Вплив держави на економічну рівновагу.

Включення держави в екон. с-му не порушує рівноваги в економіці, але суттєво впливає на її параметри. Після врахування держави вилучення із екон. кругообігу доповнюються чистими податками, а ін’єкції – держ. закуп.. Тому у заг. вигляді модель екон. рівноваги можна представити як тотожність між сумою вилучень і сумою ін’єкцій: S+T=I+G.

Для досягнення соц.-екон. рівноваги, стабільності в с-ві держава застосовує ряд методів. Три основних: суть 1-ого — держ. регулювання через оподаткув., 2-ого — регулювання екон. і соц. розвитку с-ва в процесі здійснення видаткової п-ки, 3-ого – у в розробці державою «правил гри», закон-ва з різних питань (правове регулювання екон. і соц. процесів).

Кінцевою метою оподаткування є формування доходів держ. бюджету для здійсн. в подальшому держ. видатків. Податки викор. як важливий інструмент впливу держави на екон. діяльн.. Розрізняються податки, що заохочують деякі види екон. діяльн., обмежують інші та забороняють треті. Оптимальний за розмірами подоходний податок, обмежуючи прив. спожив. та інвест., стимулює підвищ. ефект. в-ва.

Об'єктом оподаткування може бути майно, з якого нараховується податок (нерухоме майно). Всі вони віднос. до прямих податків.

2-ий вид податків сплачується нас. пропорційно до благ, які воно отримує від діял. держави, тобто тут застосовується підхід до оподаткування з позицій вигоди громадян. Є також види податків, які сплачують покупці певних т і п. На відміну від податків на доход або майно, які є прямими, податки пропорційно до благ покупців і акцизні збори являють собою податки на продаж і є непрямими.

Через с-му оподаткування держава певною мірою регулює виробн. діяльн., розміри чистого доходу виробників, а також власні доходи на різних рівнях держ. структури упр..

Усі бюджетні витрати можна поділ. на три групи: 1-ша пов'язана з витратами на оборону та іноземні справи, 2-га — з регулюванням економіки, 3-тя — з соц. регулюванням.

Держава як екон. суб'єкт розробляє свою екон. п-ку, яка включає ряд напрямів зі своїми завданнями й механізмом їх вирішення.

У механізмі фін. важливе місце посідає така форма безплатного виділення коштів, як субсидії. Кредитна п-ка має за мету регулювання кредиту і грошового обігу. Це завдання звичайно вирішується через ЦБ.

Держава впливає на темпи науково-технічного прогресу. Вона перешкоджає приховуванню частини прибутків від оподаткування віднесенням їх до амортизаційних відрахувань. Для того щоб прискорити розвиток науки і техніки, технічно оновити вво, держава підвищ. ставки амортизаційних відрахувань і цим прискор. повернення вартості осн. капіталу як джерела модернізації в-ва.

Грошова п-ка провадиться насамперед через регулювання к-сті паперових грошей в обігу.

Держава, регулюючи міжгалузеві пропорції, надає перевагу прогресивнішим на цей час галузям, які забезпечують швидкий розвиток всього народного г-ва

Сутність правового регулювання полягає в тому, що держава створює правові засади екон. діяльн., тобто встановлює «правила екон. гри». Значне місце в правовому регулюванні держави посідає антимонопольне регулювання.

Різнобічна діяльн. держави щодо регулювання економіки органічно взаємопов'язана з її діяльн. з соц. регулювання.

 

53. Модель економічної рівноваги за методом «видатки-випуск». Державні та національнізаощадження.

Включення держави в екон. с-му не порушує рівноваги в економіці, але суттєво впливає на її параметри.

У межах прив. закр. економіки сукупні видатки дор. сумі прив. спожив. та прив. інвест.. В таких умовах екон. рівновага - тотожність між ВВП і прив. видатками: У=С+І. З появою держави сукупні видатки доповнюються держ. закупівлями. Внаслідок цього: У=С+І+G.

В наведеній моделі сукупні видатки відрізняються від їх аналога в умовах прив. закр. економіки не лише держ. закупівлями, а й кількісною визначеністю прив. спожив. (оскільки появою держави суттєво трансформується ф-ія спожив.)

З урахуванням держави з’являються, з одного боку, податки, з ін. – трансфертні платежі прив. сектору. Податки зменш. наявний дохід д/г, а трансферти – збільш. його: DI=У+TR–AT, де DI – наявний дохід.

Звідси ф-ія спожив. приймає такий вигляд: C= +c(У+ТR–AT).

Податки суттєво переважають трансферти: DI=У–Т, Т – чисті податки.

Звідси ф-ія спожив. спрощується: +с(У–Т).

Крім податків і трансфертів, які є ф-ією доходу, залиш. ще податки і трансферти, що не залежать від доходу, але впливають на наявний дохід і спожив.. Їх можна врахувати окремо як чинники, що впливають на автономне спожив. , але не повною величиною, а згідно з граничною схильністю до спожив.: .

В “бездержавній” економіці нац. заощадж. зводяться до прив. і визначаються як та частка доходу, що залиш. після прив. спожив.: S =У–С. З появою держави прив. заощадж. зменш. на величину вилучень у формі чистих податків. У зміш. закр. економіці прив. заощадж.: S =У–Т-С.

Напротивагу зменш. прив. заощадж. виникають держ. заощадж.. Згідно із заг. правилом їх величина визначається як різниця між наявним доходом держави у формі чистих податків і держ. спожив.: S_g=Т-С_g, де S_g,С_g – відповідно держ. заощадж. і держ. спожив..

Держ. спожив. – держ. закупівлі спожив. т і п. Ін. частиною держ. закупівель є держ. інвест. (І_g). Звідси держ. закупівлі: G=С_g+І_g.

Сума прив. і держ. заощадж. – нац. заощадж. (S_N): S_N=У–С–С_g. Сума прив. та держ. інвест. дор. нац. інвест. (І_N), тобто І_N=І+І_g. У зміш. закр. економіці рівновага забезпечується за умов, коли нац. заощадж. дор. нац. інвест.: У–С–С_g=Іn. Більш вагоме аналітичне значення має рівновага між прив. інвест. та внутр. джерелами їх фінансув.: (У–Т–С)+(Т–С_g+І_g)=І.

54. Модель економічної рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції”

Включення держави в екон. с-му не порушує рівноваги в економіці, але суттєво впливає на її параметри. В умовах відсутності держави екон. рівновага - тотожність між прив. заощадж. та прив. інвест.: S=І. Після врахування держави вилучення із екон. кругообігу доповнюються чистими податками, а ін’єкції – держ. закупівлями. Звідси модель екон. рівноваги - тотожність між сумою вилучень і сумою ін’єкцій: S+T=I+G.

У “бездержавній” економіці нац. заощадж. зводяться до прив. і визначаються як та частка доходу, що залиш. після прив. спожив.: S=У–С. З появою держави прив. заощадж. зменш. на величину вилучень у формі чистих податків. У зміш. закр. економіці прив. заощадж.: S=У–Т-С.

Напротивагу зменш. прив. заощадж. виник. держ. заощадж., їх величина - різниця між наявним доходом держави у ф-мі чистих податків і держ. спожив.: S_g=Т-С_g, де S_g,С_g – відпов. держ. заощадж. і держ. спожив

Держ. спожив. – держ. закупівлі спожив. т і п. Ін. частиною держ. закупівель є держ. інвест. (І_g). Звідси держ. закупівлі: G=С_g+І_g.

Сума прив. і держ. заощадж. – нац. заощадж. (S_N): S_N=У–С–С_g. Сума прив. та держ. інвест. дор. нац. інвест. (І_N), тобто І_N=І+І_g. У зміш. закр. економіці рівновага забезпечується за умов, коли нац. заощадж. дор. нац. інвест.: У–С–С_g=Іn. Більш вагоме аналітичне значення має рівновага між прив. інвест. та внутр. джерелами їх фінансув.: (У–Т–С)+(Т–С_g+І_g)=І.

В основі методу – в екон.кругообігу постійно мають місце вилучення (зменш. видатків) або ін’єкції (збільш. видатків). Вилучення відбув. у формі заощадж., податків, імпорту. Ін’єкції здійсн. в формі інвест., держ. закупівель, експорту. Екон. рівновага існує лише тоді, коли вилучення дор. ін’єкціям. У прив. економіці закр. типу, вилучення відбув. лише у формі заощадж., а ін’єкції – у формі інвест.. Екон.рівновага: S=I

Згідно з граф.моделлю лише У1 є рівноважним, оск. виробл. в умовах, коли заощадж. дор. заплан. інвест.: S1>I,a I’>0. У2 більше рівноважного, оск. вилучення в формі заощадж. більше заплан. інвест.: S2>I, a I’<0. У3 менше рівноважного, оск. вилучення у формі заощадж. менше заплан. інвест.: S3<I, a I’<0. Якщо заощадж. перевищ. заплан. інвест., то це означає, що пропозиція позичкових грошей перевищ. попит на них з боку інвесторів. Завдяки цьому % ставка зниж., що сприяє збільш. інвест. попиту до рівноваги із заощадж.. Якщо навпаки, то % ставка зрост.. Це сприяє збільш. заощадж. до рівня попиту на гроші, тобто до інвест. попиту.