Кна визначити за вестибулярною пробою Бонда-



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Кна визначити за вестибулярною пробою Бонда-



тського. Вона полягає в тому, щоб якомога довше про-

|яти на одній нозі, не відриваючи п'ятку від підлоги і, три-

Іючи руки на поясі, з заплющеними очима.

Силу ніг і стрибучість визначають за допомогою \0би Абалакова. Для цього на стіні роблять позначки че-і кожний сантиметр на висоті 250-350 см. Стоячи облич-м до стіни на відстані стопи з піднятими руками, відміча-І. рівень, до якого дістають кінцями середніх пальців,,; Іім підстрибують з місця, намагаючись якомога вище до иися руками, і знову відмічають висоту. Різниця між ци-І даними і є висотою стрибка.

 

 

150-151

 

Система самоконтролю передбачає також їжі артеріального тиску. Так, у молодих людей (2(КШ ^ столічний тиск повинен перебувати в межах 10в«! діастолічний (друга цифра ртутного стовпчика) - • у віці 40-50 років - відповідно 120-130 і 75-80 мм

Швидкісну реакцію нервової системи оц/ за допомогою тепінг-тесту. Вона визначать* * симальною кількістю точок, проставлених за 10 < яи раті розміром 10 х 10 см (норма для молодих люди вить не менше 60 точок).

 

 

Перша медична допомога - це невідкладні щ мовані на врятування життя хворого чи потерпілі травми на місці нещасного випадку, що передують ню кваліфікованої медичної допомоги.

Мета першої медичної допомоги - полегши?! протікання процесів, пов'язаних із травмуванням, інших захворюваннях - запобігти їх подальшому |Щ| При цьому важливо своєчасно евакуювати поторгІМ лікарні. Якщо маршрут пролягає у важкодоступми* ( віддалених від населених пунктів, і ситуація усклидні метеорологічними умовами, потерпілий протяшм І годин і навіть діб може розраховувати виключно ми Д( гу товаришів і життєві сили власного організму. БуиЦ падки, коли життя потерпілого цілком залежить від 0| ності і кваліфікованості першої медичної допомоги, у| воляє також запобігти серйозних ускладнень і ризі організмі необоротних змін. Тому кожний учасник Іур кого походу повинен володіти методикою наданий її медичної допомоги собі і своїм товаришам, зн.ии довність здійснення необхідних заходів незалежм явності чи відсутності у нього медичної освіти.

Завдання першої медичної допомоги в над ситуаціях (травми, гострі захворювання тощо) здійсненні таких заходів :

•иіня дії травмуючих факторів, що містять у собі

дня здоров'я і життя людей;

Іння дихання і серцевої діяльності у пртерпілого •ні реанімаційні дії);

мя кровотечі;

та ран стерильними матеріалами;

Іювання;

Іація (фіксація) травмованих ділянок тіла за до-

• підручних засобів;

І тілу потерпілого найбільш зручного положення

Ідності з характером ушкодження;

Іоння по можливості швидкого і обережного транс-"Іня потерпілого до лікувального закладу або вик-

ичної допомоги на місце нещасного випадку.

Іданні першої медичної допомоги слід виходити

0 з міркувань безпеки, доцільності тих чи інших тонувати всі необхідні маніпуляції швидко, обе-

Іевнено, з дотриманням усіх належних вимог, ' при цьому спокій і рівновагу.

маючи до надання першої медичної допомоги,

•перативно і адекватно оцінити стан потерпілого

ннішні обставини, дотримуватись певної послідо-

по можливості врахувати і усунути загрозливі

1 скоригувати свої дії відповідно до їх впливу.

Іа все необхідно точно якщо це дозволяє ситу-

;іти всі обставини, за яких стався нещасний ви-

І им щоб встановити характер ушкодження (особ-

ому разі, коли потерпілий знепритомнів). Ці дані мо-

Іти відправною точкою в подальшому лікуванні і в

І врятувати життя потерпілому.

огляді потерпілого оцінюють його загальний стан,

р і тяжкість тілесних ушкоджень, можливість і спосіб

й, необхідні для цього засоби, які можна знайти в

« умовах.

ижких випадках (артеріальна кровотеча, непри-., припинення дихання) до надання першої допомо-»Ідно приступати негайно, пам'ятаючи при цьому, иірна поспішливість теж може завдати шкоди по-иу.

 

 

152-253

 

 

 

Перш за все необхідно переконатися, що у пото|І зберігається дихання і йому ніщо не перешкоджає.

Ясність свідомості потерпілого неважко з'ясуваїн перших його відповідей на задані запитання. ТриноІ симптомами є сповільнена реакція, адинамія, втрат,І мості. Ознаками тяжкої травми і критичного стін терпілого є раптова блідість, сірий колір шкіряного гни знижена (менше 15 за хвилину) або прискорена (біп за хвилину), частота дихання, слабкий пульс або й<> вна відсутність (з частотою менше 40 і більше 120 уд.І хвилину). При травмуванні без втрати свідомосі терпілий здатен сам оцінити свій стан і тим самим сп ефективному лікуванню.

Необхідно ретельно оглянути голову, тулуб, к^ потерпілого, порівняти праву і ліву сторони. Так легиі шукати місце ушкодження і оцінити загрозу втрати трі ваним крові, виявити переломи кісток та інші ушкодж Важче діагностувати травми тазових кісток, хребта, гр клітки, живота.

В разі необхідності слід викликати медичну допоі\ транспортувати потерпілого до лікарні (рис. 17.), яки дозволяють географічні, технічні та інші умови.

При наявності симптомів, що супроводжують тяжі падки травмування (втрата свідомості, ушкодження го; хребта, живота, переломи великих кісток), і можливості ликати допомогу це треба зробити негайно.

Транспортувати потерпілого до лікувального зак можна лише у двох випадках:

> за умови його задовільного загального стану і здаті самостійно пересуватися;

> в разі неможливості виклику допомоги до місця, де тр; ся нещасний випадок по телефону або через радіомеї

 

 

Три відсутності зв'язку у випадку тяжкого травмування ника для того, щоб виграти час, доцільно розділити '. Двох її членів відряджають до найближчого населе-пункту по допомогу, а інші (не менше п'яти - семи чо-) транспортують потерпілого в напрямку дороги, (де Іивий рух автотранспорту), або рівної відкритої ділян-відки може бути поміченим сигнал пілотом літака чи зльота.

Іля транспортування потерпілого на значні відстані у ових умовах потрібно змайструвати ноші (рис. 18.).

 

154-15

 

Головна вимога до саморобних нош - їх зруі надійність. Недбало зроблені ноші можуть додаткон мувати потерпілого.

Лікареві необхідно детально викласти всі сим зміни у свідомості, пульс, розмір зіниць. При накі джгута необхідно письмово фіксувати час із точіп хвилин. До речі, загальним для всіх неписаним пран фіксування в польовому щоденнику будь-яких по/з відбуваються під час туристського походу.

Часто для надання першої медичної допомоги де диться повністю або частково роздягати і роззувати поп пілого. При цьому з метою запобігання додатковому Іщ муванню і небажаному ускладненню його стану, необхі/ дотримуватись таких правил:

> одяг треба знімати, починаючи з неушкодженої чаї ті| тіла. Якщо одяг прилип до рани, то не можна відрпин від неї тканину: треба просто обрізати її навколо р

•І кровотечі одяг треба швидко розрізати уздовж ра-•Ідюрнувши його, звільнити відповідну ділянку тіла

перев'язки;

тяжких травмах голінки або стопи (при підозрі пере-у)необхідно розрізати задник взуття по шву гострим ІМ, після чого знімати його поступово, звільняючи в Іиу чергу п'ятку;

Еяючи травмовану кінцівку від одягу чи взуття не-о, додатково її притримувати; ати потерпілого без крайньої необхідності, особли-I холодну пору року, небажано. В таких випадках ІЬНяють лише ту частину тіла, яка потребує відповідної Іичної обробки. Для цього цілком достатньо зробити І ні таким чином, щоб після накладання пов'язки і спи-І iv! кровотечі можна було опустити відрізаний клапоть І у, закривши ним оголену частину тіла. Ілвила накладання шин. При накладанні шини не-І) зафіксувати не тільки місце перелому, а й суглоби нижче від нього. Накладання шин вимагає обереж-щоб уникнути додаткового травмування потерпілого. Іну обов'язково кладеться шар вати або м'яка тканина. Ійпоширенішими помилками при накладанні шин є: сування шин без м'якої прокладки, що викликає біль може призвести до утворення пролежнів; (остатня довжина шини, що не дозволяє належним юм зафіксувати ушкоджену кінцівку; сутність ватно-марлевого валика, необхідно при ;сування кисті; ибке фіксування шини;

сутність при переломі руки пов'язки, що дозволяє тримувати її в підвищеному положенні. зни.Рани можуть бути поверхневими, з порушенням чно шкіряного покриву, і більш глибокими, що супро-ються ушкодженням підшкірної клітковини, м'язів, к (сухожиль), судин, кісток і внутрішніх органів. За юм ран, їх зовнішнім виглядом і станом розрізняють , рубані, колоті, рвані рани, а також рани, що виникли ідок удару, укусу, опіку.

 

156-157

 

 

Небезпечними для життя є глибокі поранення ' шиї, грудей, живота, рани з ушкодженням велики носних судин. Поранення кисті містять у собі небе.и кодження сухожиль. Поранення часто супроводі розвитком запальних процесів з утворенням флеїм сцесів. Чим глибша рана, тим швидше розвивають! < протікають інфекційні ускладнення.

Кровотечі. Якщо кров із рани витікає назопмі) маємо справу з зовнішньою кровотечею. Особливо :ім( ми втратами крові загрожують глибокі рубані і різані І ті також поранення обличчя і голови. При колотих І ти опіках грудей і живота можливі внутрішні кровотечі, І| крововилив у внутрішню порожнину.

Кровотеча може бути капілярною (при незначних пі неннях, коли виступають краплі крові) венозною (при ГІіІ глибоких пораненнях із ушкодженням вен (з рани 11 їм сочиться кров темно-червоного кольору), артері;пи,І (при глибоких пораненнях з ушкодженням артеріальнії-дин кров яскраво-червоного кольору б'є з рани пульсую струменем).

При всіх видах поранення перша допомога полян визначенні його тяжкості, виявлені можливих внутріи ушкоджень, оцінці загального стану потерпілого ми* вості шоку внаслідок втрати крові, припиненні кровоія попередженні інфікування рани.

Основні правила обробки рани. Найчастіше пом» неві рани не викликають сильної кровотечі, тому пери 1.1 помога обмежується, як правило, у перев'язуванням р;нп краї обробляють ватним тампоном, змоченим у йодній І стойці так, щоб йод не потрапив у саму рану. Потім її зОр кують пантенолом, покривають стерильною серветком індивідуального пакету і забинтовують. В тому разі, які краї рани сильно розійшлися, перед бинтуванням їх » обхідно зблизити (але не до повного змикання) і в так» положенні зафіксувати кількома смужками лейкопластирі Рану забороняється промивати як водою (що пов'я.чм небезпекою зараження), так і спиртом або йодною насти» кою, які викликають сильний біль. Безпосередньо на раму можна класти також ніяких мазей і вати. Якщо в резулм поранення виступають на поверхню будь-які внутрішні <

Інини, то їх прикривають стерильною марлею і ні в

зі не вправляють усередину.

шнення кровотечі. Обробка будь-якої рани, що кро-

, спрямована перш за все на припинення кровотечі.

лу всі дії повинні бути швидкими і точними, оскільки

•рата крові знесилює потерпілого і може містить в собі

ого життю. Запобігання цій небезпеці набагато полег-

скорює подальше лікування потерпілого, а також зни-

Іивість тяжких наслідків поранення.

»зну і капілярну кровотечу найлегше зупинити за

зю пов'язки (рис. 19 а - г).

 

На відповідну ділянку тіла накладають стерильну мар-Ібо бинт, потім - знову бинт або марлю, складені в (В шарів (у крайньому разі - носову хустку). Ця пов'яз­ко примотується бинтом і, тиснучи на судини, спиняє >течу. Поранену кінцівку після накладання пов'язки зафіксувати у підвищеному положенні, що також Інє зменшенню кровотечі. Протягом двох наступних го-меобхідно постійно контролювати стан ушкодженого ну чи тканини, стежачи за пов'язкою. В подальшому перевіряти її кожні 10-15 хвилин. Якщо пов'язка про-Іа майже відразу після накладання і кров при цьому Іскраво-червоний колір, це може бути свідченням уш-ення артерії. При його відсутності кров просочувати­ся кров'ю поступово і може проступити через годину чи ь більше.

 

 

158-159

 

При підозрі на артеріальну кровотечу поверх скрип ної пов'язки слід накласти нову, тугіше притискаючи й м< йому витку бинта. При венозній кровотечі і незначному дженні артерій цього, як правило, виявляється досі і

Швидке ПрОМОКаННЯ ПОВ'ЯЗКИ, ЩО НЄ ПРИПИНЯЄТЬСЯ, П|Н

вання крізь неї крові краплинами, а тим більше стру* (що трапляється не часто і свідчить про глибоке порям ушкодження великої артері'І), вимагають негайних з;Іх метою припинення артеріальної кровотечі. В таких вин артерію притискають пальцем у точці, де вона найін підходить до поверхні тіла, і накладають джгут-закрун може бути як спеціальний медичний джгут, так і пристос з цією метою будь-які еластичні предмети з цупкої теріалу (ремені, мотузки, хустки і т. ін.), з яких можна ,І ти петлю довжиною 70-80 см і шириною 2-10 см.

Джгут-закрутку накладають завжди вище рани: при ненні передпліччя - на плече, голінки - на стегно (рис

Послідовність накладання джгута-закрутки така:

> притиснути пальцем артерію, визначити місце її дання джгута, звільнити віджповідну частину тії І верхнього одягу для забезпечення щільного приля джгута (тимчасового припинення кровотечі можи сягти, максимально згинаючи кінцівку, що іноді під< мо робить сам потерпілий);

> закрутити за допомогою палички петлю і, відчувш велике стискання, відпустити палець і зняти поі для огляду рани;

> затягувати закрутку доти, поки не припиниться кро ча (небезпечно продовжувати уже закручувати > уже після видимого припинення кровотечі: це може звести до ушкодження судин і нервів);

> накласти на рану нову пов'язку, закріпивши палич забинтованій кінцівці чи на тілі;

> перш ніж зафіксувати паличку, необхідно прикріпи неї записку з зазначенням часу накладення джгу точністю до хвилин).

Треба пам'ятати, що джгут можна тримати не більи дини. Якщо дорога до лікарні займе більше часу, то чер хвилин після накладення джгута його розкручують на 5 -

Іітискають рану долонею. При цьому кровотеча може уватись. Періодичність ослаблення джгута - півгоди-Іопомагає запобігати омертвінню кінцівки внаслідок ня кровопостачання і утворення тромба на місці сти-ртерії джгутом. Тому джгут можна використовувати Іазі крайньої необхідності і звеликою обережністю. В ній більшості випадків кровотечу можна зупинити ним накладанням давлячої пов'язки. є результатом впливу високої температури (по-зряча або палаюча рідина, розпечені предмети і акож хімічних речовин, отруйних рослин, сонячних з. Хоча при опіках ураження зазнають переважно з шкіра і підшкірна клітковина, вони небезпечні для льності організму в цілому, •ізняють чотири ступені опіків: ервоніння і набрякання шкіри; ворення пухирів, наповнених жовтуватою рідиною плазмою крові); ворення струпів, місцевий некроз (омертвіння тка­нин);

• обвуглювання тканин.

Іавіть неглибокі обширні опіки викликають шок, на об-ІНих ділянках тіла відбувається утворення токсинів, які рояться кров'ю по всьому організму. Мікроорганізми Іикають загноювання ран. Ураження третини поверхні опіками II ступеня, являє собою себрйозну небезпеку життя потерпілого.

Перша допомога при опіках передбачає здійснення та-Іаходів:

міркувань власної безпеки і безпеки оточуючих, якомо-,І швидше припинити вплив фактора термічного ура-сення;

Іри загоранні одягу необхідно якнайшвидше накинути Іа палаючу ділянку шматок тканини (ковдри, куртку то-цо), посипати її снігом чи занурити у воду; Іри опіках, викликаних гарячою рідиною, необхідно не-айно скинути одяг і підставити місце опіку під струмінь Іолодної води. Це знижує міру і глибину ураження тка-Іин, зменшуючи тяжкість опіку);

 

160-161

 

> уражену ділянку збризкують пантенолом (у р.иі • ності необхідних медикаментів — сечею) і нпмІ|В стерильну пов'язку, а в разі її відсутності - будь нЛ ту тканину. •

Участь потерпілого в експедиційних роботах пригм лише при опіках 1-М ступеня, якими уражена невелик(Л ка тіла(розміром не більше долоні), за умови їх локипів на кисті руки і не на обличчі. Але і в цьому разі чер*І • дини після опіку шкіру повторно збризкують пантенопв хир, що утворився, підрізають ножицями, протертими • і знову накладають стерильну пов'язку. Процедуру пощ ють двічі на день до повного загоювання рани. 1

При опіках II ступеня, якими уражена площа сирм! величини (більше долоні), необхідне здійснення прогині вих заходів. З цією метою потерпілий повинен прии ну-дві таблетки анальгіну; випити дві-три кружки тем­ни з доданням чайної ложки питної соди на кожну Крім того, необхідно накласти холодну пов'язку (ситні ний медичний пакет, пакетик з льодом і т. ін.). В ра.чі нц при опіках ІІІ-ІУ ступеня потерпілого необхідно торміЦ госпіталізувати. При неможливості швидкої евакуації, верхню опіку двічі-тричі на день збризкують пантеноІІпМі терпілому дають по одній таблетці анальгіну, димеді»мц| еритроміцину і багато теплої рідини для пиття з додані соди (до 1,5 - 2 л на добу з 5 чайними ложками соди)

Опіки отруйними рослинами можуть виникати і дотику до відкритих ділянок шкіри листя чи стебел ш| них рослин (цикута, вовче лико, аконіт та ін.). На уражі місцях з'являються пухирці, заповнені мутною рідиною, потім перетворюються на виразки, які важко піддаш лікуванню і довго не гояться.

Перша допомога полягає у збризкуванні місця мі пантенолом і прийнятті однієї таблетки димедролу. Дпи побігання таким випадкам слід добре продумувати екіиір ку в місцях, де ростуть отруйні рослини.

Сонячні опіки найчастіше трапляються в горах і суп воджуються підвищенням температури й виникненням хирців. На значній висоті розріджене повітря слабко її", нас сонячне проміння, тому його дія значно сильній

ч| Сніг добре відбиває ультрафіолетове проміння, і юлить до опіків найбільш уразливих місць. Це все губи, нижня поверхня підборіддя, і навіть я захисту обличчя в гірських умовах користуються або спеціальними мазями від загару. «їроження. Загальне переохолодження (замер-Істає в результаті впливу на організм людини низь-. іратур, що посилюється при підвищенні вологості І також за рахунок тісного одягу і взуття, додаткових І ш спорядження (ремінь резинка), які стискають І і утруднюють кровообіг, і т. ін. За характером ура-I тривалістю впливу низьких температур на організм л розрізняють три ступені (стадії) обмороження, що Ііься визначенню лише після відігрівання потерпілого. гупінь- збліднення або побіління обмороженої ділянки ^ха, ніс, щоки, пальці ніг і рук), втрата чутливості шкіри, вння рухливості. Після відігрівання замерзлої ділянки нормалізується її температура, відновлюється чут-ш, рухливість пальців, але зберігається набряк. Шкіра н: синьо-червоного відтінку. Через п'ять-сім діб почи-.І її злущування, супроводжуване свербінням. Збері-.І підвищена чутливість цих ділянок тіла до холоду. ступінь- утворення після відігрівання пухирців, що юджується підвищенням температури тіла, гаряч-/Іожливий швидкий розвиток інфекції з нагноєнням на

( пухирців.

ступінь- відмирання (некроз) замерзлих ділянок шкіри, ри обмороженні будь-якого ступеня необхідна юва медична допомога. Запобігання обмороженню зється посиленням кровообігу на ділянках тіла, що ають замерзати. Якщо мерзнуть ноги, треба викону-ними широкі розмахування вперед-назад і глибокі ;ання, якщо руки - енергійні махи від плеча і швидке ання пальців у кулак з наступним їх розтисканням. змерзанні носа, щік, вух для забезпечення припливу до обличчя треба деякий час іти, сильно нахилившись Ід і не знімаючи при цьому рюкзака, або зробити 10-15 Іких нахилів уперед. Бажано випити гарячого солодко-Ію або кави, прийняти кілька таблеток глюкози з іном С або з'їсти кілька шматочків цукру.

 

162-163

 

При перших ознаках обмороження необхіднії •(• ділянки тіла, які побіліли. Онімілі від холоду па/ІІ.пі ^ ба сховати під одяг.

При ураженні стоп необхідно зняти з потерлії > тя і шкарпетки і сісти так, щоб товариш міг сховаї нути його ступні у себе під пахвою, товариша. Тр< ' дати йому теплого солодкого чаю або кави.

Не слід розтирати онімілі ділянки тіла спиртог. вовняною рукавицею, бо в разі більш глибокого ^ І можна пошкодити шкіряний покрив і занести інфеї І

При обмороженні 11-111 ступеня ушкоджені діляїн І кують пантенолом, накладають стерильну пов'язн, т по одній таблетці анальгіну, димедролу і дротавериіц ні пи). Бажано випити теплого солодкого чаю або к.Іин І значному погіршенні стану, високій температурі дпнпь по одній таблетці еритроміцину або аспірину. В таких ш.-* ках необхідно терміново евакуювати потерпілого для па, ня йому фахової медичної допомоги. Але робити цс І й дуже обережно, щоб не викликати додаткових усюкідмі При загальному переохолодженні організму пои'І>(І го треба негайно доставити в тепле приміщення або, н це неможливо, розкласти велике багаття. Відігріти можна за допомогою енергійного, але обережного мни Необхідно напоїти потерпілого теплим солодким чаш кавою. Вживання спиртного може завдати потерпілому ( ликої шкоди. Якщо це можливо, хорошим засобом є І*(| ванна з температурою води 36-37°С.

У випадку втрати свідомості, при сповільненому /

ханні, відсутності пульсу необхідна термінова реанімаціє

Електротравми є наслідком безпосереднього конт|

ту з джерелом або лінією електропередач. Стан органи

залежить від сили струму, що пройшов через тіло.

Ураження блискавкою супроводжується, як праииг тяжкими симптомами: втратою свідомості; припиненням різким пригніченням дихання; нетриманням; частим щн мічним пульсом; розширенням зіниць; посинінням облич1 шиї, грудної клітки, кінчиків пальців; наявність слідів оми* припиненням роботи серця.

Невідкладна допомога надається на місці неща< випадку в такій послідовності:

отерпілий втратив свідомість, але при цьому "оться дихання і серцебиття, необхідно перш за

отебнути одяг, покласти його на бік, підклавши І» валик з одягу для стимулювання роботи ди-І < шляхів; Іми грудної клітки або за допомогою дзеркальця,

ного до рота потерпілого (при збереженні дихан-о запотіває), встановити, чи потерпілий дихає; Ітиги ротову порожнину від крові, слини, блювотних

•ідсутності дихання негайно приступити до ре-•ції (штучного дихання і непрямого масажу серця).

 

До основних прийомів реанімації відносяться штучне Іння ("рот у рот", "рот у ніс") і закритий масаж серця. Во-икористовуються з метою врятувати життя потерпілого, І перебуває у критичному стані (шок, відсутність дихан-Іупинка серця, втрата свідомості). Шок - небезпечний для життя стан, викликаний впли-•рікогось сильного подразника, тяжкої травми, поранен-•Йачної втрати крові. Відразу після серйозного травму-и може виникнути загальне мовне і рухове збудження, Ікорення дихання (еректильний шок). Потерпілий, не-Іиючи на тяжкі ушкодження, намагається рухатись. Він джений, багато і голосно говорить. Через 5-10 хв. Цей Й починає змінюватися пригніченістю, що супровод-ться послабленою реакцією на оточення, нерухомістю, ідненням. З'являється липкий холодний піт, часте і по-хневе дихання, прискорення пульсу до 140-200 ударів на лину з наступним його послабленням (торпідний шок). Реанімаційні заходи треба здійснювати в такій послідов-

ті:

обережно покласти потерпілого на спину (при блюванні

повернути голову набік);

перевірити наявність дихання і серцебиття;

 

164-165

 

> в разі відсутності дихання і серцебиття приступиш і реанімаційних заходів - штучного дихання і зафиі масажу серця; 1

> при наявності кровотечі якомога швидше її зупинищ

> при переломах здійснити іммобілізацію ушкоджії кінцівок; і

> активізувати кровопостачання мозку і серця надлнЦ більш високого положення ногам у разі відсутності їх ^ кодження. Для цього достатньо підняти їх, підкл.Ів| рюкзак, спальний мішок, згорнутий одяг тощо;

> не давати пити, оскільки не виключена небезпека ущ| дження внутрішніх органів, що може супроводжувнІІ блювотою. Категорично забороняється давати І терпілому спиртне; ]

> негайно відрядити когось із членів групипо медичну І помогу. Транспортувати потерпілого в шоковому оя можна лише в крайньому випадку - щоб винести І проїжджого шляху, до посадочного майданчика в р виклику вертольота, а також при повній неможлиЦ прибуття лікаря до місця нещасного випадку.

Штучне дихання (штучна вентиляція легенЬ Перш ніж розпочати штучне дихання, необхідно пересвіді тись у прохідності верхніх дихальних шляхів потерпілої При наявності в них води в результаті утеплення звільни їх за допомогою прийому "на коліно" (рис. 20.).

 

Для цього, стоячи на одному коліні, треба покласти ми терпілого на друге, зігнуте коліно, так, щоб на нього спиімв ся нижній відділ грудної клітки, а верхня частина тіла і > І< ва звисали вниз. Потім однією рукою відкрити потерп

, а другою поплескати його по спині або поступовим ру-І, спрямованим від спини, натиснути на ребра. Цю про-Іуру повторювати доти, поки не припиниться інтенсивне Ікання води. Після цього перевернути потерпілого на ну і покласти на тверду поверхню. Пальцем, обгорнутим Ігом або носовою хусткою, швидко звільнити порожнину іі від піску, слизу, крові, блювотних мас та інших сто-Ініх предметів, в разі наявності вийняти знімні зубні про-11 і розпочати штучне дихання і закритий масаж серця до ии у потерпілого самостійного дихання і відновлення цевої діяльності. Це стосується синього типу утеплення. ! блідому типі зразу приступають до штучного дихання і Іитого масажу серця.

Дихальні шляхи звільняються легше, якщо голову по-пілого закинути назад. Тому під його шию треба підкла-

згорнутий одяг. Коли щелепи міцно стиснуті, їх треба режно розхилити будь-яким плоским предметом (дер-ом ложки і т. ін.), покласти між зубами шматок туго згор-<>го бинта чи тканини і очистити ротову порожнину, їм необхідно розстебнути одяг потерпілого, який пере-Іцжає диханню і кровообігу. Всі ці маніпуляції вимагають їдкого і обережного виконання, щоб не погіршити й без

критичний стан потерпілого.

Методика штучного дихання способом "рот у

ч". Швидко і обережно покласти потерпілого на спину з

втягнутими уздовж тіла руками на плоску тверду по-

чню. Звільнити грудну клітку від ременів, обв'язок, одя-

г.ін. Голову потерпілого закинути назад, однією рукою

ягти нижню щелепу вперед і вниз, а пальцями другої ру-

І.зтиснути ніс. Стежити, щоб язик не западав і не закри-

дихальні шляхи потерпілого. При западанні язика його

гримувати пальцями.

Для здійснення штучного дихання необхідно зробить симальний вдих, нахилитись над потерпілим, щільно тиснутись губами до його відкритого рота і зробити мак-Іальний видих. При цьому треба стежити за тим, щоб по

надходження повітря в дихальні шляхи і легені по-пілого його грудна клітка максимально розпрямлялася :.21.).

 

 

166-167

Після цього відняти рот від губ потерпілого і примим затискання носа. В цей момент повітря почне виходнЯІ| легенів потерпілого. ^1

Вдих треба робити через кожні 3-4 сек. Інтершш ^1 вдихами і глибина кожного вдиху повинні бути однаконйИІ Методика штучного дихання "рот у ніс", \Ґ спосіб застосовують при травмуванні язика, щелеп, гуп, • ложення потерпілого, частота і глибина вдихів, додай-лікувальні заходи в цьому випадку ті самі, що й при сиов5 "рот у рот". У цьому випадку рот потерпілого повинен Ш щільно закритий. Вдих (вдування повітря) робин.оЯ обидві ніздрі потерпілого. II

Ознаки відновлення дихання. Вчасне проведви штучного дихання дає шанс врятувати потерпілого. ПорцЦ-його самостійний вдих не завжди чітко виражений і ЧІМ виявляється лише у слабких ритмічних скороченнях цім них м'язів, що нагадують ковтальні рухи. Потім дихальні • хи посилюються, хоча можуть відбуватися з великй| інтервалами і мати конвульсивний судорожний хараюоц,

Зовнішній (закритий) масаж серця застосовуєгУ при раптовій зупинці серцевої діяльності (шок, потраплиН) в лавину, ураження блискавкою чи електрострумом і І ЇЙ При цьому у потерпілого спостерігається виражена синюи ність або блідість, пульс на променевій і сонній артеріям серцебиття не прослуховуються вухом.

Закритий масаж серця слід виконувати в такій послідої ності:

> швидко покласти потерпілого на спину на тверду І№ верхню і стати ліворуч від нього;

> покласти одну долоню на нижній відділ грудної к/ІІти потерпілого, поверх неї - другу; 1

> енергійним поштовхоподібним рухом рук, не згинаючий у ліктях, натискати на грудину; 1

> після кожного натискання піднімати руки від грудини щоб дати їй можливість розпрямитись і щоб порожнині серця встигли наповнитись кров'ю;

> за 1 хв. виконувати до 60 натискань.

Ознаки відновлення серцевої діяльності: по Іна пульсу на сонній або променевій артеріях, зменш' блідості або синюшності шкіри. При перших ознаках ро

м масаж припиняють, проте слід бути готовим відновн­ії о: серце може знову зупинитись. Тривалість реанімаційних заходів. Поєднання прий-роанімації. Успішність реанімаційних заходів значною "І обумовлюється їх вчасністю і якістю виконання маса-чя і штучного дихання, а також раціональним їх

ІНЯМ.

Імцо ці маніпуляції виконують двоє, то один робить ма-г.ерця, а другий - штучне дихання. При цьому вдихан-Івітря в рот або ніс потерпілого роблять через кожні чо-' натискання на його грудину (див. рис. 21.).

В тому разі, якщо реанімаційну допомогу надає одна іина, черговість маніпуляцій та їх режим змінюється: ч кожних двох швидких вдихів роблять 10-12 натискань рудину з інтервалом в 1 сек.

При збереженні серцевої діяльності (прощупується <>с, прослуховується серцебиття) штучне дихання про-Іть до відновлення самостійного дихання. При відсутності серцевих скорочень, штучне дихання і зж серця виконують протягом 60-90 хв. Якщо за цей час підновились самостійне дихання і серцева діяльність, Існення реанімаційних заходів припиняють. Реанімаційні маніпуляції припиняють тільки в разі Іви явних ознак біологічної смерті. Одна з перших •Ін.Ік- помутніння роговиці і її висихання. При стисканні ока ' її їдцями зіниця звужується і стає схожою на котяче око.

Втрата свідомості. Жодна з травм і захворювань у похідних умовах не викликає такої розгубленості і не при­зводить до таких з невиправних і навіть небезпечних дій, як

 

 

168-169

 

 

раптова втрата потерпілим свідомості. Будь-яка їм .І >ІШ форма дійсно є загрозливим симптомом. Втрат.І <•



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 77; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.92.28.52 (0.017 с.)