Соціально-психологічні основи організації спортивно-оздоровчого туризму

Основні ознаки і особливості туристської групи. Туристська група відноситься до груп неофіційного, неформального типу, оскільки її основою є добровільне об'єднання людей, пов'язаних спільністю інтересів - участю в туристській подорожі. Членство в туристській групі може бути підтверджене або ні на підставі бажання заявника, підкріпленого запрошенням чи особистим проханням, і за кожним членом групи зберігається право вийти з її складу. Це є свідченням того, що внутрішня структура групи, взаємовідносини і норми поведінки в ній визначаються не правилами субординації і службовою дисципліною, а спільною метою подорожі, характером і особистісними якостями членів туристської групи.

Туристська група створюються не на базі певного трудового колективу (хоча подібні випадки можливі), а формується з однодумців. Як правило, туристська група створюється кожний раз для нового походу, і тривалість її "життя" звичайно не перевищує тривалості походу, включаючи підготовку до нього, і деякий час після його завершення.

 

 

Добір учасників туристського походу здебільшого здійснюється на основі туристського досвіду. Психологічна сумісність, на жаль, часто залишається поза увагою організаторів. Як показує досвід, психологічна сумісність набуває особливого значення для між особових стосунків і психологічного клімату групи в умовах повної її ізоляції на маршруті. Практично проблема зводиться до питання, кому віддатиперевагу при комплектуванні групи. Керівники туристських подорожей іноді підходять до питання включення в групу досвідчених туристів з протилежних. Одні вважають за краще взяти менш досвідченого туриста, але наперед виключити можливість виникнення рольових конфліктів з приводу претензій на особливу роль у групі. Інші охоче включають у групу досвідчених туристів, цілком слушно розраховуючи на їх досвід і підтримку.

Основною мотивацією для включення в групу певної особи є її особистісні якості, розуміння нею своєї ролі в групі, контактність, доброзичливість у стосунках з людьми, готовність прийти на допомогу. Серед рівних за іншими даними претендентів перевага віддається тим, хто має більш врівноважений характер, добре контактує з людьми, може бути цікавим співрозмовником (має певні пізнання в історії, літературі, мистецтві тощо), хто може стати лідером у похідному побуті, дозвіллі.

При комплектуванні групи необхідно свідомо спрямовувати формування між особових стосунків, заздалегідь передбачити засоби профілактики можливих психологічних конфліктів і непорозумінь, які можуть бути викликані психологічною несумісністю учасників походу.

 

Психологічна сумісність учасників туристського походу. Психологічна сумісність учасників туристського походу характеризується їх здатністю протягом тривалого чи су здійснювати спільну діяльність, маючи стійке бажання продовжувати таку взаємодію і не викликаючи при цьому один у одного негативних емоцій.

Керівник групи повинен чітко уявляти, що психологічна сумісність відіграє вирішальну роль у випадку, коли груп на поставлена у складні, незвичайні умови, викликані обставинами туристського походу. До таких умов у першу чергу на лежать:

- тривале спілкування з обмеженим колом людей складні зовнішні обставини, що висувають підвищені вимоги до фізичної і моральної стійкості людини.

Низька сумісність (навіть при відсутності явних конфліктів) різко знижує надійність і стійкість колективу ефективність його діяльності. В разі ускладнення обстановки чи вимушеного продовження тривалості взаємодії часто виникають гострі конфлікти.

Людина має обмежений запас психічної стійкості. Під час туристського походу виникає цілий ряд факторів, які значною мірою виснажують цей запас (підвищені фізичні навантаження, незадовільне чи одноманітне харчування, тривала відсутність умов для повноцінного відпочинку, хвороби тощо). Дуже складні, часом зовсім несподівані нервово-психологічні навантаження, а іноді й перевантаження виникають у групах, де складаються недружні стосунки між туристами, зумовлені їх психологічною не сумісністю.

 

 

Успіх туристського походу багато в чому залежить від готовності його учасників до самостійних і спільних дій у ситуація, що вимагають морально-вольової стійкості, психологічної сумісності, здатності до колективної взаємодії, вміння підтримувати певну психологічну атмосферу в колективі спрямовану на максимально ефективне функціонування групи при подоланні маршруту чи на індивідуальну і колективну мобілізацію на випадок екстремальних ситуацій.

Фактори формування психологічного клімату в туристській групі. Туристська подорож вимагає від її учасників значних витрат не лише фізичної, а й психічної енергії. 3 практики відомий ряд прикладів, коли добре

фізично і технічно підготовлені туристи не могли досягти поставленої мети через невміння уникнути психічних зривів і конфліктів. Тому володіння механізмами формування психологічного клімату в туристській групі, знання ситуацій, що здатні призвести до конфлікту, вміння попередити його чи знайти з нього правильний вихід сприятимуть успішному здійсненню подорожі без неприємностей і розчарувань, без травм і нещасних випадків.

Головними факторами стійкого позитивного психологічного функціонування туристської групи є володіння методикою добору учасників походу, вивіреність методів керівництва групою та її рольова мікроструктура.

Звичайні складові життєдіяльності людини в соціальному середовищі в умовах туристського походу набувають якісно іншого значення і вимагають комплексної психологічної підготовки.

Комплексна психологічна підготовка до туристського по ходу включає індивідуальну, групову і спеціальну підготовку.

 

Індивідуальна психологічна підготовка передба чає формування гармонійно розвиненої, психічно стійкої особистості, що здатна витримувати значні фізичні навантаження і нервово-психічне напруження. Особливі вимоги висуваються до психологічної підготовки керівника туристської групи.

Групова психологічна підготовка полягає у форм ванні психологічно стійкого туристського колективу, в якої нормою стосунків між людьми є колективна взаємодопомог га і взаємо підтримка, і який здатен функціонувати протягом тривалого періоду, часом у складних природних умова) Групова психологічна підготовка є найважливішою і водні час найскладнішою частиною комплексної психологічні підготовки учасників туристського походу.

Спеціальна психологічна підготовка спрямована на оволодіння прийомами подолання стресового стан паніки і страху в аварійних та екстремальних ситуаціях, вироблення психологічної здатності до роботи в різних умовах зовнішнього середовища, виховання готовності до дії волі до життя адаптовано до природних умов, рівня соціально-економічного розвитку, політичної ситуації, етнопсихологічних характеристик і стереотипів поведінки населення регіону подорожі.

Визначальна роль у формуванні особистості, її індивідуальних особливостей, а тим самим у створенні психологічного клімату в групі належить характеру - систем основних, найбільш окреслених якостей людини, що виявляються в її індивідуальних діях, поведінці, спілкуванні з іншими людьми.

Характер визначається типом вищої нервової діяльності та умовами індивідуального життя людини (побутом родом діяльності, вихованням і навчанням). Знання особливостей характеру людини дає уявлення про її суттєві риси що, відзначаючись певною сталістю, кожний раз у за даній послідовності виявляються через її вчинки, ставлення до праці, до себе і до інших людей, до суспільних і осіб) особистісних цінностей.

У психології розрізняють чотири рівні вияву характеру

· ставлення людини до колективу, до інших людей, до суспільства, природи (доброта, чуйність, вимогливість колективізм, патріотизм - байдужість, безпринципність заздрість, злорадіють, егоїзм);

· ставлення людини до праці (працьовитість, наполегливість ініціативність, сумлінність, акуратність - ледачість байдужість до роботи і ухиляння від її виконання, неуважність, поверховість);

· ставлення людини до самої себе (почуття власної гідності, самокритичність, скромність - сором'язливість, скритність зарозумілість);

· ставлення до речей (акуратність - неохайність). Своєрідним стрижнем характеру є воля. Воля безпосередньо пов'язана з твердістю характеру, послідовністю, цілісністю по, наполегливістю й рішучістю.

Риси характеру. Риси особистості стають рисами характеру пише тоді, коли вони відповідають трьом вимогам: чітка визначеність взаємопов'язаність, послідовний вияв у різних видах діяльності. Риси характеру поділяють на моральні (чуйність, делікатність), вольові (рішучість, наполегливість, твердість), емоційні (запальність, виваженість, безтурботність). Серед позитивних рис характеру - моральність цільність, твердість, врівноваженість. Самовиховання передбачає формування позитивних

рис і викоренення негативних. Самовиховання доцільно проводити в кілька етапів, кожний з яких спрямований на виконання певних завдань. На першому етапі людина аналізує мій характер, визначає риси, які необхідно виправити або яких треба взагалі позбутися. Другий етап - складання програми самовиховання. Третій етап - оволодіння здатністю до само наказу (тобто вміння примушувати себе поводитись так, а не інакше), що є необхідною якістю, зокрема, туриста, оскільки в польових, експедиційних умовах, туристичних походах і подорожах дуже часто доводиться робити не те, що хочеться, а те, що треба.

Серед найважливіших індивідуальних психологічних особливостей, що визначають відмінність однієї людини від інших-темперамент. Темперамент- це вияв типу нервової діяльності людини, індивідуальних психологічних особливостей особистості що відрізняється силою, врівноваженістю і рухливістю протікання нервових процесів. Згідно з ученням І. П. Павлова розрізняють чотири основних типи темпераменту: сангвінічний, холеричний, флегматичний і мелан холічний.

Сангвінік - людина жвава, рухлива, яка прагне до частої зміни вражень, швидко реагує на події, відносно легко переживає невдачі і неприємності. Настрої сангвініка до сить мінливі, але у нього домінує душевна рівновага.

Холерик - людина швидка, поривчаста, здатна віддаватися справі з виключною пристрастю, неврівноважена схильна до емоційних спалахів, зміни настрою, за браком вихованості - запальна і різка. Відмінність холерика від сангвініка полягає у відсутності рівноваги в протіканні нервових процесів. Захопившись якоюсь справою, холерик марно витрачає сили і у результаті виснажується значно більше, і швидше, ніж це потрібно.

Флегматик - людина повільна, спокійна, зі стійкими прагненнями і настроями, слабким зовнішнім виявом душевного стану. Він завжди розважливий у справах і вчинках, настирливий і завзятий у праці, врівноважений у поведінці. Його повільність компенсується старанністю, тому він здатен працювати досить продуктивно.

Меланхолік - людина, схильна глибоко переживати навіть незначні події, хворобливо чутлива, зі зниженою активністю, з нестійкою увагою, в екстремальних умовах схильна до апатії і паніки. Темперамент не може не впливати на характер стосунків людини з іншими людьми, її сприйняття всього, що відбувається в навколишньому середовищі. За цими пара метрами темперамент можна визначити як здатність людини активно чи пасивно ставитись до зовнішнього середовища. З цього погляду холерик - людина активна. Він не при стосується до середовища, а намагається пристосувати

його до себе. Це поширюється як на соціальне, так і на природне середовище. Для холерика характерне прагнення підкреслити свою виключність.

Сангвінік також прагне чимось виділитися. Він легко пристосовується майже до будь-якого середовища, до будь-яких змін у ньому. Оптиміст, він легко вступає в контакт з людьми і долає побутові труднощі. Він завжди сподівається на краще.

Меланхоліки і флегматики - люди пасивні. Вони здатні приставатись лише до вузького соціального і природного середовища (сім'я, коло друзів, власне помешкання, дача) і майже не потребують більш широкого спілкування, Оцінюючи свій темперамент і темперамент інших людей на увазі дві важливі обставини. По-перше, "чистий" темперамент зустрічається досить рідко. Най­частіше в людині поєднуються риси різних типів, хоча пере-вважають особливості якогось одного. Для самовиховання вважливо знати тип темпераменту, підсилювати його позитивні риси і коригувати негативні. По-друге, не слід плутати темперамент з характером. Чесним, добрим, тактовним дисциплінованим або, навпаки, нечесним, злим, грубим можна бути при будь-якому темпераменті.

Як уже зазначалося, формальна структура групи базується на нормах, встановлених поза її участю. Неформальна ж структура утворюється правилами, які часто не мають ніякого документального оформлення і чіткого формулювання. Характер неформальних зв'язків і стосунків свідчить про те, що вони можуть виникнути (і, як правило,.виникають) стихійно, поза сферою впливу керівника або навіть як побічний результат його помилкових дій. Разом з тим у формуванні таких груп можна визначити певні закономірності На практиці кожна людина (особистість, індивід) діє як член певної групи, ототожнюючи себе з нею. Його поведінка зумовлюється вимогами тієї конкретної групи, до якої він належить. Рольова різноспрямованість особистості визначається її членством у конкретних малих групах. Засуджуючиабосхвалюючи поведінку чи позицію свого члена, група суттєво впливає на місце такої особи в колективі і навіть на перспективи її діяльності і можливість перебування в ньому.

Важливе значення для діяльності неформальної групи має певне, властиве тільки цій групі, психологічне мікросередовище, що виникає на основі різноманітних соціально психологічних зв'язків і контактів. Мікросередовище є з'єднувальною ланкою між особистістю і групою. Діючи в певному малому соціальному об'єднанні, людина включається тим самим у діяльність усієї групи. Водночас завдяки наявності мікро середовища вона усвідомлює свою належність до певної групи, а через зв'язок з нею - власні інтереси, потреби і обов'язки.

Для утворення неформальних туристських груп особливо сприятливим є трудове середовище. Формальна структура закладу, організації, підприємства чи фірми, їх цілі зумовлюють той факт, що одні й ті самі люди збирають ся разом щодня протягом багатьох років. Природним результатом цієї соціальної взаємодії є спонтанне виникнення неформальних груп.

Неформальних структур може бути стільки, скільки є підстав для спілкування. До останніх належать родинні зв'язки, територіальна близькість, навчальні чи виробничі інтереси і т. ін. Неформальні групи можуть бути замкнень ми або відкритими для інших членів колективу, активним чи пасивними, стихійними, стійкими чи нестійкими, впливовими чи маловпливовими в колективі. Основними мотивами вступу до неформальної групи є почуття належності до певної спільності, тісні особисті стосунки, симпатії, відчуття захищеності і фактор взаємодопомоги в колективі.

Належність. Найпершою причиною вступу до неформальної групи є задоволення потреби у відчутті належності колективу - однієї з найсильніших емоційних потреб людини. Незважаючи на те, що потреба в належності до того чи іншого об'єднання людей є загальновизнаною і цілком зрозумілою, більшість формальних утворень свідомо позбавляють людей можливості встановлювати і підтримувати не залежні соціальні контакти і стосунки.

Взаємодопомога. Учасники туристського походу завжди повинні мати можливість звернутись до керівника за допомогою, порадою чи просто для того, щоб обговори ти свої проблеми. Якщо такі стосунки не складаються, то

керівникові слід розібратися в тому, що він робить не так. Як правило, більшість учасників організованого туристського походу вважає за краще звернутися по допомогу до когось із членів групи, а не до керівника. Така допомога корисна обом: той, хто її надає, викликає до себе повагу і піднімає свій престиж, а той, хто звертається по допомогу, одержує необхідну підтримку. Крім того, це також є однією з причин виникнення неформальних утворень у групі.

Захищеність. Усвідомлена потреба в захисті є не останньою причиною вступу людей до певної групи. Члени неформальних груп захищають один одного від небезпеки, від впливу різного роду небажаних факторів. Функція захисту набуває особливого значення тоді, коли необхідно відстоювати групові інтереси (виробничі і побутові), а також при виникнень конфліктних ситуацій.

Тісні стосунки, симпатії. Люди часто приєднуються до неформальних груп просто для того, щоб бути ближче до тих, кому вони симпатизують, хто їм подобається, хто відповідає рівню їх розуміння таких достоїнств, як незалежність, компетентність, і користується їх повагою. Для підтримання неформального змісту стосунків у формальних структурах (наприклад організованому туристському поході) важливо, щоб неформальні групи взаємодіяли між собою на основі позитивного зв’язку, координації, кореляції та інтеграції. Координаціяозначає адекватність реакцій одних людей поведінку інших при спілкуванні в умовах групи.

Кореляція - стосунки, що виникають між різними людьми через випадкові обставини, зустрічні взаємодії, сукупність причин.

Інтеграція - поведінка в групі, яка базується на розумінні спільних завдань в умовах спільної діяльності, на відповідальному ставленні до справи. Це свого роду сума всіх елементів зв'язку між людьми в межах їх соціально-психологічної взаємодії, що є якісно новим явищем, яке формує цілісну поведінку особистості і всієї групи в умовах її автономного функціонування. Неформальні групи є невід'ємною частиною формальних. Наприклад, у туристському поході в польових умовах виникає неформальна група зі своїми нормами поведінки (похідною етикою), що існує паралельно з формальною організацією - тур фірмою, з її формальними лідерами (керівником туристського походу і його заступниками) та офіційними нормами поведінки.

Неформальна групова організація і норми поведінки в ній часто мають суттєвий вплив на формальну. Напри «лад, погляди, установки, норми поведінки, структура, що існують у неформальній групі, можуть значною мірою впливати на поведінку членів формальної організації, і цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. Неформальна група може відповідати складовій формальної, але найчастіше вони не збігаються. І так буває тоді, коли немає відповідності між нормами і цілями формальної організації та індивідуальними потребами її членів. Саме для задоволення цих потреб і виникає неформальна група. Існування неформальної організації, що не збігається з формальною може призвести до небажаних наслідків, до конфліктних ситуацій, які порушують нормальне функціонування колективу.

Навіть при оптимальній одностайності учасників цілком можливе утворення невеликих груп за спільними інтересами, захопленнями, особистими симпатіями. Такі об'єднання і складають структуру туристської групи. Вони можуть мати як позитивну, так і негативну спрямованість. Уміння розібратись у змісті цих спільностей необхідне керівникові для того, щоб володіти ситуацією в групі і уникнути в разі конфлікту "вибухових" ситуацій.

Мікрогрупи позитивної орієнтації характеризуються прагненням їх учасників краще "вписатися" в колектив. Вони сприяють підтриманню позитивного клімату, згуртованості групи. Керівник повинен докласти максимум зусиль для встановлення добрих стосунків з їх лідерами, щоб через них впливати на групу в цілому.

Однак деякі учасники на словах підтримують спільні цілі, а на ділі переслідують особисті інтереси, їх дії, як правило, мають егоїстичний характер і часто стають причиною серйозних суперечностей. Це виражається в намаганні знайти собі спільників, у створенні мікро груп негативної орієнтації Все це неминуче призводить до роз'єднання гру пи, до в иникнення конфліктних ситуацій.

Становище і статус керівника в групі визначаються його готовністю і вмінням співробітничати з мікро групами. Найбільш стійкі вони у того керівника, який бажаний у кожний із них. Знання соціальної і психологічної структури туристської групи володіння методами впливу на психологічне мікросередовище групи та його регулювання мають важливе значення для успішного здійснення туристського походу.

 

Туристська група характеризується дворівневою структурною підпорядкованістю: з одного боку, вона має власну структуру, елементи якої перебувають у певних взаємо-відносних і складають цілісність; з іншого - вона сама є елементом ще більшої структури, ще складнішого соціального розміру: наприклад, установи, підприємства, фірми, ї району, області, держави. Поруч з цим туристська група завжди поєднує в собі ознаки і характеристики формальної і неформальної структур.

До основних структурних характеристик, що мають важливе значення для управління туристською групою, належать: міра диференціації (величина групи, кількість підгруп), міра інтеграції, згуртованість, а також тип організації, управління і контролю за груповою діяльністю. Основні динамічні характеристики малих груп включають способи досягнення групових цілей, які визначаються системою групових цінностей і норм поведінки, а також стиль лідерства, що створює певну "групову атмосферу". Як структуроване утворення туристська група має свої характерності ознаки.

Автономність. Туристська група має бути обмеженою в соціальному просторі, тобто, функціонуючи в межах великої соціальної структури, вона повинна мати певну самостійність, більшу порівняно з оточуючим середовищем згуртованість. У широкому розумінні групову згуртованість можна визначити, як взаємозв'язок членів групи за допомогою прямих і зворотних комунікацій.

Інтегрованість - здатність групи зберігати свою структуру і функції. Цей показник визначається злагодженістю і погодженістю дій членів групи як складових єдиної структури для створення і підтримання її цілісності в ме жах оточуючого соціального і природного середовища.

Як уже зазначалось, на відміну від суто формальних об'єднань, організованій туристській групі за її динамічними структурними характеристиками властива наявність формальних і неформальних ознак з переважанням останніх. Аматорські туристські групи є виключно неформальними утвореннями, організація яких на маршруті містить елементи організації формальних груп (структура керівництва, роз поділ обов'язків тощо). Тому організовані та аматорські туристські групи характеризуються більш складними внутрішніми соціальними процесами, ніж інші формальні і неформальні соціальні утворення.

У кожній новій туристській групі поступово встановлюються між особові стосунки, відбувається розподіл ролей Структура групи може ускладнюватись по вертикалі і горизонталі. в її межах можуть виникати мікро групи. Члени групи пристосовуються до внутрішніх і зовнішніх обставин, намагаються наслідувати визнаних лідерів. У групі складаються елементи її власної моралі (рис. 1).

У період формування структури туристської групи її членів можна поділити на кілька категорій. Переважну більшість групи складають люди, які за своїми особистісними якостями відповідають нормам, цінностям і уявленням, що домінують у цьому соціальному об'єднанні. Цей контингент можна визначити як норму. Для того, щоб бути прийнятим групою і зберегти своє становище в ній, необхідно дотримуватись цих норм.

 

 

Група, щоб забезпечити дотримання цих норм, може в| свою чергу застосовувати досить жорсткі санкції до їх по рушників, яким загрожує відчуження. У процесі функціонування групи до неї вливаються нові члени, які сприймають. ся або не сприймаються іншими. Особи, яким група за багатьма параметрами віддає перевагу - це контингент лідерів, з якого за певних умов обирається лідер групи.

У групі є й такі, кого, не віддаючи їм лідерства, поважають і визначають їх право на самостійні дії. Як правило, їх поведінка частково відхиляється від норм і цінностей, прийнятих у даній групі, і відзначається індивідуальними особливостями, - це так звані "самотні вовки", або " гібрал- тарські скелі".

І, нарешті, існує категорія таких, кого в групі зневажають, над ким насміхаються, хто не зовсім сприймається її членами і тому опиняється в частковій ізоляції, хоча при цьому й не нехтується групою повністю - це так звані "білі ворони", або "козли відпущення". В туристській лексиці для них є й інші прізвиська - " васі " або "жори", за іменами персонажів відомих туристських пісень і бувальщин. При сутність цієї категорії людей не менш важлива для групи ніж наявність у ній справжнього досвідченого лідера, їх виключне психологічно-стабілізуюче значення полягає в то му, що вони замикають на собі всі відчутні емоційні виплески, від радості до гніву. Відомі випадки, коли досвідченій керівники високо категорійних туристських походів за попередньою домовленістю, пояснивши суть обставин і відведену їм роль, спеціально призначали " вась " чи " жор " із числа учасників походу для того, щоб забезпечити психологічну стабільність групи на особливо важких ділянках маршруту.

Наявність рольової структури групи багато в чому визначає ефективність її діяльності, яка обумовлюється ще й такими факторами, як чисельність групи, її склад, внутрішні норми поведінки, згуртованість, рівень конфліктності, статус і функціональні обов'язки її членів.

Чисельність. Одним із факторів, що впливають на ефективність діяльності туристської групи, є її чисельність Чим більша група, тим вища ефективність її діяльності, але тільки до якоїсь точки. Після досягнення певного критичного значення чисельність групи вже не впливає на ефек­тивність її діяльності, а згодом навіть перетворюється на гальмівний фактор.

У кожному конкретному випадку чисельність групи визначається видом туризму, характером і складністю маршруту, метою походу, змістом його завдань і складом учасників. У ході численних соціально-психологічних досліджень експериментально встановлено, що критична чисельність групи для більшості видів спільної діяльності становить 5-9 осіб. Це стосується як формальних, так і не­формальних груп.

Із збільшенням чисельності групи спілкування між її членами ускладнюється, і досягти згоди в питаннях, пов’язаних із діяльністю групи і виконанням певних завдань стає важче. Збільшення чисельності групи посилює також тенденцію до виникнення цілей, не співвідносних між собою. Це призводить до неоднакової дольової участі її членів у спільній діяльності і поділу групи на підгрупи, що неминуче ускладнює контроль і управління колективом.

Склад групи добирається за критеріями схожості чи співпадання поглядів, підходів окремих людей до розв'язання різного роду проблем. При винесенні на розгляд групи якихось питань враховується наявність різних позицій з метою прийняття оптимального рішення. При комплектуванні туристської групи слід передбачати присутність у ній людей, у певних межах різних за віком, життєвим туристським досвідом, поглядами, але ці відмінності не повинні трансформуватись у конфліктні фактори. Слід зазначити, що групи, укомплектовані з людей, дуже схожих між собою, в кінцевому результаті виявляються психологічно нестабільними і конфліктними.

Групові норми. Норми поведінки, стосунків, дисципліни та само дисципліни, прийняті в туристській групі, значною мірою впливають на поведінку окремих її членів і групи в цілому.Групові норми поведінки є основою підтримання життєздатності специфічного соціально-психологічного середовище, яке являє собою група під час подолання маршруту. Ці норми покликані орієнтувати членів туристської групи на поведінку, стосунки, реакції і дії, яких чекають від них інші учасники даної групи, інших туристських груп, інші люди (місце) населення, представники органів влади та ін.). Групові норми регламентують також відносини туристської групи з природним середовищем. Докладніше цей аспект розглядатиметься в розділі "Охорона природи в туристському поході

Згуртованість. Згуртованою вважається така туристська група, члени якої відчувають сильне психологічне тяжіння один до одного. У таких групах, як правило, менше проблем у спілкуванні, а ті, що іноді виникають, здебільшого бувають незначними і швидко вичерпуються. У них менше непорозумінь, напруженості, ворожості, недовіри.

Групова одностайність - це підпорядкування окремим учасником туристського походу свого сприйняття явищ і подій нормам і підходам, виробленим даною групою. Атмосфера групової одностайності передбачає дотримання кожним учасником загальної лінії при вирішенні того чи іншого питання.

Конфліктність. Певні відмінності в поглядах членів туристської групи, як правило, сприяють підвищенню ефективності її діяльності. Але разом з тим вони підвищують імовірність конфлікту, що може негативно позначитись на ефективності діяльності групи. У згуртованих групах зви чайно бувають дискусії, а не суперечки.

Рольовий розподіл між членами групи. Критичним фактором, що визначає ефективність роботи групи, є поведінка кожного її члена. Умовою ефективного функціонування групи є така поведінка кожного, яка сприяла б досягненню поставленої мети. Розподіл цільових ролей повинен забезпечувати виконання всіх завдань, що стоять перед групою, а підтримуючих - передбачає поведінку, що сприяє активізації діяльності групи.

Керівник туристського походу повинен не скидати з рахунку фактор взаємодії формальних і неформальних структур у групі. Виникнення неформальних утворень слід розглядати як явище цілком природне і навіть бажане. Розуміння механізму і ролі взаємодії формальних і неформальних структур у групі є запорукою успішного керівництва і вдалого здійснення туристського походу чи подорожі.

 

Психологічний клімат у туристському колективі багато е

чому залежить від керівника групи. Дамо керівникові кілька рекомендацій, які допоможуть йому створити в групі атмосферу дружби і взаєморозуміння,

Керівник повинен пам'ятати, що у стосунках з людьми він не може дозволяти собі гарячкувати, "зриватися". Набагато ефективніше, наприклад, акцентувати увагу того, хто провинився, не на тому, що якесь завдання він не виконав а на тому, що він виконав його значно нижче своїх можли­востей. Необхідне також уміння вислухати людину, дати їй виговоритися. Цього часто буває достатньо для розв’язання конфліктної ситуації,

Керівник не повинен перебивати, зупиняти, дорікати учасникові походу в присутності інших членів групи. Вдаватись до таких засобів припустимо лише у виняткових обставинах. У спілкуванні з людьми суворість і вимогливість повинні поєднуватися з коректністю і тактовністю, Керівник повинен уникати винесення доган і застосування покарань як засобів управління групою. Щоб не втратити довіри членів групи, йому слід виходити з установки, що неправильні дії окремих туристів викликані переважно нерозуміння поставленого завдання. Хоча разом з тим не можна залишати жодного суттєвого порушення без розгляду його на зборах групи. Корисно практикувати ранкові ("настановчі") ("підсумкові") збори. Проведення їх вимагає конструктивності,, конкретності, стислості, інформативності щоб під час пересування не виникало ніяких питань. Тривалість таких зборів не повинна перевищувати 5-10 хвилин Керівникові туристської групи дуже часто доводиться приймати рішення в умовах браку чи відсутності інформації або невизначеності. Тому корисно знати деякі типові помилки, яких можна уникнути в подібних ситуаціях.

Упередженість - переоцінка одних і недооцінка інших факторів, умов ТОЩО.

Підміна реального бажаним має місце у випадках, коли учасники, бажаючи довести реальність нездійсненного плану, всі відомості і дані, необхідні для підготовки до подорожі, підганяють під зручний для себе "ідеальний" варіант При цьому, як правило, враховується лише оптимальний варіант стосовно транспорту, виключно сприятливі погодні умови і т. ін. Пізніше, уже при подоланні маршруту, сумнівна "честь мундира" як керівника, так і учасників походу змушує їх ціною невиправданих зусиль і затрат виконувати вироблений план, ігноруючи реальні обставини і зростаючу небезпеку.

Перестраховка, половинчатість рішень. До таких помилок відноситься, наприклад, побоювання, що при оцінці маршруту може бути занижена категорія його складності. Це змушує групу не рахуючись із своїми можливостями, ускладнювати маршрут, включати до нього важчі ділянки, збільшувати відстані. При подоланні складних природних перешкод перестраховка призводить до невиправданого ризику і значних затримок на маршруті. Перестраховка також призводить до нераціонального вибору шляху

Егоцентризм - крайня форма вияву егоїзму, прагнення досягти мети за будь-яку ціну, ігноруючи інтереси основної маси учасників походу, не рахуючися з їх можливостями, фізичним і психічним станом і т. ін. Більшості таких помилок при правильній організації взаємовідносин між учасниками походу керівникові дуже просто уникнути. Для цього необхідно ще до початку подорожі, на стадії її планування, чітко і ясно сформулювати завдання, стратегію поведінки під час походу, обговорити план маршруту чи окремих його етапів за участю всіх членів групи. Зміни в загальний план можна вносити лише з відома і за погодженням з усіма учасниками. Основою всіх рішень мають бути інтереси всієї групи. Особливо ретельного і уважного розгляду потребують висловлювання, думки, оцінки учасників, що не згодні з думкою більшості або керівника групи.

Керівник має бути пунктуальним і точним. Того самого він повинен вимагати і від учасників. Повсякденною нормою повинен бути контроль за виконанням учасниками розпоряджень і завдань керівника.

в ситуаціях, що граничать з екстремальними (наприклад, різке погіршення погодних умов, сильна перевтома учасників і т. п.), керівник особистим прикладом повинен показувати, що і як треба робити, своїми діями підтримувати членів групи.

Постійна увага до вдосконалення учасниками походу їх технічної майстерності, спортивної кваліфікації, до проблем спілкування в групі значно посилює авторитет керівника. І, навпаки, перешкоджання зростанню учасників одразу буде помічене членами групи і не тільки негативно вплине престиж керівника, а й може призвести до розпаду колективу.

Звертання керівника до групи повинні бути чіткими, зрозумілими для всіх і, по можливості, стислими. Іноді при постановці завдання корисно сформулювати його таким чином, щоб воно було сприйняте як колективна думка учасників. Це сприяє більш ретельному виконанню завдання, піднесення колективного ентузіазму. Важливо продумувати і форму, в якій ви даєте доручення членам групи. Вказівка, що прозвучала у звичайних, не пов'язаних з необхідністю особливої мобілізації обставинах, у вигляді безапеляційного наказу, здатна викликати виключно негативну реакцію навіть у благодушно настроєного виконавця.

Перш ніж зробити ділове повідомлення, керівник повинен чітко для себе мету свого виступу. Не треба повторювати сказаного раніше. В той самий час у