Полум'ям донизу. Це забезпечує рівномірне і дуже жіірі'і

полум'я, а після перегорання в ямі довго тримається ж.Ім Використовується полінезійський тип багаття переважим для приготування їжі і випалювання деревного вугілля.

Дров'яний примус - спеціальний тип вогнища діш| /районів з дефіцитом природного палива. Виготовляється і сухого стовбура дерева, переважно хвойних порід (найкрм ще з сосни), завдовжки 35-50 см. Стовбур розколюєтьі й навпіл, серцевина видовбується, після чого обидві полони ни з'єднуються за допомогою міцного дроту. Для зручної;Іі його встановлення з боків до нього прикручуються три стойки, що виступають угорі і внизу на 3-5 см. В отвір їм місці серцевини вертикально, полум'ям донизу, вкидаю І й тонкі трісочки. Таке вогнище забезпечує протягом 2-3 год стовп рівномірного жаркого полум'я. Цього цілком доста І ньо для приготування їжі і для того, щоб зігрітися.

В похідних умовах використовують, як правили комбінації різних типів багаття. Так, для швидкого одержан ня полум'я необхідної висоти спочатку розкладають багаї тя типу "курінь" із невеличких, найбільш сухих гілок або том ко наколотих дров. Після його розгорання підкладанняі -дров його перетворюють, наприклад, на "колодязь".

Чия збереження вогню під час дощу доцільно закрити піцо двома широкими шматками кори або влаштувати

(рис. 16.).

¹ мюв'язковою умовою безпечного і зручного розпалю-Іи багаття є використання спеціальних кострових при-уиань, які захищають навколишнє природне середови- Л Найпростішим з них є дюралюмінієві стойки-рогачики, •Івскопічні перекладини, дротяні 3-подібні гачки для посу­ді миталевий тросик замість перекладини, стойка-триніг та ' Іґїов'язковим атрибутом, необхідним для розпалювання миша, є спеціальні брезентові рукавиці

 

Приготуванні їжі на вогнищі вимагає дотримування

ювідних правил безпеки. Так, відро чи казанок, що ви-

ь над полум'ям, можна пересувати і знімати тільки у

зентових рукавицях. Забороняється чергування біля ба-

Ія без одягу, здатного захистити тіло від опіків (опти-

иьним варіантом є брезентовий штормовий костюм). Не

кна ставити, посуд з гарячими стравами на землю поруч

Іодьми, особливо в темну пору доби: це може стати при-

юю нещасного випадку з серйозними наслідками. Посуд

отовою їжею має висіти на стойці поруч з вогнищем або

тяти біля нього на добре освітленому місці.

 

 

146-147

 

 

 

 

 

Туристські походи, особливо висококатегорійні, пе|Іі| бачають умови, далекі від комфортних, пов'язані з відчу] ним збільшенням фізичних навантажень. Ця обстаииК обумовлює підвищення вимог до загального стану орг;Імі(му людини, що значною мірою забезпечує безаварійній! при подоланні маршрутів.

Медичний контроль і добір учасників походу за нІ| повідними критеріями_здійснюються фахівцями фізкульїу] них диспансерів і кабінетів лікарського контролю при реї онних і міських поліклініках, їх завдання - виявити захворн| вання, які не дозволяють людині брати участь у поход^ або займатися складними видами туризму. Перелік таки захворювань визначено і затверджено Державним коміт| том з фізкультури і спорту спільно з Міністерством охорон) здоров'я. До них належать органічні (уроджені) пороки сп() ця, гіпертонія, захворювання серцевого м'яза, туберкулі.н легенів у активній стадії, гострі захворювання легенів бронхів, носоглотки, хронічний гастрит, виразка шлуш 12-палої кишки, холецистит у стадії загострення, камс

ІЧному міхурі, геморой із частими кровотечами, ви-ИИня прямої кишки, запалення нирок, ниркових мисок і Ьвого міхура, камені в нирках, гостре запалення серед-Іго вуха, кон'юнктивіт, гнійне запалення слізної залози, Іекційні захворювання шкіри, деякі захворювання жіно-I статевих органів, злоякісні пухлини, грижі, ревматизм рмобів. Це також захворювання і травми опорно-рухового прату, отримані незадовго до експедиції, і струс головно-мозку, наслідком якого є періодичні головні болі. Не мо-п, брати участь у поході особи, що перенесли протягом переднього місяця затяжний грип, тяжку форму ангіни, Ірпатину чи інші інфекційні захворювання. Психічні за-"рювання, в тому числі епілепсія, є протипоказанням пі І ь для одноденних походів і маршрутів.

Виключена участь у туристських походах і подорожах ідей з вираженим порушенням слуху і зору, що може ста-Імричиною втрати орієнтації під час маршруту і призвес-Ідо нещасного випадку.

г Загострення будь-якої хронічної хвороби в похідних Ьвах при відсутності кваліфікованої медичної допомоги •^причинитись до тяжких наслідків. Крім того, хвороба ^Вроджується патологічними змінами загального харак-Ирщо виявляються у слабкості, підвищеній стомлюва-К, головному болі, безсонні, дратівливості, пригніче-рті, послабленій опірності організму. Все це посилює Ільність організму до захворювань і створює на марш-Іі потенційно небезпечні ситуації.

І Перш ніж вирушити в туристський похід, кожний з його

Ісників повинен здійснити комплекс профілактичних заходів.

Необхідно санувати ротову порожнину (полікувати зу-

. Людям, схильним до захворювання на ангіну і запален-

носоглотки, треба пройти профілактичний курс. Обов'яз-

ю слід позбавитись мозолів на ногах. При підвищеному

Ггінні ніг доцільно провести курс профілактичного лікуван-

I шляхом обробки міжпальцевих проміжків протягом чоти-

»ох днів присипкою у складі борної кислоти і уротропіну

О 4,5 г), магнезії і тальку (по 0,5 г).

До початку експедиції на вимогу санітарно-епідеміо->гічної служби необхідно зробити профілактичні щеплення

 

148-149

проти ряду інфекційних і особливо небезпечних захв(І|І вань. Так, обов'язковій вакцинації підлягають усі члени ні педиції, якщо проведення польових робіт передбачаєте І місцях, де наявні природні вогнища кліщового енцефаліт Крім медичного контролю, важлива роль під час * ристського походу належить самоконтролю, який поляїмі щоденному спостереженні за своїм самопочуттям обов'язковим записом його результатів у польовому щ деннику і його наступним аналізом.

 

 

 

Для отримання більш чи менш адекватної карій* фізичного стану організму і функціонування всіх його о ганів, а також можливості участі людини в туристському її ході достатньо застосувати кілька простих, доступних І д сить інформативних тестів та функціональних проб.

Щоб отримати співставні дані, тести повинні проводі тися в один і той самий час доби, найкраще відразу гн<>г сну. Вікова норма визначається співвідношенням факіи¹ ного значення тесту із встановленим у клінічних умовах

Одним із найважливіших показників стану серщ во-судинної системи є частота пульсу. Пульс проспі ховується на променевій, сонній або стегновій артерії стані спокою частота пульсу у чоловіків дорівнює 60-70 уд(рам, у жінок - 70-80 ударам за хвилину. Пульс прослухом) ють протягом 10 сек. і отриманий результат множать н;І І

При певному фізичному навантаженні пульс пригиі рюється і після 20-30 присідань становить 100-120 уд;І|>і за хвилину. Частота пульсу в 130-140 ударів за хвилину Іш зміни навантаження свідчить про незадовільний фу нкціональний стан організму, недостатню тренованість, т повну акліматизацію до місцевих умов, перевтому аГю симптомом якогось захворювання. Нормалізація часі "І' пульсу після тестової проби у здорової людини настаї рез 1-2 хв. У противному разі або при наявності арі^

місце порушення процесів компенсації серцево-судин-истеми внаслідок недостатньої адаптаційної здатності |Іізичних навантажень чи навіть якесь захворювання. Дані про самопочуття, сон, апетит фіксуються в •овому щоденнику за п'ятибальною шкалою. Втома та її Іни, наявність чи відсутність бажання працювати оціню-5я за трибальною шкалою відповідно до міри їх вияву бкі; помірні; сильні).

Маса тіла і сила рук визначаються за кількістю віджи-

Ь від підлоги, підтягувань на перекладині (не менше 8-

взів для молодих людей і 4-5 - для людей середнього

або за допомогою кистьового динамометра.