. Не можна розклиш ти багаття на торф'яному ґрунті, бо він може спалахнув навіть через кілька днів. ']

Обираючи місце для багаття, необхідно враховувт особливості добової циркуляції повітря: (в гірській міси вості у вечірні годині вітер віє з гір у долину, а вранці - Ив впаки; бризова циркуляція повітря біля водойм обумовля добову зміну напрямку вітру, при якій удень повітряні по™ ки спрямовуються від водойми на сушу, а вночі — з суші || І водойми.

Необхідно також знати горючі властивості тих чи ін.....•

порід дерева. Так, ялина і модрина дають значний жар 11 гато іскор, а жаринки від вогнища "відлітають" іноді відстань кількох метрів. Гілки хвойних дерев із глицею,; І І -кож луб дають снопи іскор і багато диму. Кедр і сосна рять рівним, яскравим полум'ям без іскор, але залишаїт стінки казанка густо, закопченими. Березові дрова дати величезний жар, але від них багато іскор. Вільшані і шепп гові дрова горять рівно, без диму і кіптяви.

Підтримувати багаття і доглядати за ним доручаєте -спеціально призначеному черговому - костровому.

Розрізняють типи вогнищ у залежності від потреб їх при

значення: для зігрівання і сушіння одягу; для приготуваніш

їжі; для ночівлі в зимових умовах; сигнальні вогнища і т. ін

За способом укладання дров виділяють такі основні ти

пи вогнища (рис. 15.):

Курінь - найпростіше багаття: гілки розташовуються | по колу і в центрі спираються одна на одну верхівками у ви І гляді куреня. По мірі згоряння гілки підкладаються у вогни | ще в такий самий спосіб. "Курінь" дає високе яскраве жар ке полум'я. Використовується переважно в цілях сиі налізації і для зігрівання. Недоліком його є те, що "курім дуже швидко перегорає.

Цвосхилий курінь - вогнище, в якому гілки розташову-.и у двох площинах, спираючись одна на одну верхівка-у вигляді двосхилого куреня. По мірі згорання гілки надаються в такий самий спосіб. Двосхилий "курінь" дає ш рівномірне полум'я і використовується для зігрівання ІІІння одягу.

Колодязь. У такому вогнищі гілки складаються у ви-ІІ прямокутника ("колодязя"), при чому кожний наступ-шар є перпендикулярним до попереднього. "Колодязь" 'Іна складати суцільним шаром і лише каркасом. При го­ні "колодязь" дає рівномірне жарке полум'я. Це найкра-І| з усіх видів багаття для приготування їжі.

 

 

 

Зірка - вогнище, в якому гілки розташовуються у ви-

Іляді променів зірки, що розходяться від центру. По мірі

Мгорання гілки підсуваються до центру, що забезпечує еко-

Іцомне витрачання палива і досить рівномірне полум'я. Та-

*кий вид багаття використовується переважно в місцях, де

бракує палива, для зігрівання і приготування їжі.

 

Тайгове - один із найбільш економних видів багаття, в нкому кілька гілок (або колода) складаються під кутом до

 

 

144-145

 

 

іншої, товщої, верхівкою на неї. По мірі згорання гілки ніш ваються уздовж колоди, що забезпечує рівномірне помуйз і поступове згорання гілок і колоди. Як і "зірка", тайгоїш Ви гаття використовується переважно в місцях, де не висІіА палива, для зігрівання і приготування їжі. 1

Нодья - складається із трьох колод. Відомі два впрім ти нодьї: при першому на дві паралельні колоди клад№ третю; при другому кожну колоду кладуть, опираючи її т попередню у вигляді стінки. При цьому необхідно прилІЦ тувати додаткові жердини-стойки. Цей вид багаття дає І|Щ вале рівномірне полум'я і використовується при облаІІІ!)) ванні ночівлі в зимових умовах.

Для полінезійського викопується яма глибиною и| менше половини довжини дров, а частіше на її дві третини Товщі гілки ставляться вертикально і не дуже щільно гкиїщ стінками ями для забезпечення доступу повітря. Вони сі ми рють зовнішній шар. Більш тонкі палаючі гілки кидають яму