Модель грошового ринку. Процентна ставка.

Взаємодія пропозиції і попиту на гроші у короткостроковому періоді.

Реальний ВВп (дохід), пропозиція грошей, рівень цін – екзогенні змінні. Ном. змінні дор. реальним змінним. На графіку рівновага на грош. ринку у короткостр. періоді. Е – т. рівноваги грош. ринку, якій відповідає рівноважна % ставка і*. Отже, існує єдина % ставка і*, за якої попит на гроші та їх пропозиція рівні, тобто M/Ps=L(i,Y).

Види коливань % ставки:

- пов’язані з початк. нерівновагою на грош. ринку;

- що відбул. в наслідок зміни екзоген. змінних.

Якщо % ставка нижча за рівновавжну, то попит на гроші перевищує пропозицію. Тому екон. суб’єкти продаватимуть облігації, в результаті – ціни на них зменш., а значить % ставка зрост. в напряику до рівноваги.

Якщо % ставка вища за рівноважну, то виникає надлишкова пропозиція грошей (а висока альтернативна вартість зберігання грошей зменш. попит на них). Отже, екон. суб’єкти масово купуватимуть облігації, в результаті – ціни на них піднімуться.

Відновлення рівноваги на грош. ринку у короткостр. періоді. Порушення рівноваги може відбут. в результаті зміни екзоген. змінних грош. ринку, рівня доходу та пропозиції грошей.

Підвищ. рівня доходу призведе до зрост. попиту на гроші та рівноважну % ставку. Підвищ. пропозиції грошей спричинить зменш. рівноважної % ставки.

При цьому відбувається процес урівноваження грош. ринку за рахунок зміни екон. агентами структури портфеля активів. Якщо в початковому положенні рівноваги виникає надлишкова пропозиція грошей, екон. агенти усувають цей надлишок за рахунок підвищ. попиту на облігації. Купівля облігацій, що супроводж. зрост. їх ринкової ціни, триватиме доти, доки ставка не зменш. до рівня рівноважної. Але якщо перевищ. пропозиції відбуд. в ситуації пастки ліквідності, не викличе зменш. % ставки внаслідок мінімальної альтернативної вартості зберігання грошей.

Зрост. доходу в умовах незмінної пропозиції грошей підвищ. попит на гроші і спричиняє появу надлишкового попиту на гроші, який задовольн. екон. агентами за доп. продажу облігацій або позичок у КБ. Збільш. попиту на позики сприяє зрост. % ставки. Продаж облігацій триватиме доти, доки % ставка не зросте до рівноважного рівня.

% ставка — вартість послуги, пов’язаної з грош. запозиченням, яка встановлюється в % до суми запозичених грошей.

Реальна % ставка — ставка %, яка формується ринком за припущення, що ціни на т і п не зміняться протягом терміну викор. позики. Вона визначає реальну к-сть грошей, яку може отримати позикодавець, або к-сть т і п, яку він може купити за цю к-сть грошей. Рівень реальної % ставки залежить від чинників: адміністративні витрати позикодавців, строк позики, кредитні ризики, оподаткування доходу позикодавця, попит і пропозиція на ринку позичкових грошей.

Номінальна % ставка — ставка %, яка формується ринком з урахуванням реальної % ставки та інфляції, тобто зрост. цін на т і п, яке відбув. протягом терміну викор. позики. Така % ставка визначає ном. к-сть грошей, яку може отримати позикодавець за надання позики. Оскільки ціни з часом, як правило, зрост., то в процесі узгоджування % ставки позикодавець і позичальник фактично визначають ном. % ставку. Проте на момент узгодження ціни за позику позикодавець і позичальник не знають, якими будуть факт. темпи інфляції протягом терміну викор. позики. Вони можуть ураховувати лише ту інфляцію, яку очікують. Зв’язок між ном. і реальною % ставками та очікуваною інфляцією можна виразити таким рівнянням: , де і — ном. % ставка; r — реальна % ставка; π^е— очікуваний темп інфляції.

 

 

29. Сутність і види інфляції. Темп інфляції та способи його обчислення.

Інфляція — зрост. заг. рівня цін в економіці, яке показує наск. зросли ціни в даному періоді порівняно з попереднім.

Інструментом вимірювання рівня інфляції є індекси цін. За їх доп. визначаються темп зрост. цін і темп приросту цін. Показником темпу зрост. цін є самі індекси цін. Індекс цін це наз. індексом інфляції. Показником темпу приросту цін є темп інфляції, який можна обчисл. двома методами

Перший — на основі індексу цін базового періоду. , де π_t — темп інфляції даного періоду; P_t — індекс цін поточного періоду.

Другий — на основі індексів цін попереднього періоду, який не є базовим (інфляція показує % приросту цін у поточ. періоді порівняно з попереднім): , де P_t-1— індекс цін попереднього періоду порівняно з поточ. періодом.

Інфляція є складним екон. явищем. Залежно від рівня інфляції розрізняють такі її види: помірна, галопуюча та гіперінфляція.

Помірна відображує відносно невисокі темпи приросту цін, коли щорічні темпи інфляції вимір. однознач. числом (в межах до 10 %).

Галопуюча — інфляція, що вимір. двознач. або тризнач. числами (десятками або сотнями % за рік).

Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимір. тисячами, мільйонами або навіть більшою к-стю %.

Залежно від осн. причин, які викликають інфляцію, розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат.

Інфляція попиту — зрост. цін, яке спричинюється надмірним попитом, тобто виникає внаслідок випереджального зрост. AD порівняно із AS.

За незмінної AS, яку відображує крива AS, збільш. AD від AD ₁ до AD ₃ викликає зрост. цін від P ₁ до P ₃. В умовах різного рівня зайнят. реакція цін на однаковий приріст AD є різною.

Коли економіка знаходиться в умовах неповної зайнят. і має значні резерви виробн. потужностей. Випереджальне зрост. AD може викликати негайне збільш. AS без підвищ. цін або з незначним їх зрост. за рахунок тих галузей, які працюють в умовах, близьких до повної зайнят.. На графіку це переміщ. кривої AD від AD ₁ в AD ₂ і зрост. цін від P ₁ до P ₂.

А коли економіка перебуває в умовах повної (або наближених до неї) зайнят., а тому її виробн. потужності повністю чи майже повністю завантажені. В такій ситуації надлишок AD цілком або переважно трансформується в зрост. цін, наприклад, від P ₂ до P ₃. Це пояснюється тим, що економіка не здатна збільш. свої виробн. потужності, тобто нарощувати основний капітал, із такою самою швидкістю, як зростає AD.

Інфляція витрат — зрост. цін, яке виникає внаслідок збільш. витрат на од. продукції (середніх витрат), що супроводж. зменш. AS.

Якщо витрати на од. продукції збільш., то за заданих цін на цю продукцію прибутки під-в — виробників зменш.. Це примусить їх зменш. в-во продукції, тобто скоротити пропозицію, що за незмінного попиту викликає зрост. цін. Збільш. витрат на од. продукції переміщує криву AS вліво вздовж нерухомої кривої AD. Внаслідок цього ціни зрост. від P ₁ до P ₂.

Залежно від можливостей екон. суб’єктів передбачати (прогнозувати) майб. зрост. цін розрізняють очікувану (прогнозовану) і неочікувану (непрогнозовану) інфляцію. Очікуваною є така інфляція, яку екон. суб’єкти передбачали на основі доступної їм інформації, неочікуваною — інфляція, яку екон. суб’єкти не передбачали. Факт. інфляція може збігатися з очікуваною, а може й відхилятися від очікуваної.

Відхилення факт. інфляції від очікуваної зменш. ефект. рішень, які приймаються в економіці. Очікувану інфляцію можна заздалегідь врахувати і звести втрати від неї до мінімуму. Неочікувану інфляцію врахувати неможливо, а це завдає шкоди екон. суб’єктам, оскільки в обґрунтуванні своїх рішень вони враховували інфляцію очікувану.